26 квітня 2021 року Справа № 280/9296/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., представника позивача: адвоката Лугового Б.В., представника відповідача: Невесенко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області (69002, м.Запоріжжя, вул.Олександрівська, 62; код ЄДРПОУ 20001556)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області (далі - відповідач, УСБУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача з невиплати позивачу грошового забезпечення за фактично відпрацьований час з 01.09.2019 до 13.11.2020, та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за фактично відпрацьований час з 01.09.2019 до 13.11.2020, виходячи з його грошового забезпечення на час зарахування в розпорядження 12.10.2018.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Луговим Б.В., який діє на підставі ордеру серія АР №1031750 від 18.12.2020.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що наказом Голови Служби безпеки України від 12.10.2018 №1327-ос позивача зараховано у розпорядження начальника УСБУ в Запорізькій області. З посиланням на норми Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262/2007 (далі - Положення №1262/2007) та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України 14.10.2008 №772 (далі - Інструкція №772) вказує, що начальники, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці зобов'язані своєчасно, до закінчення терміну перебування в розпорядженні, ініціювати призначення таких військовослужбовців на відповідні посади чи у разі наявності підстав вживати заходів щодо їх звільнення з військової служби. Разом з тим, всупереч нормам Положення №1262/2007 та Інструкції №772 після закінчення строку перебування у розпорядженні начальника УСБУ у Запорізькій області ОСОБА_1 не було призначено на жодну вакантну посаду та його не було звільнено зі служби. Вказана протиправна бездіяльність відповідача призвела до того, що у період з 01.09.2019 до 13.11.2020 позивачу припинено виплату грошового забезпечення. Звертає увагу, що позивач неодноразово звертався до начальника УСБУ в Запорізькій області з рапортами щодо призначення його на існуючі вакантні посади та щодо вирішення питання про виплату грошового забезпечення, однак позитивного результату не отримав. Також наголошує на тому, що незважаючи на те, що у період з 01.09.2019 до 13.11.2020 позивачу припинено виплату грошового забезпечення, ОСОБА_1 у вказаний період виконував покладені на нього функціональні обов'язки, при цьому, у зв'язку з тим, що УСБУ в Запорізькій області не звільняло позивача, останній не мав можливості влаштуватись на іншу роботу, оскільки це прямо заборонено законодавством України. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 23.12.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 21.01.2021.
19.01.2021 УСБУ в Запорізькій області подало відзив на позовну заяву, у якому висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та з посиланням на положення Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10.04.2018 №515/ДСК (далі - Інструкція №515/ДСК) зазначає, що після закінчення строків перебування у розпорядженні, виплата грошового забезпечення відповідному військовослужбовцю здійснюється за рішенням Голови Служби Безпеки України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні якого перебуває такий військовослужбовець. Під час перебування у розпорядженні начальника УСБУ в Запорізькій області позивачем будь-яких результатів у виконанні покладених на нього функціональних обов'язків отримано не було, а відтак відсутні правові підстави для ініціювання перед Головою Служби безпеки України продовження виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення. У з в'язку з наведеним, позивачу припинено з вересня 2019 року виплату грошового забезпечення. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 21.01.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.02.2021.
27.01.2021 позивач подав відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, з підстав зазначених у позовній заяві. Додатково звертає увагу, що відповідач не вірно розуміє та використовує Інструкцію №515/ДСК. Так, по-перше, прийняття рішення про виплату грошового забезпечення після закінчення строків перебування у розпорядженні має на меті забезпечення достатніх матеріальних умов для військовослужбовців Служби безпеки України, враховуючи характер, умови роботи, та спрямоване на стимулювання досягнення високих результатів у службовій діяльності. По-друге, під мотивованим рапортом начальника або керівника, у розпорядженні якого перебувають такі військовослужбовці, слід розуміти не рапорт, в якому обґрунтовується доцільність, необхідність чи правові підстави для поновлення чи продовження здійснення виплат грошового забезпечення військовослужбовцю, а рапорт, в якому доповідаються причини та підстави, з яких військовослужбовця не було призначено на вакантну посаду або звільнено з військової служби, у зв'язку з чим існує нагальна потреба у вирішенні питання щодо продовження здійснення йому виплат грошового забезпечення до моменту призначення його на вакантну посаду чи звільнення з військової служби. По-третє, Інструкція №515/ДСК не містить прямих приписів або вказівок щодо припинення здійснення виплат військовослужбовцю грошового забезпечення після закінчення строків перебування у розпорядженні, а містить алгоритми дій для продовження таких виплат - подання рапорту та рішення голови Служби безпеки України. Таким чином, невірне тлумачення відповідачем норм Інструкції №515/ДСК має наслідком у спірному випадку залишення позивача без законних джерел до існування, що прямо суперечить Конституції України, Європейській соціальній хартії та національному законодавству, яке регулює питання оплати праці й соціального захисту населення. Також наголошує на тому, що доводи відповідача про те, що будь-яких результатів у виконанні покладених на позивача функціональних обов'язків отримано не було є необґрунтованими, оскільки не підтверджено відповідними доказами.
Призначене на 10.02.2021 підготовче засідання не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Семененко М.О. та було перенесено на 25.02.2021.
Ухвалою суду від 25.02.2021 в задоволенні клопотання представника УСБУ в Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Ухвалою суду від 25.02.2021 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано від Служби безпеки України належним чином засвідчену копію наказу Голови Служби безпеки України від 12.10.2018 №1327-ос/дск про зарахування ОСОБА_1 в розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Запорізькій області та згоду на ознайомлення та/або виготовлення витягів і копій з нього учасниками справи. Витребувано від Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях докази по справі (належним чином засвідчені копії) та згоду на ознайомлення та/або виготовлення витягів і копій з них учасниками справи, а саме: - довідки про бесіди, які проводились з ОСОБА_1 у період з 01.09.2019 по 13.11.2020; - рапорти, службові записки та інші документи, які подавались ОСОБА_1 на ім'я керівництва Управління Служби безпеки України в Запорізькій області та ЦА Служби безпеки України, у період з 01.09.2019 по 13 11.2020 з питання призначення на вакантні посади в системи Служби безпеки України; - інформацію та докази на її підтвердження щодо результатів розгляду рапортів, службових записок та інших документів, які подавались ОСОБА_1 на ім'я керівництва Управління Служби безпеки України в Запорізькій області та ЦА Служби безпеки України, у період з 01.09.2019 по 13 11.2020 з питання призначення на вакантні посади в системи Служби безпеки України; - інформацію та докази на її підтвердження щодо дисциплінарних стягнень, які застосовувались до ОСОБА_1 в період з 12.10.2019 по 13.11.2020. В іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено.
Ухвалою суду від 25.02.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 17.03.2021.
Ухвалою суду від 17.03.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 30.03.2021.
17.03.2021 та 19.03.2021 до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 25.02.2021. Ухвалою суду від 30.03.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 05.04.2021.
Ухвалою суду від 05.04.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.04.2021.
У судовому засіданні 14.04.2021 суд заслухав вступне слово та пояснення учасників справи, оголосив перерву у судовому засіданні до 20.04.2021.
Ухвалою суду від 20.04.2021 відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 26.04.2021.
Під час судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
У судовому засіданні 26.04.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши вступне слово та пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами, суд встановив такі обставини.
Наказом тимчасово виконуючого обов'язків Голови Служби безпеки України від 12.10.2018 №1327-ОС полковника ОСОБА_1 зараховано в розпорядження начальника УСБУ в Запорізькій області за посадою заступника начальника головного відділу згідно з підпунктом «б» пункту 48 Положення №1262/2007 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) з 12.10.2018 до 11.01.2019.
Розпорядженням начальника УСБУ у Запорізькій області від 04.12.2018 №463-р на полковника ОСОБА_1 покладено функціональні обов'язки у секторі технічного захисту інформації УСБУ у Запорізькій області.
21.01.2019 УСБУ в Запорізькій області з позивачем проведено бесіду, під час якої, позивачу повідомлено, що станом на 21.01.2019 в УСБУ в Запорізькій області відсутні вакантні посади рівня заступника начальника головного відділу.
26.04.2019 з позивачем проведена бесіда, в ході якої йому було запропоновано вакантні посади у підрозділах Центрального управління та регіональних органах Служби безпеки України. Від запропонованих посад полковник ОСОБА_1 відмовився пояснюючи тим, що планує проходити подальшу службу на посаді офіцера резерву Служби безпеки України в Головному відділі по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Запорізькій області з використанням в якості радника - начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.
Сторонами не заперечується, що протягом періоду перебування в розпорядженні позивач перебував на лікарняних та у відпустках:
- з 31.10.2018 року по 08.11.2018 року (лікарняний);
- з 19.12.2018 року по 28.12.2018 року (лікарняний);
- з 18.02.2019 року по 13.03.2019 року (відпустка);
- з 14.03.2019 року по 04.04.2019 року (відпустка);
- з 01.04.2019 року по 10.04.2019 року (лікарняний);
- з 12.04.2019 року по 22.04.2019 року (лікарняний);
- з 25.04.2019 року по 19.05.2019 року (відпустка);
- з 03.05.2019 року по 10.05.2019 року (лікарняний);
- з 02.06.2019 року по 27.06.2019 року (відпустка);
- з 26.06.2019 року по 12.07.2019 року (лікарняний).
- з 28.06.2019 року по 19.07.2019 року (відпустка).
У зв'язку з перебуванням позивача у відпустках та на лікарняному у відповідності до положень пункту 48 Положення №1262/2007 строк перебування позивача у розпорядженні неодноразово продовжувався та закінчився 05.09.2019.
У зв'язку із закінченням 05.09.2019 строку перебування у розпорядженні начальника УСБУ в Запорізькій області з вересня 2019 року позивачу припинено виплату грошового забезпечення.
03.10.2019 УСБУ в Запорізькій області з позивачем проведено бесіду, під час якої, позивачу повідомлено, що станом на 03.10.2019 в УСБУ в Запорізькій області відсутні вакантні посади рівня заступника начальника головного відділу. Від інших запропонованих посад ОСОБА_1 відмовився.
01.11.2019 з полковником ОСОБА_1 проведена чергова бесіда, під час якої повідомлено, що станом на 01.11.2019 в УСБУ в Запорізькій області відсутні вакантні посади рівня заступника начальника головного відділу. Крім того, повідомлено, що до УСБУ в Запорізькій області повернуто документи щодо його призначення на посаду офіцера діючого резерву Служби безпеки України з використанням в якості радника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на громадських засадах по посаді заступника начальника головного відділу в головному відділі по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Запорізькій області без реалізації.
24.01.2020 відбулась наступна бесіда, в ході якої, позивачу запропоновано перелік вакантних посад у системі Служби безпеки України на що він повідомив, що бажає продовжувати службу на посаді заступника начальника ГВ БКОЗ в УСБУ в Дніпропетровській області.
Під час наступної бесіди 20.05.2020 позивача ознайомлено зі списком, наданим УРОС СБ України, вакантних посад у підрозділах Центрального управління та регіональних органах Служби безпеки України. Під час бесіди полковник ОСОБА_1 просив призначити його на одну з вакантних посад керівної ланки будь-якого рівня в УСБУ в Запорізькій області.
22.07.2020 проведена чергова бесіда, де позивачу повідомлено, що з УСБУ в Дніпропетровській області, в якому він виявив бажання проходити подальшу військову службу на посаді заступника начальника ГВ БКОЗ, отримана відповідь, згідно якої його подальше проходження військової служби в УСБУ в Дніпропетровській області не вбачається можливим. Також полковнику ОСОБА_1 запропонована посада старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу Контррозвідки УСБУ в Запорізькій області. В ході бесіди позивач повідомив, що відмовляється від посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу Контррозвідки УСБУ в Запорізькій області та зазначив, що готовий служити в органах Служби безпеки України на керівних посадах.
30.07.2020 позивач звернувся з рапортом на ім'я начальника УСБУ в Запорізькій області, в якому просив вжити відповідних заходів та звернутися з відповідним рапортом до Голови Служби безпеки України щодо призначення позивачу грошового забезпечення за період з вересня 2019 року по теперішній час.
За результатами розгляду даного рапорту 13.08.2020 начальник УСБУ в Запорізькій області повідомив про відсутність правових підстав щодо здійснення позивачу виплати грошового забезпечення.
Крім того, 30.07.2020 та 13.08.2020 позивач звернувся з рапортами на ім'я начальника УСБУ в Запорізькій області, в яких просив: ознайомити його з переліком керівних вакантних посад в УСБУ в Запорізькій області; розглянути питання щодо можливості призначення його за наявними вакантними керівними посадами в УСБУ в Запорізькій області; призначити його на посаду заступника начальника головного відділу БКОЗ УСБУ в Запорізькій області або перемістити на нижчу вакантну посаду - начальника відділу охорони державної таємниці УСБУ в Запорізькій області за власним бажанням.
13.08.2020 з полковником ОСОБА_1 проведено бесіду, де його ознайомлено зі списком вакантних посад, наявних в УСБУ в Запорізькій області станом на 13.08.2020. Також повідомлено, що УСБУ в Запорізькій області розглядаються кандидатури на заміщення вакантних керівних посад, у зв'язку з чим призначити його на зазначені посади на теперішній час не видається за можливе.
14.08.2020 начальником УСБУ в Запорізькій області затверджений висновок про неможливість подальшого службового використання полковника ОСОБА_1 .
Як вбачається із заяв по суті справи, з 14.11.2020 позивач проходить службу в Головному управлінні Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті грошового забезпечення за період з 01.09.2019 до 13.11.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року №2229-XII (далі - Закон №2229-XII ) держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Статтею 30 Закону №2229-XII визначено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України.
За змістом підпункту «б» пункту 48 Положення №1262/2007 зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається, у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов'язків та наявних сил у зв'язку зі зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв'язку з проведенням загальної ротації кадрів, прийняття Головою Служби безпеки України управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності) - до 3 місяців.
Військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов'язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, що вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні він призначається на посаду або звільняється з військової служби в установленому порядку.
Військовослужбовець, який після закінчення строку перебування у розпорядженні у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів не призначений на посаду через відсутність вакантних посад (рівної або нижчої не більш як на один ступінь) у Службі безпеки України або через ненадання військовослужбовцем згоди на призначення на іншу нижчу посаду, звільняється в установленому порядку з військової служби. Вакантні посади, на яких може бути використано військовослужбовця з дотриманням вимог, встановлених пунктом 43 цього Положення, визначаються начальником (керівником) підрозділу (органу, закладу, установи), у розпорядженні якого перебуває військовослужбовець.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустках, передбачених пунктом 53 цього Положення, час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення із перебуванням безпосередньо в районах антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпеченні їх здійснення із перебуванням безпосередньо в районах здійснення таких заходів із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається.
Механізм реалізації вимог Положення №1262/2007 визначає Інструкція №772.
Згідно з положеннями 4.9. Інструкції №772 зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.
Зарахування у розпорядження відповідних начальників проводиться наказами по особовому складу з обов'язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, під особистий підпис їх начальниками в установленому порядку. У розпорядження Голови Служби безпеки України зараховуються лише начальники органів, закладів, установ та підрозділів Центрального управління, які призначаються та звільняються з посад Президентом України за поданням Голови Служби безпеки України. Інші начальники з числа зазначених осіб зараховуються у розпорядження заступників Голови Служби безпеки України відповідно до розподілу функціональних обов'язків. На підставі цих наказів підрозділи кадрового забезпечення вчиняють відповідні записи в облікових документах таких військовослужбовців.
Начальники, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці, зобов'язані організовувати їх службову діяльність, здійснювати контроль за нею відповідно до вимог військових статутів Збройних Сил України, Положення, інших нормативно-правових актів та несуть відповідальність за дотримання встановлених термінів перебування підлеглих у розпорядженні. Вони зобов'язані своєчасно, до закінчення терміну перебування в розпорядженні, ініціювати призначення таких військовослужбовців на відповідні посади чи у разі наявності підстав вживати заходів щодо їх звільнення з військової служби. Рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України або його заступників, приймаються відповідно Головою Служби безпеки України або його заступниками. Управління роботи з особовим складом здійснює загальний контроль за дотриманням встановлених термінів перебування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядженні відповідних начальників, а стосовно військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, також вносить пропозиції щодо їх подальшого службового використання.
На військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні начальника органу, підрозділу, закладу, установи, до призначення на посаду або звільнення з військової служби може покладатися:
виконання окремих завдань, що визначаються тимчасовими функціональними обов'язками, які затверджуються наказом (розпорядженням) по органу, підрозділу, закладу, установі протягом 5 робочих днів з дати видання наказу про зарахування у розпорядження військовослужбовця або надходження такого наказу до органу, підрозділу, закладу, установи (стосовно військовослужбовців, до яких застосовані запобіжні заходи у вигляді цілодобового домашнього арешту (або у певний період доби, що збігається зі службовим часом) або тримання під вартою, - після закінчення строку дії відповідної ухвали про тримання особи під домашнім арештом або після звільнення особи з-під варти (з урахуванням ступеня суспільної небезпечності діяння, у вчиненні якого військовослужбовець підозрюється або обвинувачується));
тимчасове виконання обов'язків за вакантною (невакантною) посадою, про що видається відповідний наказ по особовому складу з урахуванням вимог пункту 4.4 цього розділу.
Про виконання окремих обов'язків (завдань) чи тимчасове виконання військовослужбовцем обов'язків за вакантною (невакантною) посадою йому доводиться під особистий підпис під час ознайомлення з таким наказом (розпорядженням).
Пунктом 4.10 Інструкції №772 визначено, що зарахування військовослужбовців у розпорядження прямих начальників у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (підпункт «б» пункту 48 Положення) здійснюється за рішенням Голови Служби безпеки України на підставі мотивованих рапортів відповідних начальників у разі звільнення їх з посад у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням у Службі безпеки України або її органах, підрозділах, закладах, установах інших організаційних заходів. При проведенні організаційно-штатних змін, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, разом з організаційно-штатними пропозиціями подаються в установленому порядку пропозиції щодо подальшого використання військовослужбовців, посади яких скорочуватимуться.
З військовослужбовцем, якого звільнено з посади у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів та зараховано у розпорядження, начальник, у розпорядження якого він зарахований, або один із його заступників (з військовослужбовцем, який зарахований у розпорядження Голови Служби безпеки України, Голова Служби безпеки України чи за його дорученням один із його заступників або начальник Управління роботи з особовим складом) проводить бесіду, під час якої ознайомлює його з наказом про зарахування у розпорядження, роз'яснює права та обов'язки, пов'язані з перебуванням у розпорядженні, доводить тимчасові функціональні обов'язки на період перебування у розпорядженні, а також попереджає про те, що у разі, якщо до завершення строку перебування у розпорядженні він не буде призначений на штатну посаду відповідно до пунктів 44-46 Положення, у встановленому порядку вирішуватиметься питання про можливість його подальшого використання на військовій службі. Результати цієї бесіди оформлюються довідкою (рапортом), яка (який) долучається до частини «Особова справа» матеріалів особової справи військовослужбовця.
У разі відсутності в органі, підрозділі, закладі, установі рівної посади, яку займав військовослужбовець до зарахування в розпорядження, керівник цього органу, підрозділу, закладу, установи не пізніше місяця з дня зарахування військовослужбовця у розпорядження організовує через Управління роботи з особовим складом підбір відповідних посад у системі Служби безпеки України з урахуванням його фахової підготовки, досвіду та напряму роботи, результатів попередньої діяльності, стану здоров'я. Зазначені заходи не проводяться у випадку прийняття посадовою особою, визначеною у пункті 67 Положення, рішення про задоволення клопотання (поданого рапорту) військовослужбовця, який зарахований у розпорядження, про звільнення з військової служби у Службі безпеки України у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
У разі неможливості призначення військовослужбовця, який перебуває в розпорядженні у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на рівну посаду відповідним начальником приймається рішення про призначення такого військовослужбовця на нижчу посаду (не більше як на один ступінь), а за його бажанням чи згодою згідно з поданим рапортом - на будь-яку іншу нижчу посаду або звільнення з військової служби в установленому порядку. Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні (з урахуванням його продовження відповідно до пункту 4.14 цієї Інструкції) та у разі прийняття з урахуванням вимог законодавства, яким встановлено додаткові гарантії соціального захисту для окремих категорій осіб, рішення про неможливість подальшого його службового використання в органах, підрозділах, закладах, установах складається (стосовно тих, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, Управлінням роботи з особовим складом) та затверджується їх керівниками (стосовно тих, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, - Головою Служби безпеки України) висновок, який долучається до матеріалів на звільнення військовослужбовця з військової служби. У зазначеному висновку в обов'язковому порядку зазначаються: біографічні дані військовослужбовця (прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, стаж військової служби); остання посада перед зарахуванням у розпорядження з датою призначення на неї; строк останнього перебування в розпорядженні; вжиті заходи щодо подальшого службового використання цього військовослужбовця та посадові особи, які брали участь у цих заходах; результати медичного огляду в разі направлення військовослужбовця до військово-лікарських комісій для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров'я; результати вжитих заходів та висновки щодо подальшого службового використання військовослужбовця.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що військовослужбовець Служби безпеки України, зарахований в розпорядження начальника, має тимчасове службово-посадове становища, яке полягає у тому, що такий військовослужбовець проходить військову службу у підпорядкуванні відповідного начальника, але без призначення на конкретну посаду. Після спливу строків перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні він призначається на посаду на постійній основі або звільняється з військової служби в установленому порядку. При цьому, за військовослужбовцем, який проходить службу у розпорядженні начальника, зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, що вони займали, якщо інше не передбачено законодавством, що свідчить про можливість врегулювання питання виплати грошового та матеріального забезпечення такому військовослужбовцю іншими нормативно-правовими актами.
Загальний порядок виплати військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідного начальника у межах встановлених законодавством строків, визначений у пункті 2 глави 1 розділу IV Інструкції №515/ДСК за змістом якого за військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані у розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом "в" - у випадках, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу, а також підпунктами "е", "є" та "ж" пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262), зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення, а у випадках, коли такі строки не визначені, - протягом шести місяців з дня зарахування у розпорядження.
Втім, пунктом 6 глави 1 розділу IV Інструкції №515/ДСК встановлений спеціальний порядок таких виплат, який підлягає застосуванню саме коли військовослужбовець перебуває у розпорядженні відповідного начальника понад встановлений чинним законодавством строк.
Так, пунктом 6 глави 1 розділу IV Інструкції №515/ДСК передбачено, що після закінчення строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення (якщо військовослужбовці не призначені на посаду або не звільнені з військової служби), а у випадках коли такі строки не визначені - після спливання шести місяців з дня зарахування в розпорядження відповідних начальників або керівників, виплата їм грошового забезпечення здійснюється за рішенням Голови Служби безпеки України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці.
Отже, з наведених положень Інструкції №515/ДСК слідує, що після закінчення строків перебування у розпорядженні, якщо військовослужбовці не призначені на посаду або не звільнені з військової служби, за загальним правилом виплата грошового забезпечення припиняється, однак може здійснюватись виключно за рішенням Голови Служби безпеки України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці.
Як встановлено судом, строк перебування позивача у розпорядженні начальника УСБУ в Запорізькій області закінчився 05.09.2019, що зумовило припинення виплати йому грошового забезпечення.
З огляду на вказане, суд доходить до висновку, що припинення виплати позивачу грошового забезпечення після закінчення строків перебування у розпорядженні начальника УСБУ в Запорізькій області відбулось у відповідності до норм чинного законодавства.
За змістом позовної заяви позивач пов'язує своє право на отримання невиплачених сум грошового забезпечення за період 01.09.2019 до 13.11.2020, крім іншого, з тим, що всупереч Положенню №1262/2007 та Інструкції №772 після закінчення строку перебування у розпорядженні начальника УСБУ у Запорізькій області позивача не було призначено на жодну вакантну посаду та його не було звільнено зі служби.
З даного приводу суд зазначає, що бездіяльність начальника УСБУ у Запорізькій області щодо не призначення позивача на конкретну вакантну посаду та/або не вжиття заходів щодо його звільнення з військової служби не є предметом розгляду даної справи з огляду на те, що позивачем не заявлено відповідних позовних вимог.
При цьому, встановлені обставини справи свідчать, що позивачу неодноразово повідомлялось про те, що 05.09.2019 спливає строк перебування його у розпорядженні начальника УСБУ в Запорізькій області. Крім того, судом встановлено, що відповідачем вживались активні регулярні дії щодо працевлаштування позивача в системі органів СБУ, зокрема, 03.10.2019, 01.11.2019, 24.01.2020, 22.07.2020, 13.08.2020 УСБУ в Запорізькій області проведено бесіди з позивачем, в ході яких ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади в органах Служби безпеки України, в тому числі в УСБУ в Запорізькій області, однак від таких пропозицій позивач відмовився, оскільки бажав працювати лише на керівній посаді.
Натомість, з огляду на предмет позову у даній справі суд надає правову оцінку виключно обставинам щодо припинення відповідачем виплати грошового забезпечення позивачу та наявності підстав для виплати грошового забезпечення після спливу строку перебування позивача у розпорядженні начальника.
Суд звертає увагу, що пункт 6 глави 1 розділу IV Інструкції №515/ДСК не встановлює імперативного обов'язку начальника, у розпорядженні якого перебуває військовослужбовець, звертатися із рапортом на ім'я Голови Служби Безпеки України для виплати грошового забезпечення, таке рішення про подання/не подання рапорту відповідний начальник приймає з урахуванням порядку проходження військової служби військовослужбовців Служби безпеки України, встановленого Положенням №1262/2007 та Інструкцією №772.
Норма пункту 48 Положення №1262/2007 дозволяє військовослужбовцям після зарахування в розпорядження начальника проходити військову службу, виконувати певні обов'язки військової служби (завдання), у тому числі отримувати матеріальне та грошове забезпечення. Тобто, необхідною умовою для отримання військовослужбовцем грошового забезпечення є виконання ним обов'язків військової служби (завдань).
Як встановлено судом, на полковника ОСОБА_1 було покладено функціональні обов'язки у секторі технічного захисту інформації УСБУ у Запорізькій області.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що після закінчення строків перебування у розпорядженні начальника УСБУ у Запорізькій області у період з 06.09.2019 до 13.11.2020 він продовжував виконувати функціональні обов'язки в УСБУ у Запорізькій області.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд зазначає, що позивач не надав до матеріалів справи доказів, які б підтверджували, що у період з 06.09.2019 до 13.11.2020 він виконував покладені на нього функціональні обов'язки.
Натомість, 05.04.2021 відповідач подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що відповідно до інформації, яка міститься в журналах реєстрації не таємної кореспонденції УСБУ у Запорізькій області, за період з 12.10.2018 по 30.10.2020 позивачем підготовлено всього 5 документів. Крім того, згідно даних, що містяться у електронній системі контролю «MONITOR», яка фіксує вхід до/вихід з адміністративної будівлі УСБУ в Запорізькій області (на теперішній час збереглися дані за період починаючи з квітня 2020 року) ОСОБА_1 відвідував УСБУ в Запорізькій області 09.04.2020, 21.05.2020, 09.06.2020, 12.06.2020, 19.06.2020, 22.07.2020, 27.07.2020, 30.07.2020, 06.08.2020, 07.08.2020, 10.08.2020 - 14.08.2020, 17.08.2020 - 21.08.2020, 25.08.2020, 21.09.2020, 22.09.2020, 02.11.2020, 09.11.2020. Також звернув увагу на те, що протягом перебування у розпорядженні начальника УСБУ в Запорізькій області позивач регулярно знаходився на лікарняних та у відпустках. До пояснень надані відповідні докази на підтвердження викладених обставин.
Представник позивача просив відмовити відповідачу в долученні до матеріалів справи додаткових пояснень та доданих до них письмових доказів, зазначав, що вони подані з порушенням норм процесуального закону. Зокрема представником позивача наголошено на тому, що викладені обставини у додаткових поясненнях відповідач зобов'язаний був викласти у заявах по суті справи. Щодо доданого до додаткових пояснень письмового доказу - звіту електронної системи MONITOR УСБУ в Запорізькій області зазначив, що відповідачем не обґрунтовано, чому він не міг подати вказаний доказ разом з відзивом на позовну заяву.
Суд відхиляє заперечення представника позивача та зазначає, що за змістом частини 1 статті 44 КАС України учасники справи наділені правом подавати докази, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
Відповідно до положень статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 2 та 3).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8).
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина 9).
Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи (частина 10).
Відповідно до частини 1 статті 179 КАС України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Положеннями частини 2 статті 181 КАС України передбачено, що у підготовчому засіданні суд, крім іншого, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення тощо.
Отже, відповідно до норм процесуального законодавства у справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, збирання доказів по справі відбувається на стадії підготовчого провадження, для чого сторони наділені відповідними процесуальними правами та обов'язками. При цьому, за загальним правилом учасники справи подають докази разом із заявами по суті справи, однак не обмежені у праві подати додаткові докази чи пояснення, якими обґрунтовується або уточнюється позиція по справі.
Суд зазначає, що підхід до збирання доказів по справі, відповідно до якого судом не повинні прийматись докази по справі, які подані не разом із заявами по суті справи, є надто формальним та суперечить загальному принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, яким керується адміністративний суд під час розгляду адміністративної справи.
У даному конкретному випадку, відповідач подав додаткові докази на стадії підготовчого провадження, пояснив необхідність їх подання тим, що внаслідок постановлення судом ухвали про витребування доказів від 25.02.2021 УСБУ в Запорізькій області було отримано матеріали особової справи позивача від Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, після ознайомлення з якими виникла необхідність надання додаткового обґрунтування позиції по справі.
Суд вважає наведені відповідачем пояснення прийнятними та такими, що узгоджуються з перебігом подій під час підготовчого провадження у справі, звертає увагу, що надані додаткові пояснення та докази безпосередньо стосуються предмету доказування у справі, відповідають ознакам належності та допустимості доказів, копії таких доказів заздалегідь направлені іншій стороні у відповідності до вимог статті 79 КАС України, а тому відсутні підстави для їх неврахування судом.
Зі звіту електронної системи MONITOR УСБУ в Запорізькій області судом встановлено, що у період з квітня 2020 року по листопад 2020 року включно ОСОБА_1 відвідував УСБУ в Запорізькій області протягом кількох годин 09.04.2020, 21.05.2020, 09.06.2020, 12.06.2020, 19.06.2020, 22.07.2020, 27.07.2020, 30.07.2020, 06.08.2020, 07.08.2020, 10.08.2020 - 14.08.2020, 17.08.2020 - 21.08.2020, 25.08.2020, 21.09.2020, 22.09.2020, 02.11.2020, 09.11.2020.
Крім того, суд враховує, що до матеріалів справи не надано будь-яких доказів, які б свідчили про виконання позивачем покладених на нього обов'язків на час перебування у розпорядженні.
Отже, належне виконання позивачем функціональних обов'язків відповідно до внутрішнього службового розпорядку УСБУ в Запорізькій області у період з 05.09.2019 до 13.11.2020 не доведено, а надані до матеріалів справи письмові докази свідчать про те, що позивач переважну більшість часу у даний період не перебував на службі.
Щодо доводів позивача про те, УСБУ в Запорізькій області не звільнило позивача після закінчення строку перебування у розпорядженні, внаслідок чого останній не мав можливості влаштуватись на іншу роботу, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується,
За змістом пункту 61 Положення №1262/2007 звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби здійснюється на підставах, передбачених частинами другою - шостою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та, як правило, без зарахування в розпорядження прямих начальників (командирів).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача з відповідними рапортами про звільнення його зі служби, а відповідач у свою чергу перешкоджав би йому у такому звільненні.
Навпаки, встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідач вчиняв необхідні дії, спрямовані на залишення позивача на службі в органах СБУ, а позивач протягом тривалого часу відмовлявся від проходження служби на запропонованих відповідачем вакантних посадах, а у проходженні служби на посадах, які позивач бажав обійняти, йому було відмовлено переважно іншими структурними підрозділами СБУ, а не відповідачем.
Таким чином, суд встановив, що позивач не виявляв наміру звільнятись зі служби в органах СБУ, а відповідач сприяв йому в бажанні залишитись на службі, отже відсутні докази того, що після закінчення строків перебування у розпорядженні начальника УСБУ в Запорізькій області позивач перебував на військовій службі під примусом, у зв'язку з чим суд відхиляє доводи позивача про те, що останній не мав можливості влаштуватись на іншу роботу та отримувати заробітну плату.
Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить до висновку, що, припиняючи виплату грошового забезпечення позивачу після спливу строків перебування у розпорядженні начальника УСБУ в Запорізькій області, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
При цьому, оскільки позивачем не доведено, що він у період з 05.09.2019 до 13.11.2020 виконував покладені на нього функціональні обов'язки відповідно до внутрішнього службового розпорядку УСБУ в Запорізькій області, суд не знаходить правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за вищевказаний період.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених вимог та заперечень, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, в межах компетенції, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області (69002, м.Запоріжжя, вул.Олександрівська, 62; код ЄДРПОУ 20001556) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне судове рішення складено 05.05.2021.
Суддя М.О. Семененко