№ 265/3614/20
№ 2/263/406/2021
05 травня 2021 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Томіліна О.М, при секретарі Астаховій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення перешкод у спілкуванні з онукою та вихованні онуки, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, -
17 липня 2020 року до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області з Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області на підставі ухвали суду від 23.06.2020 про передачу справи за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення перешкод у спілкуванні з онукою та вихованні онуки, третя особа: Відділ опіки, піклування та усиновлення Управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2020 року справа визначена до розгляду судді Томіліну О.М.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області вказану справу було повернуто до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області у зв'язку її із передчасним направленням, оскільки вона направлена до закінчення строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 23.06.2020 про передачу справи на розгляд іншого суду.
03 серпня 2020 року справа повторно надійшла до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області з Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області та на підставі протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду передана на розгляд судді Томіліну О.М.
04.08.2020 ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області уточнену позовну заяву було повернуто позивачеві.
06 серпня 2020 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява. Звертаючись з позовом до суду позивачка ОСОБА_1 вказує, що в неї є онучка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3., у них хороші стосунки, вони люблять один одного, раніше часто спілкувалися, в тому числі і за допомогою планшету, який вона їй подарувала, та мобільного телефону. Однак, відповідач після того, як позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права на отримання разової допомоги у зв'язку з загибеллю сина, заборонила з 30.03.2020 онучці спілкування. Перешкоджання у спілкуванні з онукою, яке чинить відповідач, приносить позивачці великі душевні страждання. Тому позивачка просить зобов'язати відповідачку не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні онуки та надавати побачення з онукою для спілкування кожну неділю місяця з 08.00 до 17.00 год. за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 13.08.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
Відповідачка надала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала, пояснила, що позивачка зверталася до суду з позовом про визнання права на отримання разової допомоги у зв'язку з загибеллю сина, однак суд першої інстанції їй відмовив. Стосунки між сторонами погіршилися від того, позивачка негативно висловлювалась в її бік, в тому числі, в присутності доньки. Крім того, позивачка не узгоджувала з нею час побачень та спілкування з онукою. В липні 2020, хоча дитина й чекала на бабку, остання не привітала її з днем народження. Крім того, зазначений позивачкою спосіб зустрічей з дитиною мінімізує участь матері у вихованні своїй дитини, що є неприпустимо. ОСОБА_2 вважає, що позивачем не надано доказів, що вона перешкоджає їй у спілкуванні з онукою чи онука бажає з нею зустрітися. Враховуючи вищевикладене просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Від представника позивачки - адвоката Япрах Д.Г. надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримав позовні вимоги, заперечував проти позиції відповідача, висловленої у відзиві на позов. Вказав, що позивачка лише бажає реалізувати своє право на спілкування з онукою та просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року закрито підготовче судове засідання. Справу призначено до судового розгляду.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Пояснила, що бажає спілкуватися з онукою як і раніше, вони з онукою їздили оздоровлюватися в с.Урзуф. Після конфлікту з приводу виплати коштів допомоги у зв'язку з загибеллю сина між сторонами виник конфлікт та відповідачка заборонила спілкуватися з онукою. Позивачка жодних негативних речей дитині про її матір ніколи не казала.
Представник позивачки - адвокат Япрах Д.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Пояснив, що коли відповідачці стало відомо, що ОСОБА_1 претендує на грошову виплату у зв'язку з загибеллю сина, між сторонами виник конфлікт та відповідачка заборонила зустрічатися з онукою. Інших причин для цього не було.
Також сторона позивача погодилася з наданим висновком органу опіки та піклування.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала відзив на позов. Пояснила, що між сторонами виник конфлікт з приводу виплат у зв'язку з загибеллю її чоловіка - сина позивачки. Вона вважає, що претендуючи на гроші виділені державою після загибелі батька дитини, позивачка фактично намагається відібрати їх в дитини. При цьому раніше дитина з бабкою спілкувалися, у тому числі, телефонним зв'язком. Однак, в певний момент дитина сказала, що ОСОБА_1 негативно відзивається про неї, що вимусило її обмежити спілкування бабки та доньки. Дитина проживає разом з нею, забезпечена всім необхідним, іноді залишається в матері відповідачки, оскільки остання часто вирушає в службові командировки. Відповідачка не погодилася з наданим висновком органу опіки та піклування, вважає можливим забезпечити спілкування бабки з онукою шляхом побачень раз на місяць в присутності матері.
Представник третьої особи надала висновок органу опіки та піклування, просила розглянути справу в її відсутність на розсуду суду.
Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3., є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також - онукою ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3., проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано на підставі рішення Жовтневого райсуду м.Маріуполя від 06.04.2017 (а.с.94).
З наданої виробничої характеристики від 24.09.2020 ОСОБА_1 за місцем роботи у КНП «Міська поліклініка №2 м.Маріуполя» характеризується цілком позитивно (а.с.59).
У відповідь на запит суду від директора та психолога ЗОШ №64 надійшов лист, в якому, враховуючи психологічний стан дитини, не рекомендується здійснювати допит ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3. (а.с.85).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачка перешкоджає вільному спілкуванню баби з онукою, про що свідчать фактичні обставини, встановлені в ході розгляду справи, зокрема, конфлікт між сторонами з приводу виплат у зв'язку з загибеллю сина позивачки, особисті пояснення та позиція відповідачки, яка заперечує проти особистого спілкування позивачки з дитиною без її присутності, відсутність достовірних доказів негативного впливу бабки на онуку.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У частині першій статті 257 СК України встановлено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.
Законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України).
Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Виходячи з положень статті 159 СК України усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.
Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв'язки між близькими родичами, наприклад, між дідом, бабою та внуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.
Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються, зокрема, і на відносини між бабою, дідом та внуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ у справі «Крускіч проти Хорватії» від 25 листопада 2014 року). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і внуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми внуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з внуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ «Богоносови проти Росії» від 05 березня 2019 року).
Тривалість часу, проведеного дитиною з бабою чи дідом може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини (справа «Гокканнен проти Фінляндії», ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року, справа «Мамчур проти України» ЄСПЛ від 16 липня 2015 року, справа «Крапівін проти Росії», ЄСПЛ від 12 липня 2016 року).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 100 рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13) та у пункті 76 рішення Європейського суду з прав людини від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383) зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Врахувавши усталену практику ЄСПЛ, суд приходить до висновку про те, що інтересам дитини буде відповідати спілкування зі своєю бабусею.
В той же час, суд вважає, що спілкування з позивачкою не повинно порушувати режим дня малолітньої онуки, зокрема, перешкоджати спілкуванню з іншими членами родини.
Суд вважає недоцільним визначення спілкування позивачки із малолітньою онукою лише у присутності матері дитини, як це вимагає відповідачка, оскільки доказів на підтвердження того, що відсутність матері буде негативно впливати на це матеріали справи не містять.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 29.10.2020 вважається за можливе встановити порядок спілкування ОСОБА_1 з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3., через неділю з 10.00 до 15.00 год., з урахуванням бажання дитини за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.74-75).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Таким чином, суд має право не погодитися з висновком органу опіки та піклування, однак така відмова має бути мотивована судовим рішенням.
Враховуючи обставини справи та вказані норми права, суд вважає, що у зв'язку з наявністю конфлікту між матір'ю дитини та її бабкою, неможливістю сторін самостійно дійти згоди у спілкуванні з онукою, буде доцільним проводити побачення онуки з бабою у порядку, запропонованому органом опіки та піклування без присутності матері, оскільки особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, мати на неї негативний вплив.
Таким чином з урахуванням малолітнього віку дитини, необхідності врахування спілкування з іншими членами родини, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визначити спосіб участі позивачки у вихованні та спілкуванні з онукою у формі систематичних побачень з 10.00 год. до 15.00 год. у кожну неділю через тиждень без присутності матері за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язавши ОСОБА_2 забезпечити зустріч дитини з бабою у встановлений для спілкування час.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Суд, керуючись ст.ст. 7, 19, 159, 257, 263 СК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визначити спосіб участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у формі систематичних побачень з 10.00 год. до 15.00 год. у кожну неділю через тиждень за адресою: АДРЕСА_1 , без присутності матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зобов'язавши ОСОБА_2 забезпечити зустріч дитини з бабою у встановлений для спілкування час.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.М.Томілін