05 травня 2021 року
м. Київ
справа № 640/11970/20
адміністративне провадження № К/9901/13303/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року
у справі №640/11970/20
за позовом ОСОБА_1
до Національного антикорупційного бюро України
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
15 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року в частині поновлення його на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року у розмірі 628871,14 грн.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, у тексті касаційної скарги заявник зазначає, що підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі №640/11970/20 є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У тексті касаційної скарги заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №825/896/18, від 06 червня 2018 року у справі №808/163/16, від 11 червня 2020 року у справі №826/5602/16 від 11 червня 2020 року, від 26 серпня 2020 року у справі №501/2316/15-ц.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/7, пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі №923/682/16.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц).
Так, у справі №825/896/18 предметом розгляду було визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівської області від 12 січня 2018 року №6 о/с в частині призначення позивача заступником начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу Головного управління Національної поліції начальником слідчого відділення, установивши, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988, посадовий оклад у розмірі 3000,00 гривень, звільнивши з посади начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції;
у справі №808/163/16 - визнання протиправними дій Прокуратури Запорізької області та скасування наказу №470к від 14 грудня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_2 »;
у справі №826/5602/16 - визнання незаконним та скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів України «Про звільнення ОСОБА_3 » від 03 березня 2016 року №33-кт/а;
у справі №501/2316/15-ц визнання незаконним та скасування наказу директора ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» від 26 січня 2015 року за №33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису четвертого терміналу посади тальмана, яку займала ОСОБА_4 , визнання незаконним та скасування наказу директора ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» від 26 січня 2015 року за № 46/0 про переміщення ОСОБА_4 , визнання незаконним та скасування наказу виконуючого обов'язки директора підприємства від 23 квітня 2015 року за №234/0-11 про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_4 по п. 1 ст. 40 КЗпП України, та поновлення ОСОБА_4 в ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» на посаду тальмана четвертого терміналу
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №825/896/18, від 06 червня 2018 року у справі №808/163/16, від 11 червня 2020 року у справі №826/5602/16 від 11 червня 2020 року, від 26 серпня 2020 року у справі №501/2316/15-ц, про які зазначає заявник, стосуються інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання скаржника на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними, а скаржником не наведено обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у яких застосовано конкретну норму права у цій справі, та у постановах Верховного Суду, наведених в касаційній скарзі.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 169, 328, 330, 332 КАС України Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №640/11970/20 - повернути скаржнику.
2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..............................
А.В. Жук
Суддя Верховного Суду