Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 травня 2021 р. Справа№200/3391/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 )
до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Зелінського, буд. 27а, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 42171861)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
29 березня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:
- визнання протиправним та скасування рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 10 від 29.01.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 26.11.1993 по 04.05.1995, що складає 1 рік 5 місяців 9 днів;
- зобов'язання Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку, відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначені пенсії у зв'язку із недостатністю пільгового стажу роботи. Безпідставно, на думку позивача, не включено до розрахунку страхового стажу період строкової служби. Також зазначено, що заявник набуде право на призначення пенсії по досягненню 50-річного віку, з чим позивач не згоден, зазначає, що має право на призначення пенсії незалежно від віку, має достатній для цього стаж, і тому вимушен звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
У відзиві на позовну заяву управління відповідача зазначає, що розглянувши надані позивачем документи для призначення пенсії виявлено, що в копії військового квитка НОМЕР_2 відсутній особистий підпис позивача, тому неможливо врахувати до страхового стажу період роботи строкової служби з 26.11.1993 року по 04.05.1995 року, оскільки необхідно підтвердити довідкою, або надати військовий квиток з особистим підписом.
Зазначено, що на момент звернення позивачу виповнилося 45 років 4 місяці. Загальний страховий стаж складає 53 роки 6 місяців 11 днів. Пільговий стаж роботи відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 13 років 0 місяців 14 днів. Пільговий стаж за списком № 1 - 12 років 15 днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до ч. 2, 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови, що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
За таких умов, через відсутність необхідного пільгового стажу позивачу відмовлено в призначені пенсії, управління діяло виключно в межах діючого законодавства, просить відмовити в задоволення позовних вимог.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (45 років), 25 січня 2021 року звернувся до управління відповідача с заявою про призначення пенсії за віком згідно п. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 10 від 29 січня 2021 року йому відмовлено в призначенні пенсії. Зазначено, що в копії військового квитка НОМЕР_2 , якій надано до управління відсутній особистий підпис заявника, тому неможливо врахувати до страхового стажу період строкової служби з 26.11.1993 року по 04.05.1995 року, оскільки необхідно підтвердити довідкою, або надати квиток з особистим підписом.
Вказано, що на момент звернення ОСОБА_1 виповнилось 45 років 4 місяці. Загальний страховий стаж складає 53 роки 6 місяців 11 днів. Пільговий стаж відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 13 років 0 місяців 14 днів, пільговий стаж роботи за списком № 1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 12 років 15 днів.
За таких обставин, через відсутність необхідного пільгового стажу роботи, Відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, в наданому до рішення протоколі № 057150006748 від 29 січня 2021 року вказано, що тривалість стажу ОСОБА_1 складає: страховий (повний) - 53 роки 6 місяців 11 днів, страховий до 01.01.2004 року - 11 років 6 місяців 11 днів, страховий після 01.01.2004 року - 17 років, додаткові роки за список № 1 - 25 років, у тому числі робота за списком № 1 - 25 років 29 днів.
Відповідно до Трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 :
- з 14.07.1993 року по 06.11.1993 року працював на фірмі «Азоввагон» в складально-зварному цеху № 73 електрозварником ручної зварки 3 розряду. Звільнено у зв'язку з призовом на військову службу;
- з 26.11.1993 року по 04.05.1995 року проходив службу в армії.
Відповідно до військового квитка НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 26.11.1993 року по 04.05.1995 року проходив військову службу.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно відмови в призначенні пенсії позивачу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 N 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.
Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Право на призначення пенсії на пільгових умовах обґрунтовується посиланням на Закон України "Про пенсійне забезпечення", норми якого з урахуванням відомостей про місце та час його роботи зі шкідливими та важкими умовами за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, дають право на призначення такої пенсії. Працівникам, зайнятим повний робочий на роботах, передбачених Списком N 1, що чинні на час їх роботи за наявності необхідної кількості пільгового та загального стажу пенсія призначається зі зниженням пенсійного віку. При цьому необхідною умовою для зарахування стажу до пільгового є наявність атестація робочого місця після 22.08.92.
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
06.11.1993 року позивач був звільнений з посади електрозварника ручної зварки 3 розряду у зв'язку з призовом в лав армії, в якій прослужив до 04 травня 1995 року.
Професія «електрозварник» віднесено до списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, списку № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 162 від 11 березня 1994 року та списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 36 від 16 січня 2003 року.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто враховуючи, що позивач на момент призову на військову службу працював за професією електрозварника ручної зварки та був звільнений саме з підстави призову на військову службу, період його служби в армії також повинен бути зарахований до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Проте, суд зазначає, що вказаний стаж підлягає зарахуванню до пільгового стажу, а не загального, як просить позивач, за таких умова суд свіжіє за необхідно вийти за межі позовних вимог на виконання умов ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, та зарахувати вказаний період до пільгового стажу позивача.
Суд зазначає, що відповідач відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказував про відсутність необхідного стажу роботи в підземних умовах, тобто 25 років.
Однак на думку позивача, відповідач при розрахунку стажу роботи в підземних умовах протиправно не застосував Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок нарахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі ст. 14 Закону України Про пенсійне забезпечення, але не відпрацювавши повного стажу, передбаченою зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:
- кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого проказу за 1 рік роботи 3 місяці;
- кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Крім цього, Кабінет Міністрів України 22.02.1992 прийняв Постанову № 81 «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення, у якій є Додаток, який містить Перелік проектів нормативних актів щодо застосування Закону України Про пенсійне забезпечення, який у свою чергу містить Документи, що затверджуються міністерствами. Серед цих документів є Роз'яснення від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України Про пенсійне забезпечення.
На даний час Постанова КМУ № 81 від 22.02.1992 є чинною.
Тобто, відповідно до роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 року № 8, основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10- річного стажу на підземних роботах, стаж яких відповідно у позивача є та складає: ст. 14-25 17 років 4 місяці 4 дні, ст. 14-20 4 роки 17 днів, тобто 21 рік 4 місяці 21 день.
Отже, стаж роботи позивача на провідних професіях підлягає зарахуванню як кожний повний рік роботи за 3 місяці, а стаж роботи позивача за Списком № 1 зарахуванню як кожний повний рік за 9 місяців.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 200/7764/19-а, у постанові Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 333/3704/16-а.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем протиправно при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу не були застосовані положення Роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20.01.1992 року, а отже, прийняте відповідачем рішення № 10 про відмову в призначенні пенсії від 29 січня 2021 року прийнято без повного з'ясування всіх обставин справи, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до протоколу управління відповідача № 057150006748 від 29 січня 2021 року тривалість стажу ОСОБА_1 складає: страховий (повний) - 53 роки 6 місяців 11 днів, страховий до 01.01.2004 року - 11 років 6 місяців 11 днів, страховий після 01.01.2004 року - 17 років, додаткові роки за список № 1 - 25 років, у тому числі робота за списком № 1 - 25 років 29 днів.
Тобто, в протоколі зазначено, що в позивача наявний пільговий стаж за списком № 1 - 25 років, у тому числі робота за списком № 1 - 25 років 29 днів - що є достатньою умовою для призначення пенсії позивачу.
Обґрунтованих доказів для не призначення пенсії позивачу за таких умов суду не надано, також не надано жодних пояснень щодо розбіжностей в наявному, на думку управління відповідача, стажу для призначення пенсії позивачу (у протоколі, яке додано до рішення про відмову в призначенні пенсії та в рішенні про відмову в призначенні пенсії позивачу).
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн.
Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з управління відповідача судового збору у розмірі 908,00 грн. на користь позивача, як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Зелінського, буд. 27а, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 42171861) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 10 від 29.01.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 26.11.1993 по 04.05.1995.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку, відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 05 травня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.В. Арестова