Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 квітня 2021 р. Справа№200/2970/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
16 березня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, Селидовське ОУ ПФУ), надісланий на адресу суду 12 березня 2020 року, в якому позивач просила:
1. визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського ОУ ПФУ від 26 грудня 2019 року № 1947 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
2. зобов'язати Селидовське ОУ ПФУ зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії, період її роботи на заводі «СКИФ» з 23 жовтня 1990 року по 04 серпня 1992 року;
3. зобов'язати Селидовське ОУ ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
25 березня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/2970/20-а; задовольнив клопотання позивача та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені належним чином в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 26 грудня 2019 року відповідач прийняв рішення № 1947, яким відмовив їй в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Позивач стверджувала, що наявність страхового стажу, що дає їй право на пенсію, підтверджена відповідними записами в трудовій книжці та іншими документами, що надані відповідачу.
Вказувала на те, що в період з 23 жовтня 1990 року по 04 серпня 1992 року працювала на Заводі «СКИФ», що підтверджено записами в трудовій книжці, однак відповідач протиправно відмовив у зарахуванні цього періоду до її страхового стажу, оскільки записі не засвідчений підписом уповноваженої особи та відсутні підтверджуючі документи.
Позивач наголошувала, що має право на зарахування цього періоду до страхового стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів в трудовій книжці.
Рішення про відмову в призначенні пенсії вважала протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно пошурує її конституційне право на пенсійне забезпечення.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.
Правомірність свого рішення обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 претендувала на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058, однак у неї відсутній необхідний страховий стаж.
На цій підставі відповідач просив відмовити в позові.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Центрально-Міським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області 18 січня 2002 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
З 14 травня 2010 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено штампом про реєстрацію місця проживання, проставленим в її паспорті.
У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в її населеному пункті позивач була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переміститися на підконтрольну органам державної влади України територію.
ОСОБА_1 набула статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06 листопада 2019 року № 1428-5000225494.
Відповідач - Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 41247274) зареєстроване як юридична особа 30 березня 2017 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений відповідний запис.
Матеріали пенсійної справи свідчать, що 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Селидовського ОУ ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком.
Разом з заявою про призначення пенсії від 23 грудня 2019 року, зареєстрованою за № 4160, позивач надала такі документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; паспорт серії НОМЕР_1 ; трудову книжку б/н від 05 квітня 1978 року; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1428-5000225494; свідоцтва про народження дітей серії НОМЕР_3 від 12 квітня 1985 року, серії № НОМЕР_4 від 25 вересня 1979 року, свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_5 від 24 лютого 1979 року.
Крім перелічених документів, матеріали пенсійної справи містять Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) з даними, починаючи з 1998 року.
Суд зауважує, що в матеріалах пенсійної справи відсутні будь-які документи (відмітки в документах), які б свідчили, що для вирішення порушеного позивачем питання посадові особи Селидовського ОУ ПФУ пропонували останній подати додаткові документи (зокрема щодо періоду роботи з 23 жовтня 1990 року по 04 серпня 1992 року).
26 грудня 2019 року в. о. начальника Селидовського ОУ ПФУ Сафронова О.М., за участю начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Кравцової Н.С., головних спеціалістів з призначення пенсій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та начальника юридичного відділу Козлової О.Л., розглянула заяву ОСОБА_1 від 23 грудня 2019 року № 4160 про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) і прийняла рішення № 1947 «Про відмову в призначенні пенсії» (від 26 грудня 2019 року № 247).
Рішення про відмову в призначенні пенсії відповідач обґрунтував таким.
Для призначення пенсії ОСОБА_1 надала: заяву, копії паспорта та ідентифікаційного номера, трудової книжки від 05 квітня 1978 року, свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 12 квітня 1985 року, серії № НОМЕР_4 від 25 вересня 1979 року, свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_5 від 24 лютого 1979 року, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06 листопада 2019 року № 1428-5000225494.
Покликаючись на приписи ст. 26 Закону № 1058 та Закон України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», пенсійний орган зазначив, що особи мають право на призначення пенсії після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 25 років (з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року).
Пенсійний орган дійшов висновку про неможливість зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 23 жовтня 1990 року по 04 серпня 1992 року на заводі «СКИФ», оскільки запис не засвідчений підписом уповноваженої особи в трудовій книжці та відсутні підтверджуючі документи.
За розрахунком відповідача страховий стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 09 місяців 18 днів.
За таких обставин він вирішив відмовити позивачу в призначенні пенсії згідно зі ст. 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.
Пенсійний орган вказував на те, що, починаючи з 01 січня 2018 року, за відсутності страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону № 1058, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу: з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Позивачу роз'яснено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Рішення від 26 грудня 2019 року № 1947 позивач отримала під особистий підпис 05 березня 2020 року.
З приводу роботи ОСОБА_1 в період з 23 жовтня 1990 року по 04 серпня 1992 року та його зарахування до страхового стажу суд встановив такі обставини.
Запис 16 - 23 жовтня 1990 року на підставі наказу від 19 жовтня 1990 року № 2693-С ОСОБА_1 була прийнята на роботу в дитячий садок № 19 заводу «СКИФ» помічником вихователя.
Запис 17 - 04 серпня 1992 року на підставі наказу від 03 серпня 1992 року № 1606-С позивач звільнена за ст. 38 Кодексу законів про працю України для догляду за дитиною до 14 років.
Записи 16-17 в трудовій книжці ОСОБА_1 від 05 квітня 1978 року засвідчені печаткою відділу кадрів заводу «СКИФ», проте не містять підпису уповноваженої особи цього підприємства.
Відомості ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, наявні в матеріалах пенсійної справи, свідчать, що за розрахунком пенсійного органу страховий стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 09 місяців 18 днів.
При цьому період роботи позивача з 23 жовтня 1990 року по 04 серпня 1992 року до страхового стажу не зарахований.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
На час звернення позивача за призначенням пенсії Закон № 1058 діяв у редакції від 21 грудня 2019 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058 види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію визначала ст. 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу роботи регламентований ст. 62 Закону № 1788.
Ст. 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків.
Основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка.
Лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться не правильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження трудового стажу.
Порядок звернення за призначенням пенсії регламентований ст. 44 Закону № 1058.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, що передбачено ч. 2 ст. 44 Закону № 1058.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, визначені п. 2.1. Порядку № 22-1.
Так, згідно з пп. 2 п. 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії, крім іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
П. 4.1. Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно з приписами п. 4.2. Порядку № 22-1 4.2. при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Відповідно до п. 1.7. Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Відповідно до п. 4.3. Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абз. 2 пп. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з п. 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям Селидовським ОУ ПФУ рішення від 26 грудня 2019 року № 1947 «Про відмову в призначенні пенсії».
Цим рішенням ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058.
Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, рішення відповідача належить перевірити на відповідність критеріям наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.
Відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні пенсії, пенсійний орган виходив з того, що у неї відсутній необхідний страховий стаж.
При цьому пенсійний орган не зарахував до страхового стажу період роботи позивача з 23 жовтня 1990 року по 04 серпня 1992 року на заводі «СКИФ», оскільки записи в трудовій книжці не засвідчений підписом уповноваженої особи та відсутні підтверджуючі документи.
Суд встановив, що в період з 23 жовтня 1990 року по 04 серпня 1992 року ОСОБА_1 працювала в дитячому садку № 19 заводу «СКИФ» помічником вихователя (записи №№ 16-17).
При цьому записи №№ 16-17 в трудовій книжці позивача засвідчені печаткою відділу кадрів заводу «СКИФ», проте не містять підпису уповноваженої особи цього підприємства.
На час внесення цих записів до трудової книжки ОСОБА_1 застосовувалась Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1972 року № 162 (в редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року № 252 із змінами, внесеними постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 19 жовтня 1990 року № 412) (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до п. 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.
Згідно з п. 1.4. Інструкції № 162 питання, пов'язані з ведення трудових книжок, їх зберіганням, виготовленням, постачанням та обліком, регламентуються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робочих та службовців».
Відповідно до п. 2.2. Інструкції № 162, крім іншого, до трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
П. 2.3. Інструкції № 162 передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, […] вносяться адміністрацією підприємства після вдихання наказу (розпорядження), […], а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, перовою або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору.
За правилами, наведеними у п. п. 2.5.-2.9. Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, виправлення вноситься правонаступником, а за йог відсутності - вищою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство.
Відповідно до п. п. 2.25., 2.26. Інструкції № 58 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
За правилами, наведеними у п. 4.1. Інструкції № 162, у разі звільнення робочого або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Суд відзначає, що Інструкція № 162 чітко визначала коло осіб, які уповноважені вносити записи до трудової книжки. До таких осіб належали керівник підприємства або спеціально уповноважена ним особа.
Вирішуючи публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 307/541/17, а саме:
«34. Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
35. При цьому, колегія суддів вважає, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників […]».
На переконання суду, позивач як особа, на яку не покладено обов'язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування пенсійним органом страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
З огляду на це суд відхиляє заперечення Селидовського ОУ ПФУ, які полягають у тому, що зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 23 жовтня 1990 року по 04 серпня 1992 року неможливо на тій підставі, що записи в трудовій книжці на засвідчені підписом уповноваженої особи.
З приводу посилання пенсійного органу в рішенні, яке є предметом спору, на те, що документи, які підтверджують стаж роботи ОСОБА_1 з 23 жовтня 1990 року по 04 серпня 1992 року, йому не надані суд зауважує таке.
Відповідно до п. 1.7. Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Аналіз положень п. 1.7. Порядку № 22-1 зумовлює висновок, що у разі недостатності документів пенсійний орган зобов'язаний письмово повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково, до прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії.
При цьому пенсійний орган повинен зазначити конкретно, які саме документи має надати заявник, а не обмежуватись загальною фразою: «відсутні підтверджуючі документи».
Отже, дійшовши висновку, що поданих позивачем документів недостатньо для призначення пенсії, пенсійний орган зобов'язаний був виконати приписи п. 1.7. Порядку № 22-1 та письмово повідомити ОСОБА_1 про те, які документи необхідно подати додатково, про що зробити відповідний запис в заяві про призначення пенсії, однак відповідач цього не зробив.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення Селидовського ОУ ПФУ від 26 грудня 2019 року № 1947 «Про відмову в призначенні пенсії» підлягає визнанню протиправним.
Висновок суду про протиправність рішення ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС, є необґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.
Відмовляючи в призначенні позивачу пенсії, відповідач не забезпечив всебічний, повний та об'єктивний розгляд поданих позивачем документів.
Оскільки рішення Селидовського ОУ ПФУ від 23 грудня 2019 року № 1947 «Про відмову в призначенні пенсії» є протиправним, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування цього рішення і задоволення цієї частини позовних вимог.
Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, для відновлення порушеного права позивача належить застосувати такі способи захисту як зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 23 жовтня 1990 року по 04 серпня 1992 року, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 грудня 2019 року № 1947 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн (квитанція від 11 березня 2020 року № 0.0.1644098666.1).
Докази здійснення інших судових витрат позивач не надала.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати позивача по сплаті судового збору підлягають присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код: 41247274, місцезнаходження: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 26 грудня 2019 року № 1947 «Про відмову в призначенні пенсії».
3. Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 23 жовтня 1990 року по 04 серпня 1992 року.
4. Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 грудня 2019 року № 4160 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
8. Повне судове рішення складено 23 квітня 2021 року.
Суддя Т.О. Кравченко