Рішення від 22.04.2021 по справі 300/3110/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2021 р. справа № 300/3110/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

представника позивача - Гуменюка Б.С.,

представника відповідача - Ільчука В.Л.,

представника третьої особи - Носкіної І.М.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Державної служби України з питань праці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - начальник Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк Сергій Васильович

про визнання протиправними, скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ), 30.10.2020 звернувся в суд із позовною заявою до Державної служби України з питань праці (далі також - відповідач, Держпраця,), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці № 537 К від 08.10.2020 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці № 559 К від 20.10.2020 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеській області з 20.10.2020;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеської області з 20.10.2020;

- стягнути з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків, а саме з 25.06.2020. по 20.10.2020;

- стягнути з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме з 20.10.2020. по день поновлення на посаді;

- стягнути з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах одного місяця;

- зобов'язати Державну служби України з питань праці подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірні накази про звільнення є незаконними та протиправними, оскільки було допущено грубі порушення, як під час здійснення дисциплінарних проваджень, так і в момент винесення оскаржуваних наказів. Санкції застосовані до позивача не відповідають порушенням та фактичним обставинам справи. Зазначив, що порушено гарантії державного службовця оскільки наказ про звільнення був застосований поза межами року з моменту вчинення дисциплінарного порушення. Оскаржувані накази вважає службовим переслідуванням, пов'язаним з особистим упередженим ставленням окремих посадових осіб відповідача та бажанням його незаконного звільнення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (т.1, а.с.34-35).

27.11.2020 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с.39-41).

01.12.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі призначено на 22 грудня 2020 о 10 год. 00 хв. (т.1, а.с.51-52).

04.12.2020 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюка Сергія Васильовича (т.1, а.с.58-59).

04.12.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. З приводу оскаржуваного наказу №559-К від 20.1020 у відзиві зазначає, що усі права державного службовця ОСОБА_1 були дотримані. Подання дисциплінарної комісії, яке складено 06.07.2020 внесено на розгляд т. в. о. Голови Держпраці з дотримання вимог п.35 Порядку №1039, а рішення про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність прийняте 06.07.2020 шляхом накладення резолюції суб'єктом призначення на подання комісії. Оскільки, позивач з 19.06.2020 по 19.10.2020 не знаходився на робочому місці, у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності, наказ Держпраці №559-К видано у перший робочий день позивача, тобто 20.10.2020. Зазначає, що аналогічної позиції дотримується Національне агентство з питань державної служби України в роз'ясненні від 23.07.2020 №103р/з. Тому порушення порядку та перевищення строків проведення дисциплінарного провадження не відбулось. З приводу оскаржуваного наказу №537-К від 08.10.2020 звертає увагу, що Типовою інструкцією з діловодства в головних управліннях (Управліннях) Державної служби України з питань праці, затвердженої наказом Держпраці №31 від 24.02.2017, а також жодним іншим нормативним актом не передбачено внесення змін у складену постанову. Протиправність наказу ГУ Держпраці в Одеській області №1855 від 15.10.2019 встановлена Одеським окружним адміністративним судом в рішенні від 16.10.2019 у справі №420/4750/19. В позовній заяві позивач не спростував той факт, що ним вчинялись дії, які він як посадова особа органу державної влади не мав права вчиняти. Також зазначає, що оскільки застосоване наказом №39-кт від 03.06.2020 до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани не спонукали його до належного виконання своїх службових обов'язків, то перевищення службових обов'язків підписанням наказу №1855 від 15.10.2020 є підставою застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Рішення у вигляді звільнення прийняте 08.07.2020 шляхом накладення резолюції, тому порушення строків не відбулось. А керуючись ч.5 ст.87 Закону рішення про звільнення прийнято у період тимчасової непрацездатності із зазначенням дня звільнення, який є першим робочим днем. Вважає, що накази Держпраці від 20.10.2020 №537-К та від 08.10.2020 №559-К відповідають вимогам нормам чинного законодавства, винесені в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (т.1, а.с.86-97).

Ухвалою суду від 22.12.2020 клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - задоволено.

Залучено до участі в адміністративній справі №300/3110/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюка Сергія Васильовича (т.2, а.с.17-18).

22.12.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. У відповіді на відзив в частині оскарження наказу №537-К від 08.10.20 додатково зазначає, що у визначені строки суб'єктом призначення не було прийнято рішення, яке мало бути оформлено у вигляді наказу, про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Оскільки річний строк для притягнення до дисциплінарної відповідальності за наказом закінчився 15.10.2020, то застосування відповідальності у вигляді звільнення після цієї дати є грубим порушенням вимог чинного законодавства та гарантій державного службовця. Наказ №1855 від 15.10.2019 був внесений ОСОБА_1 на підписання заступником начальника Управління-начальником відділу з питань трудових відносин, а також та перед підписанням був завізований першим заступником начальника Головного управління, начальником відділу юридичного забезпечення, в. о. завідувача сектору документального забезпечення та контролю, завідувачем сектору з питань запобігання та виявлення корупції, що свідчить про відсутність в діях позивача вини, наявність якої є обов'язковою передумовою дисциплінарного проступку, а обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення жодним чином не відповідає обставинам справи і характеру проступку. В частині оскарження наказу №559-К від 20.10.2020 звертає увагу, що у визначені строки суб'єктом призначення не було прийнято рішення, яке мало бути оформлено у вигляді наказу, про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Також не зважаючи на те, що для надання пояснень згідно окремого доручення було визначено два дні, в цей же день 20.10.2020 було складено Акт про відмову від надання пояснень і в цей же день без дотримання строків на надання пояснень, визначених самим же суб'єктом призначення, було прийнято оскаржуваний наказ. Зазначене свідчить про намагання будь-яким способом, хоч він і порушує закон, звести всі дії до звільнення позивача із займаної посади (т.2, а.с.23-25).

Протокольною ухвалою суду від 15.01.2021 залишено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі без розгляду, а також відкладено підготовче засідання на 28.01.2021 о 13:00 год, у зв'язку з витребуванням в представника відповідача додаткових письмових доказів.

На адресу суду від відповідача надійшли письмові докази (т.2, а.с.39-53, т.3, а.с.1-390, т.4, а.с.1-406, т.5, а.с.1-42).

Протокольною ухвалою суду від 28.01.2021 відкладено підготовче засідання до 10.02.2021, у зв'язку з клопотанням представника третьої особи та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

03.02.2021 від представника третьої особи через канцелярію суду, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. В даному клопотанні представник третьої особи просила суд дозволити брати участь у справі №300/3110/20 у судовому засіданні в режимі відеоконференції в П'ятому апеляційному адміністративному суді (т.5, а.с.52-54).

Ухвалою суду від 08.02.2021 клопотання третьої особи - задоволено частково. Підготовче судове засідання у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюка Сергія Васильовича про визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішено провести в режимі відеоконференції.

Доручено Одеському окружному адміністративному суду забезпечити проведення відеоконференції судового засідання, призначеного на 10.02.2021 о 11:00 год., та подальших судових засідань за участю представника третьої особи Носкіної Ірини Миколаївни (т.5, а.с.63-65).

04.02.2021 від представника відповідача через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про проведення судового засідання у даній адміністративній справі у режимі відеоконференції, вказавши окружний адміністративний суд м. Києва (м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1, 01051) або Шевченківський районний суд міста Києва (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31А), або Київський окружний адміністративний суд (01133, м. Київ, бульвар Лесі України, 26А), або Господарський суд м. Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,44В), або Голосіївський районний суд м. Києва (03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14А), або Солом'янський районний суд м. Києва (03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1), або Оболонський районний суд м. Києва (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 2Є) як такі, що можуть забезпечити її проведення. Клопотання обґрунтовано тим, що представник відповідача не має можливості прибути у зв'язку з територіальною віддаленістю Держпраці від місця знаходження суду, що в свою чергу потребує значних затрат часу та грошових коштів на придбання та оплату квитків на потяг і найм житла, у зв'язку з чим просив суд забезпечити можливість представника бути присутнім у вказаному засіданні шляхом забезпечення проведення відеоконференції (т.5, а.с.61-62).

Ухвалою суду від 08.02.2021 у зв'язку з відсутністю технічної можливості проведення належного і повноцінного за своєю тривалістю судового засідання, призначеного на 10.02.2021 о 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі №300/3110/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюка Сергія Васильовича про визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також беручи до уваги відсутності в матеріалах справи доказу надіслання представником відповідача позивачу та третій особі клопотання про участь в режимі відеоконференції від 04.02.2021, Ухвалою суду від 08.02.2021 в задоволенні вказаного клопотання представника відповідача відмовлено (т.5, а.с.66-68).

09.02.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання у даній справі без участі відповідача (т.5, а.с.82).

09.02.2021 на адресу суду від представника третьої особи надійшли пояснення щодо суті позову і відповіді позивача на відзив відповідача на позовну заяву (т.5, а.с.84-86).

Протокольною ухвалою суду від 10.02.2021 оголошено перерву в судовому засідання до 23.02.2021 о 10:00 год з метою ознайомлення представника третьої особи з додатковими доказами долученими представником відповідача.

17.02.2021 на електронну адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника відповідача від 17.02.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу EASYCON (т.5, а.с.103).

Ухвалою суду від 18.02.2021 заяву представника відповідача від 17.02.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Підготовче засідання у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюка Сергія Васильовича про визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішено провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EASYCON (т.5, а.с.105-106).

18.02.2021 на електронну адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника третьої особи від 18.02.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу EASYCON (т.5, а.с.111-112).

Ухвалою суду від 18.02.2021 заяву представника третьої особи від 18.02.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Підготовче засідання у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюка Сергія Васильовича про визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішено провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EASYCON (т.5, а.с.114-115).

Ухвалою суду від 23.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 16.03.2021 о 10:00.

01.03.2021 на електронну адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника відповідача від 01.03.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу EASYCON.

Ухвалою суду від 03.03.2021 заяву представника відповідача від 01.03.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено (т.5, а.с.137-138).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених в позовній заяві, письмових поясненнях та відповіді на відзив, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти задоволення позову заперечив, з підстав, які наведені у відзиві на позов. Просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти задоволення позову заперечила, просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову судом встановлено наступне.

Наказом Державної служби України з питань праці від 04.05.2018 за №20-кт ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Головного управління Держпраці в Одеській області (далі - ГУ Держпраці в Одеській області) та взято до уваги, що ОСОБА_1 присвоєно шостий ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби. А відповідно до наказу ГУ Держпраці в Одеській області від 05.05.2018 №118-к ОСОБА_1 приступив до виконання свої посадових обов'язків (т.1, а.с.19-20).

З 19.06.2020 по 24.06.2020, а також з 26.06.2020 по 19.10.2020 ОСОБА_1 не перебував на службі, у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності, що підтверджується листками непрацездатності (т.1, а.с.27-31).

09.06.2020 голові Державної служби України з питань праці Дегнері І.А. подано службову записку заступника голови Державної служби України з питань праці Сажієнка В.В. щодо розгляду питання доцільності ініціювання дисциплінарного провадження відносно начальника ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 (т.1, а.с.198-200).

11.06.2020 наказом Державної служби України з питань праці №230-к "Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 ", надалі - наказ №230-к від 11.06.2020, відкрито дисциплінарне провадження відносно позивача. Пунктом 2.1 наказу встановлено строк для перевірки інформації викладеної в службовій записці з 11.06.2020 по 25.06.2020, а пунктом 2.1. встановлено, що до 01.07.2020 слід підготувати подання (т.1, а.с.18).

Листом Голови дисциплінарної комісії від 12.06.2020 ОСОБА_1 було запрошено на засідання, яке мало відбутися 19.06.2020 (т.1, а.с.204).

Листом від 16.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до голови дисциплінарної комісії з проханням надати інформацію чи/або службову записку В. Сажієнка від 09.06.2020 для розуміння обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (т.1, а.с.208).

19.06.2020 наказом Держпраці №243-к "Про внесення змін до наказу Держпраці від 11.06.2020 №230-к" у пункті 2.1 цифри "25.06.2020" змінено цифрами "10.07.2020"; у пункті 2.2 цифри "01.07.2020" змінено цифрами "15.07.2020" (т.1, а.с.210).

Листом Голови дисциплінарної комісії від 22.06.2020 ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення, документи та матеріали, а також запрошено на засідання, яке мало відбутися 01.07.2020 (т.1, а.с.211).

25.06.2020 тимчасово виконуючому обов'язки (далі - т. в. о.) Голови Держпраці Сажієнку В.В. подано службову записку начальника управління юридичного забезпечення Держпраці Александрова О.І. щодо прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 та відсторонення його від виконання посадових обов'язків (т.1, а.с. 24-25).

25.06.2020 наказом Держпраці №260-к "Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 ", надалі - наказ №260-к від 25.06.2020, відкрито дисциплінарне провадження стосовно позивача. Пунктом 2.1 наказу встановлено строк для перевірки інформації викладеної в службовій записці з 25.06.2020 по 09.07.2020, а пунктом 2.1. встановлено, що до 13.07.2020 слід підготувати подання. Відповідно до п.3 наказу ОСОБА_1 відсторонено від виконання посадових обов'язків начальника Головного управління Держпраці в Одеській області (т.1, а.с.17).

Листом Голови дисциплінарної комісії від 25.06.2020 ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення, документи та матеріали, а також запрошено на засідання, яке мало відбутися 01.07.2020 (т.1, а.с.23).

25.06.2020 за участю т. в.о. начальника ГУ Держпраці в Одеській області І. Б. Булгакова і головних спеціалістів відділу персоналу К. Даніленко та С. Карпич складено акт про ознайомлення щодо отримання документів на виконання (т.1, а.с.180).

01.07.2020 членами дисциплінарної комісії складено акт про відмову від надання пояснень (т.1, а.с.181).

08.07.2020 підготовлено подання Дисциплінарної комісії, в якому за результатами дисциплінарної справи зроблено висновок про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку - перевищення службових повноважень. Також, дисциплінарною комісією запропоновано за перевищення службових повноважень застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення (т.1, а.с.182-190).

Відповідно до окремого дорученням т. в. о. голови Державної служби України з питань праці від 10.07.2020 за №Д-252/1/10-20 начальника ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 зобов'язано прибути невідкладно до апарату Державної служби України з питань праці, для надання письмових пояснень по суті порушених під час дисциплінарного провадження питань, протягом двох діб після відновлення працездатності. Дане окреме доручення було винесено на виконання пункту 1 ст.75 Закону України "Про державну службу" відповідно до наказів Держпраці від 11.06.2020 №230-к та від 25.06.2020 №260-к (т.1, а.с.17-18).

Листом голови Одеської обласної державної адміністрації від 11.08.2020 остання повідомила, що погодження звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпраці в Одеської області виходить за межі повноважень обласної державної адміністрації (т.1, а.с. 192).

08.10.2020 Управлінням персоналу Держпраці за участю т. в. о. начальника управління персоналу, начальника відділу розвитку персоналу управління персоналу та головного спеціалісту відділу розвитку персоналу управління персоналу складено акт про відмову від надання пояснень. Відповідно до акту листом Держпраці від 05.10.2020 №6945/2.1/10-20 ОСОБА_1 повторно запропоновано надати пояснення по суті порушених питань під час проведення дисциплінарного провадження відкритого відповідно до наказу Держпраці від 25.06.2020. Граничною датою подання ОСОБА_1 зазначених пояснень визначено 08.10.2020 Станом на 18:00 08.10.2020 письмові пояснення ОСОБА_1 до Держпраці не надсилав (т.1, а.с.26).

08.10.2020 т. в. о начальника Державної служби України з питань праці видано наказ №537-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ", надалі - наказ №537-к від 08.10.2020, яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпраці у Одеській області відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", а саме за: перевищення службових повноважень (т.1, а.с.16).

20.10.2020 Головним управлінням Держпраці в Одеській області за участю першого заступника начальника, начальника відділу персоналу, т. в. о. начальника відділу юридичного забезпечення, старшого інспектора сектора документального забезпечення та контролю, складено акт відмови про ознайомлення. Згідно тексту документу акт про ознайомлення щодо отримання на виконання окремого доручення Держпраці від 07.10.2020 №Д-252/1//10-20, щодо невідкладного прибуття до апарату Держпраці для надання письмових пояснень по суті порушених під час дисциплінарного провадження відповідно до наказів Держпраці від 11.06.2020 №230-к та від 25.06.2020 №260-к, протягом двох діб після відновлення працездатності, складено відносно начальника Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 20.10.2020 старшим інспектором сектору документального забезпечення та контролю Котик Г.В. усно повідомлено ОСОБА_1 , про необхідність письмового ознайомлення та надсилання сканокопії до відділу персоналу Держпраці. Вищезазначений документ з письмовою відміткою про ознайомлення, начальник Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 , надати відмовився (т.1, а.с.269).

20.10.2020 Управління персоналу Держпраці за участю т. в. о. начальника управління персоналу, начальника відділу розвитку персоналу управління персоналу, головного спеціаліста відділу розвитку персоналу управління персоналу складено акт про відмову від надання пояснень. Актом встановлено, що оскільки відповідно до наказу від 08.10.2020 №537-к ОСОБА_1 звільняється із займаної посади в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, тобто 20.10.2020, то відповідно до окремого доручення Держпраці від 07.10.2020 №Д-252/1//10-20 ОСОБА_1 повинен був надати письмові пояснення до 17:00 20.10.2020 (т.1, а.с.270).

20.10.2020 т. в. о начальника Державної служби України з питань праці видано наказ №559-К "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ", надалі - наказ №559-К від 20.10.2020, яким застосовано дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 , начальника Головного управління Держпраці в Одеській області, у вигляді попередження про неповну службову відповідність (т.1, а.с.271).

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними, скасувати накази про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 64 Закону України "Про державну службу" за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 65 Закону України "Про державну службу", підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Пунктами 5 і 7 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" передбачено, що дисциплінарними проступками є невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, а також перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 65 Закону України "Про державну службу" державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Частиною першою статті 66 Закону України "Про державну службу" передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Частиною четвертою статті 66 Закону України "Про державну службу" передбачено, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Відповідно до частини п'ятої статті 66 Закону України "Про державну службу" звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Частиною першою статті 67 Закону України "Про державну службу" зазначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

За приписами статті 68 Закону України "Про державну службу" дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії, а на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до частин першої, другої, дев'ятої - одинадцятої статті 69 Закону України "Про державну службу" для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб'єкт призначення. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 72 Закону України "Про державну службу" державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків приймається відповідно керівником державної служби або суб'єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі: наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження; впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи; перешкоджання в інший спосіб об'єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.

Частиною першою статті 73 Закону України "Про державну службу" визначено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначена Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок № 1039).

Відповідно до пунктів 4 і 5 Порядку 1039, в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин (до змін, які були внесені Постановою КМУ №686 від 08.08.2020, і які вступили в дію 08.08.2020), дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Строк здійснення дисциплінарного провадження визначається міністром або суб'єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 15 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб'єктом призначення, але не більш як до одного місяця.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1039 дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Пунктом 31 Порядку № 1039 передбачено, що Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.

Відповідно до пункту 33 Порядку № 1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Відповідно до пункту 34 Порядку № 1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.

За приписами статті 75 Закону України "Про державну службу" перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Закону України "Про державну службу" рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

У відповідності до частин шостої та сьомої статті 77 Закону України "Про державну службу" державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення. У разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами статті 78 Закону України "Про державну службу" рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

Статтею 74 Закону України "Про державну службу" передбачені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до якої дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні. Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Суд звертає увагу, що нормами Закону України "Про державну службу" та Порядку №1039 чітко врегульовано процедуру здійснення дисциплінарною комісією дисциплінарного провадження та порядок накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, щодо доводів позивача відносно порушень під час здійснення дисциплінарного провадження та винесення наказу №537-К від 08.10.2020 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 Порядку №1039 та ч.11 ст.69 ЗУ "Про державну службу" дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 , яке було розпочате 26.05.2020 згідно наказу №260-К, мало бути завершене прийняттям рішення не пізніше 15-денного строку з моменту прийняття рішення, тобто не пізніше 10.07.2020.

Вже в самому наказі №260-К було порушено встановлені Порядком №1039 строки для здійснення дисциплінарного провадження, оскільки визначено дату для підготовки подання комісії 13.07.2020, тобто поза межами 15-денного строку. А в цей 15-денний строк мало бути не тільки підготовлено подання, а й прийнято рішення суб'єкта призначення відповідно до ч.11 ст.69 та ч.1 ст.77 Закону України "Про державну службу".

При цьому, відповідачем не надано доказів, що у відповідності до п.5 Порядку №1039 суб'єктом призначення продовжувались строки дисциплінарного провадження, і що дисциплінарне провадження було закінчене, а рішення було прийнято в межах продовжених строків.

Твердження відповідача, що через відсутність позивача на робочому місці через тимчасову непрацездатність суб'єктом призначення у відповідності до роз'яснення від 23.07.2020 Національного агентства України з питань державної служби було прийнято рішення шляхом проставлення 08.07.2020 резолюції на поданні не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на законодавстві.

Самі ж дії відповідача спростовують факт застосування такого роз'яснення. Так, слідуючи позиції відповідача в момент проставлення резолюції на поданні було прийнято рішення, а даний наказ мав бути оформлений в перший робочий день позивача, тобто 20.10.2020. Але чомусь спірний наказ про звільнення був оформлений за дванадцять днів до цього - 08.10.2020

Додатково слід звернути увагу, що згадуване роз'яснення датоване тільки 23.07.2020 тобто було підписане вже після підготовки подання та проставлення резолюції.

Слід врахувати ще те, що Національне агентство України з питань державної служби не відноситься до суб'єктів, які мають право на офіційне тлумачення норм права.

При цьому дане роз'яснення суперечить вимогам ч.5 ст.87 Закону України "Про державну службу" відповідно до якого наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Саме у відповідності до вимог ч.5 ст.87 Закону України "Про державну службу" враховуючи, що у період тимчасової непрацездатності позивача закінчувались строки визначені для здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення, відповідач мав право прийняти рішення про притягнення до відповідальності за умови, що результати дисциплінарного провадження підтвердили факт вчинення дисциплінарного проступку.

І таке рішення мало бути оформлене відповідно до ч.2 ст.77 Закону України "Про державну службу" у вигляді наказу чи розпорядження, а не у формі резолюції, що відповідало б вимогам закону.

Відповідачем вчасно зроблено цього не було.

Відповідач не зміг пояснити чому таке рішення не було прийнято в межах 15-денного строку з моменту прийняття рішення про початок дисциплінарного провадження, або чому не було прийнято вже в день виходу позивача на роботу, і що саме спонукало винести рішення саме 08.10.2020, після закінчення всіх строків та під час відсутності позивача на робочому місці, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.

Таким чином наказ №537-К від 08.10.2020 відповідачем було прийнято поза межами строків, визначених п.5 Порядку №1039 та ч. 11 ст. 69 і ч.1 ст. 77 Закону України "Про державну службу", що не передбачено чинним законодавством.

Що стосується наявності підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, суд вважає за необхідне зазначити, що спірним у правовідносинах, яким надається оцінка в межах розгляду даної справи, є питання перевищення повноважень позивачем, як начальником Головного управління Держпраці в Одеській області.

Відтак, для правильного вирішення даного спору необхідно з'ясувати, в чому полягає перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення, та встановити, чи наявний у діях позивача склад такого дисциплінарного проступку.

В пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №15 "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" роз'яснено, що перевищенням влади або службових повноважень визнається умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо ними заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. При вирішенні питання про те, чи є вихід за межі наданих прав або повноважень явним, суди мають враховувати, наскільки він був очевидним для службової особи і чи усвідомлювала вона протиправність своєї поведінки. Мотиви та мета вчинення таких дій можуть бути різними і на кваліфікацію злочину, як правило, не впливають. Ставлення службової особи до наслідків вчинюваних нею дій можливе як умисне, так і необережне. Під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

У поданні дисциплінарної комісії від 08.07.2020 зроблено висновок про перевищення позивачем службових повноважень. Даний висновок ґрунтується на підставі обставин встановлених на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №420/4750/19, яким в тому числі визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпраці в Одеській області від 15.10.2019 року №1855 "Про внесення змін до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.07.2019 року №ОД436/1577/АВ/П/МТ-ФС" (т.1, а.с.124-169, 182-190).

На тих самих обставинах ґрунтується і відзив на позовну заяву в даній справі.

Оскільки наказ від 15.10.2019 року №1855 (т.1, а.с.117), який підписувався ОСОБА_1 , був визнаний протиправним, керуючись висновками суду, що законодавством не передбачено права на винесення такого наказу, дисциплінарна комісія дійшла до висновку, що в діях підписанта вбачається перевищення службових повноважень.

Втім дослідивши зміст подання та інші докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає за необхідне врахувати наступне.

Мотивуючи своє рішення у поданні дисциплінарна комісія керувалась Типовою інструкцією з діловодства в Головних управління (Управліннях) Державної служби з питань праці в областях, затвердженою наказом Держпраці від 24.02.2017 №31.

Разом з тим, відповідач сам долучив до матеріалів справи Регламент Головного управління Держпраці в Одеській області, затверджений наказом Головного управління №984 від 08.08.2017. Відповідно до п.3.1.1 Регламенту загальні правила організації роботи з документами в Управління Держпраці від моменту їх створення або надходження до Управління Держпраці до моменту відправлення або передачі до архіву чи знищення, встановлюються Інструкцією з діловодства Управління Держпраці, затвердженою Управлінням Держпраці (т.3, а.с.93-112).

Як вбачається із наказу Головного управління Держпраці в Одеській області №755 від 18.06.2018, який долучений відповідачем до справи, на виконання пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 "Про затвердження Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади" затверджено Інструкцію з діловодства в Головному управлінні Держпраці в Одеській області, надалі -Інструкція №755 (т.5, а.с.3-19).

Відповідно до п.5 Інструкції №755 відповідальність за організацію діловодства в установах несе начальник Управління Держпраці.

Згідно із п.6. Інструкції №755 за підготовлений проект документу відповідає його автор, а відповідно до п.60 за зміст документа, який візується кількома особами, такі особи відповідають згідно із компетенцією.

При цьому, положення п.6 Інструкції №755 кореспондується із п.5 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, а також з п.5 Інструкції з діловодства в Державній службі України з питань праці, затвердженій наказом Держпраці від 07.06.2018 №61 (загальнодоступний документ).

А положення п.60 Інструкції №755 кореспондується із п.61 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, а також з п.66 Інструкції з діловодства в Державній службі України з питань праці, затвердженій наказом Держпраці від 07.06.2018 №61.

Із представлених відповідачем доказів слідує, що сам наказ Головного управління Держпраці в Одеській області від 15.10.2019 року №1855 "Про внесення змін до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.07.2019 року №ОД436/1577/АВ/П/МТ-ФС" не був предметом дослідження дисциплінарної комісії. Остання керувалась виключно висновками, викладеними в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №420/4750/19.

Копію наказу Головного управління Держпраці в Одеській області від 15.10.2019 року №1855 було долучено до справи позивачем, а в подальшому відповідачем було представлено до огляду оригінал даного наказу та Інструкції №755.

При дослідженні судом оригіналу наказу №1855 від 15.10.2019 встановлено, що даний наказ крім підпису керівника містить візи ще п'яти осіб.

Так під грифом "ВНЕСЕНО:" міститься підпис Заступника начальника Управління - начальника відділу з питань трудових відносин Р. Павловського.

Під грифом "ПОГОДЖЕНО:" містяться підписи Першого заступника начальника Головного управління С. Байдюка, начальника відділу юридичного забезпечення К. Галицької, в.о. завідувача сектору документального забезпечення та контролю С. Прус, а також завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції К. Гурінової (т.5, а.с.1).

Зазначене свідчить, що виконавцем даного наказу був не керівник, а разом з підписом керівника даний документ був ще погоджений іншими фахівцями, згідно із своєю компетенцією.

Таким чином, якщо керуватись п.6 та 60 Інструкції №755, то керівник не може нести самостійно відповідальність за підписання наказу №1855 від 15.10.2019, оскільки така відповідальність має розподілятись між особами, які були автором чи візували даний документ.

А отже в даному випадку не може йти мова про вину та умисність чи необережність дій позивача, наявність яких має бути невід'ємною складовою правопорушення.

В даному випадку перевищення службових повноважень не було очевидним для позивача і він не міг усвідомлювати протиправність своєї поведінки, оскільки ним підписувався документ у відповідності до вимог Інструкції з діловодства №755.

Цього дисциплінарною комісією враховано не було.

Також, дисциплінарною комісією не враховано те, що проступок за який позивача притягнуто до виняткового виду дисциплінарної відповідальності - звільнення, не потягнув за собою настання тяжких наслідків. Жодних доказів цьому матеріали справи не містять. Висновок комісії, що підписання та видача наказу №1855 підриває довіру до ОСОБА_1 , як до носія влади, що призводить до приниження авторитету Державної служби України з питань праці, дії позивача порочать честь і гідність служби, не можна вважати тяжким наслідками і не відповідає обставинам справи.

Не доречним є висновок дисциплінарної комісії про те, що заходи дисциплінарного впливу, застосовані до ОСОБА_1 наказом Держпраці №39-кт від 03.06.2020 у вигляді оголошення догани, не спонукали його до належного виконання ним своїх посадових обов'язків.

В дисциплінарному провадженні, розпочатому відповідно до наказу №260-к від 25.06.2020, досліджувалось наявність в діях позивача перевищення службових обов'язків у зв'язку з підписанням наказу №1855, що не має взаємозв'язку із належним чи неналежним виконанням посадових обов'язків.

Неналежне виконання посадових обов'язків за умови повторності у відповідності до ч.4 ст.66 Закону України "Про державну службу" може стати підставою для окремого дисциплінарного провадження та підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, але жодним чином не може впливати на кваліфікацію правопорушення у вигляді перевищення службових обов'язків чи бути обставиною, що обтяжує відповідальність.

Слід також звернути увагу, що дисциплінарна комісія формуючи висновок в поданні згадує про те, що на щорічному оцінюванні результатів службової діяльності державних службовців у 2019 році ОСОБА_1 отримав позитивну оцінку. Проте обставин, що пом'якшують дисциплінарну відповідальність до державного службовця комісією не було встановлено.

Разом з тим, комісія вважає ставлення ОСОБА_1 до державної служби зневажливим. Також зазначає, що останній створює перешкоди справедливому, упередженому, всебічному та своєчасному розгляду справи, здійснює перешкоди для офіційного листування та вручення офіційної кореспонденції, шляхом введення в оману. Введення в оману мотивує тим, що ОСОБА_1 в повідомленні від 10.06.2020 вказав особисту електронну адресу, яка є насправді службовою поштою Головного управління, а користується телефоном, який є стаціонарним телефоном приймальні начальника Головного управління.

Тобто комісія намагається виставити, як негативне ставлення право особи користуватись чи не користуватись своїми правами на захист в дисциплінарному провадженні. При тому, що можливість реалізації таких прав в більшості залежать від добросовісності виконання своїх обов'язків саме дисциплінарної комісії та суб'єкта призначення. А законодавством передбачено чіткий алгоритм дій для дисциплінарної комісії та суб'єкта призначення, дотримання якого гарантує законність прийняття рішення не залежно від ставлення до цього особи, яку притягають до відповідальності, а також допомоги чи перешкоджанню в цьому.

Враховуючи те, що значення для дисциплінарної справи мають обставини, безпосередньо пов'язані із вчиненням проступку, інші моменти, не пов'язані з самим проступком, не можуть впливати на прийняття рішення.

Тобто суд звертає увагу на те, що дисциплінарною комісією у поданні не доведено факту перевищення саме позивачем своїх службових повноважень, що вказує на безпідставність висновків подання дисциплінарної комісії від 08.07.2020.

Такі дії дисциплінарної комісії не можна вважати дотриманням гарантій державного службовця.

Відповідно до матеріалів справи дисциплінарним проступком за які до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є підписання останнім 15.10.2019 наказу №1855.

Тому, з 15.10.2019 слід вираховувати строки для застосування дисциплінарного стягнення, які визначені ч.4 і ч.5 ст.74 Закону України "Про державну службу", а саме, що дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

При цьому, в системному аналізі ч.4 і ч.5 ст.74 та ч.5 ст.87 Закону України "Про державну службу" слід розмежовувати поняття прийняття рішення про звільнення, тобто видання наказу, і його застосування.

Так, оскільки в період тимчасової непрацездатності державного службовця відповідно до ч.4 ст.74 Закону дисциплінарне стягнення не може бути застосовано, то відповідно до ч.5 ст.87 Закону дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення може бути реалізоване шляхом видання наказу із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності. Тобто перший робочий день і буде днем застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

При цьому, ч.5 ст.74 Закону України "Про державну службу" містить обмеження відповідно до якого дисциплінарне стягнення не застосовується якщо минув рік після його вчинення. Тобто річний строк з моменту вчинення дисциплінарного проступку є присічним і не дає можливості застосовувати звільнення державного службовця після його сплину навіть, якщо таке рішення було прийнято раніше у відповідності до ч.5 ст.87 Закону.

Таким чином, застосування наказу №537-К від 08.10.2020 після 15.10.2020 є порушенням гарантій державного службовця, передбачених ст.74 Закону України "Про державну службу".

Крім права державного службовця надати свої пояснення дисциплінарній комісії під час здійснення дисциплінарного провадження, останній у відповідності до ст.76 Закону України "Про державну службу" має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

В свою чергу відповідно до вимог ст.75 Закону України "Про державну службу" перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Як видно з матеріалів справи, в день підготовки подання дисциплінарної комісії, 08.07.2020, т. в. о. голови Державної служби України з питань праці Сажієнком В.В. вже було зроблено висновок щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, про що свідчить резолюція на поданні.

Тобто, фактично відповідачем було позбавлено позивача на реалізацію передбаченою ст. 76 Закону України "Про державну службу" права на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, наданні пояснень тощо, й передчасно прийнято рішення щодо звільнення.

Поряд з цим, відповідачем в матеріали справи представлено окреме доручення т. в. о. голови Державної служби України з питань праці Сажієнка В.В. від 10.07.2020 за №Д-252/1/10-20, адресоване начальнику ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 , яким повідомлено про проведені відносно нього дисциплінарні провадження відповідно до наказів 230-к від 11.06.2020 і №260-к від 25.06.2020, та зобов'язано його протягом двох днів після відновлення працездатності прибути невідкладно до апарату Державної служби України з питань праці для надання пояснень по суті порушених під час дисциплінарних проваджень питань (т.1, а.с.273).

Разом з тим відповідачем не надано жодного належного доказу, що таке окреме доручення було доведено до відома ОСОБА_1 чи принаймні вживались заходи щодо такого доведення.

Також відповідачем надано ще ряд актів.

Так, з акту Управління персоналу Держпраці від 08.10.2020 вбачається, що на виконання ст.75 Закону України "Про державну службу" листом Держпраці від 05.10.2020 начальнику ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 запропоновано повторно надати пояснення. Граничною датою подання даних пояснень визначено 08.10.2020, але станом на 18:00 08.10.2020 письмових пояснень ОСОБА_1 не надавав (т.1, а.с.194).

Слід звернути увагу, що ні самого листа Держпраці від 05.10.2020, ні доказів вручення цього листа ОСОБА_1 відповідачем суду не надано.

Актом Управління персоналу Держпраці від 20.10.2020 встановлено, що окремим дорученням т. в. о. голови Державної служби України з питань праці Сажієнка В.В. від 10.07.2020 за №Д-252/1/10-20 позивачу було запропоновано прибути до апарату Державної служби України з питань праці для надання пояснень по суті порушених під час дисциплінарних проваджень відповідно до наказів 230-к від 11.06.2020 і №260-к від 25.06.2020 питань. Крім цього, в акті членами комісії зазначено, що наказом Держпраці №537-к від 08.10.2020 ОСОБА_1 звільняється із займаної посади в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, тобто 20.10.2020. Далі членами комісії зроблено висновок, що таким чином відповідно до окремого доручення т. в. о. голови Державної служби України з питань праці Сажієнка В.В. від 10.07.2020 за №Д-252/1/10-20 ОСОБА_1 мав надати письмові пояснення до 17:00 20.10.2020. Станом на 18:00 20.10.2020 письмові пояснення ОСОБА_1 до Держпраці не надав (т.1, а.с.270).

Як слідує з цього акту, 2-денний строк з моменту закінчення працездатності для надання пояснень, який був визначений позивачу окремим дорученням від 10.07.2020, членами комісії вже після винесення наказу про звільнення був зменшений до одного дня. Підставою зменшення строку слугувало якраз саме звільнення в це й же день.

Але позивач відповідно до ст.75 Закону України "Про державну службу" мав надати свої пояснення якраз до моменту прийняття рішення та фактичного звільнення, а не в день звільнення чи на наступний день після звільнення.

Актом ГУ Держпраці в Одеській області від 20.10.2020 встановлено, що старшим інспектором сектору документального забезпечення та контролю Котиком Г.В. 20.10.2020 було вручено ОСОБА_1 окреме дорученням т. в. о. голови Державної служби України з питань праці Сажієнка В.В. від 10.07.2020 за №Д-252/1/10-20 та усно повідомлено про необхідність письмового ознайомлення та надсилання сканокопії до відділу персоналу Держпраці. Як слідує з акту, вищезазначений документ з письмовою відміткою про ознайомлення ОСОБА_1 надати відмовився (т.1, а.с.269).

Тобто даним актом працівники ГУ Держпраці в Одеській області встановили, що вони тільки 20.10.2020 (в день звільнення) намагались довести ОСОБА_1 інформацію про наявність окремого доручення від 10.07.2020 і зафіксували, що останній відмовився надати вищезазначений документ з відміткою про отримання.

На думку суду такі акти жодним чином не можуть підтвердити виконання відповідачем вимог ст.75 Закону України "Про державну службу" та надання позивачу можливості на реалізацію своїх прав згідно із ст.76 Закону.

При цьому, відповідачем не надано суду належних доказів, що ним було дотримано вимоги ч.6 та ч.7 ст.77 Закону України "Про державну службу" і вручено наказ №537-К не пізніше наступного дня після його прийняття чи у разі відмови надіслано державному службовцю за місцем проживання в триденний строк.

Послідовність подій та суть представлених документів, в їх взаємозв'язку дають підстави прийти до висновку, що рішення про звільнення було прийнято наперед, а вже потім здійснювались спроби вибудувати процес звільнення, якого вимагає законодавство.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, щодо доводів позивача відносно порушень під час здійснення дисциплінарного провадження та винесення наказу №559-К від 20.10.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 Порядку №1039 та ч.11 ст.69 ЗУ "Про державну службу" дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 , яке було розпочате 11.06.2020 згідно наказу №230-К, мало бути завершене прийняттям рішення не пізніше 15-денного строку, тобто не пізніше 26.06.2020.

Як і у випадку із наказом №260-К від 25.06.2020, вже в самому наказі №230-К від 11.06.2020 було порушено встановлені Порядком №1039 строки для здійснення дисциплінарного провадження, оскільки визначено дату для підготовки подання комісії 01.07.2020, тобто поза межами 15-денного строку. А в цей 15-денний строк мало бути не тільки підготовлено подання, а й прийнято рішення суб'єкта призначення відповідно до ч.11 ст.69 та ч.1 ст.77 Закону України "Про державну службу".

При цьому, наказ Державної служби України з питань праці №243-К від 19.06.2020 "Про внесення змін до наказу Держпраці від 11.06.2020 №230-К" не може вважатись продовженням строків у відповідності до Порядку №1039, оскільки ним змінювались дати попереднього наказу, а не мотивовано продовжувались строки дисциплінарного провадження.

Інших доказів, що у відповідності до п.5 Порядку №1039 суб'єктом призначення продовжувались строки дисциплінарного провадження, і що дисциплінарне провадження було закінчене, а рішення було прийнято в межах продовжених строків, відповідачем не надано.

Але і в строки, які визначені змінами згідно наказу №243-К від 19.06.2020, суб'єктом призначення рішення прийнято не було.

Аналогічно другому дисциплінарному провадженню, твердження відповідача, що суб'єктом призначення у дисциплінарному провадженні, порушеному відповідно до наказу №230-К від 11.06.2020, рішення прийнято шляхом проставлення 06.07.2020 резолюції на поданні не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на законодавстві.

Враховуючи наведене, наказ Держпраці №559-К від 20.10.2020 не відповідає вимогам ч.5 ст.87 Закону України "Про державну службу" та було прийнято відповідачем поза межами строків, визначених п.5 Порядку №1039 та ч.11 ст.69 і ч.1 ст.77 Закону України "Про державну службу", що не передбачено чинним законодавством.

Слід звернути увагу, що оскаржуваний наказ 559-К від 20.10.2020 не відповідає вимогам ст.77 Закону України "Про державну службу", оскільки не містить стислого викладу обставин.

Крім того, як і у випадку із оскаржуваним наказом Держпраці №537-К від 08.10.2020, перед прийняття наказу №559-К від 20.10.2020 суб'єктом призначення не було дотримано вимог ст.75 Закону України "Про державну службу" в частині отримання від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмового пояснення.

Належних доказів цього суду не надано.

При цьому, в день підготовки подання дисциплінарної комісії, 06.07.2020, т. в. о. голови Державної служби України з питань праці Сажієнком В.В. вже було зроблено висновок щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, про що свідчить резолюція на поданні (т.1, а.с.182).

Тобто, фактично відповідачем було позбавлено позивача на реалізацію передбаченою ст. 76 Закону України "Про державну службу" права на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, надання пояснень тощо, й передчасно прийнято рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Прийняття наказу №559-К від 20.10.2020 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність в день застосування наказу №537 К від 08.10.2020 про звільнення з посади, з врахуванням послідовності подій та виявлених порушень, тільки підтверджує позицію позивача, що відносно нього відбувається службове переслідування.

Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/4941/20 від 07.12.2020 позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Держпраці №39-кт від 03.06.2020 про застосування досциплінарного стягнення про винесення догани начальнику ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 .

Зазначене рішення набрало законної сили 15.04.2021, згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду, якою апеляційну скаргу Державної служби України з питань праці - залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення - залишено без змін (т.5, а.с.197-206).

Відповідно до п.11 ч.1 ст.7 Закону України "Про державну службу" державний службовець має право на захист від незаконного переслідування з боку державних органів та їх посадових осіб у разі повідомлення про факти порушення вимог цього Закону.

Отже, встановлені обставини у своїй сукупності вказують на очевидну протиправність та неправомірність оскаржуваних наказів №537-К від 08.10.2020 та №559-К від 20.10.2020. Дані накази не можна вважати такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а також що вони винесені в межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Відповідач не зміг довести правомірності своїх рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно звільнено позивача з посади начальника Головного управління Держпраці в Одеській області, у зв'язку з вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частин другої статті 65 Закону України "Про державну службу", а тому наказ Державної служби України з питань праці №537-К від 08.10.2020 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічно суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, у зв'язку з вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частин другої статті 65 Закону України "Про державну службу", а тому наказ Державної служби України з питань праці №559-К від 20.10.2020 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ", є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виходячи з того, що позивача звільнено протиправно то існують достатні підстави для його поновлення на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеській області.

При цьому датою поновлення слід вважати дату неправомірного звільнення, тобто 20.10.2020

Щодо виплати на користь позивача середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу, а також за час відсторонення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При цьому слід врахувати, що наказом №260-К з 25.06.2020 позивач був відсторонений від виконання посадових обов'язків. У зв'язку з відстороненням йому було припинено нарахування та виплату заробітної плати. Дана обставина підтверджується наданою відповідачем довідкою про середньомісячну заробітну плату від 20.01.2021 за №15/01-33-472 (т.5, а.с.29).

Відповідач не надав жодних доказів того, що на момент прийняття наказу №260-К від 25.06.2020 існували обставини, передбачені ч.2 Закону України "Про державну службу".

Згідно із ч.3 ст.72 Закону України "Про державну службу" тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження, яке відповідно до п.5 Порядку 1039 не може тривати більше місяця.

Наказ про відсторонення позивача був датований 25.06.2020, а рішення про звільнення, яким фактично закінчувалось дисциплінарне провадження, датований 08.10.2020. При цьому таке рішення було застосоване тільки 20.10.2020

Зазначене свідчить, що протягом цього часу (з 25.06.2020 по 20.10.2020), позивач всупереч ч.2 Закону та п.5 Порядку 1039 безпідставно був відсторонений від виконання посадових обов'язків.

Оскільки за висновками суду оскаржуваний наказ Держпраці №537-К від 08.10.2020 підлягає скасуванню, а позивач має бути поновлений на посаді, то виплаті підлягає середньомісячна заробітна плата як за час вимушеного прогулу з моменту звільнення - тобто з 20.10.2020 по день поновлення на посаді, так і за час відсторонення - з 25.06.2020 по 20.10.2020.

При такій виплаті слід враховувати, що відповідно до довідки від 20.01.2021 №15/01-33-472 (т.5, а.с.29-30) середньомісячна заробітна плата становить 25435,10 грн., а середньоденна - 1346,87 грн. Дана обставина, як вже зазначалось, встановлена довідкою відповідача і позивачем не оспорювалась, а тому у відповідності до ст.78 КАС України, на думку суду, не підлягає доказуванню.

Як встановлено вище період, з якого позивач був відсторонений від роботи становить 117 календарних днів (з 25.06.2020 по 20.10.2020) Отже (25435,10 грн. : 31 (кількість календарних днів у місяці перед відстороненням) = 820,49 грн./день x 117 = 95997,33 грн.

Таким чином слід стягнути з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час відсторонення від виконання посадових обов'язків, з 25.06.2020 по 20.10.2020 в розмірі 95997 гривень 33 копійки.

Окрім того, судом встановлено, що позивач, з 20.10.2020 наказом Державної служби України з питань праці №537-К "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " звільнений з посади начальника Головного управління Держпраці в Одеській області.

Як вбачається з роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Згідно п.1 Порядку №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100 у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Тривалість вимушеного прогулу позивача, суд вважає необхідним обраховувати з наступного дня за днем звільнення - з 20 жовтня 2020 року по день постановлення судового рішення - 22 квітня 2021 року, минуло 185 календарних днів.

При цьому суд вважає, що для здійснення розрахунку за вказаний період, необхідно застосувати розмір середньоденної заробітної плати у сумі 820,49 грн./день (25435,10 (середньомісячна заробітна плата, згідно довідки №15/01-33-472 від 20.01.2021 (т.5, а.с. 29-30) : 31 (кількість календарних днів у травні 2020, перед відстороненням від роботи) x 185 (кількість календарних днів з дня звільнення по день постановлення судового рішення) = 151790,65 грн.

Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу позивача, який мав місце з 20.10.2020 по 22.04.2021, становить 151790,65 грн. (820,49 грн. x 185 календарних днів), з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць. З урахуванням наведеного, в частині стягнення заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) за один місяць в сумі 25435 (двадцять п'ять тисяч чотириста тридцять п'ять) гривень 10 копійок з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, рішення суду підлягає негайному виконанню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З приписів наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі є правом суду, а не його обов'язком, при цьому, суд вважає, що для вжиття таких заходів повинні існувати об'єктивні обставини, які б викликали сумнів щодо добровільного виконання відповідачем рішення суду.

Суд наголошує на тому, що відповідно до ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Позивачем не обґрунтовано необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, а з матеріалів справи не вбачається об'єктивних обставин, які б викликали сумнів щодо добровільного виконання відповідачем рішення суду у цій справі.

За наведених обставин, у задоволенні клопотання позивача про зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, яке було заявлено у позовній заяві, суд відмовляє у зв'язку з його необґрунтованістю.

Щодо розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи, так як остання стосується поновлення на роботі позивача та стягнення заробітної плати як середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно вимог абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вказаної правової норми свідчить, що основною умовою для стягнення судових витрат з іншої сторони на користь особи, є понесення таких витрат особою.

Суд не стягує з відповідача витрати по сплаті судового збору так як останні позивачем фактично не понесені.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідні клопотання не подано, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з питань праці (код ЄДРПОУ 39472148, вул. Десятинна, 14, м. Київ, 01601), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - начальник Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк Сергій Васильович ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними, скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці №537 К від 08.10.2020 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ".

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці №559 К від 20.10.2020 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеській області з 20.10.2020.

Стягнути з Державної служби України з питань праці (код ЄДРПОУ 39472148, вул. Десятинна, 14, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середню заробітну плату за час відсторонення від виконання посадових обов'язків, з 25.06.2020 по 20.10.2020 в розмірі 95 997 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) гривень 33 копійки.

Стягнути з Державної служби України з питань праці (код ЄДРПОУ 39472148, вул. Десятинна, 14, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 151790 (сто п'ятдесят одну тисячу сімсот дев'яносто) гривень 65 копійок з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеській області звернути до негайного виконання.

Рішення в частині стягнення заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) за один місяць в сумі 25435 (двадцять п'ять тисяч чотириста тридцять п'ять) гривень 10 копійок, з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 05 травня 2021 р.