ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" травня 2021 р. справа № 300/1821/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі №300/1821/20, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 26.02.2021, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову, ОСОБА_1 , в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці за № 6 від 18.05.2020. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Івано-Франківського апеляційного суду за № 04-12/105-20 від 02.03.2020. Рішення суду від 23.10.2020 набрало законної сили 02.02.2021.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення, ухваленого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 23.10.2020 в адміністративній справі №300/1821/20. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області місячний строк з дня постановлення ухвали для подання звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року, ухваленого в адміністративній справі №300/1821/20.
23.04.2021 відповідачем подано звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2020, у якому зазначено, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 було проведено 23.03.2021 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Івано-Франківського апеляційного суду за №04-12/105/20 від 02.03.2020 (виходячи із середнього заробітку 208098,00 гривень) починаючи з 19.02.2020. Різниця доплати між перерахованим та раніше виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням з період з 19.02.2020 до 31.03.2021 склала 1570293,13 грн, що підтверджується довідкою Головного управління. Розмір щомісячного довічного грошового утримання, з врахуванням рішення суду, з квітня поточного року складає 184791,02 грн (до перерахунку - 67423,75 грн), що підтверджується копією рішення від 24.03.2021 про такий перерахунок. Також вказано, що Головним управлінням, нарахування в сумі 1570293,13 грн, включено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Дата виплати ОСОБА_1 місячного розміру довічного грошового утримання 22 число, а тому виплата щомісячного довічного грошового утримання в сумі 184791,02 грн за квітень поточного року буде здійснено 22.04.2021.
Відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Враховуючи те, що порядок розгляду звіту про виконання рішення не встановлений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду такого звіту в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Дослідивши поданий відповідачем звіт, суд констатує, що рішення суду виконане в частині здійснення перерахунку позивачу довічного грошового утримання з 19.02.2020 та виплати щомісячного довічного грошового утримання починаючи з квітня 2021 року.
Водночас, відповідач не виконав рішення суду в частині виплати довічного грошового утримання за період з 19.02.2020 до 31.03.2021 та не надав доказів вжиття вичерпних дій щодо такого виконання. З даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статями 129 та 129-1 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частинами 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд наголошує, що обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень вони підлягають виконанню, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі, також - ЄСПЛ, Суд).
У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Що стосується обов'язковості судових рішень, то ЄСПЛ постановлене «пілотне» рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04. Суд зазначив, що ця справа стосується існуючої проблеми, яка постійно нагадує про себе, породжуючи порушення Конвенції, які найчастіше виявляє Суд у справах проти України; більше ніж половина рішень, винесених Судом у справах проти України, стосуються питання тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади України.
Європейський суд з прав людини також у справах «Іммобільяре Саффі» проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Бурдов проти Росії», «Ясіун'єне проти Литви», «Руйану проти Румунії» зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або не спроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані стороні статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на судовому етапі, втрачають свою мету.
При цьому, належним виконанням судового рішення є його виконання в повному обсязі. Так, Європейський суд з прав людини у пункті 44 рішення від 20 липня 2004 року, справа "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу. Зрозуміло, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що зводить нанівець сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" ( 980_075 ) [GC], заява N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Разом з цим, долучена довідка головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підтверджує, що за період з 19.02.2020 до 31.03.2021 позивачу нараховано доплату в сумі 1570293,16 грн, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Вказана доплата внесена в Реєстр судових рішень 24.12.2020 та буде виплачена при наявності додаткового фінансування з Державного бюджету в порядку черговості з урахуванням дати надходження рішення суду.
Проте, така довідка органу пенсійного фонду не підтверджує фактичних відомостей про включення заборгованості перед позивачем до відповідних видаткових бюджетних програм.
Відповідно до пункту 3 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, основними завданнями головного управління Фонду є зокрема реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Підпунктами 2, 4 пункту 4 вказаного Положення, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами).
Зважаючи на наведені завдання територіальних органів Пенсійного фону, вони повинні формувати бюджетний запит у межах необхідних наявних видатків, у тому числі в частині виконання рішення суду.
Окрім цього, суд наголошує, що у зв'язку із визнанням протиправним та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020, справа №640/5248/19 на сьогоднішній день відсутній механізм виплати заборгованості на підставі рішень судів в порядку черговості.
Відповідно до частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вищенаведене, встановлення факту часткового невиконання рішення суду та ненадання вичерпних доказів вчинення усіх передбачених законом дій з метою виконання цього рішення, суду дійшов до висновку про необхідність надання нового місячного строку для подання звіту про виконання рішення суду в частині виплати з 19.02.2020 до 31.03.2021 позивачу довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 1570293,16 грн.
Керуючись статтями 248, 253, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області новий місячний строк з дня постановлення цієї ухвали для подання звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року, ухваленого в адміністративній справі №300/1821/20, в частині здійснення відповідачем на виконання рішення суду всіх передбачених дій в межах повноважень щодо виплати з 19.02.2020 до 31.03.2021 позивачу довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 1570293,16 гривень.
Попередити Головне управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про те, що у разі невиконання ухвали суду та не подання у встановлений судом строк звіту про виконання рішення суду в повному обсязі, відповідно до положень частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення буде накладено штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддя Остап'юк С.В.