Справа № 524/3592/15-к Номер провадження 11-кп/814/719/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
29 квітня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в режимі відеоконференції апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника в його інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 18 березня 2021 року, -
з участю прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_7 , (в реж. відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини справи
Ухвалою суду Шишацького районного суду Полтавської області від 18 березня 2021 року задоволено клопотання прокурора Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 16 травня 2021 року включно.
Згідно з ухвалою суду та клопотанням у провадженні Шишацького районного суду Полтавської області на розгляді перебуває кримінальне провадження №12015170090000473 від 06.02.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13. ч.2 ст.115 КК України.
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він у період часу з 16 год. 05.02.2015 року до 02 год. 06.02.2015 року, перебуваючи за місцем свого сумісного проживання з ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп'яніння у ході сварки наніс не менше 12 ударів руками та ногами по обличчю ОСОБА_10 , далі схопив дерев'яну палицю та наніс нею не менше 5 ударів по голові ОСОБА_10 , а потім скляними банками та їх осколками кидав та наносив удари у голову ОСОБА_10 , внаслідок чого наніс не менше 3 ударів в область голови потерпілого, а також не менше 1 удару в область грудини, печінки, не менше 5 ударів по правій нозі, не менше чим по 1 ударові по спині, лівому та правому ліктьовому суглобу та по лівій нозі. Після отриманих тілесних ушкоджень потерпілий втратив свідомість.
В подальшому близько 02 год. 06.02.2015 ОСОБА_6 разом із ОСОБА_11 заздалегідь не домовляючись, з метою приховування слідів злочину, винесли ОСОБА_10 , на вулицю та відтягли в район будинку АДРЕСА_2 , де ОСОБА_10 , через деякий час помер. Після цього ОСОБА_6 з місця події зник, а ОСОБА_11 з метою знищення слідів злочину за адресою АДРЕСА_1 замив сліди крові та прибрав на кухні.
Мотивуючи прийняте рішення суд зазначив, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, врахував особу обвинуваченого, який раніше судимий, його моральні якості, соціальний стан, оцінив суспільну небезпечність та тяжкість злочину та дійшов висновку про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою та необхідність обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись з рішенням суду до апеляційного суду з апеляційними скаргами звернулися обвинувачений та захисник в його інтересах.
Обвинувачений в апеляційній скарзі вказує, що вже 6 років перебуває під вартою, тому продовження щодо нього даного запобіжного заходу є незаконним. Зазначає, що клопотання прокурора є необґрунтованим, не відповідає вимогам КПК України. Вказує на незаконність затримання , фальсифікацію доказів щодо нього. порушення судом вимог кримінального процесуального законодавства під час розгляду клопотання про обрання щодо нього запобіжного заходу. З огляду на викладене просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Захисник в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту.
Вказує на недоведеність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. При цьому вказує , що досудове і судове слідство довго триває , а тому деякі свідки вже померли , а потерпіла виїхала до іншої країні. З огляду на викладене необґрунтованими є ризики впливу на свідків та потерпілу.
Також , адвокат посилається на довге перебування обвинуваченого під вартою , та те , що у обвинуваченого є мати пенсіонерка та місце проживання. Зазначає, що судом першої інстанції не розглянуто питання щодо застосування альтернативного запобіжного заходу.
Позиції учасників судового провадження в апеляційному суді
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити з наведених в них підстав.
Прокурор в судовому засіданні заперечувала з приводу задоволення апеляцій.
Мотиви суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін на підтримання та спростування доводів апеляційних скарг, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, в провадженні Шишацького районного суду Полтавської області на розгляді перебуває кримінальне провадження №12015170090000473 від 06.02.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13. ч.2 ст.115 КК України.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою , вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі.
Під час вирішення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, доведених прокурором в судовому засіданні, тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, дійшов висновку про доцільність застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо продовження існування ризиків , на які посилається орган досудового розслідування і які на даний час не зменшилися.
Зокрема , ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників , пов'язаних з характером особи , її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом , сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною , в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того , що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії , «Гарицька проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» , «Ілійков проти Болгарії» ) , а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того , що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», « Мацнеттер проти Австрівї»).
Ураховуючи зазначене, доводи , наведені в апеляціях про відсутність доказів існування ризиків , передбачених статтею 177 КПК України, на думку колегії суддів , є безпідставними.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
В цьому контексті колегія суддів наголошує , що згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011), а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
Доводи апеляцій обвинуваченого та в його інтересах адвоката висновків суду не спростовують.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, а саме, в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавленням волі, має високий ступінь суспільної небезпеки.
Окрім цього, ОСОБА_6 раніше судимий до реального покарання саме за умисне вбивство, що свідчить про його стійку антисоціальну поведінку, на шлях виправлення не став та знову вчинив новий злочин проти життя та здоров'я особи, наслідком якого є смерть людини.
Тому існує ризик переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання, а також вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Отже, доводи обвинуваченого та захисника , наведені в апеляційних скаргах щодо недоведеності існування ризиків, є безпідставними.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу - особистого зобов'язання або домашнього арешту, на якому наполягає захисник, є неможливим, оскільки він передбачає перебування ОСОБА_6 на волі, що дає можливість негативно впливати на повне та об'єктивне встановлення істини у кримінальному провадженні.
Знову ж таки попри доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, тривале тримання обвинуваченого під вартою є виправданим з огляду на існування суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав та інтересів як суспільства у цілому, так і потерпілої, зокрема. Такий суспільний інтерес, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Отже, рішення суду першої інстанції цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, ухвала колегії суддів першої інстанції винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року - без змін;
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
_____________ __________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4