Справа № 639/4393/20 Головуючий суддя І інстанції Чижиченко Д. В.
Провадження № 33/818/227/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
28 квітня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - а адвоката Хайнацької Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 серпня 2020 року, стосовно ОСОБА_1 , -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова, -
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Постановою встановлено, що 06 липня 2020 року о 13:18 годині у м. Харкові по вул. Тімірязєва, 30 водій керував ТЗ з ознаками наркотичного сп'яніння: мав бліду шкіру та звужені зіниці ока. Від проходження огляду в закладі охорони здоров'я (КЗОЗ ХОНД) відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на те, що не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці його зупинки. Вказує, що суд не врахував вимог ст. 33 КУпАП при винесенні постанови та взяв до уваги відомості про його особу. Вказує, що він є інвалідом, у травня 2020 року пройшов відповідну комісію та за таких обставин фізично не міг бути за кермом у стані алко- або накро- сп'яніння.
В судове засіданні в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду його апеляційної скарги був належним чином повідомлений, причин неявки суду не повідомив.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції з'явився захисник ОСОБА_1 - адвокат Хайнацька Г.М., яка повідомила, що ОСОБА_1 повідомлений про час та місце розгляду його апеляційної скарги, однак, у зв'язку із зайнятістю на роботі не мав можливості прибути в судове засідання та просила розглядати апеляційну скаргу без його участі. Зазначила, що така позиція узгоджена безпосередньо з ОСОБА_1 .
Враховуючи вищенаведене, а також дотримуючись вимог ст. 268 та ч.6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 без його участі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи захисника Хайнацької Г.М., яка підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просила її задовольнити, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому належить врахувати те, що, оспорюючи висновки суду першої інстанції, правопорушник не заявляв будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту свідків, зазначених працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення.
Переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме: відомості протоколу про адміністративне правопорушення, відомості направлення на огляд водія транспортного засобу, відомості письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відомості відеозапису бодікамер працівників поліції, відомості рапорту працівника поліції..
Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння: мав бліду шкіру та звужені зіниці ока, від огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога ХОНД відмовився.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися.
Відповідно до інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції.
Крім того, відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (арк. 7, 8) вбачається, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, ХОНД, вул. Шевченка, 26.
Поряд з цим, відповідно до відомостей відеозапису, який наявний в матеріалах справи (арк. 4) об'єктивно вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху України, а саме керував транспортним засобом не пристебнувшись ременем безпеки, за що працівниками поліції стосовно ОСОБА_1 було винесено постанову. Факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 не заперечував. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили у останнього ознаки наркотичного сп'яніння та повідомили йому ці ознаки, що було підставою для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння. Залучивши сторонніх осіб у якості свідків, в їх присутності працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 в свою чергу не відмовляючись від проходження огляду на стан сп'яніння вимагав від працівників поліції роз'яснити йому підстави проведення такого огляду, що було розцінено працівниками поліції як відмова від проходження огляду.
З цього відеозапису також об'єктивно вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції було неодноразово роз'яснено причину його зупинки, наявність у нього поведінки, яка є характерною для наркотичного сп'яніння, на підставі чого вони пропонують йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння. Також, працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України щодо обов'язку водія пройти за вимогою працівника поліції медичний огляд. Також, працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 про наслідки, у разі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, ОСОБА_1 будучі обізнаним про наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння зухвало відмовився від такого огляду, що свідчить про спрямованість його дій, розраховуючи на уникнення відповідальності.
Крім того, з відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомив їм про те, що він їде від свого знайомого у якого працівники поліції здійснювали обшук на предмет виявлення наркотичних засобів, а він був опитаний та його відпустили.
Аналізуючи ці пояснення ОСОБА_1 в сукупності із виявленими працівниками поліції ознаками наркотичного сп'яніння, суд вважає, що працівник поліції об'єктивно законно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан саме наркотичного сп'яніння.
Також, з відеозапису об'єктивно вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції неодноразово відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, повідомляючи працівникам поліції, що він з ними нікуди не поїде і що це його принципова позиція.
Тобто, зафіксована на відео поведінка ОСОБА_1 до та під час складання протоколу не спростовує відомостей про ігнорування ним законної вимоги працівників поліції щодо проходження огляду, на що він повинен погодитись добровільно та беззаперечно без висунення будь-яких умов.
Також, з цього відеозапису вбачається, що під час запропонування ОСОБА_1 працівником поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння були присутні два свідки, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які на вимогу працівника поліції назвали свої прізвища, ім'я та по-батькові, а тому у суду немає сумнівів щодо достовірності наявних в матеріалах справи письмових пояснень саме цих свідків.
Крім того, відповідно до відомостей рапорту працівника поліції (арк. 6) вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 було залишено на місці зупинки без порушення ПДР., тобто ОСОБА_1 фактично був відсторонений працівниками поліції від керування автомобілем.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 серпня 2020 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков