05 травня 2021 року справа №200/10358/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Міронової Г.М., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 200/10358/20-а (головуючий І інстанції Зінченко О.В., повний текст складений у м. Слов'янську Донецької області) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУДПС у Донецькій області, позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 4037,67 грн., який складається з військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування - 373,17 грн. та податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування - 3664,40 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 61-63).
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нову про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Посилався на те, що податокву вимогу надіслано за податковою адресою позивача. Відповідач не повідомив позивача про зміну податкової адреси, тому вважає помилковим висновок суду про відмову у задоволені позову про стягнення податкового боргу (а.с. 68-70).
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
На підставі наказу № 767 від 25 квітня 2019 року позивачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасної сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за наслідком якої складено акт № 546/05-99-13-04-17/ НОМЕР_1 від 3 червня 2019 року (а.с 14-22).
Висновками акту перевірки встановлено порушення:
- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 ПК України, у результаті чого встановлено неподання до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за результатами звітного (податкового) 2016 року;
- пункту 36.1 статті 36, підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 ПК України: заниження за 2016 рік оподаткованого доходу, отриманого у вигляді додаткового блага на суму 15885,68 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року на суму 2859,42 грн.;
- підпунктів 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на суму 238,29 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2019 року:
- №0009091304, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 297,86грн., в тому числі за основним зобов'язанням 238,29 грн. і за штрафними санкціями в розмірі 59,57 грн.(арк. справи 24);
- №0009081304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за податком на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 170 грн. (арк. справи 25);
- №0009071304, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 3574,28 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 2859,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 714,86 грн.( а.с. 24-26).
У зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань, податковим органом сформовано податкову вимогу № 671-56 від 17 вересня 2019 на суму 4037,67 грн., яку нідіслано відповідачу за адресою: вул. Набережна, 5, м. Волноваха (а.с. 13).
Згідно пп. 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За змістом пп. 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення - рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно пп. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
На підтвердження направлення відповідачу податкових повідомлень-рішень від 25 липня 2019 року №0009091304, №0009081304 та №0009071304 позивачем надано до матеріалів справи копію поштового конверту, з якого вбачається, що поштове відправлення на ім'я ОСОБА_1 направлялось за адресою: АДРЕСА_1 та вручено позивачу не було. Причиною невручення вказано: за закінченням терміну зберігання (а.с. 29, зворотній бік).
Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 45.1 статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Матеріалами справи встановлено, що податкова вимога № 671-56 направлена контролюючим органом за адресою, яка не відповідає місцю реєстрації відповідача, за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач в обґрунтування дотримання процедури належного вручення відповідачу податкової вимоги вказує про те, що згідно облікових даних платника податків податковою адресою відповідача визначено саме: АДРЕСА_2 ,, як адресу, за якою здійснював підприємницьку діяльність фізична-особа підприємець ОСОБА_1 .
На зпит суду першої інстанції Військово-цивільної адміністрації міста Волновахи листом від 27.11.2020 року повідомила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 15 грудня 2004 року (а.с. 49, 59).
Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач, як фізична особа-підприємець також був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення Волноваської міської ради №6/59-1481 від 16.10.2015 АДРЕСА_3 (а.с. 60).
Позивач у позовній заяві вказує, що податкова вимога отримана ОСОБА_1 15.10.2019 року, проте з копії поштового повідомлення вбачається, що зазначена вимога отримана 15.10.2019 року, однак отримувачем є не ОСОБА_1 , а інша особа, яка вказала себе, як мати (а.с. 13).
Згідно пунктів 19.1, 19.2 статті 19 ПК України платник податків веде справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.
В матеріалах справи відсутні документи з представництво інтересів відповідача та ведення справ, пов'язаних зі сплатою податків.
Згідно п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За змістом п. 6 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204 у разі, якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при надісланні податкового повідомлення-рішення помилок та надсилає його повторно не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення пошти (поштової служби).
Суд першої інстанції вірно встановив, що надсилаючи податкову вимогу від 17 вересня 2019 року № 671-56, податковим органом на поштовому конверті зазначено адресу, яка не відповідає зареєстрованій адресі відповідача, при цьому, також відсутні будь-які відомості, що відповідач проживає або перебуває за вказаною адресою, що, як наслідок, унеможливило їх отримання ним, у зв'язку з чим дана вимога вважається такою, що не вручена платнику податків.
В постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №826/14361/16 зазначено, що для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають: відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення; відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.
Таким чином, вимога контролюючого органу не вважається належним чином надісланою (врученою), що призвело до неможливості встановлення строку, передбаченого пунктом 95.2 статті 95 ПК України, із закінченням якого законодавець пов'язує виникнення у контролюючого органу права на стягнення податкового боргу.
Згідно п. 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Контролюючий орган за умов належного вручення відповідачеві податкової вимоги, не позбавлений права повторно звернутися до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Оскільки сума податкового боргу не є узгодженою, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 200/10358/20-а за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 5 травня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді Г.М. Міронова
Е.Г. Казначеєв