Справа №380/761/21
05 травня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Подоляк Ельвіри Богданівни від 05.01.2021 року №ВП 64047949 про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 12000 грн. за примусове виконання рішення немайнового характеру за виконавчим листом №462/6186/18, виданого 27.11.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державним виконавцем було протиправно винесено постанову про стягнення виконавчого збору, адже у постанові про відкриття виконавчого провадження встановлено строк для добровільного виконання рішення суду, який на момент винесення оскаржуваної постанови не сплив. Відтак позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою судді від 22.01.2021 року було відмовлено у відкритті провадження в справі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021 року ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження в справі від 22.01.2021 року було скасовано та направлено справу №380/761/21 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою судді від 27.04.2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
В судове засідання, що відбулось 05.05.2021 року з'явились представник позивача та позивач, які позов підтримали в повному обсязі та просили такий задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки до суду не повідомив. Представник позивача та позивач не заперечили щодо переходу до письмового провадження в справі для подальшого розгляду та винесення рішення.
Відповідач правом на подання відзиву передбаченим статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Оскільки з 07.12.2020 у Львівському окружному адміністративному суді обмежено відправлення поштової кореспонденції через відсутність коштів, ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.04.2021 року, разом з копією позовної заяви з додатками скеровано на електронну адресу відповідача, зазначену на офіційному бланку відповідача.
Вищевказані документи відповідачем було отримано 29.04.2021 року, про що свідчить лист-підтвердження про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, який містить в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, оскільки суб'єкт владних повноважень не подав відзиву на позов без поважних причин, суд кваліфікує це як визнання позову.
Частиною 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12.04.2019 року у справі №462/6186/18, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27.08.2019 року, було зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 .
На підставі вищевказаного судового рішення, 27.11.2020 року Залізничним районним судом м. Львова було видано виконавчий лист №462/6186/18.
05.01.2021 року державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Подоляк Е.Б. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64047949 від 05.01.2021 року в якій постановлено зобов'язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 .
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №64047949 від 05.01.2021 року ОСОБА_1 було надано 10 робочих днів для виконання рішення суду.
Одночасно, державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Подоляк Е.Б. було винесено постанову від 05.01.2021 року про стягнення виконавчого збору, в якій постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 12000,00 грн.
Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 05.01.2021 року протиправною і такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась із означеним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).
Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч.4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Згідно норм ст. 67 цього ж Закону державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому. Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Примусове вселення стягувача здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції. Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення.
Згідно ч.6 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.
Судом встановлено, що одночасно із винесенням постанови від 05.01.2021 року про відкриття виконавчого провадження №64047949 було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 05.01.2021 року в сумі 12000,00 грн., яку вона отримала 14.01.2021 року.
Однак, суд зазначає, що на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору від 05.01.2021 року не сплив строк, встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2021 року №64047949, яким ОСОБА_1 було надано 10 робочих днів для добровільно виконання рішення суду.
Згідно пояснення ОСОБА_1 від 13.01.2021 року про добровільне виконання рішення суду, отриманого Залізничним відділом Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 13.01.2021 року та заяви ОСОБА_1 від 16.01.2021 року, отриманої Залізничним відділом Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 18.01.2021 року вона у належний строк виконала рішення суду та не чинить перешкод щодо проживання ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_2 .
Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів невиконання боржником рішення у встановлений 10 денний строк, які б свідчили про перешкоджання ОСОБА_2 у користуванні будинком, як і не надано доказів виконання його примусово чи вжиття заходів примусового виконання рішення.
Відтак, суд вважає, що лише за примусове виконання рішення немайнового характеру повинен стягуватись виконавчий збір в розмірі, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Вищевказаний висновок підтверджується постановою Великої палати Верховного суду від 11.03.2020 року у справі 2540/3203/18, в якій зазначено: «Велика Палата Верховного Суду вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції про те, що на момент виникнення спірних правовідносин обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення».
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності винесеної постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 12000,00 грн.
Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Подоляк Е.Б. було протиправно винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 12000,00 грн., а тому така підлягає скасуванню.
З огляду на викладене позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивачем не надано суду доказів понесення інших судових витрат, ніж сплата судового збору, підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 287, 294, 295 п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Подоляк Ельвіри Богданівни від 05.01.2021 року №ВП 64047949 про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 12000 грн. за примусове виконання рішення немайнового характеру за виконавчим листом №462/6186/18, виданого 27.11.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Залізничного відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (код ЄДРПОУ 35009206; м. Львів, вул. Городоцька, 299) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складання.
Суддя Сасевич О.М.