Справа№ 141/187/20
Провадження№2/141/192/21
30 квітня 2021 року смт. Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Климчука С.В.
при секретарі судового засідання Маліцькому В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Оратівського районного суду Вінницької області 17.03.2020 року надійшла позовна заява АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 12080,57 грн.
Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 13.09.2018 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 3000.00 грн у вигляді встановленго кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем станом на 20.12.2019 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 12080,57 грн, з яких: 6251,43 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0.00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 6251,43 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 2226,04 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 2551,64 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.. 625; 0,00 грн - нараховано пені; 0.00 - нараховано комісії, а також штрафи: 500 грн - штраф (фіксована частина), 551,46 грн - штраф (процентна складова).
Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 12080,57 грн за кредитним договором № б/н від 13.09.2018 року та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було подано клопотання від 18.02.2020 року про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також позивачем подано клопотання про огляд веб - сайту, в якому позивач просить здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1 (2.1.1). Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб - сайті АТ КБ «Приватбанк» за посиланням https://privatbank.ua/terms та доступні за наступним шляхом: «Архів договорів», перейти за посиланням «більше», обрати сторінку № 5. Повний текст за посиланням «Повний договір (актуальний на перше число місяця дати договору)», розділ 2.1. (2.1.1).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 85 ЦПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.
Відповідно до ч. 7 ст. 85 ЦПК України суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.
В клопотанні про огляд веб-сайту представник позивача зазначає, що такий огляд надасть змогу підтвердити дійсність відповідної копії редакції Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» на час укладення кредитного договору, актуальний на перше число місяця дати договору.
Огляд веб-сайту може бути проведений для фіксації лише тих даних, які можуть бути доказами у відповідній цивільній справі. Сам по собі огляд веб-сайту за своєю суттю є фіксацією на час такого огляду певного стану речей, відповідної інформації тощо. Отже, огляд веб-сайту не зможе спростувати чи підтвердити наявність станом на 13.09.2018 року тієї чи іншої редакції Умов та Правил.
Враховуючи викладене, огляд веб-сайту не доводить обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача.
Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 25.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та з врахуванням вимог ст. 274 ЦПК України розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено на 30.04.2021 року.
У судове засідання позивач АТ КБ «ПриватБанк» не з'явився, в матеріалах справи наявне письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних у справі доказів, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлялася про час, день та місце розгляду справи, шляхом скеровування судових повісток по місцю реєстрації.
При цьому, конверт з ухвалою суду від 25.03.2021 року, надісланий на адресу реєстрації відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) повернуто до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання (адресат відсутній за вказаною адресою).
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Відповідно до ч.2, 4, 6, 7 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п. 4 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв'язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, відмовою адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
За змістом ст. 275 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи отримання сторонами ухвали суду, в якій встановлено час на вчинення процесуальних дій, з огляду на наявність доказів завчасного її отримання, та у зв'язку з неподанням відповідачем у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до положень ст.ст. 178, 279 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
13.09.2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Банк, звертаючись до суду з позовом, надав до кредитного договору паспорт споживчого кредиту, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua.
Суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредиту, про що свідчить анкета-заява від 13.09.2018 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, яка підписана ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за кредитним договором, виписка за договором № б/н, з якої достеменно вбачається, що позичальник користувалався грошима та частково сплачувала заборгованість.
Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір № б/н), 13.09.2018 року, 13.09.2018 року відбувся старт карткового рахунку: номер НОМЕР_1 , та було встановлено кредитний ліміт 3000.00 грн., який в подальшому не змінювався, а 19.12.2019 року зменшено до 0,00 грн.
Відповідно до довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк», між ним та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким останній було надано наступні кредитні картки: номер НОМЕР_1 , відкрита 13.09.2018 року, термін дії 04/22; НОМЕР_2 , відкрита 13.09.2018 року, термін дії 04/22; НОМЕР_3 , відкрита 17.09.2018 року, термін дії 06/22.
Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 20.12.2019 року становить 12080,57 грн, з яких: 6251,43, грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0.00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 6251,43 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 2226,04 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 2551,64 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.. 625; 0,00 грн - нараховано пені; 0.00 - нараховано комісії, а також штрафи: 500 грн - штраф (фіксована частина), 551,46 грн - штраф (процентна складова).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як вбачається із ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 1056 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідачу було оформлено кредит на підставі заяви, підписаної 13.09.2018 року.
З заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 13.09.2018 року, слідує, що в ній зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв'язку.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту, у ньому визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, тип процентної ставки, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що прострочене тіло кредиту це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мало бути погашено відповідачем, але не погашено, або погашено частково не у повному обсязі.
Також позивачем зазначено, що прострочені відсотки це нараховані відсотки за користування кредитним лімітом, які на конретну дату мали бути погашені відповідачем, але не погашені, або погашені частково не у повному обсязі.
АТ КБ «Приватбанк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав у борг позичальник) стягнути заборгованість за простроченими відсотками та заборгованість відсотками на підставі статті 625 ЦК України та штрафи.
Щодо розміру відсотків (заборгованості за простроченими відсотками) та штрафів, то суд враховує, що сторонами було погоджено розмір штрафу у разі прострочення платежу та процентну ставку, її розмір і порядок нарахування.
На підставі наведеного, суд вважає, що заборгованість по простроченими відсотками та штрафам підлягають стягненню з відповідача відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту.
Однак, обґрунтовуючи своє право вимоги в частині стягнення заборговансоті за прострочений кредит згідно ст 625 ЦК України, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 13 вересня 2018 року, посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які розміщені на банківському сайті, в тому числі і на зміни, які вносилися до них у 2019 році, а також на Тарифи, як невід'ємну частину договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву № б/н від 07.12.2006 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати заборгованості за відсотками згідно ст. 625 ЦК України.
Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем Умов та правил надання банківських послуг та погодження сторонами плати за кредит у вигляді сплати процентів, пені, штрафів такі умови не можуть бути визнані складовою частиною спірного кредитного договору, а тому право банку здійснювати відповідні нарахування та обов'язок позичальника по їх сплаті не доведено.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За таких обставин, суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді заборгованості за відсотками на підставі статті 625 ЦК України.
Такого висновку суд дійшов з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, які є обов'язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Також стосовно стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача відсотків відповідно до статті 625 ЦК України, суд заначає, що відповідно до частини другої цієї статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як слідує з наданого позивачем розрахунку нарахування відсотків на суму 2551,64 гривень в розмірі 86,4 % річних здійснене банком за період з 01 липня 2019 року по 20 грудня 2020 року, в розмірі 86,4 % річних. При визначені розміру відсотків банк послався на зміни до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які вносилися у 2019 році, а саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку почала діяти з 01.04.2019 року. При цьому, як вказувалося вище, вказаний доказ не може бути взятий до уваги, тому для стягнення вказаного розміру відсотків підстави відсутні.
Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору від 13.09.2018 року у вигляді заяви вбачається, що він не містить і строку повернення кредиту (користування ним), умови та порядок нарахування і сплати процентів від простроченої суми заборгованості згідно частини другої статті 625 ЦК України. При цьому, з наданої АТ КБ «Приватбанк» довідки про отримані ОСОБА_1 кредитні картки слідує, що кредитна картка № НОМЕР_1 відкрита 13 вересня 2018 року і має термін дії до 04/22. Отже на час звернення позивача до суду з цим позовом термін дії вказаної картки не закінчився, тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 прострочила виконання грошового зобов'язання у цій частині позовних вимог. Відтак умови для застосування санкцій, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, не наступили, а позов в цій частині є передчасним.
Щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, суд заначає, що із матеріалів цивільної справи достеменно вбачається неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, що призвело до порушення прав кредитора, позивача АТ КБ «Приватбанк», тому порушене право підлягає відновленню у судовому порядку шляхом стягнення з боржника заборгованої фактично отриманої суми кредитних коштів, розмір якої підтверджений доказами, наявними у матеріалах справи, а саме випискою по особовому рахунку відповідача та розрахунком заборгованості за кредитним договором.
А тому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, які підлягають захисту шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином з ОСОБА_1 стягненню підлягають лише 9528,93 грн (з яких 6251,43 грн заборгованість за тілом кредита, 2251,64 грн заборгованість за простроченими відсотками, 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 551.46 грн. - штраф (процентна складова)).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно пункту 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.
З урахуванням положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь AT КБ «ПриватБанк» слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1658,01 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.09.2018 року станом на 20.12.2019 року в розмірі 9528,93 грн (з яких 6251,43 грн заборгованість за тілом кредита, 2251,64 грн заборгованість за простроченими відсотками, 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 551.46 грн. - штраф (процентна складова)).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 1658,01 грн.
Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч.5 ст.272 ЦПК України.
Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено 05.05.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001; адреса для листування 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50,).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Суддя С.В. Климчук