Провадження № 11-кп/803/1476/21 Справа № 181/301/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Васильківка Васильківського району, Дніпропетровської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Васильківка, Васильківського району, Дніпропетровської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_8 ,
прокурора - ОСОБА_9 , в режимі відеоконференції,
обвинуваченого - ОСОБА_6 , в режимі відеоконференції,
захисника- адвоката ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції,
Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року продовжено, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_6 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07 червня 2021 року.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 про колегіальний розгляд справи, задоволено.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції, вказав, що обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно до ст. 12 КК України, віднесено до особливо тяжких злочинів та за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, судове провадження не завершено до спливу строку тримання під вартою, та визначені ст.177 КПК України ризики, не відпали і в повній мірі обґрунтовують тримання, зокрема ОСОБА_6 під вартою.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу в частині продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, а клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою залишити без розгляду як таке, що підлягає колегіальному розгляду у складі трьох суддів.
В якості доводів поданої апеляційної скарги захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 посилається на незаконність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому. Звертається увага на заявляння клопотання про колегіальний розгляд, однак без його вирішення, суддя продовжив строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що є грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Окрім того, указується на відсутність підстав для утримання ОСОБА_6 під вартою, оскільки ризики, визначені ст. 177 КПК України, відсутні, в той час як ОСОБА_6 раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем фактичного проживання характеризується позитивно.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого суд зазначає таке.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Вказаним розділом передбачено, в тому числі і порядок подачі, розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів.
При цьому, Конституційний Суд України у своєму рішенні № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Межівського районного суду Дніпропетровської області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12018040480000458, зокрема, за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України.
09 квітня 2021 року, судом першої інстанції у підготовчому судовому засіданні було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, зокрема щодо обвинуваченого ОСОБА_6 ..
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Так, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочину, що інкримінується обвинуваченому ОСОБА_6 , який відноситься до особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до п'ятнадцяти років, й те, що судове провадження не завершено до спливу строку тримання під вартою та дійшов висновку про те, що ризики можливих спроб переховування від суду, незаконно впливати на свідків, які не допитані судом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки затримано ще не всіх співучасників злочину, тобто про продовження існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, з чим погоджується колегія суддів.
Ураховуючи сукупність обставин, в тому числі стадію судового провадження, на якій докази не досліджувалися, а також те, що підстав для зміни запобіжного заходу на більш м"який не має, оскільки у суду відсутні будь-які дані, які б свідчили, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров'я не може перебувати в умовах ізоляції від суспільства.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Доводи скарги захисника про невідповідність постановленої ухвали вимогам кримінального процесуального закону, через те, що стороною захисту заявлялося клопотання про колегіальний розгляд кримінального провадження, є необґрунтованими.
З оскаржуваної ухвали слідує, що суд першої інстанції в підготовчому судовому засіданні продовживши ОСОБА_6 строк тримання під вартою, задовольнив клопотання сторони захисту про колегіальний розгляд провадження та передав кримінальне провадження до канцелярії суду для визначення складу колегії у порядку, визначеному ч. 3 ст. 35 КПК України.
З огляду на викладене, доводи скарги про те, що прокурором та судом не обґрунтовані ризики, є безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки наявність у провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу, не зменшились є обґрунтованими та об'єктивно існують, а тому для їх запобіганню було продовжено застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Апеляційний суд, також, не вбачає й підстав для застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, не зможе забезпечити виконання процесуальних обов'язків покладених на обвинуваченого.
При цьому, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява № 28969/04 від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Отже, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, врахувавши при цьому й практику ЄСПЛ.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4