"20" квітня 2021 р.
м. Київ
Справа № 911/3539/20
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження
позов Волинської спеціалізованої прокуратури у Військовій та Оборонній сфері Західного регіону (43000, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 2, код ЄДРПОУ 38326057)
в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Стрілецька, буд. 6, код ЄДРПОУ 14321661)
до Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" (09025, Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Ордаша, буд. 19, код ЄДРПОУ 19353391)
про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за неналежне виконання договірних зобов'язань,
за участю представників:
прокуратури: не з'явився;
позивача: Кошатюк І. А.
відповідача: Биков О.І
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 32-2115вих-20 від 03.12.2020 Заступника військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України до Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Обгрунтовуючи позовні вимоги Заступник військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України (далі - Прокуратура) зазначає, що підставою позову стало неналежне виконання ПАТ «Банкомзв'язок» умов Договору №178-450/2019/152-19 від 18.06.2019, укладеного між покупцем - Військовою частиною № НОМЕР_1 та постачальником - ПАТ «Банкомзв'язок» на закупівлю мобільних тепловізійних комплексів спеціального призначення (далі - МТК, МТКСП) в рамках Програми транскордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства «Польща - Білорусь - Україна 2014 -2020» за проектом «Удосконалення системи спостереження на українсько-польському кордоні (Північний сектор) (№PBU1/0206/16)» в кількості 3-х комплексів.
Так, Прокуратура стверджує, що поставка об'єктів Договору (товару) була здійснена відповідачем з порушенням погоджених умов (строків) Договору, у зв'язку з чим, відповідачу (постачальнику) нарахована пеня та штраф у загальному розмірі 3431667,85 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.
21.12.2020 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 18.12.2020 про залишення позову без розгляду.
Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків №32-2259вих від 29.12.2020. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 08.02.2021. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
14.01.2021 до суду від відповідача надійшла заява про повернення позовної заяви №23 від 13.01.2021.
25.01.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання №14/553 від 22.01.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 28.01.2021 судом відмовлено у задоволенні клопотання №14/553 від 22.01.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
08.02.2021 від відповідача до суду надійшло два клопотання б/н від 04.02.2021 про витребування доказів.
Також, 08.02.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №90 від 04.02.2021 в якому відповідач, зокрема, зазначає, що позивачем порушені умови порядку приймання продукції за якістю, який визначений у Договорі та в інструкції П-7, а саме проведено приймання товару та встановлено факт поставки продукції неналежної якості без виклику представників постачальника, крім того з акту рекламації від 26.11.2019 неможливо встановити об'єкт поставки (МТКСП) щодо якого такий акт рекламації було складено. Також, відповідач зазначає, що замовником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поставки йому товару неналежної якості, а також будь-яких претензій по невідповідності товару заявленій якості, у зв'язку з чим у позивача були відсутні підстави для відмови для підписання товарно-супровідних документів щодо приймання першого (МТКСП), а отже відповідач вважає себе таким, що не прострочив виконання зобов'язання з поставки першої одиниці товару. При цьому, відповідач зазначає, що з аналогічних підстав ним також не було порушено строки поставки і другої одиниці товару, позаяк належних підстав для відмови від підписання товаро-супровідних документів щодо приймання другого МТКСП не було.
Разом з цим, відповідач у відзиві наводить власні розрахунки пені та штрафу, які загалом складають 1672333,91 грн. Також, відповідачем у відзиві заявлено суду вимогу про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення неустойки (пені та штрафу) до Договору до 03.12.2019, оскільки строк позовної давності сплив по завершенню одного року, а позовна заява подана до суду лише 03.12.2020.
Тієї ж дати від відповідача надійшли доповнення до заяви про залишення позову без розгляду від 18.12.2020.
У підготовчому судовому засіданні 08.02.2021 судом задоволено клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції, залишено без розгляду заяву про поверенення позовної заяви. Також суд зобов'язав відповідача направити заяву про залишення позову без розгляду позивачу та прокуратурі, у зв'язку з цим розгляд заяви відкладено до наступного судового засідання. Поряд з тим, судом відмовлено у задоволенні клопотань про витребування доказів вх. № 2892/21 від 08.02.2021 та вх. № 2893/21 від 08.02.2021 у зв'язку з недотриманням заявником процесуального порядку подання вказаних клопотань. Також судом встановлено строк для подання відповіді на відзив - до 22.02.2021 та з цих підстав відкладено судове засідання на 22.02.2021.
Ухвалою від 09.02.2021 судом повідомлено учасників справи про те, що підготовче судове засідання після перерви відбудеться 22.02.2021 у режимі відеоконференції.
19.02.2021 відповідачем подано до суду з листом б/н від 19.02.2021 докази надсилання іншим учасникам справи копій заяви про залишення позовної заяви без розгляду.
До суду від позивача 22.02.2021 надійшла відповідь на відзив №14/19-1/6 від 19.02.2021 у якому позивач зазначає, що присутність працівників відповідача 26.11.2019 на території Луцького прикордонного загону підтверджується належними доказами (листом від 18.11.2019 №970 та журналом запису відвідувачів). Крім того, позивач стверджує, що акт №422 від 26.11.2019 був складений уповноваженою комісією, однак через необізнаність, невірно був сформульований як «Акт рекламації», тоді як вказаний Акт є не рекламаційним, а документом, що підтверджує недотримання відповідачем вимог з боку п. 6.4. Договору, як в частині поставки товару, який не відповідає умовам Договору, так і в частині недотримання строків поставки. Разом з тим, позивач наголошує на тому, що ним не пропущено строки позовної давності, позаяк останній вважає, що днем початку перебігу строку позовної давності - 18.11.2020, а саме день коли позивач повідомив Прокуратуру про неможливість самостійно здійснювати представництво та вона довідалась про порушення інтересів держави (порушеного права, яке підлягає захисту).
У судовому засіданні 22.02.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання. Також судом відкладено розгляд справи у підготовчому провадженні до 15.03.2021 та рекомендувано представникам прокуратури та позивача в наступне судове засідання з'явитися особисто до Господарського суду Київської області у зв'язку з поганою якістю зв'язку у залі судового засідання під час проведення відеоконференції.
До суду 12.03.2021 від відповідача надійшли б/н від 12.03.2021 заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач зазначив, що всупереч встановленому Договором порядку, Луцький прикордонний загін встановлюючи невідповідність щодо якості та кількості товару не пересвідчився про наявність повноважень у осіб, що були присутні на території луцького прикордонного закону, натомість лист від 18.11.2019 №970 лише повідомляв позивача про перелік осіб, включених до робочої групи для передачі товару, при цьому особою, що мала повноваження для підписання відповідного рекламаційного акту у складі робочої групи був керівник проектів та програм у сфері нематеріального виробництва ОСОБА_1 , який був відсутній на території військової частини НОМЕР_1 в день приймання передачі МТК.
На електронну адресу суду 12.03.2021 від Військової прокуратури луцького гарнізону надійшли Заперечення на заяву відповідача про залишення позову без розгляду від 18.02.2020 та доповнення до заяви про залишення позову без розгляду від 04.02.2021.
15.03.2021 на електронну адресу суду від позивача та прокуратури надійшли клопотання про відкладення розгляду справи №14/13-1/б-н від 13.03.2021 та №32-329вих-21 від 12.03.2021 відповідно.
15.03.2021 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення №14/10-1/2 від 10.03.2021, до якого також додано клопотання №14/10-1/3 від 10.03.2021 про приєднання доказів до матеріалів справи.
У підготовчому судовому засіданні 15.03.2021 судом відмовлено у задоволенні заяви відповідача б/н від 19.02.2021 про залишення позовної заяви без розгляду, а також відмовлдено у задоволенні заяви позивача про відкладення розгляду справи. Поряд з тим, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.03.2021.
15.03.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н про зменшення розміру штрафних санкцій та про призначення товарознавчої експертизи. Обґрунтовуючи зменшення розміру штрафних санкцій відповідач, зокрема зазначає, що він усвідомлює власну провину у вигляді прострочення виконання зобов'язання з поставки товару першого МТКСП на 26 календарних дні та другого МТКСП на 55 календарних днів та готовий сплатити штрафні санкції. Також відповідач зазначає, що існувала дуже велика кількість обставин, що не дозволяла йому як постачальнику своєчасно виконати взяті на себе зобов'язання, зокрема: деякі позиції обладнання, включені до технічного стану МТКСП зняті з виробництва або мали інше маркування; велике навантаження на виробничі потужності постачальника; затримки в погоджені технічного опису МТКСП. Також відповідач просить суд врахувати ту обставину, що відповідачем на прохання замовника здійснено дообладнання першого, другого та третього МТКСП, що не входило до технічного опису загальною вартістю 1592900,83 грн, на яку відповідач просить зменшити суму штрафних санкцій.
На адресу суду 19.03.2021 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи б/н від 19.03.2021.
30.03.2021 відповідачем подано заяву про долучення доказів.
У судовому засіданні 30.03.2021 судом залишено без розгляду заяву відповідача про проведення товарознавчої експертизи, позаяк остання заявлена на стадії розгляду справи по суті. Розгляд справи у судовому засіданні з розгляду справи по суті відкладено на 13.04.2021.
Прокуратурою до суду подано докази на підтверджень повноважень здійснення представництва інтересів держави №72вих-21 від 29.03.2021.
12.04.2021 до суду від відповідача надійшло доповнення до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій від 15.03.2021 №237.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.04.2021 судом досліджено докази та оголошено перерву на стадії дослідження доказів до 20.04.2021.
19.04.2021 на електронну адресу суду від прокуратури надійшло клопотання про відкладення судового засідання №208вих-21 від 19.04.2021.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 20.04.2021 позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував, судом ухвалено рішення у справі.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що згідно вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ припинено діяльність військової прокуратури Луцького гарнізону та з 15.03.2021, відповідно до наказів Генерального прокурора №40 від 17.02.2021 та №54 від 02.03.2021, розпочала роботу Волинська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері (на правах окружної прокуратури), якою реалізовуються функції прокуратури відповідно до компетенції в межах території Волинської області.
Відтак, у даній справі, на підставі вказаної інформації, судом здійснено заміну заявника з Військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України на Волинську спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (замовник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Банкомзв'язок» (відповідач, постачальник) укладено Договір №178-450/2019/152-19 від 18.06.2019, на закупівлю мобільних тепловізійних комплексів спеціального призначення в рамках Програми транскордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства «Польща - Білорусь - Україна 2014 -2020» за проектом «Удосконалення системи спостереження на українсько-польському кордоні (Північний сектор) (№PBU1/0206/16)» (далі - Договір), за яким постачальник зобов'язується здійснити виготовлення та поставку замовнику мобільних тепловізійних комплексів (далі - МТК) спеціального призначення на базі автомобіля Torsus Praetorian (ДК 021:2015:-34130000-7 Мототранспортні вантажні засоби), (далі - товар), в кількості 3-х комплексів, зазначених в Специфікації (Додаток №1), а замовник прийняти та оплатити товар, відповідно до умов цього Договору (п. 1.1. Договору).
Пунктом 1.2. Договору обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Постачальник гарантує та несе відповідальність за якість товару, що постачаються за цим Договором. Всі зауваження замовника, пов'язані з відхиленням або порушенням вимог до товарів, які виявлені при прийманні або протягом дії гарантійних зобов'язань, оформлюються у вигляді рекламації (п. 7.7. Договору) та усуваються постачальником самостійно, якщо вони виникли не з вини замовника. В такому разі постачальник також сплачує вартість всіх витрат, пов'язаних з дослідженням та усуненням відмови (несправності), а саме: вартість, матеріальних засобів (пально-мастильні матеріали, витратні матеріали, електроенергія тощо), всі витрати, пов'язані з доставкою на підприємство для виконання робіт, та будь-які інші витрати, пов'язані з дослідженням та усуненням відмови (несправності) (п. 2.3. Договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору № 178-450/2019/152-19 від 18.06.2019 ціна одиниці Товару становить 9666670,00 (дев'ять мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч шістсот сімдесят) грн, без ПДВ. Загальна вартість цього Договору становить 29000010,00 (двадцять дев'ять мільйонів десять) грн, без ПДВ.
Пунктом 3.1.1. передбачено, що вартість товару у 2019 році становить 19333340,00 (дев'ятнадцять мільйонів триста тридцять три тисячі триста сорок) грн (без ПДВ). Вартість товару у наступних роках уточнюється відповідно до п.3.1.2 цього Договору в залежності від суми фінансування зобов'язань за цим договором для кожного року.
Пункт 3.1.2. Договору передбачає, що вартість Товару у 2020 році уточнюватиметься шляхом укладання відповідних додаткових угод до цього Договору, в залежності від фінансування проекту «Удосконалення системи спостереження на українсько-польському кордоні (Північний сектор) (№PBU1/0206/16)» в рамках Програми транскордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства «Польща - Білорусь - Україна 2014 - 2020». Про зміну розмірів фінансування протягом відповідного бюджетного року Замовник письмово повідомляє Постачальника, що є підставою для укладання додаткової угоди та перегляду Сторонами календарного плану.
Згідно пункту 3.3. договору Розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником поставленого йому Товару та надання постачальником:
- рахунків на оплату (далі - рахунок);
- видаткова накладна;
- актів приймання-передавання МТК за кількістю та якістю;
- документів, що підтверджують якість та країну походження Товару.
Пунктом 3.4. договору визначено - усі документи за Договором оформлюються з дотриманням вимог чинного законодавства України.
У відповідності до пункту 4.1. Договору товар поставляється партіями разом з усіма документами визначеними у пункті 3.3 Цього Договору протягом 30 днів з моменту отримання заявки від Замовника на адресу постачальника з урахуванням Календарного плану постачання Товару у рамках реалізації проекту «Удосконалення систем и спостереження на українсько-польському кордоні (Північний сектор) (№ PBU1/0206/16)» (Додаток 3 Договору).
Про дату і час поставки Товару та персональний склад своїх представників для відвантаження Товару Постачальник повідомляє Замовника не пізніше ніж за 2 робочі дні до початку відвантаження. (пункт 4.4 Договору).
Пунктами 4.5.- 4.9 передбачено наступне:
- передавання Замовнику Товару здійснюється на підставі надання представником Постачальника довіреності та пред'явлення документа, що посвідчує його особу;
- приймання-передача Товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється уповноваженими представниками Постачальника та Замовника в місці поставки 43005, м. Луцьк. вул. Стрілецька, 6 та оформленням відповідного Акта приймання-передавання;
- під час приймання-передавання Товару Сторони зобов'язані належним чином перевірити в повному обсязі кількість, асортимент, комплектність та якість Товару, які повинні відповідати усім показникам, та вимогам Замовника, наведених у Додатку 2 до цього Договору, підписати усі необхідні документи, що засвідчують факт приймання-передавання Товару (накладні, акт приймання-передавання тощо). У випадку, коли буде встановлено порушення якості Товару або його некомплектність, Замовник, спільно з представником Постачальника, відображає це в актах прийому Товару та складає окремий акт. Замовник може відкласти приймання Товару за кількістю та якістю, доки Постачальник не надасть документи, що підтверджують якість та країну походження поставлених МТК;
- датою виконання Постачальником зобов'язань щодо поставки продукції є дата підписання Замовником Акта приймання-передавання;
- право власності на Товар переходить від Постачальника до Замовника з моменту передачі Товару та підписання Акту приймання-передавання.
Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та цього Договору.
Підпунктом 2 пункту 7.2. Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У Договорі передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 05.11.2020, але в будь якому разі до повного виконання зобов'язань Сторонами. (пункт 10.1)
Також Сторонами до Договору № 178-450/2019/152-19 від 18.06.2019 погоджено наступні додатки: Специфікація до Договору № 178-450/2019/152-19 від 18.06.2019; Технічний опис мобільного тепловізійного комплексу спеціального призначення на базі автомобіля Torsus Praetorian; Календарний план постачання Товару у рамках реалізації проекту «Удосконалення системи спостереження на українсько-польському кордоні (Північний сектор) (№ PBU1/0206/16)» Програми транскордонного співробітництва Польща - Білорусь - Україна 2014 - 2020, що реалізується в рамках Програми транскордонного співробітництва Європейського Інструменту Сусідства; Положення про добропорядність; Калькуляція на основні імпортовані складові та комплектуючі, які необхідні для виготовлення мобільного тепловізійного комплексу спеціального призначення на базі автомобіля Torsus Praetorian.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором, правовідносини за якими регулюються Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України щодо поставки.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, в силу ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне наголосити на наступному.
Вбачається, що відповідно до наявного в матеріалах справи Календарного плану постачання товару у рамках реалізації проекту «Удосконалення систем спостереження на українисько-польському кордоні (Північний сектор) (PBU1/1/0206/16) Програми транскордонного співробітництва Польща-Україна-Білорусь 2014-2020», що реалізуються в рамках Європейського Інструменту сусідства від 18.06.2019, сторонами, зокрема погоджено поставку трьох МТКСП у строки: перший - жовтень 2019 року; другий - грудень 2019; третій - березень 2020 року.
З листа №566 від 04.07.2019 вбачається, що відповідачем запропоновано позивачу змінити обладнання МТКСП у зв'язку з тимчасовою відсутністю на складах постачальника необхідного обладнання про що укласти додаткову угоду, яка додана до листа.
Так, сторонами 10.07.2019 укладено Додаткову угоду №1/1-19, якою погоджено викласти Додаток №2 та Додаток №5 до Договору в новій редакції.
Судом встановлено, що відповідно до Додатку №2 до Договору у новій редакції (від 10.07.2019) сторонами у технічному описі товару змінено наступні комплектуючи: камера видимого спектру 30-кратного оптичного збільшення змінена на мережеву ССD камеру видимого спектру 38-кратного оптичного збільшення.
Листом №970 від 18.11.2019 відповідачем повідомлено позивача про готовність з 20.11.2019 по 29.11.2019 відвантажити МТК. Також позивача проінформовано, що для передачі товару відповідачем визначено робочу групу у складі: директора департаменту комплексних систем безпеки - Костенко К.В.; керівника проектів - ОСОБА_1 ; водія - ОСОБА_2 . Разом з тим відповідачем заявлено прохання, щодо оформлення перепусток з правом занесення/винесення особистих засобів комунікацій (мобільних телефонів).
Вбачається, що 26.11.2019 відповідачем здійснено поставку першого МТК, проте згідно Акту рекламації №422 від 26.11.2019 комісією відповідача прийнято рішення про неприйняття вказаного МТК та рекомендовано постачальнику усунути виявлені недоліки. Зокрема, комісією встановлені такі несправності (не доопрацювання): 1) відсутня система спостереження за дорожньою обстановкою, що дозволяє водію керувати ТЗ в темний час доби з вимкненим штатним освітленням (для скритого руху). Виконавцем робіт запропоновано використання водієм приладу нічного бачення бінокуляра; 2) автоматизовані робочі місця (Адміністратор та Оператор) та сервер не забезпечені штатною (програмною) системою вимкнення, для конкретного завершення роботи OC Windows (APM вимикаються за допомогою вимкнення живлення); 3) наявний дизель-генератор не забезпечує номінальну потужність, вказану в технічних вимогах, а саме 6 кВт. Дизель-генератор, який встановлений має максимальну потужність 4,9 кВт; 4) відсутня система попередження руху автомобіля заднім ходом; 5) водійський відсік не дообладнаний двома вогнегасниками; 6) не працює система автономного опалення автомобіля; 7) Система охолодження повітря (кондиціонер) працює тільки від дизель генератора; 8) буксировочна петля встановлена з порушенням, адже під час буксирування можливе пошкодження пластикових елементів кузову транспортного засобу; 9) необхідно доопрацювати формуляри на кожний елемент МТКСП (проставлення печаток та підписів постачальника); 10) відрізняється ємність акумуляторних батарей, які визначені в пункті 7 технічного опису (згідно технічних вимог має бути 8 АКБ ємністю 100 А/Г кожна - фактично поставлено 6 АКБ ємністю 240 А/Г кожна).
Судом перевірено та встановлено, що викладена інформація у вказаному Акті рекламації від 26.11.2019 вказує на невідповідність технічних характеристик поставленої моделі МТКСП з технічними характеристиками, визначеними у Технічному описі від 10.07.2019, затвердженого згідно Додаткової угоди №1, якому у чіткій відповідності повинен відповідати предмет поставки.
Отже, суд не погоджується з твердженням відповідача щодо того, що відповідач не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язання після 26.11.2019 через бездіяльність Луцького прикордонного загону стосовно прийняття товару та підписання акту приймання-передавання, позаяк позивач склавши Акт рекламації діяв в межах його прав, погоджених у п. 4.7. Договору, яким, зокрема, встановлено, що замовник наділений правом відкласти приймання товару та скласти окремий акт невідповідності товару.
Разом з тим суд не погоджується з доводами відповідача щодо недопущення його працівників (осіб відповідальних за технічний стан та комплектність МТК) під час перевірки позивачем МТК на предмет його комплектності згідно умов Договору, позаяк відповідачем надано до суду Журнал обліку та видачі разових перепусток та Журнал запису відвідувачів з яких вбачається, що представники відповідача ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ) 26.11.2019 перебували на території Луцького прикордонного загону.
Водночас, відсутність 26.11.2019 на території Луцького прикордонного загону керівника проектів - Динара В.В. для суду може підтвердити той факт, що без вказаної особи, представники відповідача, присутні на момент відвантаження МТК не мали повноважень на його передачу, а відтак, мала місце бездіяльність відповідача в частині забезпечення присутності повноважної особи на оформлення передачі предмету поставки.
Принагідно суд звертає увагу на те, що за твердженнями відповідача, наведеними вище, повноваження на відвантаження МТК були виключно у ОСОБА_1 , водночас відповідач направив своїх представників відвантажити товар позивачу без участі зазначеної уповноваженої особи, при цьому стверджуючи про те, що це позивач порушив процедуру приймання продукції та складання акту рекламації, позаяк останній був складений за відсутності уповноважених осіб відповідача, зокрема ОСОБА_1 . Тобто, суд слушно зауважує, що відповідач, відправляючи МТК на відвантаження позивачу, повинен був подбати про наявність повноважних представників зі свого боку, що забезпечено не було.
Відтак, з наведеного вбачається, що неприймання позивачем першого МТК 26.11.2019 відбулось виключно з причин, які залежали виключно від відповідача, а саме, невідповідності технічних характеристик МТК Технічним умовам, погодженим сторонами 10.07.2019, що в свою чергу вказує на порушення відповідачем строків поставки, які встановлені календарним планом.
Між тим, листом №1035 від 09.12.2019, складеним після дати поставки на яку вказує відповідач, як на ту, що здійснена у відповідності з вимогами договору, відповідачем повідомлено позивача, що у зв'язку з тимчасовою відсутністю на складах постачальника необхідного обладнання, відповідач на заміну пропонує до комплектування обладнання з кращими характеристиками без зміни ціни, про що останній пропонує укласти Додаткову угоду.
Відтак з вказаного листа вбачається, що оскільки станом на 09.12.2019 відповідач самостійно визнає та констатує неможливість забезпечити поставку всіх МТК, які б повністю відповідали Технічним умовам передбаченим договором, зокрема неможливістю забезпечити наявність в МТК джойстику для керування камерами системи відео спостереження GV-Joystick V2, дизельного електрогенератора - 1 фазного, макс. потужність 6 кВт та 8 шт АКБ з пристроєм контролю заряду - 12 В, 100 А/год, суд приходить до висновку, що і станом на дату, яку відповідач вважає датою виконання умов договору щодо поставки першого МТК (26.11.2019) відповідач не міг забезпечити поставку першого МТК, який би повністю відповідав Технічним умовам передбаченим договором, що давало б можливість визнати поставку такою, що відбулась.
З огляду на викладене підстав стверджувати, що відповідач є таким, що належним чином виконав умови договору з поставки першого МТК саме 26.11.2019 у суду немає.
Натомість суд констатує, що 26.11.2019 та 09.12.2019 відповідач не міг поставити товар, що відповідав умовам договору у зв'язку з чим останній визнається судом таким, що прострочив виконання обов'язку з поставки товару у визначені договором строки, зокрема і поза межами тридцяти денного строку з моменту визначеного Календарним планом поставок (протягом жовтня), що відраховується з останнього дня поставки першого МТК - 31.10.19.
Крім того, суд констатує ту обставину, що погоджуючись на викладені в Договорі №178-450/2019/152-19 від 18.06.2019 умови, щодо обов'язкових технічних характеристик МТК та строків їх поставки, відповідач чітко усвідомлював, що поставку першого та другого МТК у комплектації визначеній договором він повинен буде здійснити через чотири та шість місяців відповідно, а відтак і усвідомлював необхідність перевірити станом на день підписання договору можливість замовити та отримати для встановлення у визначений договором строк всіх необхідних комплектуючих, які погоджені замовником, чого останнім зроблено не було, що зокрема також вплинуло на зрив строків поставки МТК замовнику та свідчить про недбалість відповідача,
Так, за наслідками розгляду пропозицій викладених в листі №1035 від 09.12.2019, сторонами 15.01.2020 укладено Додаткову угоду №2/1-20, якою погоджено викласти Додаток №2 та Додаток №5 до Договору в новій редакції (Додаток №1 та Додаток №2 до Додаткової угоди №2/1-20 відповідно).
Також сторонами 15.01.2020 укладено Додаткову угоду №3/2-20, якою вони домовились доповнити розділ 3 Договору новими пунктами 3.1.3, 3.1.4. наступного змісту: « 3.1.3 Вартість одиниці товару у 2020 році становить 9666670,00 грн, без ПДВ та може уточнюватись відповідно п. 3.5. Договору. 3.1.4. Обсяг фінансування в 2020 році за взятими зобов'язаннями за Договором становить 29000010,00 грн без ПДВ.
Судом встановлено, що відповідно до Додатку №2 до Договору у новій редакції (від 10.07.2019) сторонами у технічному описі товару змінено наступні комплектуючи: джойстик для керування камерами системи відео спостереження GV-Joystick V2 - 1 шт. змінено на джойстик для керування камерами системи відео спостереження DS-1005KI - 1шт.; дизельний електрогенератор - 1 фазний, макс. потужність 6 кВт змінено на комплект у складі 2-ох дизельних електрогенераторів: дизельний електрогенератор - 1 фазний, макс. потужність 4,9 кВт та дизельний електрогенератор - 1 фазний, макс. потужність 5,5 кВт; АКБ з пристроєм контролю заряду - 12 В, 100 А/год - 8 шт. АКБ забезпечить безперервну роботу обладнання спостереження протягом 8 годин у зимовий період та можливістю їх підзарядки з 30% до 100% від дизельного електрогенератору протягом 6 годин змінено на АКБ з пристроєм контролю заряду - 12 В, 240 А/год - 6 шт. АКБ забезпечить безперервну роботу обладнання спостереження протягом 9 годин у зимовий період та можливістю їх підзарядки з 30% до 100% від дизельного електрогенератору протягом 6 годин.
Строки поставки товару, визначені Календарним планом, сторонами не змінювались.
З наведеного вбачається, що Лист відповідача №1035 від 09.12.2019 підтверджує факт поставки МТК з обладнанням, що не відповідає умовам Технічного опису та відповідно умовам Договору, позаяк підтверджує обставини, встановлені в Акті рекламації від 26.11.2019, а факт внесення змін в Технічний опис 15.01.2020 свідчить, що і другий МТК також не був поставлений відповідачем у строки визначені договором - до 31.12.19.
Отже, вказаний Лист №1035 від 09.12.2019 додатково підтверджує ту обставину, що неприйняття позивачем товару відбулося виключно з причин, що виникли внаслідок неналежних дій відповідача та фактичній не поставці товару визначеного договором.
Між тим, з Листа відповідача №76 від 23.01.2020 вбачається, що останній повідомив позивача про готовність до передачі-приймання товару та відвантажити МТК у кількості 2 комплектів 31.01.2020.
Водночас Листом №91 від 27.01.2020 відповідач повідомив позивача про виявлення недоліків в роботі МТК, у зв'язку з чим просив позивача відтермінувати приймання-передачі на два тижні та повідомив, що МТК будуть готові до приймання передачі 12.02.2020.
Так, листом №108 від 07.02.2020 відповідач проінформував позивача про готовність відвантаження 2-х МТК 14.02.2020.
З огляду на це, суд зазначає, що лист №108 від 07.02.2020 є безпосереднім доказом того, що а ні перший, а ні другий МТК, станом на 07.02.2020 позивачу відвантажені не були, що вказує на порушення встановлених сторонами строків поставки, що визначені Календарним планом, за яким крайній строк відвантаження першого МТК є 31.10.2019, а другого - 31.12.2019.
Відтак, вбачається, що як по першому МТК так і по другому МТК відповідач допустив прострочку поставки, що перевищує 30 днів з моменту останнього дня строку визначеного Календарним планом.
З матеріалів справи вбачається, що в подальшому відповідно до Акту №1 приймання-передачі МТК за кількістю та якістю від 23.09.2020 відповідачем передано позивачу перший МТК в комплекті, відповідно до умов Договору. Разом з тим, відповідно до Акту №2 приймання-передачі МТК за кількістю та якістю від 23.09.2020 відповідачем передано позивачу другий МТК в комплекті, відповідно до умов Договору.
Отже, з поданих до суду доказів вбачається, що з боку відповідача мало місце прострочення виконання зобов'язання за Договором, а саме, з поставки першого МТК з 01.11.2019 по 23.09.2020 та поставки другого МТК з 01.01.2020 по 23.09.2020.
Так у зв'язку з простроченням строків поставки товару відповідачем у позивача в силу погоджених положень пп. 2 п. 7.2. Договору виникло право на нарахування штрафних санкцій, а саме пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Водночас Сертифікатом №3200-20-0123 Київської обласної (регіональної) торгово-промислової плати від 01.04.2020 №46/03.23, зокрема, відповідно до Постанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короно вірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ №215 від 16.03.2020, №239 від 25.03.2020 та Наказу №17/3 від 17.03.2020 «Про простій у групі виготовлення мобільних тепловізійних комплексів спеціального призначення на базі автомобіля Torsus Praetorian по Договору №178-450/2019/152-19 від 18.06.2019» визнано період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) з 18.03.2020 по 23.04.2020.
З розрахунків позивача вбачається, що останній нараховує пеню відносно поставки першого МТК з 01.11.2019 по 18.03.2020 на суму 9666670,00 грн, а щодо поставки другого МТК з 01.01.2020 по 18.03.2020 на суму 9666670,00 грн, що є підставним, позаяк крайні строки поставки першого та другого МТК визначені як жовтень 2019 та грудень 2019 відповідно.
Також підставним є нарахування штрафу, позаяк наявний факт прострочення відповідачем виконання умов поставки товару більше ніж на 30 днів.
Відтак, судом встановлено, що позивачем підставно нараховано відповідачу пеню та штраф за неналежне виконання умов Договору.
При цьому, суд наголошує на тому, що періоди нарахування штрафних санкцій, позивач може визначати за власним бажанням, позаяк це є правом останнього, при цьому головною умовою таких періодів є те, щоб вони входили у загальний період нарахування штрафних санкцій, протягом якого у позивача існувало право таких нарахувань, а отже, нарахування пені з 01.11.2019 по 18.03.2020 та з 01.01.2020 по 18.03.2020 відносно першого та другого МТК відповідно, є правом позивача.
Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування пені згідно періодів, заявлених позивачем (за прострочення поставки першого та другого МТК) та встановлено, що сума пені є більшою за розраховану позивачем, водночас, суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, а отже, пеня підлягає до стягнення у заявленому позивачем розмірі 1334000,46 грн та 744333,59 грн (разом 2078334,05 грн).
Щодо розрахунків штрафу, то вони є арифметично вірними, а тому заявлена до стягнення сума штрафу у розмірі 1353333,80 грн підлягає до стягнення з відповідача у повному обсязі.
Принагідно, суд зазначає про те, що він не знаходить підстав для зменшення розміру штрафних санкцій з тих підстав, що відповідачем не доведено та необґрунтовано поважності причин пропущення строків виконання зобов'язань за Договором, водночас посилання відповідача на відсутність відповідних комплектуючих для МТК також не можуть братись судом до уваги, позаяк позивач, підписуючи відповідний Договір та погоджуючись з відповідними умовами міг та повинен був передбачати та перевіряти наявність комплектуючих згідно погодженого ним самим Технічного опису МТК та відповідно усвідомлювати наявність відповідних для нього ризиків у разі якщо такий договір було підписано ним без з'ясування реальної можливості забезпечити встановлення обраних сторонами комплектуючих у строки визначені договором.
Крім того, суд наголошує на тому, що прострочення зобов'язання з поставки першого та другого МТК відбулося з простроченням більше ніж як на пів року, що вказує на суттєву ступінь невиконання умов Договору.
Також суд, відмовляючи у зменшенні розміру нарахованих штрафних санкцій, бере до уваги ту обставину, що замовником товару, є військова частина, а товаром - військова техніка, яка, зокрема, повинна забезпечувати захист територіальної цілісності держави Україна та виконувати завдання з перешкоджання проникнення через державний кордон України осіб, які можуть заподіяти шкоду інтересам держави та суспільства, а отже, не поставлення таких об'єктів в визначений Договором строк може мати ознаки підриву боєздатності вказаної військової частини та обороноздатності країни в цілому.
Щодо заявленої позивачем вимоги про застосування строків позовної давності.
Так, відповідач заявляє про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) по Договору до 03.12.2019, оскільки строк позовної давності сплив по завершенню одного року в силу пункту 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, а позовна заява подана до суду лише 03.12.2020.
Водночас позивач просить суд поновити строк позовної давності з підстав того, що перебіг позовної давності слід відраховувати з 18.11.2020, тобто з моменту коли прокуратура довідалась про наявність порушення інтересів держави.
З огляду на зазначене суд повідомляє, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який триває і на час ухвалення даного рішення.
Між тим, відповідно до ч. 5 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктами 12-14 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З наведеного слідує, що строки позовної давності визначені ст. 258 Цивільного кодексу України продовжені на чад дії карантину, а отже строки позовної давності у даній справі щодо пред'явлення вимог зі стягнення пені та штрафу є такими, що не пропущені.
Щодо повноважень прокуратури на представництво інтересів держави в особі позивача.
Положеннями ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 ГПК України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.
Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
Так, відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Так, у матеріалах справи наявний лист Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №14/11459 від 18.11.2020 до Виконуючого обов'язки військового прокурора Луцького гарнізону з повідомленням про неналежне виконання окремими суб'єктами підприємницької діяльності та юридичними особами перед Луцьким прикордонним загоном договірних зобов'язань щодо виготовлення та постачання товарів в рамках Програми транскордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства «Польща - Білорусь - Україна 2014 -2020» за проектом «Удосконалення системи спостереження на українсько-польському кордоні (Північний сектор)». Також позивачем зазначено, що своїми діями такі суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи фактично підривають боєздатність військової частини та обороноздатність країни в цілому.
У вказаному листі міститься повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про те, що через відсутність коштів на оплату судового збору та правничу допомогу останній самостійно не може звернутися до суду з метою захисту свого порушеного права та інтересів держави в цілому, у зв'язку з цим, Луцький прикордонний загін просить Військову прокуратуру луцького гарнізону звернутися до суду в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з метою стягнення з ПАТ «Банкомзв'язок» існуючої заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Отже, в контексті зазначених вище положень судової практики повідомлення Прокуратури про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) за наявності відповідних підстав (наявності порушень виконання ПАТ «Банкомзв'язок» договірних зобов'язань, що завдають (завдали) шкоду інтересам держави) самостійно не звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави - є достатнім аргументом для підтвердження перед судом підстав для представництва Прокуратури у даній справі.
Також суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" (09025, Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Ордаша, буд. 19, код ЄДРПОУ 19353391) на користь Луцького прикордонного загону (Військова частина 9971) Державної прикордонної служби України (43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Стрілецька, буд. 6, код ЄДРПОУ 14321661, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, № рах. UA988201720343130001000018271) 2078334,05 грн пені та 1353333,80 грн штрафу за прострочення виконання зобов'язання щодо поставки першого та другого мобільного тепловізійного комплексу спеціального призначення, нараховані за період з 01.11.2019 по 18.03.2020.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" (09025, Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Ордаша, буд. 19, код ЄДРПОУ 19353391) на користь Волинської спеціалізованої прокуратури у Військовій та Оборонній сфері Західного регіону (43000, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 2, код ЄДРПОУ 38326057) 51475,02 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2021.
Суддя А.Ф. Черногуз