30 квітня 2021 року
м. Харків
справа № 953/19303/19
провадження № 22-ц/818/1162/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Кругової С.С.,
суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
Учасники справи :
Позивач: ОСОБА_1 ,
Відповідачі: Державна казначейська служба України, Харківська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Харківській області,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування шкоди,
за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Харківській області та Державної казначейської служби України на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Бородіною Н.М., -
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Харківської області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просив відшкодувати йому моральну шкоду в сумі 70 845 грн, спричинену неправомірним перебування його під слідством та судом, а також відшкодувати витрати на надання йому юридичної допомоги під час кримінального провадження в сумі 34 000 грн та витрати понесені внаслідок розгляду даної цивільної справи в сумі 11 000 грн.
Позов мотивований тим, що 27.02.2018 року позивач був звинувачений у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч.1, ч. 3, ч.4 ст. 358 КК України, однак вироком Київського районного суду м. Харкова від 05.07.2018 року його було виправдано, що є підставою для відшкодування йому моральної шкоди та витрат понесених ним, у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування шкоди задоволено. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 70 845 грн, витрати на правову допомогу у кримінальному провадженні в сумі 34 000 грн. Стягнуто з Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 11 000 грн, по 5500 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що досудове розслідування та судовий розгляд справи тривав 14 місяців 19 днів, з 27 лютого 2018 року (повідомлення про підозру) по 16 травня 2019 року (набрання законної сили виправдувальним вироком суду). В цей період позивач був змушений терпіти обмеження його прав, що мало негативний вплив на його моральний стан. Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати та межі заявлених вимог, позивачу підлягає відшкодуванню моральна шкода в сумі 70 845 грн. Позивач сплатив захиснику за надання йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні кошти в загальній сумі 34 000 грн, які підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Витрати на правову допомогу у даній справі були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим, тому вони підлягають стягненню з Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області.
В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави. Суд не взяв до уваги, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не лише у формі грошової компенсації, а й у іншій формі. Встановлення факту порушення само по собі становить достатню справедливу сатисфакцію в частині відшкодування моральної шкоди. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.
В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Харківській області просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначає, що порушення кримінальної справи відбулось внаслідок ознак злочину у діях позивача, при цьому наявність чи відсутність складу злочину та події злочину могло бути встановлено лише у рамках розслідування кримінальної справи. З урахуванням інкримінованих позивачу злочинів застосування відносно нього відповідних процесуальних заходів було цілком обґрунтованими діями з точки зору кримінально-процесуального законодавства України та не було дією, яка не відповідає вимогам КПК України. До даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди та її розміру. Особа не може порушити питання про компенсацію, якщо їй не була завдана моральна шкода.Вважає, що розмір стягнення судових витрат у розмірі 11 000 гривень, понесених позивачем під час розгляду даної цивільної справи є неспівмірними зі складністю справи.
У відзиві на апеляційну скаргу Державної казначейської служби України адвокат Поліканов А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивований тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не спростовує фактичних обставин, що були встановлені під час розгляду справи. Закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Судом обґрунтовано було стягнуто мінімальний розмір моральної шкоди у розмірі 70 845 грн, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент стягнення такої шкоди.Оскільки Казначейство відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з Державного бюджету про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, то воно і було залучено у якості учасника справи.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 22.02.2018 року органом досудового розслідування до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення злочину за № 12018220490000742.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 будучи внутрішньо переміщеною особою, діючи з єдиним корисливим умислом направленим на заволодіння чужим майном у період з 28.01.2015 по 26.07.2016 незаконно шляхом обману отримав державні кошти в загальній сумі 7 457 грн 95 коп.
28.01.2015 та 29.02.2016 року ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 78, підписав офіційні документи - заяви щодо призначення грошової допомоги на покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг, в які вніс неправдиві відомості щодо відсутності у нього житла поза зоною проведення АТО та надав підроблені документи працівнику УПСЗН Київського району ХМР для подальшого нарахування та виплати адресної грошової допомоги.
27 лютого 2018 року в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч.1, ч. 3, ч.4 ст. 358 КК України. Підозра підписана слідчим СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області та погоджена з прокурором Харківської місцевої прокуратури №2.
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 5 липня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв'язку із недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч.1, ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року вирок Київського районного суду м. Харкова від 5 липня 2018 року залишено без змін.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до частини першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктом 1 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР (далі - Закон № 266/94-ВР), підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У наведених у статті 1 Закону № 266/94-ВР випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода (пункт 5 стаття 3).
Відповідно до частин другої, третьої статті 13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Згідно із частинами п'ятою, шостою статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції керувався тим, що на підставі положень Закону № 266/94-ВР ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди.
Судовим розглядом встановлено, що позивачу було заподіяно моральну шкоду за час перебування під слідством та судом. Він відчував сильні хвилювання, постійне емоційне напруження, змушений був терпіти обмеження його прав та свобод, тобто у позивача змінився його звичний життєвий уклад.
При цьому суд правильно визначив розмір моральної шкоди виходячи з того, що він не може бути менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, тобто встановленого законом гарантованого мінімуму.
Суд першої інстанції правильно вирішив позовну вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 34 000 грн, оскільки позивачем надано належне документальне підтвердження понесення вказаних витрат. Надання адвокатом правової допомоги також підтверджується вироком Київського районного суду м. Харкова від 5 липня 2018 року та ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, у яких адвокат Поліканов А.М. зазначений, як захисник позивача. Крім того, відшкодування таких коштів передбачено пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про безпідставність безпосереднього стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди з Державної казначейської служби України.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).
Отже, відповідачем у справі є держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, провадження № 12-110гс18.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення підлягає зміні в частині стягнення коштів з Державної казначейської служби України.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що Державна казначейська служба України не порушувала прав та обов'язків позивача, не вступала із ним у будь-які правовідносини та не завдала йому жодної шкоди, тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу іншими суб'єктами, з огляду на те, що виконання рішення суду про стягнення коштів здійснюється Державною казначейською службою України не з власного рахунку, а з Державного бюджету України у межах відповідних призначень.
Стягуючи на користь позивача витрати на правову допомогу у цивільній справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем були понесені витрати на правову допомогу в розмірі 11 000 грн і зазначені витрати підтверджені договором про надання правової допомоги у цивільній справі, додатком до договору, квитанцією про сплату коштів в сумі 11 000 грн, але помилково стягнув їх з Харківської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Харківській області, тоді як слід стягнути з держави за рухунок коштів Державного Бюджету України.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю/або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Харківській області та Державної казначейської служби України на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2020 року - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2020 року - змінити.
Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 70 845 (сімдесят тисяч вісімсот сорок п'ять) грн на відшкодування моральної шкоди, 34 000 (тридцять чотири тисячі) витрати на правову допомогу у кримінальному провадженні та 11 000 (одинадцять тисяч) грн судових витрат на правову допомогу у цивільній справі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення. Касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий С.С. Кругова
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова