05 травня 2021 року Чернігів Справа № 620/712/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати лікарняних, згідно дублікату листка непрацездатності серії АДЧ № 919399; зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України виплатити позивачу лікарняні згідно листка непрацездатності серії АДЧ № 919399.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська міська лікарня № 4» Чернігівської міської ради 16.12.2020 був виданий йому дублікат листка непрацездатності серії АДЧ № 919399, в якому були усунуті попередні помилки, шляхом зазначення причини непрацездатності: «захворювання загальне - 1», тому вважає, що відповідачем було протиправно відмовлено у виплаті лікарняних, згідно дублікату листка непрацездатності серії АДЧ № 919399.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 відповідачу встановлено 15-денний строк, з дня вручення її копії для подання відзиву разом з доказами.
Вказана ухвала суду була отримана відповідачем 05.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак у встановлений судом строк відповідач відзиву не подав, про причини не подання відзиву суд не повідомив, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 по справі № 620/2625/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/85396785), яке набрало законної сили, було встановлено, що « ОСОБА_1 з 02.06.2015 по 18.06.2019 працював на посаді завідувача сектору правової роботи Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області.
Позивач надав Управлінню Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області листок непрацездатності серії АДЧ № 919399, в якому було вказано причину непрацездатності: «нещасний випадок на виробництві та його наслідки». Проте, ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті допомоги по вказаному листку непрацездатності серії АДЧ № 919399, посилаючись на відсутність акта за формою Н-1».
В зв'язку з чим, Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська міська лікарня № 4» Чернігівської міської ради 16.12.2020 був виданий дублікат листка непрацездатності серії АДЧ № 919399, в якому були усунуті вказані помилки, шляхом зазначення причини непрацездатності: «захворювання загальне - 1» (а.с. 4).
Як слідує з копії листа від 11.01.2021 № 40-602-(90-9)/134-21, Державна архітектурно-будівельна інспекція України розглянувши заяву позивача від 17.12.2020 та дублікат листка непрацездатності серії АДЧ № 919399 від 16.12.2020, повідомила позивача, що рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 620/2625/19, позивачу було відмовлено у задоволенні позову щодо здійснення нарахування та виплати за листком непрацездатності серії АДЧ № 919399 із зазначенням причини непрацездатності «нещасний випадок на виробництві та його наслідки-4». Оскільки постанова набрала законної сили з дати її прийняття, тобто з 06.02.2020, Державна архітектурно-будівельна інспекція України не має законодавчих підстав для здійснення нарахування страхових виплат за дублікатом листка непрацездатності серії АДЯ № 966646. Також відповідач зазначив, що в оригіналі листка непрацездатності АДЧ № 919399 від 24.05.2019 та в дублікаті листка непрацездатності АДЯ № 966646 від 16.12.2020 відрізняється причина непрацездатності (а.с. 4).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності застрахованим особам відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV).
Згідно частини першої статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Основними завданнями Фонду та його робочих органів є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; профілактика нещасних випадків; здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду; аналіз та прогнозування надходження коштів від сплати єдиного внеску (частина перша статті 9 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: 1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) необхідності догляду за хворою дитиною; 3) необхідності догляду за хворим членом сім'ї; 4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; 5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; 5-1) на період перебування у закладах охорони здоров'я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій; 6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу; 7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; 8) перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Отже, для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності єдиною і необхідною умовою, що підтверджує юридичний факт наявності права на її отримання, є належним чином виданий та оформлений листок непрацездатності.
За встановленими обставини, Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська міська лікарня № 4» Чернігівської міської ради ОСОБА_1 було видано дублікат листка непрацездатності серії АДЧ № 919399 від 16.12.2020 (а.с. 4 - зворот).
У відповідності до абзаців першого та другого частини другої статті 22 Закону № 1105-XIV, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров'я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
В силу вимог частини третьої статті 30 Закону № 1105-XIV рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.
Пунктом 3.1.1. Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 13 визначено, зокрема, що до повноважень комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства належить прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо.
Тобто, оплата допомога у зв'язку із тимчасовою втратою працездатністю за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності проводиться роботодавцем на підставі відповідного рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, після подання працівником листка непрацездатності, а з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності Фондом.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1105-XIV, зокрема, фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.
Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви.
Таким чином, виплаті допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності передує процедура прийняття рішення комісією із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації з подальшим оформленням заяви-розрахунку, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду. Тому до прийняття такого рішення роботодавець не може виплатити працівнику суму допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності, та здійснити їх виплату за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
При вказаних обставин, суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішення питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта (з приводу призначення та виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності), тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу кошти згідно листка непрацездатності серії АДЧ № 919399 задоволенню не підлягають.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд зазначає, що відповідно до першого абзацу частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Натомість, другий абзац частини четвертої вищевказаної статті передбачає, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково шляхом: визнання протиправними дій відповідача щодо повернення позивачу без виконання дублікату листка непрацездатності серії АДЧ № 919399 від 16.12.2020; зобов'язання відповідача розглянути поданий позивачем дублікат листка непрацездатності серії АДЧ № 919399 від 16.12.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Твердження відповідача, викладені в листі від 11.01.2021 № 40-602-(90-9)/134-21 про те, що оригінал листка непрацездатності АДЧ № 919399 від 24.05.2019 та в дублікат листка непрацездатності АДЯ № 966646 від 16.12.2020 відрізняються причиною непрацездатності, суд вважає безпідставними, оскільки причина непрацездатності позивача була змінена Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська міська лікарня № 4» Чернігівської міської ради, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 по справі № 620/2625/19 (https://reyestr.court.gov.ua/ Review/87415646), в якій суд зазначив, що у листку непрацездатності серії АДЧ №919399 за період з 13.05.2019 по 24.05.2019 на ім'я позивача причина непрацездатності «нещасний випадок на виробництві та його наслідки - 4» визначена безпідставно.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Положеннями пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частин четвертої та п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду: копію договору про надання правової допомоги від 15.01.2021 та додаткової угоди до договору від 15.01.2021; копію розрахунку оплати роботи (послуг) адвоката за надання правової допомоги від 01.02.2021; копію квитанції № 21 від 01.02.2021 на суму 2500,00 грн. (а.с. 18-23).
Водночас, враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, тому на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бульвар Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 37471912) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо повернення ОСОБА_1 без виконання дублікату листка непрацездатності серії АДЧ № 919399 від 16.12.2020.
Зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України розглянути поданий ОСОБА_1 дублікат листка непрацездатності серії АДЧ № 919399 від 16.12.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позові відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05.05.2021.
Суддя В.О. Непочатих