Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 травня 2021 р. Справа№200/3653/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Заботіна В.В., який діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 23.03.2021 року, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області поновити нарахування щомісячної пенсії ОСОБА_1 з моменту її припинення, а також здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з моменту її несплати по березень 2021 року включно однією сумою.
В обґрунтування позову посилається на те, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області. Відповідач зазначає, що виплата щомісячної пенсії відповідачем не здійснюється, у зв'язку з чим він звернувся до суду.
У наданому суду відзиві на позов відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що ГУ ПФУ в Донецькій області на підставі заяви від 28.01.2016 року поновило позивачу нарахування пенсії з 01.12.2014 року та з 01.02.2016 року розпочато виплату пенсії на картковий рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк». Заборгованість по пенсії за періоди з 01.12.2014 року по 01.12.2016 року сплачена позивачу у лютому 2016 року у повному обсязі. Після поновлення виплат пенсія позивачу не зупинялась. (а.с.38-39).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у задоволенні заяви Головного Пенсійного фонду України в Донецькій області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини,
на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення
для розгляду справи, суд встановив наступне.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі за текстом ЗУ № 1058).
Відповідно статті 5 ЗУ № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною третьою статті 4 цього Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положеннями статті 5 вказаного Закону встановлено, що виключно цим Законом, визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на виплати у сфері соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Європейський Суд з прав людини встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позицію Суду підтверджено і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави є визначення надбавок, які держава має виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, зупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Згідно частини першої статті 117 Цивільного Кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи, пов'язані з правом власності, визнав та утвердив у практиці принцип рівноправності, який випливає зі ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, така позиція Суду була закріплена у постанові ЄСПЛ у справі "Пайн Веллей Девелоупментс Лтд. та інші проти Ірландії" від 29.11.1991. Порушенням "мирного володіння майном", яке належить фізичним та юридичним особам, є, по суті, будь-яке втручання у право власності зазначених осіб. Саме таке втручання може мати форму позбавлення можливості використовувати об'єкти, які належать на праві власності зазначеним особам, ненадання передбачених у законодавстві дозволів, інших форм перешкоджання реалізації права власності. Як правило, суб'єктами останніх із форм втручання у право власності є державні органи та посадові особи.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, право позивача на своєчасне отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов'язань.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.12-17).
Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугою років про що свідчить посвідчення видане Головним управлінням МНС в Луганській області 01.02.2006 року за №274 (а.с.19).
Фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради від 10.08.2015 року № 1429036867 (а.с.18).
28 січня 2016 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про переведення його пенсійної справи з Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, у зв'язку зі зміною проживання (а.с.52).
Атестатом про зняття з обліку у зв'язку зі зміною місця проживання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області підтверджується, що ОСОБА_1 було знято з обліку 01.11.2014 року (а.с.51 зв.бік).
Згідно розрахунку ГУ ПФУ в Донецькій області про доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 10 0504015478, з грудня 2014 року по лютий 2016 року відповідачем нараховано пенсію позивачу у розмірі 30 563,10 грн (а.с.51).
Як убачається з довідки ГУ ПФУ в Донецькій області про доходи пенсіонера ОСОБА_1 від 23.04.2021 року № 399/03-1-14, за період з січня 2014 року по березень 2021 року відповідачем нараховано та виплачено позивачу 290 389,65 грн (а.с.62-63).
Тобто, наявними у справі доказами підтверджено нарахування відповідачем пенсії та її виплату на користь позивача за період з січня 2014 року по березень 2021 року включно. В матеріалах пенсійної справи відсутні рішення відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу.
За таких обставин позовні вимоги щодо бездіяльності відповідача щодо зупинення нарахуванні пенсії та її невиплату є безпідставними.
Розмір виплат пенсії позивачем не оскаржується.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 19 Конституції України, статтями 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 263, 293, 295, 297, пп. 15.5 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 8) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду,або розгляду справи в порядку письмового провадження,зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 05 травня 2021 року.
Суддя Т.О. Шувалова