14 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/12544/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року в адміністративній справі №160/12544/20 (суддя у 1 інстанції Луніна О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за період з 20.08.2016 року по 06.02.2019 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби (06.02.2019 року);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за період з 20.08.2016 року по 06.02.2019 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби (06.02.2019 року).
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивачу в порушення норм чинного законодавства під час звільнення не було виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази щодо отримання позивачем грошової компенсації за невикористані дні будь-якої додаткової відпустки, а тому висновок суду першої інстанції, що позивач вже скористався правом на отримання компенсації додаткової відпустки є хибним. Крім того, додаткова відпустка учасника бойових дій та додаткова відпустка за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я є різними та не є взаємними, а тому отримання однієї з таких відпустко не позбавляє права на отримання іншої відпустки або грошової компенсації за неї.
В відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 від 03.03.2018 року.
ОСОБА_1 з 20.08.2016 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у званні підполковника та звільнений з посади старшого оперативного чергового запасного командного пункту військової частини НОМЕР_1 .
Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 27 від 06.02.2019 року ОСОБА_1 звільнено у запас відповідно до п.п. «К» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Вислуга років у Збройних Силах на момент звільнення становить календарна - 27 років 06 місяців, пільгова вислуга становить 28 років 01 місяць .
Під час звільнення компенсацію за невикористану додаткову відпустку позивачу виплачено не було.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Приписами ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до п. 12 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Приписами ст.4 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно із пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
При цьому, згідно із абз. 1 ч. 4 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Разом з тим, абз. 3 ч. 4 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що законодавцем встановлено обмеження щодо використання додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим ч.4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ та іншими законами, та надано військовослужбовцеві право вибору однієї з додаткових відпусток із збереженням грошового та матеріального забезпечення.
Згідно із абз. 3 п. 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року у справі № 160/11532/19, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 ), грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби (06.02.2019р.). Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 ), грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби (06.02.2019р.).
З огляду на наведене, рішенням у справі № 160/11532/19, яке набрало законної сили, визначено право позивача на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік.
Отже, позивачем, як військовослужбовцем вже використано право на отримання компенсації за одну з додаткових відпусток із збереженням грошового та матеріального забезпечення, а саме за додаткову відпустку як учаснику бойових дій, про що вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.
Посилання скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо отримання позивачем грошової компенсації за невикористані дні будь-якої додаткової відпустки судом не враховується, оскільки рішенням у справі №160/11532/19, яке набрало законної сили, визначено саме право позивача на отримання компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а нарахування і виплата такої компенсації вже є фактичним виконанням цього рішення, а отже в даному випадку позивач в судому порядку під час розгляду справи №160/11532/19 визнав своє право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, а саме - додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Також відкриття Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі №160/11532/19 не спростовує того факту, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року є таким що набрало законної сили та підлягає виконанню.
Доводи скаржника, що додаткова відпустка учасника бойових дій та додаткова відпустка за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я є різними та не є взаємними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року в адміністративній справі №160/12544/20 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року в адміністративній справі №160/12544/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко
суддя В.А. Шальєва