Справа № 128/1210/21
29 квітня 2021 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020020100000628 від 29.08.2020 року відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-
В проваджені Вінницького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні прокурор, клопотав про продовження строку запобіжного заходу у виді утримання під вартою ОСОБА_6 , враховуючи, що ризики, які стали підставою для встановлення міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зникли. Просив врахувати, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та перебуваючи на волі може ухилятися від явки до суду, впливати на покази потерпілого та свідків.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_4 заперечили проти клопотання прокурора. Адвокат ОСОБА_4 просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на особисте зобов'язання.
У підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження не заперечували проти призначення судового розгляду кримінального провадження, враховуючи, що підстав для прийняття рішень згідно п. п. 1 - 4 ч.3 ст. 314 КПК України не вбачається.
Підстав для здійснення судового розгляду в кримінальному провадженні в закритому судовому засіданні не встановлено. Клопотання учасників судового процесу про обрання заходів забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не поступало.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши матеріали обвинувального акту та додатки до нього, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду даного кримінального провадження.
Визначаючись, щодо клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зустрічного клопотання обвинуваченого, щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт, суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно до п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід до ОСОБА_6 застосовано за рішенням суду, а саме, за ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України. Застава не визначалася у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України.
Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
При цьому, суд враховує, що злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_6 віднесений відповідно до ст.12 КК України до тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України строком покарання від 4 до 6 років позбавлення волі. Згідно обвинувального акту злочин був скоєний в стані алкогольного сп'яніння, обвинувачений до затримання не був працевлаштованим, постійного самостійного заробітку не мав, є раніш судимим, на теперішній час відносно обвинуваченого було порушено та передано до суду декілька кримінальних проваджень за обвинуваченням у скоєнні умисних корисливих злочинів, що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень. Соціально-стримуючі фактори обвинувачений не має, тому перебуваючи на волі, може, з метою уникнення від покарання, незаконно впливати на потерпілого та свідків, які підлягають виклику до суду, уникати явки до суду.
Тому, враховуючи вищевказане, суд вважає наявними підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ризики передбачені п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України суд вважає наявними.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України - не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
У зв'язку із викладеним, на підставі ч.2 ст.315 та ч.3 ст.331 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Виходячи з того, що на даний час судовий розгляд даного кримінального провадження лише призначається, суд з'ясувавши думку учасників кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити термін тримання під вартою ОСОБА_6 строком до 2 місяців.
Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. ст. 177,183,199, а також вищевказані обставини, суд вважає, що більш м'які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пробацію» під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань. Підставою для застосування пробації є письмовий запит суду до органу пробації про надання досудової доповіді щодо обвинуваченого. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Тому, згідно до ч.3 ст.314 КПК України слід доручити уповноваженому органу пробації складення для забезпечення суду досудовою доповіддю щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
З огляду на вище викладене, суд вважає за необхідне витребувати досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 314, 315, 331 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12020020100000628 від 29.08.2020 року, який надійшов 27.04.2021 року з Вінницької окружної прокуратури, рішення про призначення підготовчого судового засідання по якому було ухвалено 28.04.2021 року, відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області на 06 травня 2021 року на 10 год. 25 хв. одноособово у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, потерпілого.
В задоволені клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 на особисте зобов'язання - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 - задоволити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, строком до 2 місяців - до 28 червня 2021 року включно.
Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП№1 м. Вінниці.
Зобов'язати Вінницький РВ філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області, скласти досудову доповідь відносно - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити строк представлення досудової доповіді до Вінницького районного суду Вінницької області - до 26.05.2021.
Копію ухвали направити до Вінницької РВ філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Привокзальна 28) для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду на протязі 7 діб через Вінницький районний суд Вінницької області з моменту її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1