Справа № 344/16867/20
Провадження № 33/4808/197/21
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М.
Суддя-доповідач Васильєв
29 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Черепія О.Р.,
розглянувши матеріали за апеляційною скаргою захисника адвоката Черепія О.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.,-
Судом першої інстанції встановлено, що 30.11.2020 року о 00 год. 10 хв. в м. Івано-Франківську, вул. Набережна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Volkswagen Passat, н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосування приладу «Drager» в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП
Не погодившись з вказаним рішенням суду, захисник адвокат Черепій О.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, права учасників процесу на справедливий, неупереджений розгляд справи з метою захисту прав, свобод та інтересів особи і підлягає скасуванню.
Зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, формально підійшов до розгляду справи, внаслідок чого прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Звертає увагу на те, що при розгляді справи судом першої інстанції були порушені вимоги ст. 268 КУпАП, оскільки розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , незважаючи на те, що в матеріалах справи подане на електронну адресу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 04.02.2021 року клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв'язку із його перебуванням на самоізоляції через виявлення у нього коронавірусної хвороби, на що надав підтверджувальний документ.
Окрім того, захисник адвокат Черепій О.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 , вказує на те, що ОСОБА_1 було подано клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання правопорушника, оскільки він проживає далеко від місця розгляду справи, що може унеможливити його присутність на судових засіданнях. Однак, судом подане клопотання не було задоволено, чим було порушено право ОСОБА_1 на швидкий та об'єктивний розгляд справи, що є також порушенням його прав.
Захисник адвокат Черепій О.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звертає увагу на практику Європейського Суду та визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення, повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомлений про свої права та обов'язки, мати захисника та інші.
Апелянт вказує на те, що судом було порушено право ОСОБА_1 на участь в розгляді справи, не надання можливості подати суду докази в підтвердження обставин, які могли вплинути на прийняття судом рішення, а також користуватися юридичною допомогою адвоката.
Вказані факти свідчать про недоведеність вини ОСОБА_1 в його діях складу правопорушення.
Просить постанову суду скасувати, закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши та дослідивши доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Черепій О.Р., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду і закрити провадження по справі, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню, постанову судді необхідно скасувати та прийняти нову постанову з наступних підстав.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що матеріали справи щодо ОСОБА_1 надійшли до Івано-Франківського міського суду 07.12.2020 року.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, за наявності клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням на самоізоліції через виявлення у нього коронавірусної хвороби, безпідставно розглянув справу без участі особи, яка притягається до відповідальності.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що постановою КМ України від 09.11.2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що при вирішанні питання щодо можливості розгляду справи за відсутності певних учасників судового розгляду необхідно дотримуватись розумного балансу між забезпеченням права на правосуддя та прийняттям відповідних заходів щодо убезпечення від ризику життя та здоров'я людей.
Апеляційний суд звертав увагу на те, що необхідність застосування карантинних заходів не повинна використовуватись як підстава для навмисного затягування розгляду справи з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що суди першої інстанції повинні достатньо ретельно перевіряти повідомлення щодо неможливості прийняти участь у судовому засіданні у зв'язку із необхідністю застосовувати карантинні заходи, що повністю узгоджується із обов'язком учасників судового розгляду доводити реальну наявність підстав для відкладення розгляду справи.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 04.02.2021 року пройшов тестування на виявлення в нього короновірусу та встановив, що він дійсно є захворілим та повинен у відповідності до вимог постанови КМ України від 09.11.2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2021 р., як особа з підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19 у легкій формі та не потребує госпіталізації, приймати заходи щодо самоізоляції і не має можливості фізично приймати участь у судовому засіданні.
Зокрема, ОСОБА_1 вчасно, до початку проведення судового засідання, повідомив суд першої інстанції про неможливість явки до суду з поважних причин та на підтвердження наявності в нього захворювання надав довідку про результати дослідження №453864 від 04.02.2021 року про виявлення у нього позитивних результатів хвороби.
В судовому засіданні апеляційної інстанції судом перевірялись вищевказані доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності внаслідок чого було встановлено, що ОСОБА_1 дійсно в період з 04.02.2021 року по 12.02.2021 року знаходився на амбулаторному лікуванні у зв'язку із короновірусною хворобою.
Однак, суд першої інстанції, незважаючи на наявність обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, безпідставно, розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чим грубо порушив її право на організацію ефективного захисту своїх інтересів.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було порушено вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки він безпідставно розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності , чим порушив її право на захист.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що він вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені суперечливі данні щодо часу його перебування в медичному закладі.
Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №207386 від 30.11.2020 року, складеного уповноваженою особою поліцейським взводу 2 роти 1 БУПП в Івано-Франківській області Міщанин О.М., 30.11.2020 року в 00 год.10 хв. ОСОБА_1 в м. Івано-Франківську, вул. Набережна, керував транспортним засобом марки Volkswagen Passat, н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосування приладу «Drager» в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП
В протоколі вказані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із зазначенням їх місця проживання та їх власноручними підписами.
Працівником поліції у водія не вилучались посвідчення водія та не видавався тимчасовий дозвіл не право керування транспортним засобом, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 працівниками поліції були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи відбудеться в Івано-Франківському міському суду .
ОСОБА_1 відмовився від підпису та пояснень в протоколі про адміністративне правопорушення та від отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5) огляд ОСОБА_1 був проведений у зв'язку із виявленими ознаками: запах алкоголю із порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. У вказаному акті зазначено результат огляду на стан сп'яніння 1.806 % та зазначено, що ОСОБА_1 погодився з результатами огляду, що підтверджується його власним підписом.
Акт відповідного огляду підписано свідком ОСОБА_3 і не підписано свідком ОСОБА_2 .
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що непідписання Акту огляду на стан сп'яніння одним із свідків свідчить про необхідність визнання вказаного акту недійсним.
Апеляційний суд вважає, що вказане питання повинно вирішуватись на підставі сукупності досліджених доказів, які дозволяють встановити що проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відбувалось у встановленому законом порядку, а отриманий результат огляду може бути визнаний належним та допустимим доказом по справі.
Зокрема, як вбачається з роздруківки приладу Drager Alcotest 6810 ARCD-0457 (а.с.3) тест №4676 в результаті огляду на місці зупинки транспортного засобу поліцейським за допомогою технічного засобу 30.11.2020 року о 00 год. 19 хв. було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки результат тесту показав 1.80 %. Вказаний результат складений із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок (а.с. 3).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаний відеозапис було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Зафіксовані відеозаписом обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що під час проведення огляду на стан сп'яніння дійсно були присутні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в присутності яких водій транспортного засобу ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння внаслідок чого було встановлено результат у виді 1.80 проміле, з яким водій транспортного засобу повністю погодився.
Вищевказаним відеозаписом зафіксовані обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення та те, що водій ОСОБА_1 відмовився отримати копію протоколу про адміністративне правопорушення та зневажливо ставився до поліцейських, які складали матеріали про притягнення його до адміністративної відповідальності.
За змістом ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вказана норма закону більш детально відображена у п. 6 Інструкції, де також наголошено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів.
Отже, проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, які затверджені управлінням охорони здоров'я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров'я проведення вказаного огляду заборонено.
Для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров'я, відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП та п. п. 7, 8 Інструкції, є три підстави: 1) незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу; 2) незгода водія з його результатами; 3) скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані.
Лише чітке дотримання вказаної вище процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння, свідчить про законні вимоги працівників поліції та обґрунтовані підстави проведення вказаного огляду.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Апеляційним судом не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення медичного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103.
Враховуючи наведене, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, поза розумним сумнівом приходить до переконання у доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог п.2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
До матеріалів справи долучено пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.6), у відповідності до яких в їх присутності водій транспортного засобу ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, результат тесту показав 1.80 проміле. Пояснення свідків написані на відповідних бланках, з їх слів та підписані їх власноручними підписами.
Суд апеляційної інстанції приймав неодноразові заходи для допиту вищевказаних свідків у судовому засіданні.
Приймаючи до уваги, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не були допитані в суді першої та апеляційної інстанції, керуючись принципом безпосередності дослідження доказів, суд вважає, що письмові показання вказаних свідків не можуть бути визнані допустимими доказами.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що показання вищевказаних свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення для вирішання питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписами, якими зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об'єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті.
З аналогічних доводів суд вважає безпідставними доводи сторони захист про недійсність Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння у зв'язку із відсутності в ньому підпису свідка ОСОБА_2 .
Апеляційний суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 30.11.2020 року о 00 год. 10 хв. в м. Івано-Франківську, вул. Набережна, керував транспортним засобом марки Volkswagen Passat, н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосування приладу «Drager» в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП
Апеляційний суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушення не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Відповідно до вимог ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато ,а розпочате підлягає закриттю ,якщо на момент розгляду справи закінчились строки ,передбачені ст. 38 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення 30.11.2020 року і на теперішній час закінчився строк накладення на нього адміністративного стягнення, який встановлено ст.38 КУпАП.
Вищевказані обставини свідчать про наявність підстав для закриття провадження по справі відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника адвоката Черепія О.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 скасувати та прийняти по справі нову постанову.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
На підставі ст.38 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв