Справа № 528/80/21 Номер провадження 22-ц/814/1150/21Головуючий у 1-й інстанції Шевченко В. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
05 травня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О. А.,
судді: Дорош А. І., Триголов В. М.
за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 24 лютого 2021 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту рішення не зазначені) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У січні 2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 16 765 грн. 77 коп. за кредитним договором №б/н від 02.10.2014 року, а також - судові витрати.
Заявлені вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним кредитним договором.
Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 24 лютого 2021 року відмовлено за недоведеністю в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції при вирішенні спору не дав належної оцінки доказам, якими підтверджено узгодження між сторонами усіх істотних умов, не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду з аналогічними правовідносинами, що призвело до нехтування місцевим судом принципів платності кредитного договору та не звернув уваги на первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором, надані банком.
Правом подачі відзиву відповідач не скористався.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а.с.14). У анкеті відсутні дані про розмір кредиту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам складає між ним і Банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві (а.с.14).
Згідно довідки АТ КБ «АТ КБ «ПРИВАТБАНК» старт карткового рахунку № НОМЕР_1 відбувся 02.10.2014 року, однак 20.06.2017 року банком встановлено кредитний ліміт у розмірі 2000 грн., 06.06.2018 року - 4000 грн., 21.11.2018 року - 6000 грн., 27.01.2019 року - 11000 грн., 26.03.2019 року - 15000 грн., 14.04.2020 року кредитний ліміт зменшено до 13 788,60 грн., , 27.04.2020 року - 13 020,60 грн., і 02.07.2020 року його зменшено до 0, 00 грн (а.с.12).
На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредитні картки:
НОМЕР_1 зі строком дії до 04/18;
НОМЕР_2 зі строком дії до 10/18;
НОМЕР_3 зі строком дії до 09/22;
НОМЕР_4 зі строком дії до 10/22;
НОМЕР_5 за строком дії до 07/23.(а.с.13)
Згідно наданого Банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 02.10.2014 року за станом на 28.12.2020 року, становила 16 765 грн 77 коп. і складалася із:
- заборгованості за тілом кредита - 13 538 грн 48 коп.;
- заборгованості за простроченим тілом кредита - 13538 грн 48 коп.;
- заборгованості за простроченими відсотками - 3227 грн 29 коп. (а.с.6-11)
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у розмірі, зазначеному в цих документах.
Суд першої інстанції, проаналізувавши розрахунок заборгованості і виписку по рахунку боржника, зробив висновок, що розмір внесених відповідачем коштів на поповнення рахунку перевищив нараховану банком заборгованість по тілу кредита.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції у відповідності до наведеної норми процесуального закону правомірно керувався при вирішенні цього спору правовими позиціями, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи у подібних правовідносинах (постанова від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження№14-131цс19).
У зазначеній справі Верховним Судом зроблені такі висновки.
«Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.»
За змістом положень ст.12, ст.13, ст.89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов'язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Апеляційний суд зауважує, що принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) не звільняє учасника справи від обов'язку доказування обставин, на які він посилається у підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги або заперечення позову (ст.81 ЦПК України).
Зважаючи на те, що відповідач як споживач банківських послуг є більш слабкою (незахищеною) стороною у спірних правовідносинах, апеляційний суд виходить з того, що Банк не довів належними і допустимими доказами згоду відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, які долучені до справи.
Отже, суд першої інстанції при вирішенні спору правомірно виходив з того, що сторони договору - Банк і боржник, у встановленому порядку не погодили розмір і порядок нарахування процентів та штрафних санкцій за порушення умов договору, а тому усі кошти, що вносилися боржником на картковий рахунок, зараховуються на погашення тіла кредита.
Суд першої інстанції ретельно проаналізував дані, що наведені у виписці по рахунку і дійшов обґрунтованого висновку, що боржником на погашення тіла кредиту внесено 107 26 грн 01 коп., що перевищує заявлений банком розмір заборгованості за тілом кредта.
За змістом ст.1048, ст.1054 ЦК України фінансова установа (банк) має право на отримання відсотків за користування наданими кредитними коштами.
Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, типи процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Отже, у кредитних відносинах умови сплати процентів за користування кредитом мають бути узгоджені між сторонами у встановлений законом спосіб, тобто шляхом укладення письмового договору.
У цій справі встановлено, що між сторонами питання сплати процентів не погоджено, принаймі позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували протилежне.
В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни судового рішення.
Зважаючи на встановлене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що дана цивільна справа згідно п. 1, 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову (16765,77 грн.) не перевищує двісті п'ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент подачі позову до суду.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 24 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням положень ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 05 травня 2021 року.
Головуючий суддя О. А.Лобов
Судді А.І.Дорош
В.М. Триголов