Справа № 131/1126/20
Провадження № 2/131/127/2021
28.04.2021 м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Балтака Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-
У вересня 2020 року до Іллінецького районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, мотивуючи його тим, що вона є власницею житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, а також земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 0521283900:05:003:0242, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, земельної ділянки площею 0,2261 га, кадастровий номер 0521283900:05:003:0243, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 , які вона отримала у власність в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначила, що суміжним землекористувачем по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . В березні 2020 року зять ОСОБА_2 - ОСОБА_3 без погодження із позивачем демонтував старий паркан встановлений між вказаними садибами і установив новий із бетонних стовпів та металевої сітки, при цьому самовільно зайняв належну ОСОБА_1 частину земельної ділянки, кадастровий номер 0521283900:05:003:0242 за цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тим самим став чинити перешкоди їй в користуванні земельною ділянкою, на зауваження останньої щодо незаконності його дій в частині самовільного зайняття земельної ділянки внаслідок встановлення нового паркану ОСОБА_3 категорично відмовлявся відновити попереднє становище меж. 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 було запрошено представника Державного агентства земельних ресурсів, який за допомогою технічних пристроїв встановив межові знаки згідно даних Державного земельного кадастру та надав відповідний акт, що підтвердило факт самовільного зайняття вказаної земельної ділянки по межовій лінії. Оскільки, відповідачі в добровільному порядку відмовляються відновити порушене право користування власністю ОСОБА_1 , остання звернулась до суду з даним позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно встановленого паркану.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначеного її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2020 року витребувано в Головному управлінні Держгеокадастру у Вінницькій області відповідні докази, а саме поземельну книгу та обмінний файл на оптичному диску СD-R.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2020 року призначено судово земельно-технічну експертизу та постановлено провадження у справі зупинити до отримання судом висновку експерта.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2021 року провадження у справі поновлено та з метою вирішення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 березня 2021 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_4 , яка є власником земельної ділянки із кадастровим номером0521283900:05:003:0286 загальною площею 0,2500 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сухомудь Ф.С. в судове засідання не з'явилися натомість надали суду заяву про розгляд справи без їх участі позовні вимоги підтримали повність.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, надали до суду заяви про проведення судового засідання без їх участі, позовні вимоги визнали в повному обсязі, не заперечують щодо задоволення позову.
Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим частиною 3 статті 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення та задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Змістом частини 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом і передбачених цим Кодексом випадках.
Так, судом установлено, що ОСОБА_1 має у власності житловий будинку з господарськими будівлями і спорудами, а також земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 0521283900:05:003:0242, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, земельну ділянки площею 0,2261 га, кадастровий номер 0521283900:05:003:0243, призначену для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 , вказане підтверджується копією рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2017 р. у цивільній справі № 131/670/17 (а.с.9-10), копією технічного паспорта на садибний житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_2 , виданим Гайсинським МБТІ 07 жовтня 2016 р. (а.с.11-13), копіями витягів з Державного реєстру права на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 92845481 від 26 липня 2017 р. (а.с. 14), право власності на вищевказані земельні ділянки підтверджується копіями витягів з Державного реєстру права на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 92853154 від 26 липня 2017 р. (а.с.15) № 92856633 від 26 липня 2017 р. (а.с.16) та копіями витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки № НВ-0506003742017 від 02 березня 2017 р. (а.с. 17-19) та № НВ-0506003722017 від 02 березня 2017 р. (а.с.20-22). Зазначені земельні ділянка є сформованими та їх межі встановлені.
Відповідач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки кадастровий номер 052128390 0:05:003:0286 загальною площею 0,2500 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , вказане підтверджується копією витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0520707212020 від 17 листопада 2020 р. (а.с.117-119) та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 233872007 від 24 листопада 2020 р. (а.с.120). Зазначена земельна ділянка є сформованою та її межі встановлені.
Вказані земельні ділянки, які перебувають у власності сторін по справі є суміжними.
Змістом частини 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно частини 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Положеннями частини 2 статті 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Змістом статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
При цьому згідно підпункту «г» частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Положеннями частин 2, 3 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
У відповідності до змісту пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення буд-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Згідно статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Статтею 107 Земельного кодексу України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376, зареєстрований в Мінюсті України 16 червня 2010 року № 391/17686 .
За змістом пункту 3.12 вищенаведеної Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Тобто встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.
Статтею 158 ЗК України, передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земель.
В свою чергу, порушення відповідачами меж земельної ділянки позивача підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом прийомку-передачі межових знаків на зберігання, що був складений представником Державного агентства земельних ресурсів Данилюком М.В. 05 серпня 2020 р. (а.с. 23) на замовлення позивача, зміст якого підтверджує факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер 0521283900:05:003:0242 по межовій лінії в районі сараю позначеного на схематичному плані земельної ділянки літерою «Б» (а.с.11). Таким чином, судом встановлено, що площа земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідачів, була збільшена за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача, відповідачі фактично користуються частиною земельної ділянки позивача, чим порушують її права, як землевласників, оскільки вона позбавлена можливості вільно користуватися і розпоряджатися належною їй на праві власності частиною земельної ділянки.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та в сукупності, суд з урахуванням визнання відповідачами позову, приходить до висновку про можливість його задоволення шляхом усунення позивачу перешкоди в користуванні та розпорядженні належною їй земельною ділянкою, шляхом зобов'язання відповідачів здійснити демонтаж самочинно встановленого паркану з перенесенням його згідно даних Державного земельного кадастру.
Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути в рівних частинах із відповідачів на користь позивача сплачений нею при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.) грн.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 319, 321, 373, 391 ЦК України, ст.ст. 96, 106, 107, 152, 158 ЗК України, ст.ст. 19, 263, 265 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд -
Позов задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належній їй земельній ділянці кадастровий номер 0521283900:05:003:0242, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнити та повернути її шляхом демонтажу самочинно встановленого паркану з перенесенням його згідно даних Державного земельного кадастру.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 280,27 (двісті вісімдесят гривень 27 коп.) грн. сплаченого нею судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 280,27 (двісті вісімдесят гривень 27 коп.) грн. сплаченого нею судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 280,27 (двісті вісімдесят гривень 27 коп.) грн. сплаченого нею судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_5 .
Відповідач ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, адрса: АДРЕСА_5
Суддя: