30 квітня 2021 року м.Київ №320/2097/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у письмовому провадженні клопотання про встановлення судового контролю у межах матеріалів адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ АГРОТРАНСКОМ" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦ АГРОТРАНСКОМ" з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просив суд:
- скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 04.03.2019 №1093912/41570921;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 14.02.2019 №3 в ЄРПН.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 позовну заяву задоволено, скасовано рішення комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 04.03.2019 №1093912/41570921 та зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 14.02.2019 №3 в ЄРПН.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Київській області було повернуто апелянту.
Відтак, рішення суду від 02.07.2019 набрало законної сили 23.10.2019.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Київській області на рішення суду від 02.07.2019.
На виконання рішення суду, 30.01.2020, позивачеві були видані виконавчі листи.
Ухвалою суду від 02.03.2020 було замінено сторону виконавчого провадження у справі, а саме боржника - Державну фіскальну службу України на Державну податкову службу України.
Постановою Верховного суду від 13.11.2020 було залишено без задоволення касаційну скаргу ГУ ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020.
01.03.2021 до суду надійшла заява ТОВ "БЦ Агротранском" про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 02.07.2019 у даній справі, яка була передана 23.04.2021 судді для подальшого розгляду, що підтверджується відповідним актом від 23.04.2021.
Розглянувши дану заяву, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, з огляду наступне.
Відповідно до частини першої-другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року (справа № 823/1265/16; адміністративне провадження №К/9901/16261/18).
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Також, Європейський суд з прав людини у пункті 18 рішення від 12 травня 2011 року у справі «Ліпісвіцька проти України» (заява N 11944/05) звернув увагу й на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. пункт 197 рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. пункти 24- 27 рішення від 13 червня 2006 року у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), N 2132/02).
У пункті 25 рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Шаренок проти України» (заява N 35087/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (див. п. 34 рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 589498/0).
Таким чином, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19 та від 23 грудня 2020 року у справі №704/1167/19.
Дослідивши заяву ТОВ "БЦ Агротранском" про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, судом встановлено, що позивачем у вказаній заяві не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про необхідність зобов'язання Державної податкової служби України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, лише ухвалення судом рішення зобов'язального характеру само по собі не є достатньою підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Суд звертає увагу на те, що у своїй заяві позивач стверджує, що виданий судом виконавчий лист у цій справі був пред'явлений ним до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за результатом чого було відкрито виконавче провадження №62235033, що підтверджується відповідною постановою про відкрття виконавчого провадження.
Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ "БЦ Агротранском" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 248, 382 КАС України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ТОВ "БЦ Агротранском" про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.