Провадження № 11-сс/803/671/21 Справа № 202/1496/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 12020045760000016 за апеляційною скаргою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зелене Поле, Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працює водієм у ФОП “ ОСОБА_11 ”, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на останнього обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 06 червня 2021 року.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що ОСОБА_8 , який має середньо-спеціальну освіту, працевлаштований на посаді водія, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 2011 року народження, має місце реєстрації та місце мешкання, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, однак на даний час підозрюється у скоєнні умисного тяжкого злочину проти власності із з застосуванням насильства та проникненням в інше сховище, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, і ці обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважав, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК, що дає підстави слідчому судді застосувати до підозрюваного запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту з покладенням на останнього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 строком на 60 днів, без права внесення застави.
Мотивуючи апеляційну скаргу, прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та такою що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що під час досудового слідства не встановлено всіх осіб, причетних до скоєння кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюються ОСОБА_8 та його співучасники. За таких обставин є підстави вважати, що підозрюваний буде незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні. Приймаючи участь у слідчих діях, фактично володіє інформацією щодо зібраних доказів, здобутих в ході досудового розслідування, знає анкетні відомості свідків, експертів, інших підозрюваних та, перебуваючи на свободі, усвідомлюючи тяжкість покарання, матиме змогу незаконно впливати на них, здійснювати тиск на свідків, які викривають його як особу, що вчинила злочин. На теперішній час не встановлено всіх учасників скоєння тяжкого злочину, їх ролі у вичинені злочину і які на даний час не притягнені до відповідальності, на яких підозрюваний може впливати, щоб останні не давали покази відносно його дій, таким чином уникаючи кримінальної відповідальності. Незаконно впливатиме на іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні. Враховуючи той факт, що ОСОБА_8 знає особисто інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, то наявні ризики здійснення на них вплив шляхом залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди за надання неправдивих свідчень на свою користь, що стане можливим знаходячись на свободі.
Підозрюваний ОСОБА_8 керуючись метою незаконного збагачення, не одноразово приймав активну участь у діяльності, пов'язаної із таємним викраденням чужого майна з проникненням в інше сховище, може продовжити свою злочинну діяльність.
Вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 1,2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, 06.04.2021 у кримінальному провадженні №12020045760000016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, а саме за ознаками відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з погрозою застосування такого насильства, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в інше сховище, повідомлено про підозру співучаснику ОСОБА_12 .
9 квітня 2021 року слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №202/1496/21 провадження №1-кс/202/1918/21 застосовано запобіжний захід підозрюваному у цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_12 у вигляді тримання під вартою строком до 06 червня 2021 року.
Викладене дає беззаперечні підстави вважати, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, тому стосовно підозрюваного ОСОБА_8 необхідним є застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В ході перевірки ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону суддею дотримані повністю.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя встановив та виходив з того, що матеріали кримінального провадження, на які посилались прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Як встановлено колегією суддів, в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020045760000016 від 06 липня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України.
06 квітня 2021 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, тобто у вчиненні умисних дій які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з погрозою застосування такого насильства, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням в інше сховище.
Питання обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину в апеляційному порядку не оскаржується та підтверджується матеріалами провадження, долученими до клопотання слідчого.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про тримання підозрюваного під вартою.
Слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого, враховано обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим; дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , який має середньо-спеціальну освіту, працевлаштований на посаді водія, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 2011 року народження, має місце реєстрації та місце мешкання, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, однак на даний час підозрюється у скоєнні умисного тяжкого злочину проти власності із з застосуванням насильства та проникненням в інше сховище, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, і ці обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками слідчого судді.
При розгляді апеляційної скарги, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування до нього такого запобіжного заходу про який йдеться у клопотанні слідчого.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, в контексті практики Європейського суду з прав людини наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин (рішення від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий в обґрунтування необхідності застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив про наявність ризиків, зокрема, те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності із застосуванням насильства та проникнення в інше сховище, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку колегії суддів апеляційного суду відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою, відтак висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри відповідає закону та фактичним обставинами кримінального провадження.
На даному етапі провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. А тому, з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді суду першої інстанції були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрювану з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Відповідно, до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Одним із видів запобіжних заходів у кримінальному провадженні відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України є домашній арешт.
Зі змісту ст. 181 КПК України слідує, що домашній арешт, як вид запобіжного заходу, може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
На думку колегії суддів, з урахуванням віку та стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_8 , особи останнього, який має середньо-спеціальну освіту, працевлаштований на посаді водія, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 2011 року народження, має місце реєстрації та місце мешкання, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, отже обраний слідчим суддею підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, в сукупності з обов'язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не буде порушувати його права, передбачені ст. 43 Конституції України. Також доводи апеляційної скарги прокурора правильності цього висновку не спростовують.
Крім того, ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_8 під цілодобовим домашнім арештом, або ж про інші обставини, які б переважили встановлені ризики.
У відповідності до п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз.
Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи і підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, відтак ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 194, 196 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4