23 квітня 2021 року Справа № 280/189/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бородінський торговий квартал" (пр.Маяковського, буд. 11, прим. 9, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43676021) до Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України (пр. Металургів, 8-а, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 37471912), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс - Бородінський квартал" (вул. Курузова, б. 13, м. Запоріжжя, 69124, код ЄДРПОУ 33210983) про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бородінський торговий квартал» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс - Бородінський квартал», в якому із врахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Департаменту Державної архітектурно- будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо ненадання відповіді на лист про проведення позапланової перевірки дотримання суб'єктами містобудування містобудівного законодавства, державних будівельних норм, стандартів, правил при будівництві об'єкта Нове будівництво торгівельних приміщень з кафетерієм за адресою, АДРЕСА_1 , яке здійснюється на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначним наслідками (CCI) /про зміну даних у повідомлені про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CCI ) від 07.05.2020 №ЗП 061201280782 Нове будівництво торгівельних приміщень з кафетерієм за адресою м. Запоріжжя вул. Ладозька, 18в зареєстрованого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області.
скасувати (припинити) повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначним наслідками (CCI) /про зміну даних у повідомлені про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CCI) від 07.05.2020 №ЗП 061201280782 Нове будівництво торгівельних приміщень з кафетерієм за адресою м. Запоріжжя вул. Ладозька. 18в зареєстрованого Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України (69095. м. Запоріжжя, пр. Металургів, 8-а, код ЄДРПОУ 37471912).
скасувати (припинити) «декларацію про готовність до експлуатації об'єкта реєстраційний номер ЗП101210118476 дата реєстрації, 18.01.2021 об'єкта будівництва нове будівництво торгівельних приміщень з кафетерієм за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ладозька, 18в зареєстрованого Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельно інспекції України (69095, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 8-а, код ЄДРПОУ 37471912).
скасувати реєстрацію об'єкта нерухомого майна реєстраційний номер 2275670323101, розташованого за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Ладозька, будинок 18в, проведеної державним реєстратором Ткаліч Вікторією Олегівною, Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, на підставі внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56288952 від 25.01.2021 12:05:31.
стягнути з Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України (69095, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 8-а, код ЄДРПОУ 37471912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бородінський торговий квартал», код ЄДПОУ 43676021, суму сплаченого судового збору у розмірі 6306,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що будівництво об'єкта «Нове будівництво торгівельних приміщень з кафетерієм за адресою м. Запоріжжя вул. Ладозька, 18в», яке здійснюється на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів з незначним наслідками (CCI) /про зміну даних у повідомлені про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CCI ) від 07.05.2020 №ЗП 061201280782 зареєстрованого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області виконується з порушенням містобудівного законодавства, установленого законом порядку затвердження проектної документації. Вважає, що відхилення будівельних робіт від вихідних даних на проектування, як наслідок й від проектної документації є ознаками самовільного будівництва. Самовільне будівництво порушує права позивача в частині недодержання відстані 4,8 метра не дасть можливість обслуговувати йому будівлю, яка знаходиться у приватній власності. Вважає, що відповідач з метою уникнення відповідальності вчинив дії щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, тобто процес проведення реєстрації вже завершено, а порушення, що були допущені під час проведення будівництва зареєстровані.
Ухвалою від 14.01.2021 у задоволенні клопотання ТОВ «Бородінський торговий квартал» про забезпечення позову було відмовлено.
Ухвалою від 18.01.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 15.02.2021.
Ухвалою від 15.02.2021 підготовче засідання було відкладено на 17.03.2021.
Ухвалою від 17.03.2021 підготовче засідання було відкладено на 01.04.2021.
В підготовчому засідання 01.04.2021 протокольною ухвалою суду представнику позивача було відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи державного реєстратора Ткаліч В.О., протокольною ухвалою суду прийнято до розгляду уточнений позов та відкладено підготовче засідання на 07.04.2021.
Ухвалою суду від 01.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.
За наслідками проведеного підготовчого засідання 07.04.2021 судом постановлено ухвалу про відмову у задоволення клопотання представника позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою суду від 07.04.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Сіпаці А.В. у справі № 280/189/21.
Протокольною ухвалою суду в підготовчому засіданні 07.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.04.2021.
Представник відповідача 07.04.2021 р. подав до суду відзив на уточнену позовну заяву від 01.04.2021 р., у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що 04.12.2020 року на адресу Департаменту було подано заяву відповідно до якої позивач повідомляв про порушення третьою особою вимог містобудівного законодавства на об'єкті будівництва: «Нове-будівництво торгівельних приміщень з кафетерієм за адресою: АДРЕСА_1 » та наполягав на проведенні позапланової перевірки вказаного об'єкта будівництва та скасуванні повідомлення про початок виконання будівельних робіт. 18.12.2020 року за результатами розгляду вказаної заяви в строки встановлені законодавством Департаментом було надано відповідь за № 1008-1.18/2386, попередньо про готовність відповіді на звернення, співробітником Департаменту у телефонному режимі за номером зазначеному у зверненні було повідомлено виконавчого директора позивача ОСОБА_1 , яким отримано відповідь на звернення особисто у приміщенні Департаменту, що підтверджується роздруківкою телефонних розмов абонента за грудень 2020 року. Вищевикладене спростовує твердження позивача про бездіяльність відповідача, а наявність відповіді на звернення свідчить про відсутність предмету спору. Також вважає, що позов не містить аргументів та доказів які б підтверджували протиправність дій відповідача під час здійснення реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 07.05.2020 року №ЗП 061201280782, чи то при внесенні інформації, зазначеної в Декларації про готовність до експлуатації об'єкта до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів та при реєстрації Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) «Нове будівництво торгівельних приміщень з кафетерієм за адресою, АДРЕСА_1 » за № ЗП 101210118476, та в чому саме відповідачем порушено законні права та інтереси позивача.
06.04.2021 р. на адресу суду надійшли письмові пояснення на уточнену позовну заяву від третьої особи, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватись лише під час виконання відповідними суб'єктами підготовчих та будівельних робіт. Після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об'єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об'єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю. Тобто, із поданням декларації про готовність об'єкта експлуатації, яка була прийнята та зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 18.01.2021 р. за №ЗП101210118476, та реєстрацією права власності на нерухоме майно - будівля торгівельних приміщень та кафетерій за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 18в ТОВ «Торговий комплекс - Бородінський квартал» втратило статус суб'єкта містобудування, а будівля торгівельних приміщень та кафетерій статус об'єкта будівництва, в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Також вважає, що вимога про скасування реєстрації права власності є спором про право, а тому не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 23.04.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бородінський торговий квартал» про залишення позовної заяви без розгляду залишено без розгляду.
В судове засідання 19.04.2021 представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача та представник третьої особи в судове засідання 19.04.2021 з'явились, подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).
Відтак, суд дійшов висновку про можливість завершення розгляду даної заяви в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бородінський торговий квартал» є власником об'єкту нерухомого майна торговельної будівлі літ. А, А', Б загальною площею 677,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ладозька, 13 «б», на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Бородінський торговий квартал».
Зазначений об'єкт нерухомості межує з сусідньою ділянкою, кадастровий номер 2310100000:04:029:0154 та земельною ділянкою, кадастровий номер 2310100000:04:029:0245, які на праві оренди належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс - Бородінський квартал».
На зазначених земельних ділянках розпочато будівництво об'єкта «Нове будівництво торгівельних приміщень з кафетерієм за адресою АДРЕСА_1 », яке здійснюється на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів з незначним наслідками (CCI) /про зміну даних у повідомлені про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CCI ) від 07.05.2020 №ЗП 061201280782 зареєстрованого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області.
04.12.2020 року на адресу відповідача було подано заяву відповідно до якої позивач повідомляв про порушення третьою особою вимог містобудівного законодавства на об'єкті будівництва: «Нове-будівництво торгівельних приміщень з кафетерієм за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ладозька, 18в» (далі - об'єкт будівництва) та наполягав на проведенні позапланової перевірки вказаного об'єкта будівництва та скасуванні повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
18.12.2020 року за результатами розгляду вказаної заяви в строки встановлені законодавством Департаментом було надано відповідь за № 1008-1.18/2386, де повідомили, що орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, за рішенням суду, що набрало законної сили. Враховуючи викладене, скасувати повідомлення про початок виконання будівельних робіт за зверненням позивача не є можливим та суперечить вимогам діючого містобудівного законодавства. Також листом повідомили, що Держбудінспекція та її територіальні органи з 18.03.2020 не здійснюють заходи державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду не мають законних підстав для застосування статей 96, 961, Кодексу України про адміністративні правопорушення. До того ж, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду за вказаною у зверненні адресою можливо після початку функціонування Державної інспекції містобудування України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вищевикладене спростовує твердження позивача про бездіяльність відповідача.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" /далі - Закон №3038-VI/ державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми закону Кабінет Міністрів України постановою від 23.05.2011 №553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю /далі - Порядок №553/, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом /пункт 5 Порядку №553/.
Відповідно до пункту 6 Порядку №553 плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю /пункт 7 Порядку №553/.
При цьому вказаний пункт Порядку також визначає перелік підстав для проведення позапланової перевірки, який є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Зокрема, це:
1) подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
3) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
4) перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
5) вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки;
6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;
7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Зміст наведених норм права свідчить про те, що позапланова перевірка може бути проведена виключно у разі наявності підстав, визначених у пункті 7 Порядку №553, про що повинно бути зазначено у направленні для її проведення.
Повноваження посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені у пункті 11 вказаного Порядку та кореспондуються з положеннями статті 41 Закону №3038-VI.
Так, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:
1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню;
2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;
3) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:
а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;
4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;
5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством;
7) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій;
8) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Забороняється витребовувати інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю;
9) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;
10) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію;
11) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо - та відеотехніки.
Проаналізувавши положення статті 41 Закону №3038-VI та Порядку №553 суд дійшов висновку про те, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватись лише під час виконання відповідними суб'єктами підготовчих та будівельних робіт.
Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об'єктів, які знаходяться в процесі будівництва.
Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв'язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об'єкту.
Вказана позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а.
Водночас, на думку суду, після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об'єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об'єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.
Тобто, із поданням декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), яка була прийнята та зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 18.01.2021 р. за №ЗП 101210118476 та реєстрацією права власності на нерухоме майно - будівлю торгівельних приміщень та кафетерій загальною площею 1323, 5 кв. м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 18в Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс - Бородінський квартал» втратило статус суб'єкта містобудування, а будівля торгівельних приміщень та кафетерій статус об'єкта будівництва, в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові від 18.08.2018 у справі №814/3713/13-а.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача повноважень на призначення позапланової перевірки об'єкта.
Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
Слід було з'ясувати, чи має позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бородінський торговий квартал" матеріально-правову зацікавленість (інтерес) в оскарженні спірних рішень Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Запорізькій області.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Проте, Суд звертає увагу, що позивач звернувся за захистом не прав, а своїх законних інтересів, пов'язаних із порушенням містобудівного законодавства третьою особою.
За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:
а) виходить за межі змісту суб'єктивного права;
б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;
в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;
г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;
д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;
є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".
Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.
Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
З огляду на вимоги статтей 2, 5 КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу як об'єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:
(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;
(б) пов'язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
(г) є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);
(д) суб'єктом порушення позивач вважає суб'єкта владних повноважень.
Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:
(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;
(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;
(в) встановлена законом заборона пред'явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);
(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);
(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
У разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження.
Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження.
Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обгрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті.
Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:
а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або
б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або
в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або
г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.
З наведеного слідує необхідність з'ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень.
При з'ясуванні статусу позивача як «потерпілого», Суд керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.
Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає:
a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви;
або
b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.
Таким чином, право особи на звернення до ЄСПЛ пов'язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 7 листопада 2011)
Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 104, від 27 квітня 2010, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008)
Щодо скарг, які стосуються компаній, Суд вважає, що фізична особа не може скаржитися на порушення своїх прав під час судового розгляду, стороною якого він або вона не є, навіть якщо він або вона був акціонером і (або) директором компанії, яка є стороною судового розгляду. Незважаючи на те, що в певних обставинах єдиний власник компанії може вимагати визнання його / її «жертвою» в значенні статті 34 Конвенції у випадках, коли щодо його або її компанії були вжиті оспорювані заходи, в інших випадках ігнорування правоздатності компанії може бути виправдано тільки у виняткових обставинах, зокрема, коли явно встановлено, що компанія не має можливості звернутися до Суду через органи, засновані на підставі її статуту, або (в разі ліквідації) через своїх арбітражних керуючих (Centro Europa 7 S.r.l. та Ді Стефано проти Італії [ВП], № 38433/09, п. 92, від 7 червня 2012).
Стаття 34 Конвенції не дозволяє скаржитися абстрактно на порушення Конвенції (Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії, № 47848/08, п. 101, від 7 липня 2014).
Суд також визнав, що заявник може вимагати статус жертви порушення Конвенції, якщо він чи вона знаходяться під дією (охоплені) законодавства, яке дозволяє вживати таємні заходи спостереження, а також, якщо відсутні засоби правового захисту (Роман Захаров проти Росії [ВП], № 47143/06, пп. 173-178, від 4 грудня 2015). Проте для того, щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо (Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10 березня 2004).
Заявник не може вважатися жертвою, якщо він сам особисто частково винен в стверджуваному порушенні (Паша та Еркан Ероль проти Туреччини, № 51358/99, від 12 грудня 2006).
Суд також підкреслює, що Конвенція не передбачає подання actio popularis з метою тлумачення прав, які вона містить, або дозволу фізичним особам оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що вони вважають, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції (Аксу проти Туреччини [ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п. 50, від 15 грудня 2012, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008)
Однак особа може заявляти, що закон, навіть не застосовуючись до неї особисто, порушує її права в силу необхідності коригувати свою поведінку під страхом кримінального переслідування або в силу приналежності до категорії осіб, які ризикують безпосередньо випробувати на собі дію законодавства (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 344, від 27 квітня 2010, Мішо проти Франції [ВП], № 12323/12, пп. 51-52, від 6 грудня 2012, Сердіч та Фінчі проти Боснії та Герцеговини [ВП], №№ 27996/06 та 34836/06), п. 28, від 22 грудня 2009).
З наведеного випливають такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:
(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;
(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обгрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;
(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);
(г) існує причинно-наслідковий взаємозв'язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.
Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.
В даному випадку доводи позивача не містять жодного обгрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.
Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов'язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, в контексі порушень з боку субєкта владних повноважень.
Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваних рішень, оскільки вони не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.
Зазначені обставини не свідчать про очевидну відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості і були встановлені лише під час судового розгляду справи. Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Водночас, встановивши відсутність матеріально-правової заінтересованості в оскаржених рішеннях, суд проаналізували доводи позивача, що стосуються правомірності рішень і дійшов висновку, що воно не є незаконним.
З цього приводу суд звертає увагу, що з'ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішень, котрі оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення. Відтак, висновки суду щодо правомірності оскарженого рішення не мають самостійного правового значення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №522/3665/17 від 20.02.2019.
Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 2, 4, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255, 257, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бородінський торговий квартал" (пр.Маяковського, буд. 11, прим. 9, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43676021) до Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України (пр. Металургів, 8-а, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 37471912), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс - Бородінський квартал" (вул. Курузова, б. 13, м. Запоріжжя, 69124, код ЄДРПОУ 33210983) про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішень - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня й ого проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 23.04.2021.
Суддя А.В. Сіпака