05 травня 2021 р. № 814/273/17
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001
про:визнання дій в частині протиправними; скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2017 № 0000331311, № 0000351311, № 0000361311, № 0000371311,
10.02.2017 року Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Миколаївській області про визання дій в частині протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.01.2017 №0000331311 №0000351311,№0000361311,№0000371311.
Постановою від 22.08.2017 року Миколаївським окружним адміністративним судом позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Баштанська ОДПІ ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу на постанову від 13.02.2017 року, яка прийнята до провадження 08.11.2017 року.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 року постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.08.2017 року змінена виключено з мотивувальної частини постанови посилання на Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб". В іншій частині постанову залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, представником ДПІ була подана касаційна скарга на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.08.2017 року.
Постановою Верховного суду України від 21.01.2021 року касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Миколаївській області задоволено частково: постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.08.2017р.,постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017р. скасовано повністю, а справу направлено до Миколаївського окружного адміністративного суду на новий розгляд. Верховний Суд приймаючи рішення по справі зазначив, що суди попередніх інстанцій в порушення засад адміністративного судочинства не встановили склад учасників адміністративного процесу, який мав бути визначений під час відкриття провадження у даній справі.Оскаржувані податкові повідомлення - рішення приймало ГУ
ДФС у Миколаївській області, яке не було залучено до розгляду вказаної справи.
Суд ухвалою від 23.02.2021 з урахуванням висновків Верховного суду викладених в постанові від 21.01.21 року по справі №814/273/17 з урахуванням внесеного 01.08.2019 р до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про реєстрацію Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729), залучив до участі у справі у якості співвідповідача - ГУ ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 30.06.2006р.
Податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, військового збору за період з 01.07.2013 р. по 30.09.2016 р., з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, єдиного соціального внеску за період з 01.07.2013р. по 30.09.2016р.,за результатами якої складений акт перевірки №3/13-2433907160 від 16.01.2017р., з якого вбачається, що позивачка при придбанні товарно-матеріальних цінностей у фізичних осіб, виплачувала доходи цим особам, проте, податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходів не нарахувала та, не утримувала.
Висновок про заниження позивачкою податку з доходів фізичних осіб податковий орган обґрунтовує тим, що позивачка придбала у ОСОБА_2 4,1т. соняшнику на загальну суму 31980грн., ОСОБА_3 4,1т. соняшнику в загальній сумі 31980грн., ОСОБА_4 2,5т. соняшнику в сумі 9000грн., ОСОБА_5 1,5т. в сумі 97500грн., ОСОБА_6 5т. ячменю в сумі 13500грн., ОСОБА_7 2т. в сумі 13200грн., ОСОБА_8 6т. ячменю в сумі 144000грн., ОСОБА_9 8т ячменю в сумі 20800грн., ОСОБА_10 7,6т. ячменю в сумі 9120грн., ОСОБА_11 9,5т. ячменю в сумі 22800грн., ОСОБА_12 4т. соняшнику в сумі 28000грн., ОСОБА_13 4т. соняшнику в сумі 28000грн., ОСОБА_14 2,25т. соняшнику в сумі 18000 грн., ОСОБА_15 2,25т. соняшнику в сумі 18000грн., ОСОБА_16 2,55т. соняшнику в сумі 16065грн., ОСОБА_17 1т. соняшнику в сумі 7000 грн., ОСОБА_18 1т. соняшнику в сумі 7000грн. При закупівлі вказаного товару позивач не вів облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, оскільки не надав до перевірки будь-яких документів, що підтверджують придбання товару.
За висновками відповідача позивачка порушила вимоги п.44.1 ст.44, пп.14.1.80 п.14.1 ст.14, п.п.б п.176.2 ст.176, п.14.1.180 ст.14, п.162.1 ст.162, п.164.1.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.295.1 ст.295, п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.01.2017 року №0000331311 про визначення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 76306,88грн.; 0000361311 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 510 грн.; №0000371311 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 510 грн.; №0000351311 про визначення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на суму 7545,19 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими з підстав викладених у письмових запереченнях до позову.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Згідно з п.164.1ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Відповідно до п.168.1.1 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України.
Відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
Встановлені в абзацах першому - сьомому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті.
Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг,
які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуг зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування,на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно до п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманим доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього кодексу.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання
податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.
Відповідно до п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
В акті перевірки зафіксовано, що для перевірки питання повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків-фізичних осіб були враховані та вивчені протоколи співбесіди, які були підписані власноручно громадянами, які підтвердили факт, що протягом 2013, 2015, 2016 років вони здавали (реалізували) позивачу насіння соняшнику та насіння ячменю.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні документи - видаткові касові ордери, на яких міститься підпис продавця про отримання коштів, закупівельний акт або відомість на сільськогосподарську продукцію, виданий ФОП ОСОБА_1 , акти прийому-передачі, договори купівлі - продажу с/г продукції.
За відсутності доказів проведення виплат та дати здійснення виплат неможливо стверджувати, що фізична особа-підприємець є податковим агентом та мала здійснювати у відповідні періоди відповідні платежі по податку з доходів та військового збору.
Згідно з положеннями ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.»
В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та письмових доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії, що полягають у проведенні перевірки, суд зазначає наступне.
Висновком про визнання протиправними і скасування рішення суд надав оцінку і діям відповідача. Дії контролюючого органу можуть бути предметом судового розгляду за умови, що порушення прав, свобод та інтересів особи є наслідком саме цих дій. В даному випадку права позивача були порушені рішеннями суб'єкта владних повноважень, тому підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача відсутні.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.
Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 1063,74 грн., сплачений позивачкою за подання позовної заяви за квитанцією від 10.02.2017 №41. Відповідно до приписів частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір підлягає до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 2433907160) Г ( ) задовольнити частково.
2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0000331311 від 31.01.2017 року на суму 76306,88 грн., №0000351311 від 31.01.2017 р. на суму 7545,19 грн.,№0000361311 від 31.01.2017 р. на суму 510 грн.,№0000371311 від 31.01.2017 р. на суму 510 грн.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 43144729) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1063,74 грн, згідно квитанції від 10.02.2017 року №41
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. П. Фульга