Справа № 953/17792/20 Головуючий суддя І інстанції Колесник С. А.
Провадження № 33/818/615/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Порушення правил щодо карантину людей
/ по справі про адміністративне правопорушення /
27 квітня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а також його захисника - адвоката Шевцової Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевцової Ю.В. на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова, -
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Постановою встановлено, що 22.10.2020 близько о 10:50 год. за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 7-А, гр. ОСОБА_1 , керуючи автобусом І-VAN д/н. НОМЕР_1 , здійснював регулярні перевезення на міському автобусному маршруті № 281 «вул. Краснодарська - ст. м. Барабашова» перевозив пасажирів в кількості 40 (сорок) осіб, що на 18 (вісімнадцять) пасажирів перевищує кількість місць для сидіння. Згідно реєстраційного документу 22 (двадцять два) місця, чим порушив п.п. 2 п. 11 та п.п. 1 п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 та вчинив правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.
Не погодившись з цим судовим рішенням захисник Шевцова Ю.В. подала апеляційну скаргу в якій просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що свідки, зазначені у матеріалах справи не були допитані безпосередньо в судовому засіданні в суді першої інстанції. Зазначає, що ОСОБА_1 не заперечував, що в салоні автобусу було пасажирів більше ніж дозволено, однак вони сварились і він не міг нічого з чим подіяти. На його зауваження не реагували, а примусити людей покинути автобус він не мав можливості. Посилається на права та обов'язки водія визначені ЗУ «Про автомобільний транспорт» та на відсутність законодавчих підстав для не допуску пасажирів до салону автобуса.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Шевцової Ю.В., які апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі і просили її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, яке виразилось в порушенні правил карантину людей.
З цим висновком апеляційний суд погоджується з огляду на наступне.
Відповідальність за статтею 443 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено на усій території України карантин.
Відповідно до п.п. 2 п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 (в редакції станом на дату вчинення правопорушення), на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено "зелений" рівень епідемічної небезпеки, забороняється: здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок пасажирами під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно.
Відповідно до п.п. 1 п. 15 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 (в редакції станом на дату вчинення правопорушення), на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено "червоний" рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, передбачених для "зеленого", "жовтого" та "помаранчевого" рівня епідемічної небезпеки, забороняються: регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним, залізничним транспортом, міським електротранспортом, метрополітеном у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, крім перевезення: легковими автомобілями, кількість пасажирів, включаючи водія, в яких не більше п'яти осіб без урахування осіб віком до 14 років; службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами підприємств, закладів та установ за умови забезпечення водіїв та пасажирів під час таких перевезень засобами індивідуального захисту в межах кількості місць для сидіння і виключно за маршрутами руху, про які поінформовано не менше ніж за два дні органи Національної поліції.
Відповідно до відомостей, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 перевозив в кількості 40 осіб, що на 18 пасажирів перевищує кількість місць для сидіння, згідно реєстраційного документу 22 місця (а.с.1).
Внаслідок вищезазначеної події поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР № 491695 від 22 жовтня 2020 року за порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 2 п. 11 та п.п. 1 п. 15 Постанови Кабінету Міністрів № 641 від 22 липня 2020 року.
Належить взяти до уваги, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався до суду із скаргою в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він є професійним водієм, оскільки у нього відкриті всі категорії. Перед отриманням посвідчення він складав іспит на знання ПДР України. Вважав, що він має право перевищувати кількість пасажирів установлені технічними характеристиками автобуса і свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. На його думку, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в автобусі біля 40 місць, але з урахуванням стоячих пасажирів, однак на цей час він не має документа на підтвердження того, скільки можна перевозити пасажирів в автобусі за загальною кількістю.
Відповідно до відомостей письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були залучені поліцейськими в якості свідків та в своїх письмових пояснення вказали, що водій транспортного засобу «I-VAN», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 22 жовтня 2020 року о 10:50 год. під час здійснення руху за автобусним маршрутом № 281 «вул. Краснодарська - ст. м. Барабашова» допустив перевезення пасажирів в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначені в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, чим порушив п.11 постанови КМУ України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короно вірусом SARS-CoV-2» від 22.07.2020 року № 641. (а.с. 3,4).
Під час апеляційного перегляду захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевцова Ю.В. зазначила про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Апеляційний суд не може погодитись з таким доводом захисника, оскільки ст. 44-3 КУпАП (в редакції, станом на дату вчинення правопорушення) суб'єкт правопорушення є загальним, а не спеціальним.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що прирозгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 443 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що письмові пояснення свідків без їх допиту в судовому засіданні є неналежними доказами у справі, апеляційний суд до уваги не приймає та зазначає, що виходячи з вимог норм статті 272, пункту 5 частини 1 статті 278 КУпАП допит свідків є правом суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, а не обов'язком.
При цьому, суд враховує всю сукупність доказів, які походять з різних джерел.
В цій справі суд апеляційної інстанції не вбачає будь-яких суперечностей, а тому, не вбачається необхідності перевірки окремих документів, в тому числі і пояснень свідків, які цілком узгоджуються з рештою відомостей на підтвердження винуватості ОСОБА_1 .
Крім того, письмове клопотання з певним обґрунтуванням про допит свідків при розгляді справи, як в районному суді так і під час апеляційного перегляду справи не заявлялось.
Доводи апеляційної скарги про те, що на водія автобуса не покладено обов'язку щодо контролю кількості пасажирів під час зупинки та висадки на зупинках є безпідставними.
Відповідно до підпункту 4 пункту 148 розділу ІV «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспортну» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (к редакції постанови КМ від 26.09.2007 № 1184) водій автобусу має право не допускати до поїздки пасажира, якщо в салоні відсутні вільні місця.
Отже, в умовах епідемічної небезпеки на території м. Харкова, будучи суб'єктом відповідальності за статтею 443 КУпАП, при заповнюваності автобусу пасажирами у кількості, яка перевищує кількості місць для сидіння, ОСОБА_1 мав право відмовити пасажирам у їх перевезенні.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи.
Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які викликають необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, під час перегляду постанови судді Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року за доводами апеляційної скарги захисника Шевцової Ю.В. апеляційним судом не встановлено підстав для її скасування та закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевцової Ю.В. - залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков