Справа № 420/1019/21
06 травня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (м. Одеса) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (м. Одеса) про:
визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з червня 2014 року по червень 2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 14.06.2017 року;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію забезпечення за період з червня 2014 року по червень 2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 14.06.2017 року.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
ОСОБА_1 зазначив, що у період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України (м. Одеса) нарахування грошового забезпечення здійснювалося позивачеві не у повному обсязі, зокрема, у період з червня 2014 року по червень 2017 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
ОСОБА_1 наголошує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення його прав.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, провадження по адміністративній справі №420/1019/21 зупинено до отримання витребуваних доказів по справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року, провадження по адміністративній справі №420/1019/21 поновлено у зв'язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення.
У встановлений судом строк, Військовою частиною НОМЕР_1 Національної Гвардії України (м. Одеса) надано відзив (вх.№13209/21 від 17.03.2021р.) на позовну заяву (а.с.24-26).
Відзив обґрунтований наступним.
Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України (м. Одеса) вказувала, що в оскаржуваний ОСОБА_1 період, індексація його грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася відповідно до норм Закону України №1282-ХІІ від 03.07.1991 року «Про індексацію грошових доходів населення».
Виплата позивачеві індексації грошового забезпечення за період з червня 2014 року по червень 2017 року здійснювалась у порядку та у розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року «Про затвердження Порядку ведення індексації грошових доходів населення» та підтверджена відповідними довідками, у тому числі архівними.
Станом на 06 травня 2021 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
ОСОБА_1 з 10.06.2017 року по 14.06.2017 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України (м. Одеса) (а.с.46).
Наказом Командира Військової частини НОМЕР_1 Південного оперативно-територіального об'єднання Національної Гвардії України №128 від 14.06.2017 року, ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас відповідно до ч.6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (а.с.7).
09.12.2020 року, представник ОСОБА_1 звернувся з адвокатським запитом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (м. Одеса), зокрема, щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з червня 2014 року по червень 2017 року (а.с.10).
Листом №3/12/3/12-3246 від 18.12.2020 року, Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України (м. Одеса) повідомила ОСОБА_1 , що за період з 10.06.2017 року по 14.06.2017 року індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася відповідно до норм Закону України №1282-ХІІ від 03.07.1991 року «Про індексацію грошових доходів населення» (а.с.29-31).
Вважаючи бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (м. Одеса) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з червня 2014 року по червень 2017 року протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із ч.1 ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (далі - Закон №2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 3 ст.9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991 року (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст.5 Закону №1282-XII).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону №1282-XII).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України №491-IV від 6 лютого 2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.8 п.4 Порядку №1078).
Згідно з п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, з аналізу наведених положень законодавства вбачається, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому, підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з червня 2014 року по червень 2017 року, ОСОБА_1 виплачувалась індексація грошового забезпечення відповідно до норм чинного законодавства.
Зокрема, з особистої картки №293 грошового забезпечення ОСОБА_1 наявної у матеріалах справи вбачається, що у червні 2015 року позивачеві була виплачена індексація у розмірі 605,35 гривень (за травень-червень 2015 року), у липні 2015 року (за квітень-серпень) - 501,81 гривень, у вересні 2015 року - 1311,78 гривень, у жовтні 2015 року - 191,23 гривень; у листопада 2015 року - 31,69 гривень; у грудні 2015 року - 31,69 гривень (а.с.52).
З особистої картки №799 грошового забезпечення ОСОБА_1 наявної у матеріалах справи вбачається, що у листопаді 2016 року позивачеві була виплачена індексація у розмірі 356,70 гривень, у грудні 2016 року - 134,40 гривень (а.с.47,53).
З особистої картки №1290 грошового забезпечення ОСОБА_1 , наявної у матеріалах справи вбачається, що у січні 2017 року позивачеві була виплачена індексація у розмірі 134,40 гривень (а.с.48).
Довідкою Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (м. Одеса) №21 від 16.03.2021 року підтверджено нарахування та виплата позивачеві у 2016-2017 роках індексації грошового забезпечення (а.с.27).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у період з червня 2014 року по червень 2017 року, ОСОБА_1 здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відповідно до Закону №1282-XII та Порядку №1078, а тому, позовні вимоги про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за вищевказаний період - задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Достатніх доказів на спростування позиції відповідача, позивачем під час розгляду справи не надано.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду, як джерело права.
У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні витрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать до компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (м. Одеса) (65098, м. Одеса, вул. Миколи Боровського 22, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з червня 2014 року по червень 2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 14.06.2017 року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію забезпечення за період з червня 2014 року по червень 2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 14.06.2017 року - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.
Суддя Балан Я.В.
.