про повернення позовної заяви
30 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 260/1345/21
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Ващилін Р.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області , в якому просить: 1) визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Перечинської РДА Закарпатської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком; 2) зобов'язати Управління соціального захисту населення Перечинської РДА Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених коштів.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку.
26 квітня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду на виконання вимог ухвали від 19.04.2021 надійшла заява позивача про поновлення процесуального строку, в якій в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення ОСОБА_1 посилається на запроваджені на території України карантинні заходи та своє перебуванням за кордоном.
Розглянувши подану позивачем заяву, суд зазначає наступне.
Спір в даній адміністративній справі виник з приводу протиправних, на думку позивача, дій суб'єкта владних повноважень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у меншому, аніж передбачено законодавчими нормами розмірі.
Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Вказане узгоджується також з правовою позицією Конституційного Суду України.
Так, зокрема, рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року також визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996, Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980).
Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Нормами ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод та законних інтересів.
Застосовуючи строки у соціальній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде вже способом реалізації права на судовий захист.
Вирішуючи питання звернення позивача з даним позовом в межах встановленого строку, суд виходить з того, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17 та у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №380/5202/20.
Спірні виплати учасникам бойових дій гарантовані ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993. Такі виплати мають регулярний характер та виплачуються один раз на рік в конкретно визначеному розмірі, а тому суд вважає, що особа має дізнатися про порушення своїх прав на належний рівень соціальних виплат при отриманні таких.
У тексті позовної заяви ОСОБА_1 особисто підтверджує, що щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в 2020 році йому було нараховано та виплачено в квітні 2020 року.
Отже отримавши таку виплату в меншому, аніж передбачено нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розмірі, ОСОБА_1 безумовно повинен був знати про порушення своїх прав на соціальний захист.
Разом з тим, з даною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду тільки 13 квітня 2021 року, тобто з пропуском встановлено 6-місячного строку звернення.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач посилається, серед іншого, на те, що дізнався про порушення свого права тільки після повернення із-за кордону 01 листопада 2020 року та ознайомлення з рішенням Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20. На підтвердження вказаної обставини надав суду копію закордонного паспорта з відомостями перебування за межами території України у період з 22 вересня по 01 листопада 2020 року.
Однак суд не вважає таке обґрунтування належним доказом поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки початок перебігу такого строку не може бути пов'язано з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочинається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про ухвалення рішення, яке її стосується. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.05.2020 у справі №9901/37/20.
Суд враховує те, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, якою було обмежено гарантовані учасникам бойових дій виплати до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Отже рішення Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20 не є тією обставиною, що зумовила виникнення в позивача права на отримання соціальних виплат у більшому, аніж йому було виплачено розмірі.
Стосовно факту перебування ОСОБА_1 у період з 22 вересня по 01 листопада 2020 року за кордоном суд зазначає, що вказана обставина не впливала на можливість оскарження дій уповноваженого органу з квітня по вересень 2020 року та з листопада по грудень 2020 року.
Також суд відхиляє посилання позивача на запроваджені в Україні карантинні заходи, як передумови для продовження процесуальних строків звернення до суду. З цього приводу суд зазначає наступне.
Так, метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) законодавцем були продовжені, в тому числі строки, встановлені ст. 122 КАС України, на строк дії такого карантину.
Разом з тим, Законом України №731-IX від 18.06.2020 (який набрав чинності 17.07.2020) були внесені зміни, в тому числі, до КАС України, та п. 3 Прикінцевих положень КАС України викладено в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення."
Таким чином, станом на дату звернення ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом до суду (13 квітня 2021 року) діяла редакція КАС України, яка не передбачала безумовне продовження строків звернення до суду з огляду на запроваджені карантинні заходи, натомість зобов'язувала суд враховувати пов'язаність поважності причини пропуску таких з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Жодних доказів пов'язаності причини пропуску строків звернення до суду з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, ОСОБА_1 не надав. З огляду на що суд не може застосувати п. 3 Прикінцевих положень КАС України та продовжити позивачу строки звернення до суду з цих причин.
Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Вказане узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду з приводу порядку обрахунку строків звернення до суду, висловленою в постановах у справах №П/811/207/17 від 08 серпня 2019 року та №804/516/17 від 05 листопада 2019 року.
Будь-яких інших поважних причин пропуску строку звернення до суду суд не вбачає, а позивач не заявляє. Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять. Підстави для визнання причин пропуску звернення до суду поважними, відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вищенаведене позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії через пропуск строку звернення до суду слід повернути позивачу.
На підставі наведеного та керуючись п. 9 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII).
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Суддя Р.О. Ващилін