Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/692/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз", м. Харків
до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків
про визнання недійсним та скасування рішення
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
03.03.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70/166-р/к від 24.12.2020 р. у справі № 1/14-47-19 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу". Також просить стягнути з Відповідача на свою користь сплачену суму судового збору.
Ухвалою суду від 09.03.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 25.03.2021 р. о 10:00.
Після проведення підготовчого засідання, яке відбулося 25.03.2021, судом було задоволено усне клопотання Позивача про відкладення підготовчого засідання та відкладено на "13" квітня 2021 р. о 10:00.
Ухвалою суду від 13.04.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.04.2021 р. о 11:30.
Представник Позивача у судові засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник Відповідача у судові засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
При цьому, застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Зважаючи на те, що судом створено для сторін всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні умови для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, а також у розумінні ст. 80 ГПК України, де сторони подають докази по справі, а також їх відсутності, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
З урахуванням наведеного, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" на погоджуючись з рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №70/166-р/к від 24.12.2020 р. у справі № 1/14-47-19 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 14 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», на підставі чого накладено штраф у розмірі 54000,00грн., а також щодо недійсного посилання Відповідача на неповноті наданої інформації листом від 21.02.2019 року № 111 по пунктах 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 4.7 на вимогу від 25.01.20199 № 70-02/1-628 в межах розгляду справи №1/02-99-16.
Позивач у своєму позові зазначає, що у ході здійснення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ «Харківрегіонгаз» в частині надання послуг із реалізації скрапленого газу, проведеної відповідно до наказу голови Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) від 15.09.2015 року № 24, та дослідження ринків скрапленого газу в межах Харківської області, на підставі подання першого відділу досліджень та розслідувань від 13.10.2016 року № 352 за ознаками вчинення ТОВ «Харківрегіонгаз» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку скрапленого газу, розпорядженням Відділення від 13.10.2016 року № 132-рп/к розпочато розгляд справи № 1/02-99-16 (далі - Справа). Підчас розгляду даної Справи головою Відділення надсилались вимоги та вчинялись інші дії, направлені на збирання та аналіз доказів, з'ясування дійсних обставин справи. За результатами збору інформації 19.07.2019 року Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 51-р/тк, відповідно до якого визнано, що ТОВ «Харківрегіонгаз», займаючи протягом вересня - грудня 2015 року, 2016 - 2018 років монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із реалізації скрапленого газу для побутових потреб населення (у балонах) у межах не газифікованих пунктів Харківської області із часткою 100%, своїми діями, які полягають у включенні завищених експлуатаційних витрат до ціни реалізації скрапленого газу для побутових потреб населення (у балонах), що реалізувався населенню Харківської області протягом грудня 2015 року, 2016 - 2018 років, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». За вказане порушення накладено на ТОВ «Харківрегіонгаз» штраф у розмірі 3000 000 грн.
Позивач зазначив - з вимоги Відділення, вбачається, від 19.10.2016 року № 01-26/1-2921 та відповіді ТОВ «Харківрегіонгаз» від 28.10.2016 року №788 листом від 15.09.2016 року №688 у на виконання вимоги Відділення № 02-26/1-2331 від 12.08.2016 року Товариство надало обласному територіальному відділенню АМКУ копії первинних документів у вигляді 23 томів на 6 315 аркушах, які підтверджують витрати Позивача за період часу з січня по листопад 2015 року з проханням долучити їх до розгляду матеріалів справи № 1/02-99-16.
На вимогу ХОТВ АМКУ від 19.10.2016р №02-26/1-2925 ТОВ «Харківрегіонгаз» надало інформацію та документи згідно листа від 07.11.2016 року №806 щодо фактичних експлуатаційних на реалізацію спеціалізованого скрапленого газу для побутових потреб населення в Харківській області за 2013-2014 роки.
На вимогу Відділення від 25.11.2016 року № 02-26/1-3271 Позивачем надано відповідь від 08.12.2016 року № 888 щодо обсягів та вартості придбання ТОВ «Харківрегіонгаз» скрапленого газу для побутових потреб населення Харківської області протягом 2013-2016 років.
На вимогу територіального Відділення від 03.03.2017 року № 02-26/1-722 Товариством надано відповідь з витребуваною інформацією та документами, оформлену двома листами від 20.03.2017 року № 239, від 24.03.2017 року № 261 щодо обсягів та вартості придбання, а також реалізації ТОВ «Харківрегіонгаз» скрапленого газу для побутових потреб населення Харківської області протягом 2013-2016 років та січня-лютого 2017 року.
На вимогу Відділення від 07.04.2017 року №02-26/1-1080 Позивач надав відповіді від 20.04.2017 року № 332 та від 28.04.2017 року № 353 щодо обсягів та вартості придбання ТОВ «Харківрегіонгаз» комерційного скрапленого газу (у якості моторного пального) на аукціонах і поза ними протягом 2013-березень 2017 років, а також обсягів реалізації комерційного газу протягом 2013-березня 2017 років та некомерційного - протягом червня 2016 року по березень 2017 року.
На вимогу ХОТВ АМКУ від 26.02.2018 р № 02-26/1-702 ТОВ «Харківрегіонгаз» надало інформацію та документи згідно листа від 16.03.2018 року № 175, зокрема щодо встановлених цін на газ для населення протягом 2017-лютого 2018 років, обсягів реалізації скрапленого газу для побутових потреб населення протягом червня 2016 року по лютий 2018 року, а також придбання та реалізації комерційного скрапленого газу (у якості моторного пального).
На вимогу територіального Відділення від 03.08.2017 року № 02-26/1-3285 Товариством надано відповідь з витребуваною інформацією та документами, що оформлено листами від 17.08.2018 року № 553, від 07.09.2018 року № 577, від 11.09.2018 року № 582 зокрема, щодо конкретно зазначених запитувачем статей фактичних експлуатаційних витрат з січня по липень 2018 року, таких як втрати на електроенергію, банківські послуги, відшкодування податку на землю.
На вимогу Відділення від 27.09.2018 року №70-02/1-4390 ТОВ «Харківрегіонгаз» надало відповіді від 12.10.2018 року № 655, від 26.10.2018 року № 676 та від 02.11.2018 року № 694 щодо обсягів, вартості придбання та реалізації ТОВ «Харківрегіонгаз» скрапленого газу для побутових потреб населення Харківської області, витрат, пов'язаних з орендою земельних ділянок, витрат на банківські послуги за період з 2015 по вересень 2018 року.
На вимогу ХОТВ АМКУ від 25.01.2019 року № 70-02/1-628 ТОВ «Харківрегіонгаз» надало інформацію згідно листів від 11.02.2019 року № 96, від 21.02.2019 року № 111, від 28.02.2019 року № 119, зокрема щодо окремо по конкретно зазначених запитувачем статей фактичних експлуатаційних витрат з період січень-грудень 2018 року, таких як втрати на електроенергію, банківські послуги, відшкодування податку на землю та інше, окремо - всіх фактичних витрат за вказаний період.
Як зазначає Позивач, у територіального органу АМК були в наявності інформація та первинні документи про фактичні витрати за весь перевіряємий період (з 2015 по 2018 роки), у противному випадку останнє було б позбавлено можливості прийняти рішення у справі № 1/02-99-16, зокрема в частині визнання протиправних дій ТОВ «Харківрегіонгаз» по необґрунтованому завищенню ціни на балонний газ протягом 2016-2018 років.
Позивач зазначив, що на вимогу №70-02/1-628 від 25.01.2019 року по пунктах 4.1. - 4.7. (фактичні експлуатаційні витрати з реалізації скрапленого газу, які були закладені до розрахунків вартості реалізації скрапленого газу в розмірі 318 грн. за 1 балон, встановленої наказом від 22.12.2017року № 111...) ТОВ «Харківрегіонгаз» надало відповідь листом від 21.02.2019 року вих. № 111 так, як було сприйнято витребувану інформацію.
На думку Позивача, викладену у позові, Територіальне відділення АМК не запитало так, як воно бажало отримати відповідну інформацію, зокрема надати відповідь щодо витрат підприємства за 10 місяців 2017 року (те, що саме ця інформація витребувалась, стало зрозумілим лише після отримання Позивачем попередніх висновків у даній справі, оскільки ніяких запитів та вимог з цього приводу не направлялось). Відповідачем запит було викладено так, щоб Позивач фактично визнав себе винним у вчиненні правопорушення, більше того, він був нечітким та допускав подвійне тлумачення. ТОВ «Харківрегіонгаз» користуючись своїми правами, передбаченими ст.ст. 40, 41 ст. 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції», надало відповідь та докази на її підтвердження саме щодо Фактичних витрат в період дії цін протягом перевіряємого періоду, оскільки аналіз цієї інформації свідчить про обґрунтованість встановлених цін на балонний газ та відсутність факту ущемлення інтересів споживачів. При цьому, у ТОВ «Харківрегіонгаз» не існує положення, яке визначає порядок формування ціни на продукцію та зобов'язує Товариство визначати ціну на продукцію враховуючи витрати, які малися за певний попередній період, що також не визначено на законодавчому рівні. Отже, ТОВ «Харківрегіонгаз» вважало, що надало повну інформацію на вимогу територіального відділення АМК, заперечень щодо цього від Позивача не надходило.
Звертаючись з зазначеним позовом, а такожу наданих поясненнях, Позивач вважає, що Відповідач у своїй вимозі №70-02/1-628 від 25.01.2019 року по пунктах 4.1. - 4.7. сформулював запит нечітко, двозначно, на яку отримав відповідь щодо кожного пункту, а заперечення щодо неповноти цієї відповіді на адресу ТОВ «Харківрегіонгаз» не надходило, справа, в межах якої витребувалась вказана інформація була розглянута по суті 19.07.2019 року, попередні висновки у цій справі територіальний орган АМК збіг зробити вже 17.04.2019 року, тобто через півтора місяці після отримання відповіді на вимогу від 25.01.2019 року. Наведене свідчить про наявність у органу АМК інформації для розгляду справи № 1/02-99-16 та прийняття по ній рішення.
Розпорядження про початок розгляд справи №1/14-47-19 за ознаками вчинення ТОВ «Харківрегіонгаз» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 14 ст. 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню АМК України у встановлені головою відділення строки було винесено 18.04.2019 року, тобто на наступний день після прийняття попередніх висновків у справі, по якій витренувалась інформація.
ТОВ «Харківрегіонгаз» вважало, що надало повну відповідь на вимогу відповідача від 25.01.2019 року, яка є недосконалою, враховуючи нечіткі та двозначні запитання в її 4 розділі, тому усі сумніви щодо повноти відповіді ТОВ «Харківрегіонгаз» від 21.02.2019 року №111 мають тлумачитися на користь адресата вимоги, відповідно не має підстав для притягнення позивача до відповідальності за п. 14 ст. 50 ЗК «Про захист економічної конкуренції».
Не погоджуючись з позовом Відповідач посилається, що Рішення № 70/166-р/к прийняте Адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України обґрунтоване, керуючись статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статтями 48 і 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пунктом 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету від 19.09.1994 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р) (зі змінами).
З матеріалів справи №1/14-47-19 вбачається, що Голова Відділення у зв'язку з розглядом справи 1/01-99-16 направив ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» Вимогу, в якій Відповідачу необхідно було у 14-денний строк з дня її отримання надіслати Відділенню визначену у ній інформацію та належним чином завірені копії документів.
У Вимозі щодо надання інформації від 25.01.2019 №70-02/1-628 передбачалось надання наступної інформації: 1. Обсяги реалізації ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» комерційного скрапленого газу (у якості моторного пального) в межах Харківської області (включаючи місто Харків) протягом квітня-грудня 2017 року, 2018 року (по кожному місяцю окремо) у розрізі АГЗС, АГЗП у вигляді таблиці. 2. Щодо обсягів та вартості придбання ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» скрапленого газу для побутових потреб населення Харківської області (у балонах) (надалі - Скраплений газ) протягом жовтня-грудня 2018 року на спеціалізованих аукціонах у вигляді таблиці. 3. Обсяги реалізації ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» Скрапленого газу (по кожній ГНС та ГНП окремо) протягом грудня 2015 року, 2016-2018 років (помісячно) у вигляді таблиці. 4. Щодо вартості реалізації ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» Скрапленого газу у розмірі 318,00 грн за 1 балон Скрапленого газу, встановленої наказом ТОВ «Харківрегіонгаз» від 22.12.2017 № 111 та введеної в дію з 15.01.2018. 4.1. Фактичні експлуатаційні витрати з реалізації Скрапленого газу ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ», які були закладені до розрахунків (калькуляцій) вказаної вартості реалізації Скрапленого газу в розрізі витрат, а саме: матеріальних, на оплату праці, соціальних нарахувань, амортизації, інших витрат (помісячно окремо по рокам), у вигляді таблиці. 4.2. Щодо витрат ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» на електроенергію, які були включені до вказаної вартості реалізації Скрапленого газу, у вигляді таблиці № 5. Надати копії договорів, на підставі яких виникли такі витрати (з усіма змінами та додатками до них), а також актів-прийому передачі наданих послуг, на підставі яких ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» включило такі втрати до вартості реалізації Скрапленого газу. 4.3. Зазначити, чи були включені ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» до вартості реалізації Скрапленого газу витрати на технологічні потреби, які включають в себе, зокрема, втрати скрапленого газу, які виникають під час проведення технологічних операцій зливу, наливу скрапленого газу, роботи технологічного обладнання, проведенні технологічних ремонтів обладнання? Якщо так, надати копії первинних документів, підтверджуючих зазначені витрати. 4.4. Зазначити складові, які були включені ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» до витрат скрапленого газу для власних потреб (заправка авто "кліть") та надати копії роздруківок за субрахунком 203 "Паливо" (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) у розрізі автомобілів, які використовуються «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» (по кожному місяцю окремо). 4.5. Щодо витрат на банківські послуги ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ», які були включені до вартості реалізації Скрапленого газу, у вигляді таблиці. Надати копії договорів, на підставі яких виникли такі витрати (про інкасацію коштів тощо), з усіма змінами та додатками до них. 4.6. Щодо інших витрат ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» (% овердрафт, штрафи, ПДВ, не віднесений до податкового кредиту, податки, збори та інші платежі (крім ПДВ та податку на прибуток), які були включені до вартості реалізації Скрапленого газу, у вигляді таблиці. Надати копії документів, на підставі яких виникли такі витрати (договорів, актів тощо), з усіма додатками до них. 4.7. Щодо витрат ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» з відшкодування ПАТ "ХАРКІВГАЗ" податку на землю, які були включені до вартості реалізації Скрапленого газу, у вигляді таблиці. Надати копії первинних документів, підтверджуючих зазначені витрати (актів відшкодування витрат 4 з податку на землю, пооб'єктних переліків витрат, пов'язаних з оплатою орендної плати (земельного податку). 5. Зазначити, для провадження якого виду діяльності (реалізація скрапленого газу для побутових потреб населення у балонах, реалізація комерційного скрапленого газу в балонах, реалізація скрапленого газу у якості моторного пального тощо), а також з якою метою (приймання, зберігання скрапленого газу, наповнення газу тощо) ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» використовує ГНП та ГНС за наступним їх місцезнаходженням: м. Богодухів, вул. Підлісна, 2 та м. Куп'янськ, вул. Дзержинського, 75 (по кожному об'єкту зазначити окремо). Надати копії підтверджуючих документів. 6. Зазначити вартість реалізації ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» Скрапленого газу протягом вересня-грудня 2018 року та поточного періоду 2019 року. У разі зміни вартості реалізації Скрапленого газу з 348 грн за 1 балон Скрапленого газу, встановленої наказом ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» від 04.06.2018 № 68, надати відповіді на питання, передбачені пунктами 4.1-4.7 цієї вимоги, щодо нової вартості реалізації Скрапленого газу, а також копію наказу ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» про встановлення вказаної вартості Скрапленого газу та розрахунків (калькуляцій) до неї. 7. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), отриманий ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» за 2018 рік. 8. Копію форми № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)», що є додатком до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за № 161/4382, за 2016 рік або копію податкової декларації платника єдиного податку третьої групи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за № 799/27244, за 2018 рік (у разі наявності).
Також у Вимозі зазначалося, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації територіальному відділенню Комітету визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону. Таким чином, Відповідач був поінформований про правові наслідки у разі подання інформації не в повному обсязі.
Після отримання 30.01.2019 ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» Вимоги, відповідь повинно надати до 13.02.2019, проте перший листом від 11.02.2019 № 96 (вх. від 13.02.2019 №947) вернувся до територіального відділення щодо подовження строку надання інформації на пункти 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 4.7, 7, 8 Вимоги до 01.03.2019 включно, яке Територіальне відділення своїм листом від 15.02.2019 № 70-02/1-1363 подовжило Товариству строк надання інформації на пункти 4.1, 4.5, 4.7 Вимоги до 21.02.2019 (включно), а на пункти 7, 8 Вимоги - до 01.03.2019 (включно).
ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» листом від 21.02.2019 № 111 надало інформацію на Вимогу. Втім інформація, надання якої передбачено пунктами 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 4.7 Вимоги, у відповіді була відсутня.
Пунктом 4.1 Вимоги передбачалось надання інформації щодо фактичних експлуатаційних витрат з реалізації Скрапленого газу ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ», які були закладені до розрахунків (калькуляцій) вартості реалізації Скрапленого газу в розмірі 318,00 грн за 1 балон Скрапленого газу, встановленої наказом ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» від 22.12.2017 № 111 та введеної в дію з 15.01.2018, в розрізі витрат, а саме: матеріальних, на оплату праці, соціальних нарахувань, амортизації, інших витрат (помісячно окремо по рокам) у вигляді таблиці. Втім, ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» на пункт 4.1 Вимоги надало інформацію щодо фактично понесених експлуатаційних витрат Товариством з реалізації скрапленого газу для комунально-побутових потреб населення Харківської області у вигляді таблиці за період січень-грудень 2018 року.
Згідно з пунктом 4.2 Вимоги ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» повинне було надати інформацію щодо витрат на електроенергію, які включені до вищевказаної вартості реалізації Скрапленого газу. Втім, ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» у відповідь на вказаний пункт Вимоги надало інформацію щодо «…витрат Товариства на електроенергію, які були включені до вартості реалізації скрапленого газу для комунально-побутових потреб населення Харківської області … за період січень-грудень 2018 року…» (мова оригіналу).
Відповідно до пункту 4.4. Вимоги ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» необхідно було зазначити складові, які були включені ним до витрат скрапленого газу для власних потреб (заправка авто «кліть») та надати копії роздруківок за субрахунком 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) у розрізі автомобілів, які використовуються ТОВ «Харківрегіонгаз» (по кожному місяцю окремо). Втім, ТОВ «Харківрегіонгаз» на вказаний пункт Вимоги зазначило, що «…за період січень-грудень 2018 року до складу фактичних експлуатаційних витрат з реалізації скрапленого газу для комунально-побутових потреб населення Харківської області за статтею «ПММ» Товариством було включено заправку авто «кліть», легкового автотранспорту закріпленого за об'єктами (ГНС, ГНП) та служб адміністративного призначення…» (мова оригіналу). При цьому, ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» надало копії роздруківок за субрахунком 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) у розрізі автомобілів, які використовувались Товариством у Харківській області протягом серпня-грудня 2018 року.
Пунктом 4.5 Вимоги передбачено надання інформації щодо витрат на банківські послуги ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ», які були включені до вищевказаної вартості реалізації Скрапленого газу разом з копіями договорів, на підставі яких виникли такі витрати з усіма змінами та додатками до них. Втім, ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» надало відповідь на вказаний пункт Вимоги щодо витрат на банківські послуги за період січень-грудень 2018 року.
Відповідно до пункту 4.7. Вимоги ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» необхідно було надати інформацію щодо його витрат з відшкодування ПАТ «ХАРКІВГАЗ» податку на землю, які були включені до вищевказаної вартості Скрапленого газу, а також надати копії первинних документів, підтверджуючих зазначені витрати. Втім, ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» на вказаний пункт Вимоги надало інформацію «…щодо витрат Товариства з відшкодування ПАТ «ХАРКІВГАЗ» орендної плати за землю (податку на землю) та орендної плати за землю Лозівській міській раді, які були включені до вартості реалізації скрапленого газу…за період січень-грудень 2018 року» (мова оригіналу).
В той же час, відповідно до інформації, наданої ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» листом від 12.10.2018 № 655 на вимогу територіального відділення від 27.09.2018 № 70-02/1-4390, у пункті 6 зазначало, що «..до планового розрахунку ціни з реалізації скрапленого газу для комунально-побутових потреб населення Харківської області були включені фактичні витрати за період 10 місяців 2017 року - для ціни 318,00 грн…».
Відповідач зазначив, що Позивачем повинен був надати інформацію щодо вищезазначених витрат за період 10 місяців 2017 року, а не за січень-грудень 2018 року, а отже у встановлений головою Відділення строк інформацію, передбачена пунктами 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 4.7 не було надано.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд вирішив, що поданий позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, зокрема, у сферах монополізму та конкуренції - з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства.
Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
За приписами пункту 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Згідно з частинами першою та другою статті 22-1 цього Закону України "Про Антимонопольний комітет України":
- суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції;
- документи, статистичну та іншу інформацію, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, надаються на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення безкоштовно;
- вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації.
Органи Антимонопольного комітету України не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено ст. 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.
За таких обставин, з огляду на положення Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Відповідач мав право витребувати у Позивача відповідну інформацію у встановлені головою територіального відділення строки.
Одним з видів порушень законодавства про захист економічної конкуренції, які встановлені п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
В розумінні ст. 1 цього Закону інформація це - відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.
Так згідно з наданими учасниками справи доказами вбачається, що Позивач надав листом від 21.02.2019 року № 111 (а.с. 22 -25) по пунктах 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 4.7 на Вимогу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.01.2019 № 70-02/1-628 в межах розгляду справи №1/02-99-16 (а.с. 10 - 11), проте надання певної інформації саме в установлений законодавством строк не виконана, оскільки певна інформації ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» подана в неповному обсязі, що є порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»
Суд вважає, що твердження Позивача спростовуються наданими доказами та запереченнями Відповідача, стосовно посилання першого стосовно надання всієї інформації до Відділення та первинних документів про фактичні витрати за весь період, тим що: у Вимозі від 19.10.2016 №01-26/1-2921 запитувалась інформація за період 2013-2014 роки; у Вимозі від 25.11.2016 №02-26/1-3271 запитувалась інформація протягом 2013-2016 роки; у Вимозі від 03.03.2017 №02-26/1-722 запитувалась інформація, зокрема, щодо обсягів реалізації населенню скрапленого газу для побутових потреб протягом 2013-2016 років та січня - лютого 2017 у вигляді таблиці (а не розрахунок вартості реалізації як запитувалось у Вимозі від 25.01.2019); у Вимозі від 07.04.2017 №02-26/1-1080 запитувалась інформація, зокрема, щодо обсягів реалізації скрапленого газу в балонах для побутових потреб населення протягом червня-грудня 2016 років та січня-березня 2017 у вигляді таблиці (а не розрахунок вартості реалізації як запитувалось у Вимозі від 25.01.2019); у Вимозі від 26.02.2018 №02-26/1-702 запитувалась інформація, зокрема, щодо обсягів та вартості придбання скрапленого газу для побутових потреб населення протягом 2017 року, січня-лютого 2018 року; обсягів реалізації скрапленого газу в балонах для побутових потреб населення протягом червня-грудня 2016, 2017 року, та січня-лютого 2018 року; у Вимозі від 03.08.2017 №02-26/1-3285 запитувалась інформація щодо вартості реалізації скрапленого газу протягом поточного періоду 2018 року; у Вимозі від 27.09.2018 №70-02/1-4390 запитувалась інформація, зокрема, щодо розрахунку планової ціни на скраплений газ (калькуляції) до Наказу ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» від 22.12.2017 №111 «Про зміну ціни на скраплений газ, що реалізується населенню Харківської області», та щодо періодів (місяців і років) діяльності ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ», фактичних експлуатаційних витрат, які враховувались при розрахунку вартості балону скрапленого газу в сумі 316, 00грн та 346,00 грн.
З інформації наданої Позивачем від 12.10.2018 №655, що до планового розрахунку ціни з реалізації скрапленого газу для комунально-побутових потреб населення Харківської області були включені фактичні витрати Товариства за період 10 місяців 2017 року для ціни 318,00 грн та за період 4 місяці 2018 року для ціни 348,00 грн., тобто Позивач у своїй інформації вказав період (10 місяців 2017 року), за який були зроблені розрахунки для визначення ціни у розмірі 318,00 грн.
Проте Відділення у вищенаведених Вимогах не запитувало інформацію, яка на думку Позивача, була наявна у Відповідача для визнання протиправних дій ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» по необґрунтованому завищенню ціни.
Позивач посилається на те, що питання у Вимозі від 25.01.2019 №70-02/1-628, а саме у п.4.1-4.7 є нечітко сформульованими та неконкретизованими, що не знаходить свого підтвердження оскільки у Вимозі від 25.01.2019 №70-02/1-628 у п. 4 запитується: «Щодо вартості реалізації ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» скрапленого газу у розмір 318,00 грн за 1 балон скрапленого газу, встановленої наказом ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» від 22.12.2017 №111 та введеної в дію з 15.01.2018.
Зважаючи на те, що розрахунок ціни у розмірі 318,00 грн був зроблений на підставі фактичних витрат Товариства за період 10 місяців 2017 року (в інші періоди використовувались інші розрахунок та інші витрати) та ціна була встановлена саме наказом ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» від 22.12.2017 №111, а отже запит у п. 4 Вимоги є чітко сформульованим та конкретизованим.
Стосовно посилання Позивача на нечіткість та двозначність формування запиту у пунктах 4.1-4.7 Вимоги, Відповідачем спростоване, так 4.1-4.7 - це підпункти загального пункту 4, в якому наведено «Щодо вартості реалізації ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» Скрапленого газу в розмірі 318 грн за 1 балон Скрапленого газу, встановленої наказом ТОВ «Харківрегіонгаз» від 22.12.2017 №111 та введеної в дію з 15.01.2018».
Посилання Позивача про те, що не чітко вказаний період в підпунктах 4.1.-4.7. є необґрунтованим, оскільки підпункти містять уточнюючі запити по відношенню до пункту 4, включають розширене коло питань щодо встановлення складових вартості реалізації Скрапленого газу в розмірі 318 грн - матеріальні витрати на оплату праці, соціальні нарахування, витрати на електроенергію, витрати на технологічні потреби тощо.
Відповідно до Наказу ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» від 22.12.2017 №111 «Про зміну ціни на газ скраплений, що реалізується населенню Харківської області» для встановлення ціни у розмірі 318,00 грн були включені фактичні витрати Товариства за період 10 місяців 2017 року. А безпосередньо тариф у розмір 318,00 грн був введений в дію для населення з 15.01.2018 року.
Суд погоджується з твердженням Відповідача, що Позивач у позовній заяві підміняє поняття «введений в дію» та «встановлення вартості реалізації».
Таким чином, для того щоб визначити тариф у розмірі 318 грн на 2018 рік, ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» необхідно було провести розрахунок ціни з реалізації скрапленого газу для комунально-побутових потреб населення, до якої були включені фактичні витрати ТОВ «ХАРКІВРЕГІОНГАЗ» за період 10 місяців 2017 року.
За наведеного, дії Позивача щодо неподання інформації територіальному відділенню на вимогу голови Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (12.06.2020 змінено найменування на Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України) від 25.01.2019 № 70-02/1-628 в установлений ним строк є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" як подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Комітету у встановлені головою територіального відділення строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону органам Антимонопольного комітету України надано право накладати штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання.
За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції Відповідачем накладено на Позивача штраф у розмірі 68 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Згідно ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до частин 1, 3, 5 ст. 52 Закону України Про захист економічної конкуренція. органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання. Пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, встановлено, що штрафи накладаються у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Доход (виручка) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається як сумарна вартість доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) усіх юридичних та фізичних осіб, що входять до групи, яка визнається суб'єктом господарювання відповідно до статті 1 цього Закону.
Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом третім частини другої цієї статті, - у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом четвертим частини другої цієї статті, - у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі потреби розмір доходу (виручки) може бути визначений органами Антимонопольного комітету України на підставі адміністративної інформації, отриманої з інших джерел.
З огляду на викладене, існування визначених ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними оскаржуваного рішень Відповідача, судом не встановлено.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі». «Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права» (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю «питомою вагою» принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».
Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з'являються внаслідок «помилок» законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.
Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.
Обов'язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з'ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасіу проти Греції» національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнецов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Роуз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).
Суд, також нагадує, що концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 165, 202, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити в позові повністю.
Повне рішення складено "05" травня 2021 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін