Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"21" квітня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1222/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі відділу освіти виконкому Острозької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" про стягнення безпідставно сплачених коштів в розмірі 90 648,65 грн.
представники сторін:
прокурор у справі: Кривецька-Люліч Т.А.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Якимчук О.М.
У грудні 2020 року заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі відділу освіти виконкому Острозької міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та стягнення безпідставно сплачених коштів в розмірі 90 648,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що опрацюванням інформації, яка міститься у відкритому доступі на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель "Prozorro" встановлено, що у січні 2018 року відділом освіти виконкому Острозької міської ради проведено відкриті торги щодо закупівлі "природного газу" ДК 021:2015 - 091200000-6" - 72,677 тис. кубічних метрів з очікуваною вартістю 806 720 грн., що становить 11,1 тис. грн. за 1 тис. куб. м. Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті "Prozorro" за номером UА-2018-01-12-000007-b. Основним критерієм вибору переможця є ціна. За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ "Рівнегаз Збут" з пропозицією 802 327,92 грн., тобто з ціною за природний газ по 11 039,64 грн. за 1 тис. куб. м. За результатами проведених торгів 14.02.2018 року між відділом освіти виконкому Острозької міської ради та ТОВ "Рівнегаз Збут" укладено договір на постачання природного газу № 41ЕВRvz362-18. Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2018 році ДК:021:2015 09120000-6 "Газове паливо" - природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Річний плановий обсяг постачання газу у відповідності до пункту 1.2. договору складає 72,677 тис. куб. м. Згідно з пунктом 3.2. договору ціна газу становить 9 199,70 грн. за 1 000 куб.м, крім того ПДВ - 1 839,94 грн., всього з ПДВ - 11 039,64 грн. за 1 000 куб.м. Відповідно до пункту 3.3. договору ціна, зазначена в пункті 3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до договору. Пунктом 3.6. договору передбачена загальна сума договору 802 327,92 грн. Додатковою угодою № 2 до вказаного договору від 14.02.2018 року сторони внесли зміни до п. 3.2 договору, якими визначили ціну за 1 тис. куб.м. природного газу в сумі 10 709,04 гривень. У подальшому між замовником та постачальником укладено в невеликий проміжок часу ряд додаткових угод до договору про збільшення ціни за одиницю товару, а саме: від 19.09.2018 року № 3 про збільшення ціни за 1 тис. куб. м. газу до 11 700 грн., починаючи з 01.08.2018 року; від 19.09.2018 року № 4 про збільшення ціни за 1 тис. куб. м. газу до 12 660 грн., починаючи з 01.09.2018 року; від 21.09.2018 року № 5 про збільшення ціни за 1 тис. куб. м. газу до 13 709,04 грн., починаючи з 11.09.2018 року; від 08.10.2018 року № 6 про збільшення ціни за 1 тис. куб. м. газу до 14 958,84 грн., починаючи з 01.10.2018 року. У подальшому, додатковою угодою від 07.12.2018 року № 7 до договору зменшено ціну за 1 тис. куб. м. газу до 13 719,44 грн., починаючи з 01.12.2018 року. Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод №№ 3, 4, 5, 6 ціну за кубічний метр газу збільшено з 10 709,04 грн. до 14 958,84 грн. за 1 тис. куб. м., тобто на 4 249,8 грн. (39,68 % від визначеної 14.02.2018 року додатковою угодою № 2 ціни та на 35,5 % від визначеної ціни самим договором). Відповідно до інформації відділу освіти виконкому Острозької міської ради за № 01-21/183 від 18.11.2020 року при підписанні додаткових угод із ТОВ "Рівненгаз Збут" на збільшення ціни із проектами додаткових угод було отримано довідки із Рівненської торгово-промислової палати щодо коливання ціни на ринку природного газу. Відповідно до відповіді відділу освіти приєднано довідки із Рівненської торгово-промислової палати від 03.09.2018 року, згідно з якою надано інформацію із офіційного сайту НАК "Нафтогаз України" про прейскурант цін на природний газ з 01.09.2018 року, від 05.09.2018 року - про прейскурант цін за постачання природного газу у вересні місяці певними суб'єктами господарської діяльності, відповідно до їх офіційних сайтів та від 27.09.2018 року, згідно з якою надано інформацію із офіційного сайту НАК "Нафтогаз України" про прейскурант цін на природний газ з 01.10.2018 року.
Як зазначає прокурор у справі, у вказаних документах не міститься інформація про коливання ціни газового палива на ринку, зокрема не наведено розрахунок вартості газового палива станом на попередні календарні дати, у тому числі, на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення, а тому вказані листи не можуть бути об'єктивним підтвердженням коливання ціни природного газу на ринку, як це передбачено ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин). Як вбачається, додатковими угодами №№ 3, 4, які укладено в один день 19.09.2018 року та № 5 від 21.09.2018 року, яку укладено через два дні, збільшено ціну за 1 тис. куб. м. газу до 13 709,04 грн., тобто за три дні ціна за одиницю товару зросла на 28 %. Додатковою угодою від 08.10.2018 року № 6, укладеною через невеликий проміжок часу, збільшено ціну за 1 тис. куб. м. газу до 14 958,84 грн., тобто ще на 9,1 %. В позовній заяві зазначено, що згідно акту приймання-передачі природного газу до договору № 3РВ00012418, у жовтні 2018 року було поставлено 2,831 тис. куб м. за ціною 42 348,49 грн., тобто по 14 958,84 грн. за 1 тис. куб. м. (14 958,84 грн. - 10 709,04 грн. = 4249,8 грн. - різниця в ціні, якщо 4249,8 грн. х 2,381 тис. куб. м., то переплачено 10 118,77 грн.). Згідно акту приймання-передачі природного газу до договору № 3РВ00013613, у листопаді 2018 року було поставлено 9,343 тис. куб м. за ціною 139 760,45 грн., тобто по 14 958,84 грн. за 1 тис. куб. м. (14 958,84 грн. - 10 709,04 = 4249,9 грн. - різниця в ціні, якщо 4249,8 грн. х 9,343 тис. куб. м., то переплачено 39 705,88 грн.). Згідно акту приймання-передачі природного газу до договору № 3РВ00015505, у грудні 2018 року було поставлено 13,561 тис. куб м. за ціною 186 049,38 грн., тобто по 13 719,44 грн. за 1 тис. куб. м. (13 719,44 грн. - 10 709,04 = 3 010,4 грн. - різниця в ціні, якщо 3 010,4 грн. х 13,561 тис. куб. м., то переплачено 40 824 грн.). Усього, за додатковими угодами № 3 від 19.09.2018 року, № 4 від 19.09.2018 року, № 5 від 21.09.2018 року, № 6 від 08.10.2018 року та № 7 від 07.12.2018 року надміру безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 90 648,65 гривень.
Прокурор у справі вважає, що відповідно до ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), ч. 2 ст. 215 ЦК України додаткові угоди до договору постачання природного газу від 19.09.2018 року № 3, від 19.09.2018 року № 4, від 21.09.2018 року № 5, від 08.10.2018 року № 6 та від 07.12.2018 року № 7 є нікчемними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічна закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), а тому є всі підстави вважати, що кошти, які отримані на підставі нікчемних угод отримані безпідставно в сумі 90 648,65 грн., а оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, розпорядником яких є відділ освіти виконавчого комітету Острозької міської ради, тому бюджетні кошти у розмірі 90 648,65 грн. підлягають поверненню на користь саме цього відділу.
Наведені обставини стали причиною звернення першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі відділу освіти виконкому Острозької міської ради з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 31.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "26" січня 2021 року.
20 січня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, зокрема, вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що сторонами договору не були порушені приписи ЗУ "Про публічні закупівлі". Підставами для укладення додаткових угод від 19.09.2018 року № 3, від 19.09.2018 року № 4, від 21.09.2018 року № 5, від 08.10.2018 року № 6, від 07.12.2018 року №7 стали інформаційні довідки Рівненської торгово-промислової палати від 06.09.2018 року № 56.07/386, від 13.09.2018 року № 56.07/404 та від 27.09.2018 року №56.03/425, які є належними та допустимим доказами, що можуть засвідчити факт коливання ціни на ринку природного газу в певний період часу, а отже у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.
Крім того, просить позовну заяву заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача у даній справі, оскільки прокурором не надсилалося повідомлення в порядку ст. 23 ЗУ "про прокуратуру" до уповноваженого органу - Острозької міської ради, якій підзвітний та підконтрольний відділ освіти виконавчого комітету Острозької міської ради, який здійснює фінансування та управління майном відділу, а отже є уповноваженим органом який би міг вжити заходи для оскарження відповідних додаткових угод та Державній аудиторській службі України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є повноваження щодо звернення до господарського суду з позовами про визнання недійсними договорів (додаткових угод), укладених з порушенням законодавства та стягнення у дохід держави коштів, отриманих підконтрольними установами без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
26 січня 2021 року від Рівненської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої, зокрема, вбачається, що у довідках Рівненської торгово - помислової палати не міститься інформація про коливання ціни газового палива на ринку, починаючи з лютого 2018 року (не наведено розрахунок вартості газового палива станом на попередні календарні дати, у тому числі, на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення), а тому вказані листи не можуть бути об'єктивним підтвердженням коливання ціни природного газу на ринку, як це передбачено ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Щодо представництва інтересів держави в суді в особі відділу освіти Острозької міської ради, то прокурором у справі зазначено, що відповідно до Положення про відділ освіти виконавчого комітету Острозької міської ради, затвердженого рішенням сесії Острозької міської ради № 139 від 26.05.2011, відділ освіти є структурним підрозділом виконавчого комітету Острозької міської ради, який є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку. Відділ фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. Наразі відділом освіти виконавчого комітету Острозької міської ради не здійснюється належний захист інтересів держави, не використовуються надані йому повноваження, що підриває його авторитет як органу державної влади, а отже і авторитет держави в цілому. Обласною прокуратурою 11.11.2020 року повідомлено відділ освіти виконкому Острозької міської ради про виявлені порушення Закону України "Про публічні закупівлі". Разом з тим, відповідний позов відділом освіти виконкому Острозької міської ради самостійно не заявлено, натомість з відповіді відділу освіти від 18.11.2020 року вбачається, що надані ТОВ "Рівнегаз Збут" з проектами додаткових угод довідки Рівненської торгово-промислової палати вважає обґрунтованим доказом коливання ціни на ринку природного газу. У подальшому, 04.12.2020 року обласною прокуратурою на адресу позивача скеровано повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися з відповідним позовом до суду (позов пред'явлено 28.12.2020 року). Таким чином, уповноваженому органу на звернення з відповідним позовом до суду надано розумний строк самостійно відреагувати на порушення інтересів держави. Крім того, Держаудитслужба може бути позивачем лише у випадках, коли вона здійснювала державний фінансовий контроль, а відповідно до листа Управління Західного офісу Держаудитслужби в рівненській області від 24.11.2020 року, ні моніторинг вказаної закупівлі, ні перевірка відділу освіти виконкому Острозької міської ради із зазначених питань не здійснювалась, а тому у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду у даному випадку, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду в постанові від 21.03.1019 року у справі № 912/898/18.
Ухвалою суду від 26.01.2021 року розгляд справи відкладено на 09.02.2021 року.
04 лютого 2021 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, зі змісту яких, зокрема, вбачається, що відділ освіти виконкому Острозької міської ради не наділений функціями контролю згідно вимог ЗУ "Про публічні закупівлі" на відміну від спеціально уповноваженого органу державної влади - Державної аудиторської служби України, а тому не має повноважень на проведення перевірок закупівель, виявлення випадків недотримання вимог законодавства у цій сфері у зв'язку з чим не може бути позивачем у цій справі.
Ухвалою суду від 09.02.2021 року розгляд справи відкладено на 23.02.2021 року.
23 лютого 2021 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, зі змісту яких, зокрема, вбачається, що Острозька міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, є засновником відділу освіти виконкому Острозької міської ради, а отже вона є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
Ухвалою суду від 23.02.2021 року позов першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі відділу освіти виконкому Острозької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" в частині визнання недійсними додаткових угод від 19.09.2018 року № 3, від 19.09.2018 року № 4, від 19.09.2018 року № 5, від 08.10.2018 року № 6, від 07.12.2018 року №7 до договору на постачання природного газу № 41EBRvz362-18 від 14.02.2018 року, укладеного між відділом освіти виконкому Острозької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" залишено без розгляду.
Також, ухвалою суду від 23.02.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/1222/20 на 30 днів - до "31" березня 2021 року включно та відкладено розгляд справи на "16" березня 2021 року.
11 березня 2021 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, зі змісту яких, зокрема, вбачається, що додаткова угода № 3 укладена 19.08.2018 року, оскільки вона набрала чинність з 01.08.2018 року, а отже і укладалась в серпні місяці 2018 року та зазначено, що в розпорядженні товариства дана угода датується 19.08.2018 року. Зазначено, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції про те, що в оспорюваний період коливання ціни на ринку природного газу не було, а самі лише посилання на норми законодавства і проста констатація факту про невідповідність довідок Рівненської торгово-промислової палати не може бути визнано судом належною обставиною для задоволення позовних вимог позивача. Крім того, зазначено, що в самому розрахунку на суму 90 648,65 грн. неправильно взято ціну газу для вирахування різниці в оплаті, оскільки обсяги газу потрібно було множити на ціну, яка зазначена у договорі відповідно до проведеної процедури закупівлі природного газу - 11 039,64 грн. з ПДВ (п. 3.2 договору).
16 березня 2021 року від Рівненської обласної прокуратури надійшли пояснення, зі змісту яких, зокрема, вбачається, що відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), узгоджена зміна ціни в бік зменшення є цілком правомірною. Зазначено, що копія зазначеної додаткової угоди №3 з датою - 19.08.2018 року, доданої відповідачем до пояснень, не відповідає дійсності, що підтверджується сканованою додатковою угодою, завантаженою у систему Прозоро та витягом з сайту із зазначенням дати завантаження вказаного документу. Крім того, зазначено, що додатковими угодами ціна збільшувалась починаючи з 01.08.2018 року, однак відповідно до актів приймання-передачі, газ відповідачем постачався упродовж лютого-квітня та жовтня-грудня 2018 року, тобто мало місце штучне збільшення ціни у вказаний період.
Ухвалою суду від 16.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі 918/1168/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на "31" березня 2021 року.
Ухвалою суду від 31.03.2021 року розгляд справи відкладено на 21.04.2021 року.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.
Представник ТОВ "Рівнегаз Збут" заперечила проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових поясненнях.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням поштового зв'язку, яке наявне в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 21.04.2021 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх учасників провадження у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Так, як зазначено вище, заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі відділу освіти виконкому Острозької міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та стягнення безпідставно сплачених коштів в розмірі 90 648,65 грн. Однак, ухвалою суду від 23.02.2021 року позов першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі відділу освіти виконкому Острозької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" в частині визнання недійсними додаткових угод від 19.09.2018 року № 3, від 19.09.2018 року № 4, від 19.09.2018 року № 5, від 08.10.2018 року № 6, від 07.12.2018 року №7 до договору на постачання природного газу № 41EBRvz362-18 від 14.02.2018 року, укладеного між відділом освіти виконкому Острозької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" залишено без розгляду.
Таким чином, у даній справі розглядається позовна вимога про стягнення безпідставно сплачених коштів в розмірі 90 648,65 грн., оскільки на думку прокурора у справі додаткові угоди від 19.09.2018 року № 3, від 19.09.2018 року № 4, від 19.09.2018 року № 5, від 08.10.2018 року № 6, від 07.12.2018 року №7 до договору на постачання природного газу № 41EBRvz362-18 від 14.02.2018 року є нікчемними.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, у січні 2018 року відділом освіти виконкому Острозької міської ради проведено відкриті торги щодо закупівлі "природного газу" ДК 021:2015 - 091200000-6" - 72,677 тис. кубічних метрів з очікуваною вартістю 806 720 грн., що становить 11,1 тис. грн. за 1 тис. куб. м.
Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті "Prozorro" за номером UА-2018-01-12-000007-b. Основним критерієм вибору переможця є ціна.
За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ "Рівнегаз Збут" з пропозицією 802 327,92 грн., тобто з ціною за природний газ по 11 039,64 грн. за 1 тис. куб. м.
За результатами проведених торгів 14.02.2018 року між відділом освіти виконкому Острозької міської ради та ТОВ "Рівнегаз Збут" укладено договір на постачання природного газу № 41ЕВRvz362-18 (т. 1, а.с. 22-25).
Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2018 році ДК:021:2015 09120000-6 "Газове паливо" - природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Річний плановий обсяг постачання газу у відповідності до пункту 1.2. договору складає 72,677 тис. куб. м.
Згідно з пунктом 3.2. договору ціна газу становить 9 199,70 грн. за 1 000 куб.м, крім того ПДВ - 1 839,94 грн., всього з ПДВ - 11 039,64 грн. за 1 000 куб.м.
Відповідно до пункту 3.3. договору ціна, зазначена в пункті 3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Пунктом 3.6. договору передбачена загальна сума договору 802 327,92 грн.
Додатковою угодою № 2 до вказаного договору від 14.02.2018 року сторони внесли зміни до п. 3.2 договору, якими визначили ціну за 1 тис. куб.м. природного газу в сумі 10 709,04 гривень (т.1, а.с. 27).
Водночас, у подальшому між замовником та постачальником укладено в невеликий проміжок часу ряд додаткових угод до договору про збільшення ціни за одиницю товару, а саме: від 19.09.2018 року № 3 про збільшення ціни за 1 тис. куб. м. газу до 11 700 грн., починаючи з 01.08.2018 року; від 19.09.2018 року № 4 про збільшення ціни за 1 тис. куб. м. газу до 12 660 грн., починаючи з 01.09.2018 року; від 21.09.2018 року № 5 про збільшення ціни за 1 тис. куб. м. газу до 13 709,04 грн., починаючи з 11.09.2018 року; від 08.10.2018 року № 6 про збільшення ціни за 1 тис. куб. м. газу до 14 958,84 грн., починаючи з 01.10.2018 року (т.1, а.с. 31-32, 38, 47).
У подальшому, додатковою угодою від 07.12.2018 року № 7 до договору зменшено ціну за 1 тис. куб. м. газу до 13 719,44 грн., починаючи з 01.12.2018 року (т.1, 49).
Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод №№ 3, 4, 5, 6 ціну за кубічний метр газу збільшено з 10 709,04 грн. до 14 958,84 грн. за 1 тис. куб. м., тобто на 4 249,8 грн. (39,68 % від визначеної 14.02.2018 року додатковою угодою № 2 ціни та на 35,5 % від визначеної ціни самим договором).
Відповідно до інформації відділу освіти виконкому Острозької міської ради за № 01-21/183 від 18.11.2020 року при підписанні додаткових угод із ТОВ "Рівненгаз Збут" на збільшення ціни із проектами додаткових угод було отримано довідки із Рівненської торгово-промислової палати щодо коливання ціни на ринку природного газу (т.1, а.с.29-30, 34-35, 37, 46).
Відповідно до відповіді відділу освіти приєднано довідки із Рівненської торгово-промислової палати від 03.09.2018 року, згідно з якою надано інформацію із офіційного сайту НАК "Нафтогаз України" про прейскурант цін на природний газ з 01.09.2018 року, від 05.09.2018 року - про прейскурант цін за постачання природного газу у вересні місяці певними суб'єктами господарської діяльності, відповідно до їх офіційних сайтів та від 27.09.2018 року, згідно з якою надано інформацію із офіційного сайту НАК "Нафтогаз України" про прейскурант цін на природний газ з 01.10.2018 року.
Як зазначає прокурор у справі, у вказаних документах не міститься інформація про коливання ціни газового палива на ринку, зокрема не наведено розрахунок вартості газового палива станом на попередні календарні дати, у тому числі, на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення, а тому вказані листи не можуть бути об'єктивним підтвердженням коливання ціни природного газу на ринку, як це передбачено ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Як вбачається, додатковими угодами №№ 3, 4, які укладено в один день 19.09.2018 року та № 5 від 21.09.2018 року, яку укладено через два дні, збільшено ціну за 1 тис. куб. м. газу до 13 709,04 грн., тобто за три дні ціна за одиницю товару зросла на 28 %.
Додатковою угодою від 08.10.2018 року № 6, укладеною через невеликий проміжок часу, збільшено ціну за 1 тис. куб. м. газу до 14 958,84 грн., тобто ще на 9,1 %.
В позовній заяві зазначено, що згідно акту приймання-передачі природного газу до договору № 3РВ00012418, у жовтні 2018 року було поставлено 2,831 тис. куб м. за ціною 42 348,49 грн., тобто по 14 958,84 грн. за 1 тис. куб. м. (14 958,84 грн. - 10 709,04 грн. = 4249,8 грн. - різниця в ціні, якщо 4249,8 грн. х 2,381 тис. куб. м., то переплачено 10 118,77 грн.) (т.1, а.с. 59).
Згідно акту приймання-передачі природного газу до договору № 3РВ00013613, у листопаді 2018 року було поставлено 9,343 тис. куб м. за ціною 139 760,45 грн., тобто по 14 958,84 грн. за 1 тис. куб. м. (14 958,84 грн. - 10 709,04 = 4249,9 грн. - різниця в ціні, якщо 4249,8 грн. х 9,343 тис. куб. м., то переплачено 39 705,88 грн.) (т.1, а.с.60).
Згідно акту приймання-передачі природного газу до договору № 3РВ00015505, у грудні 2018 року було поставлено 13,561 тис. куб м. за ціною 186 049,38 грн., тобто по 13 719,44 грн. за 1 тис. куб. м. (13 719,44 грн. - 10 709,04 = 3 010,4 грн. - різниця в ціні, якщо 3 010,4 грн. х 13,561 тис. куб. м., то переплачено 40 824 грн.) (т.1, а.с. 61).
Усього, за додатковими угодами № 3 від 19.09.2018 року, № 4 від 19.09.2018 року, № 5 від 21.09.2018 року, № 6 від 08.10.2018 року та № 7 від 07.12.2018 року надміру безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 90 648,65 гривень.
Прокурор у справі вважає, що відповідно до ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), ч. 2 ст. 215 ЦК України додаткові угоди до договору постачання природного газу від 19.09.2018 року № 3, від 19.09.2018 року № 4, від 21.09.2018 року № 5, від 08.10.2018 року № 6 та від 07.12.2018 року № 7 є нікчемними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічна закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), а тому є всі підстави вважати, що кошти, які отримані на підставі нікчемних угод отримані безпідставно в сумі 90 648,65 грн., а оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, розпорядником яких є відділ освіти виконавчого комітету Острозької міської ради, тому бюджетні кошти у розмірі 90 648,65 грн. підлягають поверненню на користь саме цього відділу.
Наведені обставини, які підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи, стали причиною звернення першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі відділу освіти виконкому Острозької міської ради з даним позовом та є предметом спору у справі, що розглядається.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог учасників судового процесу, дотримуючись принципів об'єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Cудом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з безпідставною сплатою коштів по договору на постачання природного газу № 41ЕВRvz362-18 від 14.02.2018 року, укладеного між позивачем та відповідачем, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України тощо.
Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб'єктів певної правової поведінки.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною 1 ст. 173 ГК встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Згідно з ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, для забезпечення потреб держави та територіальної громади, визначено Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
В силу ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За змістом договору № 41ЕВRvz362-18 від 14.02.2018 року сторонами досягнуто згоди по всіх його істотних умовах.
Частиною 5 ст. 180 ГК України передбачено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін, у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України).
У наведеному приписі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов'язковості виконання умов договору, встановленої статтею 629 ЦК України.
В умовах ринкової економіки ціна в договорі визначається попитом і пропозицією, конкуренцією та іншими економічними чинниками, тому при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватись, зокрема враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів та послуг тощо. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2018 у справі №904/8354/16.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин)).
З аналізу зазначених положень Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (ст. 651) та Господарського кодексу України (ст. 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору. Якщо спеціальною нормою права (ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі") заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного законодавчо визначеного переліку випадків, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого зазначеним приписом закону, означатиме незаконність внесення цих змін. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 916/1491/17.
За змістом роз'яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 щодо зміни істотних умов договору про закупівлю визначено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків, у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини 4 статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар.
Таким чином, сторони у випадку коливання ціни на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10%, з урахуванням попередніх змін. Однак, у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Як встановлено судом, договір постачання природного газу було укладено 14.02.2018 року, в той самий день додатковою угодою № 2 до вказаного договору від 14.02.2018 року сторони внесли зміни до п. 3.2 договору, якими визначили ціну за 1 тис. куб.м. природного газу в сумі 10 709,04 гривень.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) узгоджена зміна ціни в бік зменшення є цілком правомірною.
Водночас, у подальшому між замовником та постачальником укладено в невеликий проміжок часу ряд додаткових угод до договору про збільшення ціни за одиницю товару, а саме: від 19.09.2018 року № 3 про збільшення ціни за 1 тис. куб. м. газу до 11 700 грн., починаючи з 01.08.2018 року; від 19.09.2018 року № 4 про збільшення ціни за 1 тис. куб. м. газу до 12 660 грн., починаючи з 01.09.2018 року; від 21.09.2018 року № 5 про збільшення ціни за 1 тис. куб. м. газу до 13 709,04 грн., починаючи з 11.09.2018 року; від 08.10.2018 року № 6 про збільшення ціни за 1 тис. куб. м. газу до 14 958,84 грн., починаючи з 01.10.2018 року (т.1, а.с. 27, 31-32, 38, 47).
Суд додатково зауважує, що представником позивача в додаткових поясненнях від 11.03.2021 року зазначено, що додаткова угода № 3 укладена 19.08.2018 року, оскільки вона набрала чинність з 01.08.2018 року, а отже і укладалась в серпні місяці 2018 року та зазначено, що в розпорядженні товариства дана угода датується 19.08.2018 року (т.1, а.с.222-228).
Однак, копія зазначеної додаткової угоди №3 з датою - 19.08.2018 року, доданої відповідачем до пояснень, не відповідає дійсності, що підтверджується сканованою додатковою угодою, завантаженою у систему Прозоро та витягом з сайту із зазначенням дати завантаження вказаного документу - 20.09.2018 року (т.2, а.с. 10-13).
У подальшому, додатковою угодою від 07.12.2018 року № 7 до договору зменшено ціну за 1 тис. куб. м. газу до 13 719,44 грн., починаючи з 01.12.2018 року (т.1, 49).
Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод №№ 3, 4, 5, 6 ціну за кубічний метр газу збільшено з 10 709,04 грн. до 14 958,84 грн. за 1 тис. куб. м., тобто на 4 249,8 грн. (39,68 % від визначеної 14.02.2018 року додатковою угодою № 2 ціни та на 35,5 % від визначеної ціни самим договором).
Водночас, для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.
Згідно з роз'ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.
Як зазначає відповідач, що підставами для укладення додаткових угод від 19.09.2018 року № 3, від 19.09.2018 року № 4, від 21.09.2018 року № 5, від 08.10.2018 року № 6, від 07.12.2018 року №7 стали інформаційні довідки Рівненської торгово-промислової палати від 06.09.2018 року № 56.07/386, від 13.09.2018 року № 56.07/404 та від 27.09.2018 року № 56.03/425.
Разом з тим, довідки Рівненської торгово-промислової палати України не є тим документом, який підтверджує коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору постачання природного газу від 14.02.2018 року до дати укладання додаткових угод до договору, оскільки довідка із Рівненської торгово-промислової палати № 56.07/386 від 06.09.2018 року містить інформацію із офіційного сайту НАК "Нафтогаз України" про прейскурант цін на природний газ з 01.09.2018 року, довідка Рівненської торгово-промислової палати № 56.07/404 від 13.09.2018 року містить інформацію про прейскурант цін за постачання природного газу у вересні місяці 2018 року певними суб'єктами господарської діяльності, довідка Рівненської торгово-промислової палати № 56.03/425 від 27.09.2018 року містить інформацію із офіційного сайту НАК "Нафтогаз України" про прейскурант цін на природний газ з 01.10.2018 року. Відповідно дані, викладені у довідці, не можуть підтверджувати вартість продукції, станом на дату укладення додаткової угоди до договору, а також підтверджувати наявність коливання ціни станом на дату укладення додаткових угод до договору.
Додаткові угоди № № 3, 4, які укладено в один день 19.09.2018 року та № 5 від 21.09.2018 року, яку укладено через два дні, збільшено ціну за 1 тис. куб. м. газу до 13 709,04 грн., тобто за три дні ціна за одиницю товару зросла на 28 %, додаткова угода від 08.10.2018 року № 6, укладена через невеликий проміжок часу, якою збільшено ціну за 1 тис. куб. м. газу до 14 958,84 грн., тобто ще на 9,1 % укладені з порушенням чинного законодавства.
Відповідачем не враховано, що внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Водночас, у даній справі наявності визначених Законом підстав для внесення змін до договору сторонами спору не доведено, а судом не встановлено.
Укладення додаткових угод від 19.09.2018 року № 3, від 19.09.2018 року № 4, від 21.09.2018 року № 5, від 08.10.2018 року № 6 та від 07.12.2018 року №7 до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".
Отже враховуючи те, що для зміни істотної умови договору про закупівлю - ціни згідно з додатковими угодами від 19.09.2018 року № 3, від 19.09.2018 року № 4, від 21.09.2018 року № 5, від 08.10.2018 року № 6 та від 07.12.2018 року №7 до договору, у відповідача не було жодних передбачених Законом підстав та документально підтвердженого обґрунтування, додаткові угоди від 19.09.2018 року № 3, від 19.09.2018 року № 4, від 21.09.2018 року № 5, від 08.10.2018 року № 6 та від 07.12.2018 року №7 до договору укладено всупереч приписам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" визначає випадки недійсності договору про закупівлю, та передбачає, що договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.
З огляду на приписи ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За таких обставин, враховуючи, що додаткові угоди від 19.09.2018 року № 3, від 19.09.2018 року № 4, від 21.09.2018 року № 5, від 08.10.2018 року № 6 та від 07.12.2018 року №7 до договору укладені всупереч вимогам ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", дані правочини є нікчемними, а тому, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Висновок щодо нікчемності додаткових угод викладений в аналогічній справі у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 04.06.2019 № 916/3156/17.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відтак, суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ст. 1212 ЦК України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту приймання-передачі природного газу до договору № 3РВ00012418, у жовтні 2018 року було поставлено 2,831 тис. куб м. за ціною 42 348,49 грн., тобто по 14 958,84 грн. за 1 тис. куб. м. (14 958,84 грн. - 10 709,04 грн. = 4249,9 грн. - різниця в ціні, якщо 4249,8 грн. х 2,381 тис. куб. м., то переплачено 10 118,77 грн.) (т.1, а.с. 59).
Згідно акту приймання-передачі природного газу до договору № 3РВ00013613, у листопаді 2018 року було поставлено 9,343 тис. куб м. за ціною 139 760,45 грн., тобто по 14 958,84 грн. за 1 тис. куб. м. (14 958,84 грн. - 10 709,04 = 4249,9 грн. - різниця в ціні, якщо 4249,8 грн. х 9,343 тис. куб. м., то переплачено 39 705,88 грн.) (т.1, а.с.60).
Згідно акту приймання-передачі природного газу до договору № 3РВ00015505, у грудні 2018 року було поставлено 13,561 тис. куб м. за ціною 186 049,38 грн., тобто по 13 719,44 грн. за 1 тис. куб. м. (13 719,44 грн. - 10 709,04 = 3 010,4 грн. - різниця в ціні, якщо 3 010,4 грн. х 13,561 тис. куб. м., то переплачено 40 824 грн.) (т.1, а.с. 61).
Усього, за додатковими угодами № 3 від 19.09.2018 року, № 4 від 19.09.2018 року, № 5 від 21.09.2018 року, № 6 від 08.10.2018 року та № 7 від 07.12.2018 року надміру безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 90 648,65 гривень.
Отже, враховуючи те, що відповідач за нікчемними додатковими угодами від 19.09.2018 року № 3, від 19.09.2018 року № 4, від 21.09.2018 року № 5, від 08.10.2018 року № 6 та від 07.12.2018 року одержав (набув) від відділу освіти виконкому Острозької міської ради грошові кошти в сумі 90 648,65 грн., суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ "Рівнегаз Збут" на користь відділу освіти виконкому Острозької міської ради безпідставно отриманих коштів в сумі 90 648,65 грн.
Доводи відповідача про відсутність підстав звернення першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в особі відділу освіти виконкому Острозької міської ради, оскільки прокурором не надсилалося повідомлення в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" до уповноваженого органу - Острозької міської ради, якій підзвітний та підконтрольний відділ освіти виконавчого комітету Острозької міської ради, який здійснює фінансування та управління майном відділу, а отже є уповноваженим органом який би міг вжити заходи для оскарження відповідних додаткових угод та Державній аудиторській службі України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, має повноваження щодо звернення до господарського суду з позовами про визнання недійсними договорів (додаткових угод), укладених з порушенням законодавства, та стягнення у дохід держави коштів, отриманих підконтрольними установами без установлених законом підстав та з порушенням законодавства є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України, так і Законом України "Про прокуратуру".
Згідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Повноваження прокурора передбачені ч. 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У наведених випадках прокурор виконує функцію представництва інтересів держави, яка є його конституційним обов'язком.
Представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Право подання процесуальних документів при реалізації конституційної функції представництва інтересів держави визначено статтею 24 Закону України "Про прокуратуру". Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про прокуратуру" функції прокуратури здійснюються виключно прокурорами, перелік посад яких вказано у статті 15 цього Закону.
За змістом статті 10 Закону України "Про прокуратуру" у системі прокуратури діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя. При цьому прокурори мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі (статті 15 Закону України "Про прокуратуру").
Так позов першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури заявлений на виконання конституційних функцій, як органу держави.
Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України. Антимонопольний комітет України та Рахункова палата здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 1 ЗУ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю .
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 затверджено Положення про державну аудиторську службу України, згідно з яким Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 4, 9 п. 4 Положення).
Враховуючи наведене, Держаудитслужба може бути позивачем лише у випадках, коли вона здійснювала державний фінансовий контроль.
Відповідно до листа Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 24.11.2020 року, ні моніторинг вказаної закупівлі, ні перевірка відділу освіти виконкому Острозької міської ради із зазначених питань не здійснювалися (т.1, а.с. 52-53).
Таким чином, у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду у даному випадку.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, визначеною в постанові від 21.03.2019 у справі 912/898/18.
Вказаною постановою також зроблено висновок про правомірність звернення з позовом до суду прокурора саме в інтересах відповідного відділу освіти.
Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.
Статтею 54 вказаного Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до Положення про відділ освіти виконавчого комітету Острозької міської ради, затвердженого рішенням сесії Острозької міської ради № 139 від 26.05.2011, відділ освіти є структурним підрозділом виконавчого комітету Острозької міської ради, який є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку. Відділ фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету.
Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Наразі відділом освіти виконавчого комітету Острозької міської ради не здійснюється належний захист інтересів держави, не використовуються надані йому повноваження.
У постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 905/803/18 вказано, що "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Обласною прокуратурою 11.11.2020 року повідомлено відділ освіти виконкому Острозької міської ради про виявлені порушення Закону України "Про публічні закупівлі" (т.1, а.с. 17-18).
Разом з тим, відповідний позов відділом освіти виконкому Острозької міської ради самостійно не заявлено, натомість, з відповіді відділу освіти від 18.11.2020 року вбачається, що надані ТОВ "Рівнегаз Збут" з проектами додаткових угод довідки Рівненської торгово-промислової палати вважає обґрунтованим доказом коливання ціни на ринку природного газу (т.1, а.с. 19-20).
У подальшому, 04.12.2020 року обласною прокуратурою на адресу позивача скеровано повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися з відповідним позовом до суду (позов пред'явлено 28.12.2020) (т.1, а.с.54-55).
Право прокурора на звернення до господарського суду у визначених законом випадках та участь у розгляді судом справ за його позовами передбачено ч. 3 ст. 53 ГПК України.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №912/2385/118 від 26.05.2020.
Таким чином, уповноваженому органу на звернення з відповідним позовом до суду надано розумний строк самостійно відреагувати на порушення інтересів держави.
В даному випадку, порушенням інтересів держави є те, що відділ освіти виконкому Острозької міської ради шляхом укладення оспорюваних додаткових угод порушив вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов'язань щодо витрачання бюджетних коштів. Укладення відповідних додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів. У зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Таким чином, у даному випадку прокурором вчинено всі дії, спрямовані на встановлення бездіяльності контролюючого органу, а тому прокурором правильно обрано позивача по справі.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому суд зважає на висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Отже, сукупним аналізом наведених вище норм права, взятих судом до уваги тверджень сторін та досліджених доказів, суд констатує достатні правові підстави для задоволення позову у повному обсязі.
Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 90 648,65 грн. - безпідставно сплачених коштів підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати за позовом покладаються на відповідача в розмірі 2 102,00 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 237 - 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі відділу освіти виконкому Острозької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" про стягнення безпідставно сплачених коштів в розмірі 90 648,65 грн. - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33023, м. Рівне, вул. Грушевського академіка, 24, ЄДРПОУ 39589441) на користь відділу освіти виконкому Острозької міської ради (35800, м. Острог, п-т Незалежності, 85, ЄДРПОУ 22584740) 90 648 (дев'яносто тисяч шістсот сорок вісім) грн. 65 коп. - безпідставно набутих грошових коштів.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33023, м. Рівне, вул. Грушевського академіка, 24, ЄДРПОУ 39589441) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня, 52, ЄДРПОУ 02910077) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 05 травня 2021 року.
Суддя Романюк Ю.Г.