05 травня 2021 року м. Кропивницький
справа № 404/4148/16-ц
провадження № 22-ц/4809/984/21
Суддя Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_9 (суддя-доповідач), розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , права та інтереси якої представляє ОСОБА_7 , Комунального підприємства «Правник», Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Кропивницької міської ради, Органу опіки та піклування Кропивницької міської ради, ОСОБА_8 про скасування дозволу на реконструкцію, визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними та скасування їх державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 березня 2021 року у даній справі у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
30 квітня 2021 року, до вирішення апеляційним судом питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження у справі, на електронну адресу апеляційного суду надійшла заява адвоката Іващенка Ігоря Юрійовича, як представника ОСОБА_1 у суді першої інстанції, про відвід судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_9
Також 30 квітня 2021 року визначено склад колегії суддів Кропивницького апеляційного суду під головуванням судді ОСОБА_9 (судді-доповідача) для розгляду даної справи за поданою апеляційною скаргою.
Відповідно до ухвали апеляційного суду від 30 квітня 2021 року складом колегії суддів визнано необґрунтованим заявлений у даній справі адвокатом Іващенком Ігорем Юрійовичем відвід головуючому судді (судді-доповідачу) ОСОБА_9; вирішення питання про відвід передано на розгляд іншого судді, який не входить до складу.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 30 квітня 2021 року заяву адвоката Іващенка Ігоря Юрійовича про відвід судді-доповідача ОСОБА_9 залишено без задоволення.
Разом з тим, подана ОСОБА_1 апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає залишенню без руху за наступного.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі. Посилаючись на ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та практику Європейського суду з прав людини, скаржник просить задовольнити заявлене клопотання, забезпечивши доступ до правосуддя, оскільки на даний час він знаходиться у вкрай складному матеріальному становищі, офіційно не працює.
На заявлене клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору, апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) унормовано, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.
У п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону передбачено, що судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Як з'ясовано апеляційним судом, позивач звернувся до суду у липні 2016 року з позово, який, враховуючи його уточнення позивачем, містить три вимоги немайнового характеру: 1) скасування дозволу на реконструкцію, 2) визнання недійсними та скасування державної реєстрації свідоцтв про право власності на нерухоме майно, 3) зобов'язання вчинити певні дії.
Як визначено у пп.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом, за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
У разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом).
Законом України від 25 грудня 2015 № 928-VIII "Про Державний бюджет на 2016 рік" станом на 01 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378,00 грн.
Виходячи з викладеного, за подання до суду позову у даній справі позивач має сплатити судовий збір у сумі 1 653,60 грн. (1378,00 грн. х 0,4 х 3 = 1653,60 грн.).
Відповідно розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі складає 2 480,40 грн. (1653,60 х 150% = 2480,40 грн.).
За ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).
ЄСПЛ в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України», зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, п. 59).
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати встановлюється ст. 8 Закону України «Про судовий збір». Так, згідно з вказаною нормою, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Визначене Законом України «Про судовий збір» право суду відстрочити, розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати може бути реалізоване, зокрема, у випадку, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (п.1 ч.1 ст. 8 Закону).
У своїх рішеннях «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року (п. 44) та «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року (п.п. 63-64) ЄСПЛ зазначив, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
Отже, відповідно до принципу диспозитивності та правил доказування у цивільному судочинстві, особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
При цьому, необхідно враховувати, що перелік документів, які підтверджують майновий стан особи, законодавчо не визначений. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Належним доказом на підтвердження обставин, зазначених у клопотанні, може бути, зокрема, довідка органу ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній календарний рік (4 квартали, що передують зверненню заявника з клопотанням).
Всупереч викладеному, скаржником не надано до суду жодного доказу на підтвердження доводів про скрутний матеріальний стан, який перешкоджає сплаті судового збору відповідно до законодавства. Сама по собі заява платника судового збору про тяжке матеріальне становище, яка не підтверджена належними та достатніми доказами, не може бути прийнята до уваги судом та, у свою чергу, не може бути підставою для застосування судом положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, скаржником не дотримано вимог п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України.
Також судом враховано, що клопотання про звільнення від сплати судового збору зазначене скаржником як додаток до апеляційної скарги, однак, подано лише в одному екземплярі (для суду).
Вказане суперечить процесуальній вимозі, зазначеній у п. 2 ч. 4 ст. 356 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.
На підставі викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст. 185, 356, 357 ЦПК України, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 березня 2021 року, - залишити без руху.
Запропонувати ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали надати до Кропивницького апеляційного суду:
- докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 480,40 грн. за реквізитами, зазначеними на офіційному сайті Кропивницького апеляційного суду або обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору та належні докази на підтвердження своїх доводів;
- копії додатку до апеляційної скарги (клопотання про звільнення від сплати судового збору) відповідно до кількості учасників справи.
Роз'яснити скаржнику, що відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
У разі невиконання у встановлений строк вимог щодо усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_9