05 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/1351/21
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лавренчук О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати відмову відповідача, оформлену листом від 02.10.2020 №С-9008/0-1556/0/22-20 за якою відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки шляхом поділу сформованої земельної ділянки кадастровий номер 1822382400:03:000:0292;
- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки шляхом поділу сформованої земельної ділянки кадастровий номер 1822382400:03:000:0292, загальною площею 8,0768 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кожухівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, за межами населеного пункту, із земель запасу, орієнтовною площею 2,000 га.
В обґрунтування позову вказує, що 26.08.2020 звернулась із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки шляхом поділу сформованої земельної ділянки кадастровий номер 1822382400:03:000:0292, однак відповідач листом відмовив у задоволенні клопотання. Вважаючи відмову протиправною, позивач звернулась до суду з позовною заявою.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 відкрито спрощене позовне без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з відсутністю фінансування суду на відправку поштової кореспонденції, копію ухвали та позовної заяви з додатками надіслано на офіційну електронну пошту відповідача.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 03.03.2021. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що позивач звернувся з клопотанням для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, з уже сформованої земельної ділянки за кадастровим номером 1822382400:03:000:0292. Зазначає, що так, відповідно до положень частин 1-5 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. У ч. 6 ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Вказує, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації. Позивач бажає отримати земельну ділянку площею 2 га з уже сформованої земельної ділянки якій присвоєно кадастровий номер, йому потрібно звертатися до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з відповідною заявою про надання дозволу на розробку технічної документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Надана відмова у формі листа не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку, наказ не приймався. Просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області із заявою у якій просила: "надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, шляхом поділу сформованої земельної ділянки кадастровий номер ділянки 1822382400:03:000:0292, загальною площею 8,0768га, розташованої на землях Кожухівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, за межами населеного пункту, із земель запасу, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000га." До заяви додано: графічні матеріали, взяті з Публічної кадастрової карти, копію паспорта, копію коду (а.с. 6).
Листом №С-9008/0-1556/0/22-20 від 02.10.2020 Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про зміст частини 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України та процитовано прийняте КМУ розпорядження №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад". Вказано про те, що відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Зазначено: "враховуючи викладене та відсутність рішення органу місцевого самоврядування про погодження або відмову у погодженні щодо надання Головним управлінням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, (відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовляє Вам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність."
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122, 123 ЗК України.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).
Аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , предметом звернення є надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, шляхом поділу сформованої земельної ділянки.
Відповідачем не заперечується, що копія заяви, додана позивачем до позову є заявою, яку розглядав відповідач.
Відповідач, відмовляючи листом від 02.10.2020 №С-9008/0-1556/0/22-20 у задоволенні заяви позивача вказав, що у зв'язку з відсутністю рішення органу місцевого самоврядування про погодження або відмову у погодженні щодо надання Головним управлінням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, (відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність."
При цьому, відповідач керувався приписами частини 7 статті 118 ЗК України, якими врегульовано підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, та приписами розпорядження КМУ №60-р, яким регулюються питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність ОТГ.
Однак, суд зазначає, що згідно графічних матеріалів з Публічної кадастрової карти України, тип власності спірної земельної ділянки не визначено, а цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер ділянки 1822382400:03:000:0292, загальною площею 8,0768га, - землі запасу.
Відповідачем не надано до суду належних доказів, що спірна земельна ділянка перебувала/перебуває у державній власності та передана у комунальну власність.
Отже, твердження відповідача про необхідність отримання рішення органу місцевого самоврядування про погодження чи відмову у погодженні щодо надання відповідачем дозволу на розроблення проекту землеустрою, є помилковим та не підтверджується належними доказами.
Окрім того, відмова відповідача не містить посилань на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом з тим, щодо твердження відповідача, що відповідач не приймав жодного рішення за результатом розгляду заяви позивача, суд вважає, що лист від 02.10.2020 №С-9008/0-1556/0/22-20 можна розцінювати як відмову, так як очікуваного позитивного результату, за наслідками розгляду поданих документів ОСОБА_1 , не отримала, окрім того, у листі вказано: «Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області відмовляє Вам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність».
Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, законодавцем передбачено обмеження щодо можливості посилання суб'єкта владних повноважень на ті докази, які не були враховані ним при прийнятті рішення, що оскаржується, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до відповідного прийняття рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оскільки у листі який оскаржується, відсутні посилання на аргументи, зазначені у відзиві, тому такі не можуть братися до уваги.
Водночас, на переконання суду, аргументи відповідача, наведені у відзиві, лише підтверджують безпідставність та помилковість підстав для відмови у задоволенні заяви позивача, що викладені у листі.
Отже, викладена у листі відмова у задоволенні заяви позивача, прийнята з порушенням вимог частини другої статті 19 Конституції України та не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, а також є такою, що не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджується належними доказами, отже є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги у якій позивач просить зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки шляхом поділу сформованої земельної ділянки кадастровий номер 1822382400:03:000:0292, загальною площею 8,0768 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кожухівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, за межами населеного пункту, із земель запасу, орієнтовною площею 2,000 га., суд зазначає наступне.
Так, судом безспірно встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 1822382400:03:000:0292 є сформованою.
Отже, земельна ділянка, на яку претендує позивач має бути виділена із вже сформованої земельної ділянки кадастровим номером 1822382400:03:000:0292 та їй має бути присвоєний інший кадастровий номер.
Відповідно до частини п'ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно із частинами шостою, сьомою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта.
Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, шляхом поділу сформованої земельної ділянки, а не із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1822382400:03:000:0292.
Отже, позивач звернулась до відповідача не у спосіб, встановлений чинним земельним законодавством України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Разом з тим, враховуючи підстави вказані відповідачем у оскаржуваній відмові, які не передбачені законодавством, що регулюють спірні правовідноситни, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача і прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513), - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати відмову Головного управління держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 02.10.2020 №С-9008/0-1556/0/22-20.
Зобов'язати Головне управління держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, шляхом поділу сформованої земельної ділянки кадастровий номер ділянки 1822382400:03:000:0292, загальною площею 8,0768га, розташованої на землях Кожухівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, за межами населеного пункту, із земель запасу, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000га.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 908 ( дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук