ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 травня 2021 року м. Київ № 640/11766/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 з 07 березня
2018 року та з 01 січня 2019 року пенсії за вислугу років без обмежень максимального розміру із розрахунку 90% грошового забезпечення за посадою першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 07 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , без обмеження максимального розміру пенсії з розрахунку 90% від суми грошового забезпечення за посадою першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України згідно довідки Фінансового управління ГШ ЗС України від 29 січня 2019 року № 305/65, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу», виходячи з усіх складових грошового забезпечення, а саме:
посадового окладу - 15 800,00 грн, окладу за військовим званням "генерал-полковник" - 1 690,00 грн, надбавки за вислугу років (50%) - 8 745,00 грн, надбавка за інтенсивність служби (100%) - 15 800,00 грн, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (20%) -
3 160,00 грн, надбавки як державному експерту з питань таємниць (20%) - 3 160,00 грн, премія (9%) - 1 422,00 грн., та з урахуванням усіх видів надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 1 січня 2019 року перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 , без обмеження максимального розміру пенсії з розрахунку 90% від суми грошового забезпечення за посадою першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України згідно довідки Фінансового управління ГШ ЗС України від 01 березня 2019 року № 305/133, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу», виходячи з усіх складових грошового забезпечення, а саме:
посадового окладу - 21 990,00 грн, окладу за військовим званням "генерал-полковник" - 1 690,00 грн, надбавки за вислугу років (50%) - 11 840,00 грн, надбавка за інтенсивність служби (100%) - 8 356,20 грн, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (20%) - 4 398,00 грн, надбавки як державному експерту з питань таємниць (20%) - 4 398,00 грн, премії (35%) - 7 696,50 грн, та з урахуванням усіх видів надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити одним платежем ОСОБА_1 частину пенсії за вислугу років, недоплачену
з 07 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року та з 01 січня 2019 року по (день винесення рішення суду) у зв'язку з нездійснення перерахунку, з нарахуванням компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат.
В обґрунтування позову Позивач зазначає про те, що на заяви про перерахунок та виплату пенсії від 29.01.2019 та 22.04.2019 Відповідачем відмовлено з підстав відсутності списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та умов для проведення перерахунку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Проте, Фінансовим управлінням ГШ ЗС України було видано нові довідки про розмір грошового забезпечення від 24.07.2018 № 305/531, від 29.01.2019 № 305/65 та від 01.03.2019 № 305/133, з урахуванням норм, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовці та осіб начальницького складу», для пред'явлення до органів Пенсійного фонду України та подальшого перерахунку пенсії.
Посилаючись на те, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і відповідне рішення Кабінету Міністрів України стосовно визначення конкретного порядку обчислення і перерахунку пенсій, Позивач наполягає на протиправності дій Відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі нових довідок Фінансового управління ГШ ЗС України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2019 року відкрито провадження у справі № 640/11766/19, визначено здійснювати розгляд суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу - Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати відзив на позовну заяву та наявні докази.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року зупинено провадження в адміністративній справі № 640/11766/19 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/6263/18.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2020 року провадження у справі № 640/11766/19 поновленено.
На адресу суду надійшов відзив від Відповідача на адміністративний позов, в якому зазначено про те, що згідно з ч.4 ст.63 Закону України
«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпеченя відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог ст. 63 Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову постанову від 21.02.2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою визначено умови та порядок перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом, з 01 січня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. N 704.
Окрім того, Відповідачем наголошено, що після набрання законної сили 05.03.2019 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/3858/18 нові підстави для перерахунку пенсії Позивача не виникли, оскільки довідка для перерахунку пенсії Позивача була складена та надіслана до ГУ ПФУ в м. Києві у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України 30 2017 . N 704, яка залишається чинною, а зміна на підставі рішення суду умов проведення перерахунку пенсій не встановлює права Позивача на новий перерахунок, у зв'язку з чим Відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Також на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника Позивача, у якій зазначено, що неясність процедури (порядку) перерахунку після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії Позивача, оскільки Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45. Тому, у зв'язку зі змінами грошового забезпечення, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» (зі змінами), та з огляду на приписи ст. 63 Закону № 2262-ХІІ,
у Позивача виникли підстави для перерахунку пенсії з 07 березня 2018 року та 1 січня 2019 року.
Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві з 16 березня 2011 року та відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон
№ 2262-ХІІ) отримує пенсію за вислугу років у розмірі 90% сум грошового забезпечення (вислуга років - 50) за посадою першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (далі - першого заступника НГШ ЗС України).
У 2017 році Головне управління ПФУ в місті Києві здійснило з 01.06.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.03.2017 та додаткового рішення від 17.05.2017 у справі №761/4245/17, із розрахунку 90% сум грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру, з урахуванням посадового окладу у розмірі 11 200 грн, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» (далі - Постанова № 718).
Згідно з розрахунком пенсії від 29.01.2019 на момент виникнення спірних правовідносин розмір пенсії (з надбавками) Позивача становить 42 028,85 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 41 880,85 грн.
У подальшому, відповідно до Постанови № 718 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 121), постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 “Питання оплати праці працівників державних органів (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 № 24, від 06.02.2019 № 102) було збільшено грошове забезпечення окремих категорій військовослужбовців.
Проте, Відповідач перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців не здійснив.
Ураховуючи ці обставини, Фінансовим управлінням ГШ ЗС України ОСОБА_1 видано довідку від 24.07.2018 № 305/531, відповідно до якої розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 01 липня 2018 року за посадою першого заступника НГШ ЗС України, становить:
посадовий оклад - 15 800,00 грн, оклад за військовим званням “генерал-полковник” - 1 690,00 грн, надбавка за вислугу років (50%) - 8 745,00 грн, надбавка за інтенсивність служби (100%) - 15 800,00 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (20%) - 3 160,00 грн, надбавка як державному експерту з питань таємниць (20%) - 3 160,00 грн, премія (9%) - 1 422,00 грн., усього для обчислення пенсії - 49 777,00 грн.
Зазначену довідку складено з урахуванням норм, встановлених Постановою № 718.
Листом від 22.01.2019 № ВСЗ/237 Київський міський військовий комісаріат (далі - КМВК) направив на адресу Відповідача довідку Фінансового управління ГШ ЗС України від 24.07.2018 № 305/531 для здійснення Позивачу перерахунку пенсії.
29 січня 2019 року Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії, виходячи з 90% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням зазначених у довідці складових грошового забезпечення, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
У відповідь ГУ ПФУ в м. Києві листом від 11.02.2019 № 26626/02 відмовило Позивачу у здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що постановами Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15, від 25.01.2018 № 24 та від 28.02.2018 № 121
не визначено умов для проведення такого перерахунку.
У січні 2019 року, з метою уточнення дати, з якої Позивач набув право на перерахунок пенсії, Фінансове управління ГШ ЗС України видало ОСОБА_1 довідку від 29.01.2019 № 305/65 про розмір грошового забезпечення за посадою першого заступника НГШ ЗС України станом на 07 березня 2018 року.
Зі змісту довідки вбачається, що розмір грошового забезпечення, що враховується для обчислення (перерахунку) пенсії, становить 49 777,00 грн (аналогічно розміру, зазначеному у довідці від 24.07.2018 № 305/531).
У березні 2019 року у зв'язку з черговим підвищенням грошового забезпечення Фінансове управління ГШ ЗС України видало ОСОБА_1 нову довідку від 01.03.2019 № 305/133, відповідно до якої розмір грошового забезпечення станом на 01 липня 2018 року за посадою першого заступника НГШ ЗС України становить:
посадовий оклад - 21 990,00 грн, оклад за військовим званням “генерал-полковник” - 1 690,00 грн, надбавка за вислугу років (50%) - 11 840,00 грн, надбавка за інтенсивність служби (100%) - 8 356,20 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (20%) - 4 398,00 грн, надбавка як державному експерту з питань таємниць (20%) - 4 398,00 грн, премія (35%) - 7 696,50 грн, усього для обчислення пенсії - 60 368,70 грн.
Листом від 25.04.2019 № ВСЗ/1691 Київський міський військовий комісаріат
надіслав до ГУ ПФУ в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення від 29.01.2019 № 305/65 та від 01.03.2019 № 305/133, видані Фінансовим управління ГШ ЗС України, для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 7 березня 2018 року та з 1 січня 2019 року відповідно.
22 квітня 2019 року Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2019 року на підставі довідки Фінансового управління ГШ ЗС України від 01.03.2019 № 305/133, із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат.
ГУ ПФУ в м. Києві листом від 08.05.2019 № 96168/02 відмовило ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії з 1 січня 2019 року на підставі довідки від 01.03.2019
№ 305/133, посилаючись на відсутність правових підстав для здійснення перерахунку з огляду на той факт, що будь-які повідомлення від Мінсоцполітики про підстави для проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку з 01.01.2019 року, до ГУ ПФУ в м. Києві не надходили.
Окрім того, ГУ ПФ в м. Києві повідомило Позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру, оскільки ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»
від 08.07.2011 № 3668-VI встановлено максимальний розмір пенсії, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, ОСОБА_1 отримав відмову ГУ ПФУ України в м. Києві у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення за посадою першого заступника начальника ГШ ЗСУ на підставі наданих документів.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Відповідача, Позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 цього Закону №2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення у бік підвищення відповідних категорій військовослужбовців, проведена виключно на підставі рішення Кабінету Міністрів України.
Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 13.02.2008 № 45, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок 45).
За правилами п. 1 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”,
у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Порядку № 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи).
Головні управління ПФУ складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Таким чином, проаналізувавши вказані норми, суд зазначає, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, можуть бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, які дають право на призначення/перерахунок пенсії, так і рішення, прийняті Кабінетом Міністрів України,
про що державні органи, визначені п. 2 Порядку № 45 повідомляють Пенсійний фонд України та у відповідності до вимог вказаного Порядку, готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи та надають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Судом встановлено, що 19 жовтня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19 жовтня 2016 р. № 718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу», якою було затверджено розміри посадових окладів окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади.
Постановою № 718 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 28.02.2018 № 121, яка набрала чинності з 07 березня 2018 року ) затверджено Співвідношення між посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, та групами оплати праці на посадах державної служби, а також визначено, що посадові оклади за посадами окремих категорій військовослужбовців встановлюються у розмірах, зазначених у схемі посадових окладів на посадах державної служби, за групами оплати праці у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, відповідно до співвідношення, затвердженого цією постановою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 “Питання оплати праці працівників державних органів (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 25.01.2018
№ 24, яка набрала чинності та застосовується з 1 січня 2018 року) затверджено Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 (в редакції постанови КМУ 06.02.2019 № 102, яка набрала чинності з дня її опублікування та застосовується
з 1 січня 2019 року) затверджено Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах).
Вказаними постановами збільшено посадові оклади працівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, в тому числі й першому заступнику НГШ ЗС України, що є підставою для здійснення перерахунку пенсії позивача.
Окрім того, 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704
«Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постанова № 704 набрала чинності з 01 березня 2018 року.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», відповідно до пункту 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на
01 березня 2018 р. відповідно до Постанови № 704.
Судом встановлено, що на підставі зазначених постанов Фінансовим управлінням ГШ ЗС України видано довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 24.07.2018 № 305/531, від 29.01.2019 № 305/65 та від 01.03.2019
№ 305/133, які Київським міським військовим комісаріатом направлено до ГУ ПФУ
в м. Києві листами від 22.01.2019 № ВСЗ/237 та від 25.04.2019 № ВСЗ/1691. Позивач звернувся до Відповідача із заявами від 29.01.2019 та 22.04.2019 щодо перерахунку та виплати пенсії, проте йому було відмовлено.
Враховуючи норми чинного законодавства та законодавства, яке діяло на момент виникнення права на пенсію Позивачу, суд вважає необґрунтованою відмову Відповідача щодо перерахунку пенсії.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Позивач має право на здійснення перерахунку його пенсії, яке закріплено у статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»,
на підставі довідок Фінансового управління ГШ ЗС України про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 29.01.2019 № 305/65 та від 01.03.2019 № 305/133.
Суд зазначає також, що в зазначеній частині Відповідачем не наведено жодних спростувань або аргументів, які б вказували на інше.
Також, задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суд вбачає за доцільне зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням вже виплачених раніше сум, у зв'язку з чим окремо позовні вимоги в частині зобов'язання Відповідача виплатити різницю між перерахованою пенсією та вже проведеними виплатами задоволенню не підлягають.
Окрім іншого, суд вважає обґрунтованими твердження позивача щодо неприпустимості обмеження максимального розміру пенсії, виходячи з такого.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 8, ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» внесені зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно яких призначення пенсії особам офіцерського складу змінено з розміру 90 відсотків від грошового забезпечення на 80 відсотків від грошового забезпечення.
Законом України « Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (п.п. 2 п. 24 розділу ІІ) призначення пенсії особам офіцерського складу змінено з розміру 80 % від грошового забезпечення на 70 %.
Цим же Законом до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»
від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають ст. 17 Конституції України, положення першого речення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII. Зокрема, Конституційний суд зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 відсутня ч. 7 ст. 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16.10.2018
у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019
у справі № 522/3049/17.
Крім того, передбачені ст. 43 Закону № 2262-XII обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.
У той же час, п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Викладене дає підстави для висновку, що внесені зміни до статей 13, 43 Закону № 2262-XII щодо розміру пенсії у відсотках та її максимального розміру стосуються виключно порядку призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом у разі реалізації ними права на первинне призначення пенсії за цим Законом, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 квітня 2019 року в справі № 127/4270/17.
Пенсію позивачу призначено з 16 березня 2011 року.
З розрахунку пенсії від 29.01.2019, доданого до позовної заяви, вбачається, що розмір нарахованої пенсії Позивача (з урахуванням надбавок, підвищень, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат
до пенсії, встановлених законодавством) становить 42 141,65 грн, проте виплата пенсії здійснюється з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії, в сумі 41 880,65 грн.
Посилання Відповідача у листі від 08.05.2019 № 96168/02 на Закон № 3668-VI (в редакції Закону № 911-VIII), як на підставу обмеження максимального розміру пенсії Позивача, є необґрунтованими, оскільки ГУ ПФУ в м. Києві застосовує нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності.
Таке застосування норм права суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Введення будь-яких обмежень щодо розміру пенсії, зміна існуючого порядку нарахування та виплати пенсії Відповідачем є такими, що суперечать вимогам статті 22 Конституції України, звужують рівень забезпеченості Позивача та позбавляють його раніше встановлених прав на отримання пенсії у повному розмірі.
Таким чином, при перерахунку пенсії ОСОБА_1 має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії, у зв'язку з чим Відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії Позивачу з розрахунку 90 % грошового забезпечення за відповідною посадою та без обмеження її максимального розміру.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (пункт 1), Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
Зокрема, у справах «Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31; пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України»).
Окрім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Будченко проти України» (заява №38677/06) зазначив (п.п.38-40) про те, що відсутність механізму реалізації відповідного законодавчого положення становить втручання у право особи за ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v.Ukraine) від 26 вересня 2014, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу.
Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.
Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.
Отже, статтю 1 зазначеного Першого протоколу слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.
Тобто, в зазначених рішеннях Європейський суд з прав людини встановив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007 зазначив, що «невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави», а встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».
У рішенні від 11.10.2005 року №8-рп/2005 Конституційний Суд України чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження: «звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики».
Звертаючись до суду, Позивач просить зобов'язати Відповідача перерахувати та виплатити без обмежень максимального розміру, починаючи з 07.03.2018 року та з 01.01.2019 пенсію за вислугу років.
Згідно з частиною 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Таким чином, право Позивача щодо перерахунку пенсії не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вказана правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 15.02.2018 року у справі № 820/6514/17.
Щодо зобов'язання Відповідача виплачувати пенсію в подальшому без обмеження максимального розміру пенсії з розрахунку 90% від суми грошового забезпечення згідно довідки Фінансового управління ГШ ЗС України від 01.032019 № 305/133, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, в зв'язку з чим, позовна вимога щодо здійснення виплати пенсії в подальшому задоволенню не підлягає, тому, як захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Суд не може зобов'язати Відповідача проводити виплати пенсії в подальшому без обмежень за відсутності порушеного права Позивача у майбутньому.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача здійснити виплату недоплаченої частини пенсії однією сумою, то суд зазначає наступне.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Отже дані позовні вимоги, на думку суду, є передчасними та задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача нарахувати компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат, то суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За правилами статті 3 цього закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, положення зазначених статей Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Відповідно до ст. 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії); 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
У пункті 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, й на підставі судового рішення.
При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаційний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII визначено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Статтею 55 Закону 2262-XII передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ, ст. 55 Закону № 2262-XII та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень
ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані чи можуть бути нараховані на підставі рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 по справі №522/5664/17, від 20.02.2018 по справі №336/4675/17, від 05.10.2018 по справі №162/787/16-а.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, зокрема, розрахунку пенсії за вислугу років від 29.01.2019, Відповідач не здійснив з 07 березня 2018 року та 01 січня
2019 року перерахунок пенсії Позивача в належному розмірі, встановленому законодавством,
а виплачував пенсію у заниженому розмірі.
Зважаючи на те, що тривале ненарахування пенсії Позивачу за минулі періоди сталося через вину Відповідача, що призвело до виплати Позивачеві заниженого розміру пенсії внаслідок порушення вимог Закону 2262-XII, слід дійти висновку, що Позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів пенсійних виплат за період з 07 березня 2018 року по день фактичної виплати різниці в пенсії (недоплаченої суми пенсії).
При цьому, слід зазначити, що нарахування та визначення розміру компенсації належить до повноважень Відповідача, який і має на виконання рішення суду здійснити перерахунок та виплату недоплаченої різниці пенсії. Відтак, вимога Позивача про виплату недоплаченої суми пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів пенсійних виплат, на його думку, може бути задоволеною без визначення конкретної суми.
Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», про що надано відповідні підтвердження (посвідчення (інвалід 2 групи) серії ААБ № 000147 видане 27.11.2014 року), тому судові витрати суд відносить за рахунок Державного бюджету України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-73, 76-77, 139, 241-246, 250, 251, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в
м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі довідок Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 29.01.2019 № 305/65 та від 01.03.2019 № 305/133.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з розрахунку 90% сум грошового забезпечення за посадою першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум:
на підставі довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 29.01.2019 № 305/65 про розмір грошового забезпечення станом на 07 березня 2018 року,
з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2018 року;
на підставі довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 01.03.2019 № 305/133 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2019 року,
з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 лютого 2019 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину пенсії з 01 квітня
2018 року по 05 травня 2021 року із нарахуванням компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплат.
5. В решті позовних вимог відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили в строки і порядок, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, в редакції Закону № 2147-VIII.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, e-mail: kiеv_gu@kv.pfu.gov.ua, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя В.І. Келеберда