05 травня 2021 року м.Чернігів Справа № 620/1788/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клопота С.Л., розглянувши в спрощеному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Державної казначейської служби України щодо невиконання вимог статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» провести нарахування і виплату ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17.5.2019 і виконавчого листа № 750/3659/19 від 25.09.2019.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання вимог статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» провести нарахування і виплату ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17.5.2019 і виконавчого листа № 750/3659/19 від 25.09.2019 з огляду на висновки постанови Верховного Суду від 8 травня 2018 справа №825/370/17, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.5.2019 справа № 620/351/19.
3. Визнати, що відмова Державної казначейської служби України виконати вимоги статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а також свідоме і відверте ігнорування висновків постанови Верховного Суду від 8 травня 2018р. справа №825/370/17, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.5.2019 справа № 620/351/19 становить порушення статті 13 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (відсутність ефективного засобу правового захисту у національній правовій системі), а також порушення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння своїм майном).
4. Стягнути з Державного, бюджету України на користь ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживанням АДРЕСА_1 , ПІН- НОМЕР_1 суму у розмірі 1508 (одна тисяча п'ятсот вісім) гривень 22 коп., на підставі статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" - три відсотки річних від своєчасно несплаченої суми за порушення тримісячного строку перерахування коштів у сумі 50000 грн. на виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17.5.2019 і виконавчого листа № 750/3659/19 за період з 30.12.2019 по 30.12.2020 включно шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 30.12.2019 на виконанні у Державної казначейської служби України перебував виконавчий лист № 750/3659/19 від 25.09.2019, виданий на виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова про стягнення на користь ОСОБА_1 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди за рахунок Державного бюджету України.
Вказана сума була перерахована на рахунок позивача 30.12.2020.
Цим відповідач порушив приписи статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», в частині строку виконання рішення суду, відтак, з Державного бюджету України підлягає стягненню три відсотки річних від своєчасно несплаченої суми за порушення тримісячного строку перерахування коштів у сумі 50000 грн. за період з 30.12.2019 по 30.12.2020 включно.
Ухвалою судді від 12.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.
Від відповідача у становлений ухвалою суду строк надійшов відзив на позов, в якому він просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено, враховуючи таке.
У Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» (далі - КПКВК 3504030 або бюджетна програма) обліковувалось рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.10.2019 по справі №750/3659/19 про погашення заборгованості на користь ОСОБА_1 .
На виконання рішення суду по справі №750/3659/19, казначейством, в межах бюджетних призначень та в порядку черговості, 30.12.2020 перераховано кошти в сумі 50 000 грн. на користь ОСОБА_1 .
Таким чином, свої зобов'язання щодо виконання рішення суду по справі № 750/3659/19 перед позивачем, казначейство виконало в повному обсязі.
Законодавством передбачено окремі механізми виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету та безпосередньо з конкретних юридичних осіб, зокрема, державних органів.
За змістом статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон про гарантії) закріплені гарантії щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, в яких боржниками є державні органи, державні підприємства, установи, організації, а також юридичні особи, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства.
Таким чином, дія вказаного Закону про гарантії не поширюється на рішення суду про відшкодування шкоди завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних органів, що здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Поданий позивачем виконавчий лист виданий на підставі рішення суду, ухваленого відповідно до статті 56 Конституції України, якою передбачено право особи на відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, безпосередньо за рахунок держави.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що матеріальна та моральна шкода, завдана незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок Держави.
В Основному Законі держави розмежовуються такі поняття, як держава, органи державної влади, посадові і службові особи (статті 3, 5, 6, 13, 38, 55, 56, 62).
Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (ст. 56 Конституції України).
Державні органи, як юридичні особи, несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов'язаннями. Держава не відповідає по зобов'язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов'язаннях держави.
Обов'язок держави відшкодувати шкоду виникає з правовідносин, суть яких можна охарактеризувати як деліктні, а вид юридичної відповідальності - цивільно-правовий. У цих правовідносинах боржником є держава, яка реалізує свій обов'язок щодо відшкодування шкоди (на підставі судового рішення) через Казначейство, тоді як гарантії держави щодо виконання судових рішень і виконавчих документів, боржником за якими є, зокрема, державний орган, а також участь Казначейства у цьому процесі мають інше призначення та завдання. В останньому випадку виконання судових рішень, щодо стягнення коштів, покладено на органи Казначейства як на органи, які здійснюють казначейське обслуговування рахунків відповідного державного органу. Боржником в такому випадку є державний орган, який несе зобов'язання перш за все своїм коштом в межах асигнувань з державного бюджету, що і зумовлює участь Казначейства у виконанні таких судових рішень.
У випадку з позивачем йдеться про стягнення коштів у відшкодування шкоди, однак не з державного органу, а з державного бюджету.
Зобов'язання держави щодо відшкодування шкоди не можуть ототожнюватись із зобов'язаннями державних органів за судовим рішенням (про стягнення коштів), а відтак не можна уподібнювати механізм виконання судових рішень в обох цих випадках.
Крім того, виконання судових рішень, в обох описаних ситуаціях, відбувається за різними механізмами, а отже правова регламентація правовідносин щодо виконання судових рішень, боржниками за якими є в одному випадку державний орган, в іншому - держава, відрізняється, і застосування окремих нормативних положень з однієї сфери правовідносин до іншої є помилковим.
Позивачем пред'явлено до Казначейства на виконання виконавчий лист саме про стягнення коштів з Державного бюджету України на користь позивача в рахунок відшкодування шкоди.
Таким чином, механізм виконання зазначеного вище виконавчого листа регламентований пунктами 35 - 40 розділу «Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам» Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок).
Щодо нарахування та виплати компенсації в розмірі 3% річних від несплаченої суми
по справі № 750/3659/19, суд зазначає наступне.
Законодавством визначено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Порядком не передбачено строку для виконання рішень суду про стягнення відшкодування шкоди з державного бюджету.
Отже, посилання позивача на нібито порушення строку перерахування коштів не є обгрунтованим.
Оскільки законодавство, яке визначає механізм відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, не передбачає виконання судових рішень про відшкодування шкоди з Державного бюджету України саме в тримісячний строк, то у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про нарахування та виплату компенсації в розмірі 3% річних за несвоєчасне виконання рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи наведене вище та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Державної казначейської служби України (вул.Бастіонна, 6, м.Київ,01601) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05 травня 2021 року.
Суддя С.Л. Клопот