вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" травня 2021 р. м. Київ Справа № 903/929/20
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕСУРС" (61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7/8; 61010, м. Харків, вул. Основ'янська, 55)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ-ТРЕЙД" (08129, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26)
про стягнення 99060,12 грн. заборгованості за договором поставки № 3045-20х від 09.06.2020 р., у тому числі - 85900,02 грн. основного боргу, 673,28 грн. 3% річних, 2693,07 грн. пені, 1203,75 грн. інфляційних втрат, 8590,00 грн. штрафу,
Без виклику представників сторін
До господарського суду Київської області від господарського суду Волинської області за територіальною підсудністю надійшла позовна заява № 30-11/20-юр від 30.11.2020 р. (вх. № 216/21 від 18.01.2021 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕСУРС" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ-ТРЕЙД" (відповідач) про стягнення 99060,12 грн. заборгованості за договором поставки № 3045-20х від 09.06.2020 р., у тому числі - 85900,02 грн. основного боргу, 673,28 грн. 3% річних, 2693,07 грн. пені, 1203,75 грн. інфляційних втрат, 8590,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати поставленого позивачем товару за договором поставки товару № 3045-20х від 09.06.2020 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 85900,02 грн. основного боргу, 673,28 грн. 3% річних, 2693,07 грн. пені, 1203,75 грн. інфляційних втрат, 8590,00 грн. штрафу, а також судовий збір.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД РЕСУРС" позовною заявою № 30-11/20-юр від 30.11.2020 р. (вх. № 216/21 від 18.01.2021 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ-ТРЕЙД" про стягнення 99060,12 грн. заборгованості за договором поставки № 3045-20х від 09.06.2020 р., у тому числі - 85900,02 грн. основного боргу, 673,28 грн. 3% річних, 2693,07 грн. пені, 1203,75 грн. інфляційних втрат, 8590,00 грн. штрафу, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2021 р. було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
09 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД РЕСУРС" (постачальник) до Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ-ТРЕЙД" (покупець) було укладено договір поставки товару № 3045-20х, відповідно до п. 1.1 якого постачальник поставляє і передає у власність покупця товар/продукцію партіями відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець приймає цей товар партіями та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним договором.
Відповідно до п. 2.3 договору моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна тощо).
Згідно з п. 5.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору поставки від 09.06.2020 р.) покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар на умовах відстрочення платежу протягом 45 календарних днів з дати отримання відповідної партії товару від постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.
У відповідності з п. 5.5 договору всі платежі, які надходять на поточний рахунок постачальника, останній має право зараховувати в рахунок сплати покупцем найбільш ранніх поставок товару. При цьому, призначення платежу, вказане покупцем, до уваги не приймається.
Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 договору передбачено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару шляхом сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від загальної суми заборгованості до дати повної оплати товару, а пп. 6.2.2 п. 6.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору поставки від 09.06.2020 р.) визначено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом сплати на користь постачальника штрафу в розмірі 10% від вартості відповідної партії товару, в разі якщо прострочення платежу за поставлену партію товару становить більше тридцяти календарних днів.
На виконання умов договору постачальник передав, а покупець отримав товар на загальну суму 93796,72 грн., що підтверджується видатковими накладними № 14895 від 01.07.2020 р. на суму 40165,20 грн., № 15135 від 07.07.2020 р. на суму 30495,84 грн., № 15626 від 14.07.2020 р. на суму 5503,68 грн., № 16880 від 11.08.2020 р. на суму 17632,20 грн., а також відповідними товарно-транспортними накладними від 01.07.2020 р., від 07.07.2020 р., від 14.07.2020 р., від 11.08.2020 р.
Покупець здійснив часткову оплату за отриманий від постачальника товар за попередніми поставками, що підтверджується платіжними дорученнями № 618 від 05.08.2020 р. на суму 20671,92 грн., № 1525 від 16.09.2020 р. на суму 10700,00 грн., № 773 від 25.09.2020 р. на суму 10000,00 грн.
Водночас, на підставі зазначеного вище п. 5.5 договору, у погашення заборгованості за видатковою накладною № 14895 від 01.07.2020 р. на суму 40165,20 грн. було зараховано 7896,70 грн.
Решта поставленого позивачем відповідачеві за зазначеними вище видатковими накладними товару оплачена останнім не була, у зв'язку з чим ТОВ "ТД РЕСУРС" (постачальник) та ТОВ "ПОЛІССЯ-ТРЕЙД" підписали акт звіряння взаємних розрахунків за жовтень 2020 року на суму 85900,02 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує, що покупець не виконав зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 85900,02 грн.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість за отриманий від позивача товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого до стягнення боргу у розмірі 85900,02 грн.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 85900,02 грн. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Як вбачається з позову, окрім суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 8590,00 грн. штрафу та 2693,07 грн. пені за порушення строків оплати товару.
Як зазначалось вище, у відповідності з пп. 6.2.1 п. 6.2 договору сторонами було передбачено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару шляхом сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від загальної суми заборгованості до дати повної оплати товару, а пп. 6.2.2 п. 6.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору поставки від 09.06.2020 р.) визначено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом сплати на користь постачальника штрафу в розмірі 10% від вартості відповідної партії товару, в разі якщо прострочення платежу за поставлену партію товару становить більше тридцяти календарних днів.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що розмір штрафу було визначено позивачем в сумі 8590,00 грн. на суму 85900,02 грн.
Судом перевірено розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача за період з 16.08.2020 р. до 30.11.2020 р. на суму 32268,50 грн. в сумі 1132,01 грн., з 22.08.2020 р. до 30.11.2020 р. на суму 30495,84 грн. в сумі 1009,86 грн., з 29.08.2020 р. до 30.11.2020 р. на суму 5503,68 грн. в сумі 169,62 грн., з 26.09.2020 р. до 30.11.2020 р. на суму 17632,20 грн. в сумі 381,55 грн., є обгрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 673,28 грн. 3% річних та 1203,75 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 673,28 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, у тому числі - за період з 16.08.2020 р. до 30.11.2020 р. на суму 32268,50 грн. в сумі 283,01 грн., з 22.08.2020 р. до 30.11.2020 р. на суму 30495,84 грн. в сумі 252,47 грн., з 29.08.2020 р. до 30.11.2020 р. на суму 5503,68 грн. в сумі 42,41 грн., з 26.09.2020 р. до 30.11.2020 р. на суму 17632,20 грн. в сумі 95,39 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 1203,75 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткової оплати, у тому числі - з 16.08.2020 р. до 30.11.2020 р. на суму 32268,50 грн. в сумі 485,64 грн., з 22.08.2020 р. до 30.11.2020 р. на суму 30495,84 грн. в сумі 458,96 грн., з 29.08.2020 р. до 30.11.2020 р. на суму 5503,68 грн. в сумі 82,83 грн., з 26.09.2020 р. до 30.11.2020 р. на суму 17632,20 грн. в сумі 176,32 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕСУРС" у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ-ТРЕЙД" (08129, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26, код 39365851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕСУРС" (61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7/8, код 39806596) 85900 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот) грн. 02 коп. основного боргу, 8590 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. штрафу, 2693 (дві тисячі шістсот дев'яносто три) грн. 07 коп. пені, 673 (шістсот сімдесят три) грн. 28 коп. 3% річних, 1203 (одну тисячу двісті три) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Рішення підписане 05.05.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна