Справа № 148/1757/20
Провадження №2/148/193/21
Іменем України
30 квітня 2021 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,
В провадженні суду знаходиться вищевказана справа.
Розгляд справи, після закриття підготовчого провадження, призначався до слухання неодноразово, зокрема, на 18.03.2021 та 30.04.2021, однак позивач будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи розписки про отримання судових повісток (а.с. 38, 44), з невідомих суду причин в судові засідання не з'явилась і не повідомила суд про причини своєї неявки, а також не подала до суду заяви про розгляд справи в її відсутність.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, на адресу суду надійшла заява про визнання позову та розгляд справи у відсутність представника.
В зв'язку з тим, що вказана заява в частині визнання позовних вимог суперечать вимогам законодавства, судом було прийнято рішення про розгляд справи в повному обсязі.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, беручи до уваги, що справу розглянути у відсутність позивача неможливо, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду, виходячи з наступного.
Згідно ч.3 ст.2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
З огляду на наведене та той факт, що позивач не повідомила суд про причини своєї неявки, інші неявки визнанні судом неповажними, в силу ч.3 ст. 131 ЦПК України, суд визнає, що позивач повторно не з'явилась до суду без поважних причин, хоча була належним чином повідомлена про день, час та місце проведення судового засідання завчасно.
Частиною 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
При цьому суд зауважує, що причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч.2 ст.210 ЦПК України) направлено на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами і правами інших осіб, а учасники справи при цьому в судове засідання не з'являються і не використовують передбачене законом право на процесуальне представництво в суді.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, діюче цивільне процесуальне законодавство не пов'язує обов'язок суду залишити заяву без розгляду з поважністю повторної неявки позивача в судове засідання, яке в даному випадку до уваги не береться.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Окрім цього, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ВС роз'яснив, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.
Суд зауважив, що правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова від 22.05.2019 у справі № 310/12817/13).
Таким чином, неявка в судові засідання позивача, яка вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення нею своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду позову, що в свою чергу призвело до затягування розгляду справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті виниклого спору.
Аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час, день і місце судових засідань повторно не з'явилась до суду, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надала, а також не скористалась правом щодо представництва, враховуючи розумність строків розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.
Залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст. 223, п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно залишити без розгляду.
Копію ухвали до відома надіслати учасникам справи.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: