Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 квітня 2021 р. Справа№200/1674/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Мирноградської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернулися до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Мирноградської міської ради, в якому просять: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в знятті з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; 2) зобов'язати відповідача зняти з реєстрації місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18 листопада 2020 року відділ ведення Реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Мирноградської міської ради відмовив у знятті з реєстрації місця проживання у зв'язку із ненаданням позивачем оригіналів документів.
На думку позивача відповідачем протиправно відмовлено у знятті з місця реєстрації, оскільки ненадання компетентному органу паспорта громадянина України та військового квитка, ніяким чином не повинні обмежувати конституційне право позивача на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, при цьому наведені документи лише входять до переліку документів, до яких можуть вноситись відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації та його неподання не є безумовною підставою для відмови у знятті з реєстрації місця проживання. У зв'язку з чим позивачі звернулися до суду із даним позовом.
22 лютого 2021 року відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження.
16 березня 2021 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що до заяви про зняття з реєстрації місця проживання позивачем не було додано всіх необхідних документів, які передбачені Постановою КМУ «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру».
У зв'язку з наведеним представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
18 листопада 2020 року представник позивача звернулася до відповідача із заявами про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 30-32).
До вказаних заяв було додано: копію довіреності представника на російській мові; копію паспорта громадянина Росії ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копію паспорта громадянина Росії ОСОБА_2 ; копію паспорта ОСОБА_4 .
Відповідачем відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання на підставі п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року, оскільки позивачем не надано оригіналів документів та дійсних документів.
Вищевстановлені обставини не є спірними та визнаються сторонами.
Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки це порушує його конституційні права.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року (далі - Правила № 207).
За визначенням частини першої статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні":
місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради;
документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до частини першої статті 7 цього Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
- заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;
- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
- свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
- інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Частиною четвертою цієї статті встановлено, що разом із заявою особа подає також документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання.
Відповідно до приписів п. 8 ст. 3 зазначеного Закону, документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Вказані приписи п. 8 ст. 3 Закону дублюються у пункті 9 Порядку № 207, відповідно до якого відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Згідно з пунктом 27 Порядку № 207, працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві.
Працівник органу реєстрації у день звернення особи (її представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку: приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи; вносить відомості про зняття з реєстрації місця проживання у документ, до якого вносяться відомості про місце проживання.
Відповідно до статті 9-1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
- особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;
- у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;
- для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.
Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
Наведеним положенням Закону кореспондують положення пунктів 11 та 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02 березня 2016 року.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі подання заяви про зняття з реєстрації місця проживання, необхідно, зокрема, подати документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Відсутність такого документу є підставою для відмови у знятті з реєстрації місця проживання.
Однак, позивачем не дотримано визначеного законодавством порядку зняття з реєстрації місця проживання в частині необхідності надання документу, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяви про зняття з реєстрації місця проживання через відсутність документа, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання, подання якого передбачено частиною четвертою статті 7 Закону № 1382-IV.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо зняття з реєстрації з місця проживання, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Водночас у рішенні Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року (справа № 1-31/2001) зазначено, що вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним (стаття 21 Конституції України). Водночас назване право не є абсолютним. Свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України можуть бути обмежені, але тільки законом (стаття 33 Конституції України). Допустимість обмеження свободи пересування, вільного вибору місця проживання в межах держави та права вільно залишати територію країни визнається і міжнародним правом. Зокрема, стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року закріплює правило, за яким здійснення права на свободу пересування і свободу вибору місця проживання, вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, не може зазнавати жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
З огляду на обставини цієї справи, відсутність лише документа до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання, не повинно бути перешкодою у реалізації особи її права на свободу пересування та вибір місця проживання, оскільки реалізація такого права, не може зазнавати жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом.
Враховуючи те, що норми закону не містять прямої заборони змінити місце проживання у разі неподання особою документа, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання, а інформація про зняття з реєстрації одночасно вноситься до реєстру територіальної громади, із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не суперечить вимогам чинного законодавства та відповідає принципу верховенства права.
Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 04.10.2019 року по справі №1340/4559/18, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мирноградської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Мирноградської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Виконавчий комітет Мирноградської міської ради (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 9, м. Мирноград, Донецька область, 85323 код ЄДРПОУ 33123536) зняти ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Мирноградської міської ради (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 9, м. Мирноград, Донецька область, 85323 код ЄДРПОУ 33123536) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв