Справа № 525/833/19 Номер провадження 11-кп/814/456/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 квітня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , начальника Великобагачанського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 грудня 2020 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, не працюючого, з професійно-технічною освітою, одруженого, в силу ст.89 КК України не судимого,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Димитров Донецької області, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, не працюючого, з повною загальною середньою освітою, одруженого, в силу ст.89 КК України не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України
за участю прокурора - ОСОБА_10 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_6 (в реж. відеоконференції), ОСОБА_11 ,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 грудня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі .
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Згідно ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи, навчання.
ОСОБА_8 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі .
На підставі ст. 75 КК України звільниено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Згідно ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_8 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Цивільний позов прокурора в інтересах Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району - залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 6926 грн 50 коп з кожного на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз.
Вирішено питання про речові докази.
За вироком суду, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , маючи умисел спрямований на незаконну порубку дерев у захисних насадженнях, 25 жовтня 2018 року прибули до лісополоси поблизу лісового масиву, що розташований за межами с. Лугове Великобагачанського району Полтавської області. Де реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно- небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення вимог ст.69 Лісового кодексу України, не маючи спеціального документу для використання лісових ресурсів, лісорубного або лісового квитка, тим самим не маючи права здійснювати порубку дерев державної форми власності з корисливих мотивів, за допомогою бензопили марки «STSHL МS 291» умисно спільними діями здійснили незаконну порубку, тобто спиляли до ступеня припинення росту сироростучі дерева породи «Сосна» у кількості 26 штук діаметрами: 3 шт. - 32 см., 2 шт. - 38 см., 5 шт. - 40 см., 8 шт. - 42 см., 5 шт. - 44 см., 1 шт. - 46 см. та 2 шт. - 48 см., заподіявши Білоцерківській сільській раді Великобагачанського району Полтавської області шкоду, згідно висновку судової інженерно-екологічної та комплексної економічної експертизи №2369/2370/2897 від 25.03.2019 року, на суму 218640,77 грн. та внаслідок здійснення самовільної порубки було завдано істотну шкоду довкіллю.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи , яка її подали
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати через м'якість призначеного обвинуваченим покарання та постановити новий , яким призначити обвинуваченим 4 роки позбавлення волі кожному. Просить також задовольнити цивільний позов прокурора в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається , що судом не в повній мірі враховані дані про особу обвинувачених та фактичні обставини по справі. Зазначає також , що судом неправильно вирішено питання щодо цивільного позову прокурора. Вважає , що прокурор має право на звернення до суду з позовом в інтересах держави.
Обвинувачений ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати , а провадження щодо нього закрити за відсутністю складу злочину. В обґрунтування доводів апеляції зазначає , що він був найманим працівником. Органом досудового розслідування невірно встановлено фактичні обставини по справі.
Адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати , а провадження по справі закрити за відсутністю складу злочину.
В обґрунтування доводів апеляції зазначає , що судом невірно встановлено фактичні обставини по справі. Докази покладені в основу обвинувального вироку , а зокрема протокол впізнання є недійсними. Матеріали провадження містять суперечливу інформацію щодо кількості спиляних дерев. Висновки експертів є неналежними доказами в силу принципу «плід отруйного дерева». Вказує також , що вони були тільки найманими працівниками і з цим фактично погоджується обвинувачення.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачені та їх захисники в судовому засіданні апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити з наведених в них підстав.
Прокурор в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала частково. Вважає вирок суду незаконним лише в частині вирішення цивільного позову. В частині доведення винуватості обвинувачених та призначення покарання із звільненням від його відбування вважає вирок суду законним та обґрунтованим .
Мотиви суду
Заслухавши суддю доповідача , пояснення сторін на підтримання та спростування доводів апеляційних скарг , вивчивши матеріали кримінального провадження , перевіривши доводи апеляційних скарг , колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених положень закону , судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінального - процесуального закону , а висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні злочину за який вони засуджені , ґрунтуються на зібраних у справі доказах , які відповідають фактичним обставинам справи , підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні та оцінених судом з точки зору належності , допустимості , достовірності , достатності та взаємозв'язку й детально наведених у вироку.
Визнаючи обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 винуватими суд послався на показання представника потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , протоколи огляду місця події , протокол впізнання , висновки експертиз.
Зокрема , представник потерпілого ОСОБА_12 суду пояснив, що 25.10.2018 року йому зателефонував ОСОБА_16 та повідомив, що здійснюється вирубка дерев сосни в лісопосадці поблизу села Лугове на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району. Він знаходився у відрядженні, тому зателефонувавши повідомив дільничному інспектору та службу 102 про проведення незаконної вирубки. На місце скоєння злочину працівників поліції проводив ОСОБА_16 де і були затримані обвинувачені. Він здійснював транспортування деревини , всього було спиляні 26 дерев сосни, дозволів сільська рада на вирубку дерев не надавала. Заявлений прокурором цивільний позов підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі .
Із показань свідка ОСОБА_13 , суд встановив, що 25.10.2018 року в першій половині дня він виконуючи свої обов'язки лісника здійснював обхід лісового масиву належного ТОВ «Білагро» поблизу села Лугове Великобагачанського району та виявив ,що в лісопосадці яка розташована на землях Білоцерківської сільської ради два чоловіки здійснюють вирубку дерев сосни. Уже було спиляні 10 дерев. Про виявлену порубку він повідомив працівника сільської ради ОСОБА_12 . Через деякий час до нього зателефонували працівники поліції та просили провести до місця вирубки лісу. Коли вони наближалися - працювала бензопила і упала деревина, він бачив що це ті ж два чоловіки здійснюють вирубку лісу , яких він виявив перед обідом. Як пізніше стало відомо ОСОБА_17 працював з бензопилою, а ОСОБА_18 був з міркою і направляв дерева. Стверджував, що всі спили були свіжі, вранці цього дня вирубаних дерев не було. Коли він вперше побачив , що проводиться вирубка дерев , були спиляні близько 10 дерев сосни. Після обіду під час огляду місця події з поліцією всього було спиляно 26 дерев сосни.
Із показань свідка ОСОБА_14 суд встановив, що він особисто не бачив щоб працювали пили та падали дерева, а лише на місці події бачив спиляні дерева сосни, однак їхню кількість він не знає.
Із показань свідка ОСОБА_15 , суд встановив , що він в слідчо-оперативній групі особисто виїжджав на місце події. Приближаючись до місця порубки на відстані 150 метрів чув як працює пилка. З метою фіксування обставин скоєння кримінального правопорушення в зв'язку з несправністю нагрудної веб камери він використав власний мобільний телефон. Наступного дня спеціалісти з лісництва проводили спили із зрубаних дерев та пеньків про що були складені відповідні процесуальні документи.
Із протоколу огляду місця події від 25.10.2018 року, суд встановив , що на місці вирубки виявлені два чоловіки: обвинувачений ОСОБА_19 який працював бензопилою та ОСОБА_20 , оглянута ділянка вирубки лісу, спиляні дерева: 8 з яких розпиляні на куски довжиною близько 4,5м кожен та 18 дерев, відділених від кореня; зафіксовано розміри пеньків дерев, оглянута бензопила «STІHL MS 291», що зафіксовано на фототаблиці доданій до протоколу.
Із протоколу огляду місця події від 26.10.2018 року суд встановив , що були відібрані зразки для проведення експертного дослідження шляхом проведення спилів пеньків дерев та спиляних дерев, які знаходяться на місці незаконної вирубки лісу поблизу села Лугове Великобагачанського району та фототаблицею де зафіксована ця слідча дія.
Відповідно до висновку експерта дослідження знарядь агрегатів, інструментів і залишених ними слідів №2195 від 18.12.2018 року встановлено, що зрізи деревини розділені шляхом розпилу робочими частинами (ланцюгом) механічної ланцюгової пилки. Сліди розпилу на торцевих поверхнях 26 зрізві прикореневих частин дерев та 26 зрізів стовбурів дерев наданих на дослідження могли бути залишені робочими частинами (ланцюгом) бензинової ланцюгової пилки марки «STІHL MS 291» наданою на дослідження.12 зрізів прикореневих частин дерева та 12 зрізів із стовбурів дерев відповідних розмірів до розділення становили єдине ціле-фрагмент стовбура дерева. 14 зрізів прикореневих частин дерева та 14 зрізів із стовбурів дерев є частинами, одинакові за структурою та текстурою порід дерев та мають подібні розміри, розділені за допомогою інструменту з одним типом дії та фототаблицею до висновку.
Згідно висновку судової інженерно екологічної та економічної експертизи встановлено розмір матеріальної шкоди завданої злочином, який становить 218 640 грн. 75грн. Та визначено що з екологічної точки зору, внаслідок здійснення самовільної вирубки 26 дерев сиро ростучої породи сосна, що мала місце 25.10.2018 року у лісопосадці поблизу села Лугове Великобагачанського району було завдано істотну шкоду довкіллю.
Із протоколу пред'явлення особи для впізнання від 17.05. 2019 року, суд встановив , що під час цієї слідчої дії свідок ОСОБА_16 впізнав чоловіка з характерною формою носа з номером 2 ( ОСОБА_18 ) як чоловіка, який разом з іншою особою чоловіком з номером 3 ( ОСОБА_17 ) якого свідок впізнав по овальній формі обличчя здійснювали порубку лісу.
Дії обвинувачених за визнаних судом першої інстанції встановленими фактичних обставин кримінального правопорушення правильно кваліфіковані за ч.2 ст.246 КК України як незаконна порубка дерев у захисних насадженнях, що спричинило істотну шкоду навколишньому середовищу , за попередньою змовою групою осіб.
Натомість , доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про відсутність складу злочину в діях обвинувачених, колегія суддів вважає непереконливими.
По-перше , в питанні оцінки переконливості доведення вини обвинувачених, колегія суддів звертає увагу , що вони самі фактично не заперечують факту порубки дерев, лише викладаючи цей факт у своїй інтерпретації у вигідному для себе світлі.
Крім того , колегія суддів не може погодитись із доводами апеляцій , що той факт , що обидва обвинувачені нібито виступали в ситуації із незаконною порубкою дерев як наймані працівники , виключає кримінальну відповідальність.
Об'єктивна сторона злочину передбаченого ст.246 КК України виражається в незаконній порубці лісу, тобто це всі випадки відділення дерев і чагарників, які знаходяться в лісі, від кореня незалежно від використовуваних засобів і способів (сокира, пилка чи інші предмети).
Порубкою дерев та чагарників у лісах визнається як відокремлення від кореня або викорчовування ростучого чи сухостійкого дерева, чагарника за допомогою спеціальних пристосувань, так і пошкодження, яке припиняє ріст деревостану (наприклад, повалення дерева транспортними засобами, відділення основних гілок від стовбура тощо).
Незаконною є порубка лісу лісозаготівельними організаціями, підприємствами і установами на ділянках, що не призначені для цього, порубка лісу фізичними особами без відповідного дозволу (тобто лісорубного квитка або ордера), або хоча і тими, що мають квиток (ордер), але не на тій ділянці, не в тій кількості, або порубка дерев і кущів не тих порід, на які було дано дозвіл.
ПВСУ звертає увагу судів на те, що кримінальна відповідальність за незаконну порубку лісу настає у випадках, коли остання здійснювалася з порушенням нормативних актів, які регулюють порядок порубки дерев і чагарників, у лісах, захисних та інших лісових насадженнях (якщо при цьому заподіяно істотну шкоду), або в заповідниках чи на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах.
Зокрема, визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено (див. п. 9 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004р. № 17).
Завершеним є злочин, коли дерева зрубані і заподіяна відповідна істотна шкода.
Питання про істотність шкоди повинно визначатися в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи (вартість, екологічна цінність, кількість добутого, чи пошкодженого, чи знищеного, а також розмір шкоди, заподіяної довкіллю).
Вирішуючи питання про те, чи є шкода істотною, слід ураховувати не тільки кількісні та вартісні критерії, а й інші обставини, що мають значення для вирішення цього питання (див. п. 5 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004р. № 17).
Суб'єктом вказаного злочину може бути будь-яка фізична особа , яка досягла 16 років.
Та обставина , що обвинувачені виконували порубку дерев по найму , не підтверджена жодним об'єктивним доказом у кримінальному провадженні. Їх посилання на невідому особу, яка нібито найняла їх , колегія суддів розцінює як спосіб захисту від кримінальної відповідальності.
Натомість , істотність шкоди , спричиненої злочином , кримінальним правопорушенням підтверджена у провадженні висновком експерта, якому суд першої інстанції надав належну оцінку і вказаний висновок не спростований.
Колегія суддів не погоджується із доводами апеляцій сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу впізнання особи по фотознімку.
Вимоги щодо порядку проведення впізнання особи передбачені статтею 228 КПК України.
За змістом ч.6 цієї статті за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частині першій і другій цієї статті.
Як вбачається із матеріалів провадження впізнання особи по фотознімками відбулось із дотриманням вимог КПК , повноважною особою із залученням понятих і свідок впізнав в обвинувачених осіб , які вчинили порубку дерев, зазначивши ознаки за якими він впізнав обвинувачених.
При цьому , колегія суддів звертає увагу , що і автор апеляції не заперечує того факту , що обвинувачений ОСОБА_7 пиляв дерево коли його було помічено свідком.
Колегія суддів вважає також непереконливими посилання автора апеляції - адвоката ОСОБА_6 про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події 26.10.2018 року (проведення спилів дерев ).
Як вбачається із змісту протоколу огляду , в ньому зафіксовано місце події , викладено обставини , які були встановлені під час його проведення , він містить посилання на проведення фотографування при проведенні слідчої дії та до протоколу додані фото таблиця складена з дотриманням вимог закону. Відеозйомка вказаної слідчої дії , на чому наголошує автор апеляції, не проводилось і в протоколі про це не зазначено. Натомість , як вже наведено вище , зазначено про фотозйомку місця події.
Колегія суддів також не сприймає доводи апеляції про визнання висновків експертиз недопустимими доказами через принцип «плоди отруйного дерева» так як всі докази , що були надані експертам для проведення експертних досліджень, були отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.
Таким чином , у вироку суду в повній відповідності до вимог частини 3 статі 374 КПК наведено докази , на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень статті 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази , що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається , що суд у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення , визнаного доведеним , із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце , час , спосіб вчинення злочину , його наслідки.
Не є обґрунтованими також і доводи апеляції прокурора щодо м'якості призначеного обвинуваченим покарання.
Відповідно до вимог статей 50,65 КК особі , яка вчинила злочин , має бути призначене покарання , необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості , співмірності та індивідуалізації , покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій , їх небезпечності та даним про особу винного.
Покарання є заходом примусу , що застосовується від імені держави за вироком суду до особи , визнаної винною у вчиненні злочині , і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання , необхідне і достатнє для виправлення засуджених , а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими , так і іншими особами . Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України , відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер , а також з принципу правової держави , з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання , яке хоч і не виходить за межі , встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Як вбачається із змісту вироку , призначаючи покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення , яке є нетяжким злочином, характер та розмір завданої потерпілому шкоди, а також особу обвинувачених які раніше притягалися до кримінальної відповідальності, мають постійне місце проживання, характеризуються позитивно, висновок органу пробації, яким встановлено середній рівень ризику вчинення правопорушення та можливість виправлення винного без ізоляції від суспільства .
Врахувавши тяжкість злочину, особу винних та інші вищезазначені обставини справи, суд прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без реального відбування призначеного покарання, звільнивши ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на підставі статті 75 КК України з покладенням на останніх обов'язки відповідно до вимог ст. 76 КК України.
Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо виду та розміру призначеного обвинуваченим покарання та можливості їх звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням.
В контексті доводів апеляції прокурора щодо м'якості призначеного покарання колегія суддів звертає увагу , що суд призначив покарання , яке передбачене санкцією статті на момент вчинення злочину. Він не застосовував під час обрання виду та розміру покарання положень статті 69 КК України.
Крім того , колегія суддів звертає увагу , що доводи апеляційної скарги прокурора не містять жодного обґрунтування щодо неможливості застосування положень статті 75 КК України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку , що призначене обвинуваченим покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження скоєння нових злочинів.
Підстав вважати призначене покарання вочевидь несправедливим через його м'якість , про , що йдеться в апеляції прокурора , колегія суддів не знаходить.
Що стосується доводів апеляції прокурора про незаконність судового рішення в частині вирішення цивільного позову , колегія суддів погоджується із ними.
Аналізуючи зазначені доводи колегія суддів звертає увагу на таке.
Положеннями статті 129 КПК України встановлено імперативний порядок вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні.
В контексті права прокурора на звернення до суду із позовом в інтересах держави , колегія суддів акцентує увагу на тому , що вирішальне значення при цьому має встановлення саме ухилення державного органу від звернення до суду і набуття у зв'язку із цим у прокурора права на таке звернення в інтересах державного органу.
Натомість , як зі змісту мотивувальної частині вироку , так і матеріалів кримінального провадження не вбачається , що вказане питання було предметом дослідження суду першої інстанції. Суд обмежився лише висновком щодо недоведеності державного органу самостійно захистити свої права. Жодного обґрунтування вказаного висновку вирок суду не містить. В той же час суд першої інстанції вдався при цьому також в оцінку доведення обґрунтованості позову , чим допустив суперечності у своїх висновках з одного боку вважаючи відсутнім права прокурора на звернення до суду із позовом , а з іншого - оцінюючи обґрунтованість позову.
Враховуючи , що суд першої інстанції в повній мірі не оцінював докази у справі на підтвердження доведення позовних вимог , колегія суддів позбавлена можливості вирішення цивільного позову в порядку апеляційного провадження, а тому вирок суду в цій частині підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку , що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 підлягають відхиленню , а апеляційна скарга прокурора - частковому задоволенню в частині вирішення цивільного позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404,405,407,419 КПК України , колегія суддів апеляційного суду,-
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення;
Апеляційну скаргу начальника Великобагачанського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково;
Вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 грудня 2020 року в частині залишення без розгляду цивільного позову прокурора скасувати та призначити в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства;
В іншій частині вирок суду залишити без змін;
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3 місяців з моменту проголошення.
Судді:
____________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3