Справа № 524/1551/20
Провадження № 2/524/119/21
20 квітня 2021 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі
головуючого судді Кривич Ж.О.,
секретаря судового засідання Швець Д.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням
У березні 2020 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 15.03.1982 року ОСОБА_4 отримав від виконавчого комітету Кременчуцької міської ради депутатів трудящих обмінний ордер № НОМЕР_5 на підставі якого йому дозволено зайняти по обміну з громадянкою ОСОБА_5 одну кімнату площею 17,02 кв.м у квартирі АДРЕСА_1 . Крім того, 15.03.1982 року ОСОБА_6 отримав від виконавчого комітету Кременчуцької міської ради депутатів трудящих обмінний ордер № 139 на підставі якого йому дозволено зайняти по обміну з громадянкою ОСОБА_7 дві кімнати площею 22,11 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 . Разом з ОСОБА_6 самостійне право на жилу площу отримала вона та її донька ОСОБА_8 . В подальшому ОСОБА_8 знята з реєстрації, а її чоловік ОСОБА_4 та ОСОБА_6 померли. У вказаній квартирі крім неї, зареєстровані ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та відповідачі. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у вказаній квартирі з 2002 року. Особистих речей відповідача у квартирі немає, відповідачі жодним чином не піклуються про утримання житлового приміщення, платежів не сплачують. Реєстрація відповідачів у вищевказаній квартирі позбавляє її права оформити субсидію, а також приватизувати дану квартиру.
Позивач просить суд задовольнити позов та визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 02.04.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 16.06.2020 року здійснено виклик відповідачів через оголошення на веб-сайті судової влади України.
Ухвалою суду від 29.09.2020 року позов залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 04.11.2020 року до участі у справі залучено в якості третіх осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .
Представник позивача ОСОБА_12 просив справу слухати без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату розгляду справи повідомлялися належним чином через оголошення на веб-сайті судової влади України та поштою, відзив на позовну заяву суду не направили.
Третя особа ОСОБА_9 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_11 , не з'явилася, про дату розгляд справи повідомлялася належним чином, пояснення на позовну заяву суду не направила.
Представник Кременчуцької міської ради Полтавської області не з'явився, про дату розгляд справи повідомлявся належним чином, пояснення на позовну заяву суду не направив.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Керуючись ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
15.03.1982 року ОСОБА_4 отримав від виконавчого комітету Кременчуцької міської ради депутатів трудящих обмінний ордер № НОМЕР_5 на підставі якого йому дозволено зайняти по обміну з громадянкою ОСОБА_5 одну кімнату площею 17,02 кв.м у квартирі АДРЕСА_1 .
Крім того, 15.03.1982 року дядько позивачки ОСОБА_6 отримав від виконавчого комітету Кременчуцької міської ради депутатів трудящих обмінний ордер № 139, на підставі якого йому дозволено зайняти по обміну з громадянкою ОСОБА_7 дві кімнати площею 22,11 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 . житло було надано на склад сім'ї 3 особи - ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та її дочка ОСОБА_8 .
ОСОБА_13 (позивач) уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_13 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.12.1982 року (а.с. 83).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_15 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивачки ОСОБА_4 помер (свідоцтво про смерть - а.с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть - а.с. 14).
Згідно довідки № 61/4471 від 09.10.2018 року (а.с. 15), виданої КП «Кременчуцьке МБТІ» Кременчуцької міської ради Полтавської області за даними архівного обліку станом на 28.12.2012 року право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано.
У вказаній квартирі крім неї, зареєстровані ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У квартирі також була зареєстрована дочка позивачки ОСОБА_8 .
Підставою для реєстрації у спірній квартирі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слугувала реєстрація у ній їх матері ОСОБА_8 , яка заочним рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 22.01.2007 року визнана такою, що втратила право користування житлом (а.с. 58-59, 87).
Також, за рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука була знята з реєстрації у спірній квартирі рідна сестра відповідачів ОСОБА_18 , яка з 2001 року не проживає за вказаною адресою (а.с. 88-89).
З 2002 року відповідачі не проживають в квартирі без поважних причин, не несуть інших витрат по її утриманню, особистих речей у помешканні не має.
Відповідно до акту ТОВ «Житлорембудсервіс» № 40 від 27.02.2020 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають з 2002 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 .
Внаслідок реєстрації місця проживання відповідачів, порушені права позивача.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі рішення суду.
Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь - які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Згідно вимог ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до абз. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Суд може продовжити пропущений строк у разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ураховуючи те, що відповідачі не проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , понад один рік без поважних причин, суд дійшов висновку, що відповідачів необхідно визнати такими, що втратили право користування квартирою.
Згідно до вимог ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
П. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02 березня 2016 року за № 207, передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідачів.
Відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір з кожного по 840 грн 80 коп., а всього 1 681 грн. 60 коп.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного судового рішення - 25.04.2021 року.
Суддя Ж.О. Кривич