Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 березня 2021 р. Справа№200/4713/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
за участю
секретаря судового засідання Соколової С.О.,
представника відповідача Яковлєвої А.С.,
розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техіновація» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
встановив:
08 травня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Техіновація» (далі - позивач, Товариство) до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), надісланий на адресу суду 04 травня 2020 року, в якому позивач просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 04 березня 2020 року № Ю-4382-17 в сумі 1 886 261,92 грн.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
12 травня 2020 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Товариство усунуло недоліки позовної заяви у строк та у спосіб, що встановлені судом.
17 серпня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/4713/20-а; вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження; розпочав підготовче провадження; призначив підготовче засідання; встановив строки для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.
Про відкриття провадження в адміністративній справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
24 лютого 2021 року суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
24 лютого 2021 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11 березня 2021 року.
Про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи повідомлені з дотриманням вимог КАС.
Позивач правом на участь в судовому засіданні його представника не скористався.
Враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом учасника справи, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС, а також відсутність встановлених ст. ст. 205, 223 КАС підстав для відкладення розгляду справи, справа розглянута за відсутності представника позивача.
На підставі ч. 1 ст. 229 КАС здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач доводив, що вимога ГУ ДПС в області від 04 березня 2020 року № Ю-4382-17 про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.
Зазначав, що як платник єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, був звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) на підставі п. 9-4 розділу VIII цього Закону, а тому до нього не можуть застосовуватись заходи впливу і стягнення.
Позивач наголошував, що має право на списання недоїмки з єдиного внеску на підставі п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464.
Стверджував, що з аналогічних підстав рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі № 200/12019/18-а визнана протиправною та скасована вимога ГУ ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 05 вересня 2018 року № Ю-4382-17 на суму 1 375 272,75 грн.
На цій підставі позивач стверджував, що недоїмка, яка включена до вимоги, яка є предметом спору, вже скасована в судовому порядку.
З огляду на викладене позивач просив задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.
Покликаючись на положення Закону № 2464, відповідач доводив, що позивач є платником єдиного внеску, а тому зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Стверджував, що станом на 29 лютого 2020 року у Товариства існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 1 886 261,92 грн, а тому, діючи у відповідності до вимог ст. 25 Закону № 2464 та п. п. 3-4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, ГУ ДПС в області правомірно сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 березня 2020 року № Ю-4382-17.
Зауважував, що Верховний Суд в рішенні від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18 зазначив, що Закон № 2464 не скасовує обов'язків платника єдиного внеску, а надає можливість на період проведення антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Відповідач стверджував, що на час формування вимоги, яка є предметом спору, норма, що тимчасово звільняла позивача від виконання обов'язків платника єдиного внеску, втратила чинність.
Таким чином, з 13 лютого 2020 року позивач зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки зі сплати єдиного внеску, визначені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, в тому числі своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
На цих підставах відповідач просив відмовити в позові.
Правом на подання відповіді на відзив та заперечення сторони не скористалися.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Техіновація» (ідентифікаційний код: 35293307) зареєстроване як юридична особа 20 липня 2007 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений відповідний запис.
Місцезнаходження позивача за даними ЄДР: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 83.
Основним видом економічної діяльності позивача є код КВЕД 05.10 Добування кам'яного вугілля.
Як платник єдиного внеску Товариство перебуває на обліку з 24 грудня 2008 року в ГУ ДПС у Донецькій області (Маріупольське управління, Центральна ДПІ (Центральний район м. Маріуполь).
Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 43142826) зареєстроване як юридична особа 31 липня 2019 року, про що до ЄДР внесений відповідний запис.
В структуру ГУ ДПС в області входить Маріупольське управління ГУ ДПС у Донецькій області на правах відокремленого підрозділу без статусу юридичної особи.
04 березня 2020 року ГУ ДПС в області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4382-17, відповідно до якої станом на 29 лютого 2020 року у Товариства існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 1 886 261,92 грн (недоїмка, за відсутності штрафів та пені).
Як свідчить наданий відповідачем розрахунок суми боргу, до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 березня 2020 року № Ю-4382-17 включена недоїмка зі сплати єдиного внеску, що виникла за період з червня 2016 року по січень 2020 року.
Виникнення недоїмки - це наслідок невиконання Товариством обов'язку щодо сплати самостійно нарахованих сум єдиного внеску.
Відомості, наведені в розрахунку суми боргу, узгоджуються з даними інтегрованої картки Товариства за платежем 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності).
Згідно з даними інтегрованої картки станом на 28 лютого 2020 року недоїмка Товариства зі сплати єдиного внеску становила 1 886 261,92 грн.
10 березня 2020 року позивач отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 березня 2020 року № Ю-4382-17, про що свідчать трек-номер на конверті, в якому здійснено поштове відправлення, та дані онлайн-сервісу АТ «Укрпошта» «Відстеження поштових відправлень».
Товариство не погодилось з цією вимогою та оскаржило її в адміністративному поряду до Державної податкової служби України.
14 квітня 2020 року в. о. директора Департаменту правового забезпечення ДПС України Демчишак Р. розглянув скаргу Товариства від 11 березня 2020 року № 11-03/20/1 (вх. № 10923/6 від 13 березня 2020 року) і прийняв рішення про результати розгляду скарги № 13220/6199-00-08-06-01-06, яким скарга залишена без задоволення, а вимога про сплату боргу - без змін.
Рішення ДПС України від 14 квітня 2020 року про результати розгляду скарги № 13220/6199-00-08-06-01-06 Товариство отримало 23 квітня 2020 року, що підтверджено трек-номером на конверті, в якому здійснено поштове відправлення, та даними онлайн-сервісу АТ «Укрпошта» «Відстеження поштових відправлень».
Суд також встановив, що 13 жовтня 2014 року Торгово-промислова палата України видала Товариству сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили № 3757/05-4, якими засвідчила настання для позивача обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні норм законодавчих актів Україні, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.
В грудні 2015 року та в лютому 2018 року Товариство зверталося до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькі області та до Головного управління ДФС у Донецькій області з заявами про звільнення від виконання обов'язку платника єдиного внеску відповідно до Закону № 1669 та п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464.
01 вересня 2014 року Торгово-промислова палата України видала Товариству сертифікати (висновки) про настання обставин непереборної сили № 2723/05-4, якими засвідчила настання для позивача обставин непереборної сили з 27 травня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні норм законодавчих актів Україні, які стосуються проводження граничних строків для подання податкової декларації, сплати податків та обов'язкових платежів.
Крім того, суд встановив, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, в адміністративних справах № 200/2384/19-а, № 0540/8510/18-а, № 805/307/18-а, № 200/5066/19-а, № 200/10112/19-а, № 200/3754/20-а, № 200/3009/20-а, № 200/9699/18-а, № 200/12019/18-а, № 200/1661/20-а, № 200/12913/19-а, № 200/12718/19-а, № 200/12019/18-а визнані протиправними та скасовані раніше скеровані на адресу Товариства вимоги ГУ ДФС у Донецькій області та ГУ ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску (до 13 лютого 2020 року).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі № 200/6805/20-а, яке набрало законної сили 01 березня 2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства про визнання протиправною відмови ГУ ДПС у Донецькій області у списанні безнадійної недоїмки зі сплати єдиного внеску, що вникла в період з вересня 2014 року по грудень 2019 року в сумі 1 858 022,22 грн та про зобов'язання прийняти рішення про списання цієї недоїмки.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які не застосував суд, та мотиви їх незастосування. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновки суду по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 2 ст. 2 КАС.
Отже, вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд має перевірити відповідність оскаржуваної вимоги критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).
Ч. 1 ст. 2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску, що установлено ч. 2 ст. 2 Закону № 2464.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання соціальних виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, що визначено п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464.
Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що встановлено ч. 1 ст. 3 Закону № 2464.
Платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону № 2464.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Права та обов'язки платників єдиного внеску визначені ст. 6 Закону № 2464.
Відповідно до п. п. 4-5 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб; захищати свої права та законні інтереси, а також права та інтереси застрахованих осіб, на користь яких він сплачує єдиний внесок, у тому числі в суді.
П.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ст. 25 Закону № 2464 регламентовані заходи впливу та стягнення за порушення вимог цього Закону.
Ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону № 2464 вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Аналіз наведених вище положень Закону № 2464 зумовлює висновок, що за загальним правилом платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Невиконання цих обов'язків тягне за собою застосування заходів впливу і стягнення, передбачених ст. 25 Закону № 2464.
02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669).
Закон № 1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Ст. 1 Закону № 1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Ч. ч. 1-3 ст. 11 Закону № 1669 передбачають, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.
Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
На підставі пп. «б» пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнений пунктом 9-3 такого змісту:
«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Суд відзначає, що пп. 8 п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року № 1636-VII (далі - Закон № 1636) внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3.
Внаслідок цього зміни до Закону № 2464, внесені на підставі пп. «б» пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669, включені до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 як пункт 9-4.
На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження було зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р).
В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Верховний Суд в рішенні від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18, а також в інших постановах з аналогічним предметом спору неодноразово висловлював такий правовий висновок:
«Нормами п. 9-4 розділ VIII Закону № 1058 платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, була надана можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 обов'язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Разом із тим, Закон № 2464 не скасовував обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі».
П. 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669, але положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464, а змін безпосередньо до Закону № 2464 щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.
Тобто положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону № 2464, а пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 5 лютого 2008 року (справа № 2-1/2008).
В подальшому на підставі абз. 5 пп. «у» п. 83 Закону України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13 лютого 2020 року, п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464 було виключено.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 805/3362/17-а навела такий висновок:
«Таким чином, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО, був підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в силу прямої дії пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, який забороняв притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.
Аналогічного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла під час розгляду зразкової справи № 812/292/18 (постанова від 6 листопада 2018 року), відступати від якого немає правових підстав.
Отже, позивач був звільненим від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на період з 14 квітня 2014 року до виключення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI».
Застосувавши до спірних правовідносин наведені вище правові норми з врахуванням висновків Верховного Суду, суд зазначає, що з 13 лютого 2020 року позивач зобов'язаний виконувати обов'язки платника єдиного внеску, визначені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, в тому числі обов'язок щодо сплати цього внеску.
На час формування ГУ ДПС в області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 березня 2020 року № Ю-4382-17 Закон № 2464 не містив положень, які б звільняли позивача від виконання обов'язку щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Включення до вимоги недоїмки зі сплати єдиного внеску, що виникла за період з 14 квітня 2014 року по 29 лютого 2020 року, є правомірним, оскільки впродовж вказаного періоду Закон № 2464 не скасовував обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а лише надав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Виходячи з тих самих міркувань, суд відхиляє аргументи позивача, які полягають у тому, що попередні вимоги про сплату боргу (недоїмки) були визнані протиправними і скасовані в судовому порядку.
Суд зауважує, що вимоги ГУ ДФС у Донецькій області та ГУ ДПС у Донецькій області про сплату Товариством боргу (недоїмки) були визнані протиправними і скасовані в судовому порядку, оскільки в період дії п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач був звільнений від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 цього Закону, а тому до нього не мали застосовуватися заходи впливу та стягнення.
При цьому, за наслідками розгляду справ, на рішення у яких покликається позивач, жодних висновків про відсутність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску чи про наявність підстав для її списання податковим органом суд не робив.
Тим більш, що таким, що набрало законної сили, рішенням суду у справі № 200/6805/20-а у задоволенні позовних вимог Товариства про визнання протиправною відмови ГУ ДПС у Донецькій області у списанні безнадійної недоїмки зі сплати єдиного внеску, що вникла в період з вересня 2014 року по грудень 2019 року в сумі 1 858 022,22 грн та про зобов'язання прийняти рішення про списання цієї недоїмки було відмовлено.
Таким чином, у спірних правовідносинах ГУ ДПС в області діяло в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені Законом № 2464, а вимога, яка є предметом спору, як рішення суб'єкта владних повноважень відповідає критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог Товариства про визнання протиправною і скасування вимоги ГУ ДПС у Донецькій області від 04 березня 2020 року № Ю-4382-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 1 886 261,92 грн слід відмовити повністю.
Щодо строку звернення до суду.
Строк звернення до адміністративного суду визначений ст. 122 КАС.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з цим, ч. 3 ст. 122 КАС передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу положень п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску, крім іншого, має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів.
Згідно з абз. 3, 4 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Отже, вказаними положеннями визначений порядок дій платника у разі незгоди з отриманою вимогою, яким є адміністративне чи судове оскарження.
Таким чином, для оскарження вимоги ст. 25 Закону № 2464 встановлений десятиденний строк, який підлягає застосуванню як у випадку адміністративного, так і у випадку судового оскарження.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 802/983/18-а.
Суд встановив, що позивач скористався правом на адміністративне оскарження вимоги, яка є предметом спору; рішення ДПС України про результати розгляду отримав 23 квітня 2020 року.
До суду з цим позовом Товариство звернулося 04 травня 2020 року, про що свідчить штамп підприємства поштового зв'язку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення, тобто в межах десятиденного строку, визначеного ст. 25 Закону № 2464.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 21 020,00 грн (платіжне доручення від 15 червня 2020 року № 113).
Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Техіновація» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 березня 2020 року № Ю-4382-17 на суму 1 886 261,92 грн - відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
4. Повне судове рішення складено 19 березня 2021 року.
Суддя Т.О. Кравченко