Справа № 136/706/21
іменем України
"05" травня 2021 р. м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., отримавши та розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, правонаступник: Вінницька районна державна адміністрація, за участі третьої особи: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Липовецького районного суду Вінницької області, як загального суду із позовом до Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, правонаступником якої є Вінницька районна державна адміністрація (далі - відповідач), за участі третьої особи: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі із позовної заяви судом встановлено, що позивач 25.03.2021 відповідно до наказу Липовецької районної державної адміністрації у Вінницькій області №36-рк була звільнена з посади головного спеціаліста відділу житлово - комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації на підставі ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» та ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із реорганізацією Липовецької районної державної адміністрації, що стало підставою звернення до суду із позовом, в якому вона просила суд поновити її на державні службі, надавши рівнозначну посаду державної служби у Вінницькій районній державній адміністрації, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час прогулу з 16.04.2021 до дня поновлення на роботі, а також моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали додані до позову, дійшов висновку про таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
За загальним правилом, передбаченим у частині першій статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Пунктом 1, 2, ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.
За ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
Разом з цим, при наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.
Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон N 889-VIII).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону N 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 815/6096/17.
Судом встановлено, що позивач звернулась до суду з приводу звільнення її із державної служби, згідно записів у трудовій книжці вона складала присягу як державний службовець, отож відповідно проходила конкурсний відбір на посаду державного службовця, їй присвоювався ранг у межах відповідної категорії посад, відповідач є суб'єктом публічних відносин, відтак вказаний спір є публічно - правовим, охоплює весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби, отож, з урахуванням характеру правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, такий спір підсудний адміністративному суду, яким у даному випадку є Вінницький окружний адміністративний суд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ураховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядку ЦПК України, вважаю за необхідне, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, відмовити у відкритті провадження у вказаній цивільній справі.
Керуючись ст. ст. 186, 260, 353 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, правонаступник: Вінницька районна державна адміністрація, за участі третьої особи: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Роз'яснити, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя С.В. Шпортун