Справа № 554/9234/20 Номер провадження 22-ц/814/1127/21Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
05 травня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 03 березня 2021 року, постановлену суддею Гольник Л.В., повний текст ухвали складено - 03 березня 2021 року
у справі за заявою представника ОСОБА_2 - адвоката Шейки Руслана Володимировича про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Кривенко Наталія Валентинівна, ОСОБА_3 , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, -
05 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Кривенко Наталія Валентинівна, ОСОБА_3 , про визнання договорів купівлі - продажу недійсними та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
19.02.2021 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Шейка Р.В. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, спрямовані на відчуження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в цілому або частинами.
Заява мотивована тим, що у 2007 році без отримання земельної ділянки, виділення її в натурі на місцевості та державної реєстрації, без письмової згоди позивача, ОСОБА_4 самовільно здійснила незаконну прибудову до належного позивачу на праві власності нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , чим порушила права позивача, позбавивши її можливості належним чином користуватися приміщенням. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2007 року у справі №2-5961/07 за ОСОБА_4 під час розподілу сумісного майна подружжя між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , було визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , якому потім було присвоєно окрему нову адресу, а саме АДРЕСА_1 . В той же час ОСОБА_4 , продовжуючи порушення чинного законодавства, 20.01.2011року здійснила відчуження незаконної прибудови ОСОБА_3 за нікчемним правочином. В свою чергу ОСОБА_3 з метою узаконення даного нікчемного правочину звернулася до суду з проханням визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на придбане за цим договором майно. У подальшому ОСОБА_3 , користуючись недосконалістю чинного законодавства України, було повністю відчужено вищезазначене нежитлове приміщення шляхом укладення з ОСОБА_1 нотаріально посвідчених двох договорів купівлі-продажу по Ѕ частин приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки предметом спору є два договори купівлі-продажу, які були укладені між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 10.05.2018 року і 11.05.2018 року, а саме після відкриття 06.04.2018 року провадження Апеляційним судом Полтавської області у справі №2-5961/07 стосовно скасування права власності за ОСОБА_4 , яке було основою для отримання права власності ОСОБА_3 , яка в свою чергу є однією із сторін оскаржуваних договорів, представник позивача просив застосувати запобіжний захід у вигляді заборони вчиняти дії, спрямовані на відчуження нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 цілком або частково.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 03 березня 2021 року заяву представника позивача адвоката Шейки Руслана Володимировича про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належне ОСОБА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позов необхідно забезпечити, оскільки між сторонами дійсно наявний спір і невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити ефективний судовий захист, та таке забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що свідоме підбурювання судом представника позивача до подання заяви про забезпечення позову, безпідставне накладення арешту на майно відповідача, відмова у зустрічному забезпеченні витрат відповідача та відмова відповідачу у скасуванні забезпечення позову, об'єктивно свідчать про упередженість та однобокість судового розгляду справи на користь позивача. Зазначає, що вихід суду за межі вимог заяви представника позивача про забезпечення позову, якою представник позивача просив суд заборонити вчиняти дії, спрямовані на відчуження належного йому нежитлового приміщення, та застосування судом заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача (самостійна заміна судом способу забезпечення позову) не є обґрунтованим і порушує принцип диспозитивності цивільного судочинства, передбачений ч.1 ст. 13 ЦПК України. Окрім того, застосований судом захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача за немайновим спором, не є співмірним із заявленими немайновими позовними вимогами, що грубо порушує норми ч.3 ст. 150 ЦПК України і не відповідає п.3 постанови Пленуму ВС України №9, який наголошує, що шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, дозволяється забезпечувати позов майнового характеру. Натомість, судом не зазначено мотиви, з яких він дійшов висновку про обґрунтованість припущення, що не накладення арешту на майно відповідача може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення про визнання недійсним договорів купівлі-продажу цього майна та зобов'язання здійснити його демонтаж, що прямо суперечить ч.8 ст. 153 ЦПК України. Вважає, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача прямо обмежує його можливість, як господарюючого суб'єкта, розпоряджатися власним майном.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч.2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема, п.п.1, 2 шляхом накладення арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Застосовуючи забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав і законних інтересів позивача у разі задоволення позову та визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, на яке накладається арешт.
Такий висновок суду першої інстанції по суті вимог заяви про забезпечення позову апеляційний суд вважає частково.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу Ѕ частини нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , укладений 10.05.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію; визнати недійсним договір купівлі - продажу Ѕ частини нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , укладений 11.05.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та скасувати державну реєстрацію; зобов'язати ОСОБА_1 здійснити демонтаж нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .
Тобто, предметом даного спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, за якими таке майно перейшло у власність до відповідача ОСОБА_1 . Оскільки спірні договори укладено після відкриття 06.04.2018 року апеляційного провадження у справі №2-5961/07 стосовно скасування права власності за ОСОБА_4 , яке було основою для отримання права власності ОСОБА_3 , яка в свою чергу є однією із сторін оскаржуваних договорів, є обґрунтовані підстави припускати, що подальше відчуження майна новим власником призведе до неможливості фактичного виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
З врахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про необґрунтованість припущення, що незабезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що звертаючись із заявою, представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Шейка Р.В. просив суд забезпечити позов шляхом заборони вчиняти дії, спрямовані на відчуження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в цілому або частинами, проте, суд обрав інший вид забезпечення - арешт. Такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно, право власності на яке за спірними договорами перейшло до нового власника, буде не повністю відповідати обставинам цієї справи, адже арешт обмежить, у тому числі, і право на користування таким майном, оскільки згідно вимог закону державний виконавець при здійсненні виконання судового рішення про забезпечення позову здійснить опис арештованого майна та вчинить дії по забороні будь-яким особам взагалі використовувати таке майно за призначенням, що може привести до необґрунтованого обмеження поточного власника майна у праві на користування сказаним нерухомим майном.
Отже, належним видом забезпечення позову буде саме застосування заборони відчуження відповідного майна, про що і просив представник позивача, але суд, вирішуючи вимоги заяви у цій справі, належним чином не врахував.
Згідно ст. 374 ч.1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ст. 376 ч.1 п. 3, 4 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. 3, 4, 381-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд складі колегії суддів судової палати з розгляду у цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 03 березня 2021 - скасувати і ухвалити нове рішення.
Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Шейки Руслана Володимировича про забезпечення позову - задовольнити.
У порядку забезпечення позову заборонити будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 цілком або частинами.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 травня 2021 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов