19 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2245/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Книшівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
16.03.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Книшівської сільської ради (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати незаконною бездіяльність Книшівської сільської ради щодо ненадання відповіді на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 04.09.2020;
- зобов'язати Книшівську сільську раду надати відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 04.09.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до відповідача із запитом від 04.09.2020 на отримання публічної інформації щодо надання копій рішень Книшівської сільської ради та всіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, проте, відповіді на запит протягом п'яти робочих днів з дня отримання запиту відповідач не надав. Враховуючи наведене, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/2245/21; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), витребувані докази /а.с. 20/.
12.04.2021 Великобудищанська сільська рада надала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 18.12.2020 сесією Великобудищанської сільської ради прийнято рішення про початок реорганізації Книшівської сільської ради, територія якої включена до території сформованої Великобудищанської територіальної громади. Згідно з вказаним рішенням розпочато процедуру реорганізації Книшівської сільської ради Гадяцького району. Великобудищанська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Книшівської сільської ради, отже має право на подання відзиву на позов. Після надходження позову і ухвали суду Великобудищанською сільською радою перевірено журнал реєстрації вхідної кореспонденції Книшівської сільської ради та встановлено, що від гр. ОСОБА_1 запиту на отримання публічної інформації не надходило. Крім того, до позовної заяви додано чек про відправлення рекомендованого листа невідомого змісту. Цей чек не підтверджує, що у поштовому відправленні відправлено саме спірний запит. Додатково повідомлено, що рішення Книшівської сільської ради, у зв'язку із закінченням строків зберігання передані в архівний сектор Гадяцької райдержадміністрації за період по 2019 рік включно.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2020 позивач звернулась до відповідача з запитом щодо отримання копій рішень Книшівської сільської ради та всіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 роки /а.с. 8/.
Зазначений запит Книшівською сільською радою отримано 09.09.2020, що підтверджується інформацією із веб-сайту Укрпошти згідно з посиланням https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html за результатами відстеження відправлення за номером 6100144837580 /а.с. 8-9/.
Позивач, посилаючись на фактичне ненадання відповідачем відповіді на запит на отримання публічної інформації, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-ХІІ кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VІ) визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно зі статтею 1 Закону №2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VІ).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VІ доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону №2939-VІ встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Частиною четвертою статті 13 Закону №2939-VІ визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Частиною другою статті 19 Закону №2939-VІ визначено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини третьої статті 19 Закону №2939-VІ запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Частинами четвертою та п'ятої статті 19 Закону №2939-VІ встановлено, що письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (частина п'ята статті 19 Закону №2939-VІ).
Згідно з частинами першою, четвертою статті 20 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 23 Закону №2939-VІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи, що на час звернення до суду з цим позовом відповідь на запит позивача від 04.09.2020 Книшівською сільською радою не надано.
Водночас, ОСОБА_1 наполягає на тому, що вказаний запит відправлено відповідачу датою його складення - 04.09.2020 та отриманий Книшівською сільською радою 09.09.2020.
Відповідно до частини 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Статтею 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" від 04.10.2001 №2759-III передбачено порядок надання поштового зв'язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.
Враховуючи вищевикладене, належним доказом надіслання відповідачу запиту на отримання публічної інформації є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Отже, фіскальний чек №6100144837580 є достатнім доказом на підтвердження відправлення позивачем спірного запиту Книшівській сільській раді.
Водночас, відповідачем жодного з вищеперелічених документів, як і будь-яких інших документів на підтвердження направлення позивачу відповіді на запит до суду не надано.
Твердження позивача стосовно того, що відповідь на запит про публічну інформацію ним не отримано у п'ятиденний термін, не спростовані відповідачем.
Аргументи відповідача, що 18.12.2020 сесією Великобудищанської сільської ради прийнято рішення про початок реорганізації Книшівської сільської ради, територія якої включена до території сформованої Великобудищанської територіальної громади та згідно з вказаним рішенням розпочато процедуру реорганізації Книшівської сільської ради Гадяцького району не беруться до уваги судом з огляду на те, що зазначене рішення про реорганізацію Книшівської сільської ради прийнято 18.12.2020, а спірне звернення отримано відповідачем 09.09.2020.
Крім того, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Книшівська сільська рада знаходиться в стані припинення з 22.03.2021.
Згідно з частиною п'ятою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Однак, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесений запис про припинення у зв'язку з реорганізацією Книшівської сільської ради.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 04.09.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, однією з позовних вимог є зобов'язання Книшівську сільську раду надати відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 04.09.2020.
Сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи підтверджено, що зазначений запит нерозглянутий відповідачем.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не надав запитувану інформацію позивачу, а тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Книшівської сільської ради надати відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 04.09.2020.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
За змістом частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У матеріалах справи відсутні докази понесених адвокатом витрат при наданні позивачу правничої допомоги.
Крім того, позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи наведене, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Книшівської сільської ради (с. Книшівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37322, код ЄДРПОУ 21051088) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Книшівської сільської ради щодо ненадання відповіді на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 04.09.2020.
Зобов'язати Книшівську сільську раду надати відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 04.09.2020.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна