"05" травня 2021 р.
Справа №150/186/21
Провадження по справі №2/150/73/21
05 травня 2021 року Чернівецький районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Цимбалюк Л.П.
при секретарі Вітковській О.С.,
розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
До Чернівецького районного суду звернулася ОСОБА_1 із зазначеним позовом.
Сторони в підготовче засідання не з'явилися, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Представник позивача - адвокат Поліщук О.В., який діє на підстав договору про надання правничої допомоги від 06.04.2021 року, вимоги довірителя ОСОБА_1 підтримує на умовах, викладених в позовній заяві, просить їх задоволити.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки (ч.1 ст.64 ЦПК України).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем слід прийняти.
Частиною 3 статті 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 ЦПК України (ч.4 ст.200 ЦПК України).
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Пунктом 2 частини 4 статті 274 ЦПК України встановлено, що в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи, зокрема, у спорах щодо спадкування.
У відповідності до положень п.2 ч.4 ст.274 ЦПК України дана цивільна справа не підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, тому згідно ухвали від 12.04.2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ґрунтуючись на наступних підставах.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла прабабка позивача по лінії матері - ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , видане 24.03.2020 року виконавчим комітетом Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області (а.с. 6).
Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_2 підтверджено наступними доказами по справі.
Із копії свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 , виданого 25.06.1993 року Саїнською сільською радою Чернівецького району Вінницької області, вбачається, що її матір'ю значиться ОСОБА_3 .
Як свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 09.08.1974 року, матір'ю ОСОБА_3 (тобто, матері позивача по справі) значиться ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище якої ОСОБА_4 ).
Як свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 значиться матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , повторно виданого 24.02.2021 року Могилів - Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), після реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (тобто, бабці позивача по справі) присвоєно прізвище ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 являється спадкоємцем за заповітом майна, що залишилося після смерті бабки ОСОБА_2 , що стверджується копіє заповіту, складеного 31.07.2007 року та посвідченого секретарем виконкому Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області (а.с. 7).
Як свідчить довідка, видана Чернівецькою селищною радою Чернівецького району Вінницької області від 29.03.2021 року за №522, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце проживання якої було с. Борівка Чернівецького району Вінницької області, єдиним спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1 (тобто, позивач по справі) (а.с. 10).
Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
У встановлений законом термін ОСОБА_1 не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті прабабки ОСОБА_2 , оскільки, лише у березні 2021 року дізналася про існування заповіту, відповідно до якого на випадок своєї смерті спадкодавець усе своє майно, що належатиме на момент смерті, заповіла ОСОБА_2 .
З огляду на пропущений термін звернення із заявою про прийняття спадщини позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, що стверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.03.2021 №41-02-31, винесеної приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області Суперсоном О.П. (а.с. 9).
Як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за №63935108 від 16.03.2021, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася (а.с. 8).
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Необхідність вчинення нотаріусом дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснення виклику спадкоємця за заповітом, у тому числі, шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06.09.2017 року у справі №6-496цс17. У вище зазначеній постанові ВСУ зазначається про те, що у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
ОСОБА_1 . Не було відомо про наявність заповіту, складеного спадкодавцем ОСОБА_2 на її користь, оскільки, спадкова справа після смерті останньої не заводилася, тому відповідно не було здійснено і повідомлення та виклики її як спадкоємця за заповітом.
Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.
Дані правовідносини регулюються ч.3 ст.1272 ЦК України, у відповідності до якої за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідачем визнаються позовні вимоги в повному обсязі на умовах, викладених в позовній заяві.
Враховуючи в сукупності всі обставини справи, беручи до уваги докази, які одержані у встановленому законом порядку, а також те, що ОСОБА_1 пропущено встановлений законом шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин, суд з метою захисту її майнових прав, приходить до висновку про необхідність визначити додатковий строк терміном три місяці, який буде достатнім для подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
На підставі ст.1272 ч.3 ЦК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 197, 198, 200, 206 ч.4, 263 - 265, ЦПК України, суд, -
Позов задоволити повністю.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк тривалістю 3 (три) місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: Л.П. Цимбалюк