номер провадження справи 15/70/19
21.04.2021 Справа № 908/828/19
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Крохмаль А.С., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49051, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Страйк Інтерпрайз", 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А
про стягнення коштів
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: Якушев С.О., ордер серія ЗП № 047505 від 08.01.2019, Данильченко О.О., адвокат, ордер серія ЗП № 047505 від 08.01.2019; у попередніх судових засіданнях - Мельникова Я.В., ордер серія ЗП № 048054 від 02.05.2019;
від відповідача: Ємельянова О.О. ордер серія ЗА № 008941 від 15.02.2021; у попередніх судових засіданнях - Сиваш О.О., директор, наказ № 4-К від 30.11.2016, Виписка з ЄДР.
Суть спору
Господарським судом Запорізької області розглядається позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Страйк Інтерпрайз", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 4С16073ЛИ від 28.08.2016 розмірі 192 694 931,88 грн, з яких: прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна в розмірі 84 870 178,84 грн, прострочена заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном в розмірі 69 830 826,48 грн, пеня за порушення грошового зобов'язання в розмір 37 993 926,56 грн.
Ухвалою суду від 08.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/828/19, присвоєно справі номер провадження 15/70/19. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 07.05.2019. Ухвалою суду від 07.05.2019 підготовче засідання відкладено на 21.05.2019.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.05.2019 призначено у справі № 908/828/19 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17, офіс. 361).
03.09.2020 суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог б/н від 03.09.2020 в якій Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" збільшило розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 441 687 303,93 грн, з яких: 167 097 493,29 грн - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 150 279 804,57 грн - прострочена заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном, 124 310 006,07 грн - пеня за порушення грошового зобов'язання.
25.01.2021 до Господарського суду Запорізької області від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експерта № 5079/5080-19 від 28.12.2020 за результатами проведення комісійної судово - економічної експертизи призначеної ухвалою суду від 21.05.2019 у справі № 908/828/19.
Ухвалою суду від 01.02.2021 поновлено провадження у справі № 908/828/19, призначено судове засідання на 08.02.2021.
Ухвалою суду від 08.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Підготовче засідання відкладено на 22.02.2021.
19.02.2021 на адресу суду надішли письмові пояснення, щодо висновків експертів від Акціонерного товариства комерційного банка "Приватбанк".
19.02.2021 на адресу суду надійшло клопотання про виклик експертів від Акціонерного товариства комерційного банка "Приватбанк".
22.02.2021 на адресу суду надійшло клопотання про призначення проведення повторної експертизи від Товариства з обмеженою відповідальністю "Страйк Інтерпрайз".
22.02.2021 до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог в якій Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" просило стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу № 4С16073ЛИ від 20.08.2016 станом на 15.02.2021 у розмірі 523 399 802,52 грн, у т. ч. прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна в сумі 196 500 159,57 грн, прострочена заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном у сумі 181 570 865,04 грн, пеня за порушення грошового зобов'язання в сумі 145 328 777,91 грн.
22.02.2021 в судовому засіданні оголошено перерву в підготовчому засіданні до 18.03.2021.
11.03.2021 на адресу суду надійшли письмові пояснення та клопотання про призначення повторної судової економічної експертизи від Товариства з обмеженою відповідальність "Страйк Інтерпрейз".
17.03.2021 на адресу суду надійшли заперечення проти клопотання про призначення повторної експертизи від Акціонерного товариства комерційного банка "ПриватБанк".
18.03.2021 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи та клопотання про призначення повторної судової економічної експертизи з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
У судовому засіданні 18.03.2021 за результатами розгляду клопотань, з урахуванням позиції представника позивача, відмовлено у проведенні повторної експертизи. Відмовлено, у зв'язку з тим, що відповідач не позбавлений можливості самостійно здійснити перевірку розрахунку сум, заявлених до стягнення. Інші обставини наведені експертами у експертному висновку не є такими, що не можуть бути досліджені та вирішені за наявними у справі доказами. Також, суд не вбачає підстав для проведення повторної експертизи з власної ініціативи.
Ухвалою суду від 18.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної судової експертизи від Товариства з обмеженою відповідальністю "Страйк Інтерпрайз", задоволено клопотання про виклик експертів від Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/828/19 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 08.04.2021. Задоволено заяву про збільшення розміру позовних вимог. Викликано в судове засідання Ількову Ніку Володимирівну та Онукевич Ірину Леонідівну судових експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.
У судовому засіданні 08.04.2021 оголошувалася перерва до 21.04.2021.
Під час розгляду справи по суті та з'ясування обставин справи представники позивача не наполягали на повторному виклику експертів у зв'язку із їх неявкою в судове засідання, зазначивши що необхідності в їх явці в судове засідання вже немає.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № 4С16073ЛИ від 20.08.2016. Лізингоодержувач сплату суми лізингових платежів встановлену Графіком лізингових платежів здійснював частково у зв'язку з чим, у Лізингоодержувача станом на 15.02.2021 за Договором фінансового лізингу утворилась заборгованість у загальному розмірі 523 399 802,52 грн, яка складається з: 196 500 159,57 грн - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна (пункти 2.2., 6.2.8., 6.2.11. договору), 181 570 865,04 грн - прострочена заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном (пункти 2.3.2., 2.3.3., 6.2.11. договору), 145 328 777,91 грн - пеня за порушення грошового зобов'язання (пункт 7.1. договору).
У судовому засіданні 21.04.2021 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові б/н від 05.04.2019, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н від 22.02.2021.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав зазначених у відзиві б/н від 25.04.2019. Обґрунтовуючи заперечення зазначає, що відповідно до позову та розрахунку пеня за порушення строків розрахована виходячи з 360 днів, замість 365. Відповідно до п. 2.3.2. договору фінансового лізингу від 28.08.2016, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку 2. Таким чином, договором фінансового лізингу передбачено використання 360 днів у році виключно для відсоткової винагороди, а отже розрахунок пені розрахований позивачем є невірним. Позивачем безпідставно визначено 25 число місяця як дату на яку здійснюється розрахунок, оскільки пункт 2.3.4 виключено з договору фінансового лізингу додатковою угодою від 22.08.2016. Необґрунтованим є щоденне нарахування відсоткової винагороди з огляду на різний підхід до строків нарахування відсоткової винагороди та застосування неіснуючих умов договору. Висновок експертів вважає неповним та неясним, який може виправлено шляхом призначення повторної експертизи. Просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу "Оберіг".
В судому засіданні 21.04.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено 05.05.2021.
Заслухавши доводи представника позивача та відповідача, дослідивши надані докази, суд установив наступне.
20.08.2016 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (позивач, банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Страйк Інтерпрайз" (відповідач, лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4С16073ЛИ (договір).
Відповідно до п. 1.1. договору банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.
У додатку 1 до договору сторони погодили найменування нерухомого майна (предмета фінансового лізингу), на загальну вартість 416 537 772,00 грн.
Пунктом 1.2. договору сторони узгодили, що вартість майна становить: 416 537 772,00 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2.
У додатку № 2 визначено, що графік лізингових платежів. Графіком лізингових платежів передбачена сплата Лізингоодержувачем лізингових платежів 25.09.2016, 25.08.2017, а починаючи з 25.09.2017 - щомісяця до 25.07.2024.
Відповідно до п. 2.2 договору лізингові платежі сплачуються на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього договору.
Відповідно до пунктів 2.3., 2.3.2. договору Лізингоодержувач сплачує банку відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений в додатку № 2.
Починаючи з 07.11.2016 згідно з укладеною 04.11.2016 сторонами додаткової угоди до договору фінансового лізингу № 4С16073ЛИ внесені зміни до пунктів 2.3.2, 2.3.3 розділу « 2. Лізингові платежі» договору, та викладені в наступній редакції:
« 2.3.2. Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 10,5 (десять цілих п'ять десятих) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку № 2; та фіксований розмір винагороди за користування Майном, що складає 56 090 000,00 грн - в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку 2.
2.3.3. У випадку порушення Лізінгоодержувачем зобов'язань по сплаті лізінгових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування Майном складає 21 (двадцять один) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку № 2».
Додаткову угоду було підписано сторонами із використанням електронного цифрового підпису, про що сторони домовились в Угоді про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 29.12.2015.
За змістом п. 3.1. договору передача банком та прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна - зазначеним у додатку № 3, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 6.2.11. Договору, в редакції від 29.07.2016 року, Лізингоодержувач зобов'язався сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)»; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банка, безпосередньо пов'язані з цим договором.
Пунктом 6.2.8. Договору на Лізингоодержувача було покладено обов'язок не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо такі зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору.
Позивачем свої зобов'язання за договором було виконано в повному обсязі, передавши відповідне майно Лізингоодержувачу, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 25.08.2016, який підписано із використанням електронного цифрового підпису, про що сторони домовились в Угоді про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 29.12.2015.
Як вбачається з виписок по рахунку 20713050000454, 20773057051402 лізингові платежі відповідачем сплачувались з порушенням умов договору, зокрема, встановлених строків для їх оплати та не у повному розмірі, чим допускав щомісячне прострочення спати лізингових платежів. Таким чином, у Лізингоодержувача наявна прострочена заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна в розмірі 196 500 159,57 грн, що також підтверджується випискою по рахунку 80308050055832.
Викладені вище обставини, стали підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов поговору позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, що підтверджується Актом прийому-передачі майна від 25.08.2016.
Відповідно до ст. 16. Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи заперечення відповідача проти задоволення позову та відсутність у відповідача працівників які мають знання та кваліфікацію для здійснення контррозрахунку суми нарахованої позивачем, судом у справі № 908/828/19 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою суду від 21.05.2019 на вирішення експерту під час проведення судової економічної експертизи, на вирішення судовому експерту поставлені наступні питання:
1. Чи відповідає наявний у матеріалах справи № 908/828/19 розрахунок заборгованості (прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; прострочена заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном; пеня за порушення грошового зобов'язання) лізингоодержувача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Страйк Інтерпрайз", ідентифікаційний код юридичної особи 39743387) перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) умовам укладеного між вказаними сторонами договору фінансового лізингу № 4С16073ЛИ виходячи з вартості переданого майна у сумі 416 537 772,00 грн та погашення лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 4С16073ЛИ від 28.08.2016?
2. У разі невідповідності розрахунку заборгованості (прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; прострочена заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном; пеня за порушення грошового зобов'язання) наведеного Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) в матеріалах справи № 908/828/19 здійснити розрахунок заявлених до стягнення сум у позові від 28.03.2019 з урахуванням умов договору фінансового лізингу № 4С16073ЛИ від 28.08.2016.
За результатами проведення експертного дослідження складено висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5079/5080-19 від 28.12.2020 та здійснено наступні висновки:
По першому питанню.
Наявний у матеріалах справи № 908/828/19 розрахунок заборгованості лізингоодержувача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Страйк Інтерпрайз» ідентифікаційний код юридичної особи 39743387) перед Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) відповідає умовам укладеного між вказаними сторонами договору фінансового лізингу №4С16073ЛИ виходячи з вартості переданого майна у сумі 416 537 772,00 грн. та погашення лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 4С16073ЛИ від 20.08.2016 р. підтверджується частково, а саме у частині простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна в розмірі 84 870 178,84 (вісімдесят чотири мільйона вісімсот сімдесят тисяч сто сімдесят вісім гривень, 84 копійки) гривень.
Розрахунок простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном та пені за порушення грошового зобов'язання, наявний у матеріалах справи № 908/828/19, експертами не підтверджується.
По другому питанню.
Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Страйкінтерпрайз» за договором фінансового лізингу № 4С16073ЛИ від 20.08.2016 року станом на 01.03.2019 року складає 176 034 439,21 (сто сімдесят шість мільйонів тридцять чотири тисячі чотириста тридцять дев'ять гривень, 21 копійка) гривень, у тому числі:
- прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна - 84 870178,84 грн (вісімдесят чотири мільйони вісімсот сімдесят тисяч сто сімдесят вісім гривень 84 коп.);
- прострочену заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном - 69 711 131,82 грн (шістдесят дев'ять мільйонів сімсот одинадцять тисяч сто тридцять одна гривня 82 коп.);
- пеня за порушення грошового зобов'язання - 21 453 128,55 грн (двадцять один мільйон чотириста п'ятдесят три тисячі сто двадцять вісім гривень 55 коп.).
Відповідно до статті 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути вмотивоване в судовому рішенні.
Експертним висновком № 5079/5080-19 від 28.12.2020 установлено, що «Розбіжність між наявними в матеріалах справи № 908/828/19 розрахунком заборгованості у частині простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном і результатами дослідження складає 119 694,66 грн: 69 830 826,48 грн - 69 711 131,82 грн = 119 694,66 грн.
Причини розбіжності полягають у наступному:
1) Банком нарахування проводились станом на 27 число кожного місяця, в той час як п. 2.3.4. Договору № 4С16073ЛИ від 20.08.2016 року встановлено нарахування 25 числа (Т.1, а.с. 22). У зв'язку з чим змінилась кількість днів нарахування відсоткової винагороди за користування майном.
2) Установлено повторне нарахування відсоткової винагороди:
- 30.12.2016 за документом № G1230В5С49 нарахована сума 120 060,89 грн (Т.1, а.с. 74);
- 30.12.2016 за документом № G1230ZЕMDB - сума 240 121,77 грн (Т.1, а.с. 75).
3) Банком при нарахуванні не враховано суму сплачену в рахунок вартості майна за платіжним документом № 57 від 31.01.2018 у розмірі 125 000,00 грн (Т.1, а.с. 63)».
З приводу наведеної інформації суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункті 2.3.2 пункту 2 договору фінансового лізингу відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений у додатку № 2. Винагорода за користування майном отриманим в лізинг визначається у розмірі, що визначається за формулою наведеною у підпункті 2.3.4 договору фінансового лізингу.
Додатковою угодою від 22.08.2016 до договору фінансового лізингу № 4С16073ЛИ від 20.08.2016 виключено з договору підпункт 2.3.4 пункту 2.3 розділу 2 «лізингові платежі» договору.
Додатковими угодами від 25.08.2016 та 04.11.2016 внесено зміни до договору фінансового лізингу в частині розміру відсоткової винагороди та фіксованого розміру винагороди за користування майном, що становить 10,5% та 56 090 000,00 грн, відповідно.
Посилання як експертів так і відповідача на те, що банком нарахування проводилося станом на 27 число кожного місяця та порушення порядку розрахунків не враховуючи, що 25 число місяця як дата на яку здійснюється розрахунок, а з 25 числа місяця по останній день - строк, протягом якого виставляється та сплачується винагорода, суд вважає безпідставним.
Розрахунок винагороди наведений Банком здійснено з урахуванням умов підпункту 2.3.2 договору фінансового лізингу, а саме: відсоткова винагорода сплачується щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначеного в Додатку № 2 та фіксований розмір винагороди за користування майном сплачується в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначеного в додатку № 2. У Додатку № 2 Графік лізингових платежів до договору фінансового лізингу № 4С16073ЛИ термін сплати лізингового платежу визначено 25 число кожного місяця.
Щодо повторного нарахування відсоткової винагороди на суму 120 060,89 грн суд зазначає, що відповідно до виписки по рахунку № 20782057051965 нарахування відсоткової винагороди здійснюється щоденно, протягом дії договору. Згідно із даними виписки 30.12.2016 відповідачу нарахована відсоткова нагорода в сумі 240 121,77 грн та 04.01.2017 у сумі 360 182,66 грн. З урахуванням святкових та неробочих днів за період з 30.12.2016 по 04.01.2017 (5 днів) усього нарахована нагорода 600 304,43 грн. При поділі суми 600 304,43 грн на 5 виходить 120 060,89 грн, тобто розмір щоденної нарахованої відсоткової винагороди. Відтак подвійне нарахування відсоткової нагороди відсутнє.
Щодо неврахування банком суми сплаченої в рахунок вартості майна за платіжним дорученням № 57 від 31.01.2018 у розмірі 125 000,00 грн.
Дана обставина не відповідає дійсності, оскільки за випискою по рахунку № 20713050000454 платіж у сумі 125 000,00 грн зараховано в рахунок вартості лізингового майна та відображено у таблиці розрахунку заборгованості за договором № 4С16073ЛИ станом на 15.02.2021 шляхом віднімання від залишку простроченої заборгованості за наданим кредитом станом на 26.01.2018 - 23 397 801,89 грн, залишку простроченої заборгованості за наданим кредитом станом на 31.01.2018 - 23 272 801,89 грн, отримаємо 125 000,00 грн. Тобто банком враховані кошти, перераховані відповідачем в рахунок вартості лізингового майна та зменшено залишок простроченої заборгованості за наданим лізингом на суму 125 000,00 грн
З урахуванням наведеного, суд відхиляє наведені висновки експертів, як такі, що не відповідають обставинам справи та наданим доказам.
За час розгляду справи прострочена заборгованість відповідача перед позивачем збільшилась.
31.08.2020 АТ КБ «ПриватБанк» на адресу суду подано заяву про збільшення позовних вимог. Так, станом на 18.08.2020 року, за відповідачем рахувалась прострочена заборгованість за договором фінансового лізингу № 4С16073ЛИ від 20.08.2016 у загальному розмірі 441 687 303,93 грн, яка складалась з: 167 097 493,29 грн - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна (пункти 2.2., 6.2.8., 6.2.11. договору), 150 279 804,57 грн - прострочена заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном (пункти 2.3.2., 2.3.3., 6.2.11. договору), 124 310 006,07 грн. - пеня за порушення грошового зобов'язання (пункт 7.1. договору).
Станом на 15.02.2021 прострочена заборгованість відповідача за договором фінансового лізингу № 4С16073ЛИ від 20.08.2016 становить 523 399 802,52 грн та складається з: 196 500 159,57 грн - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна (пункти 2.2., 6.2.8., 6.2.11. договору), 181 570 865,04 грн - прострочена заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном (пункти 2.3.2., 2.3.3., 6.2.11. договору); 145 328 777,91 грн - пеня за порушення грошового зобов'язання (пункт 7.1. договору).
Як свідчать матеріали справи, відповідачем зобов'язання за договором належним чином не виконувались та обумовлені договором лізингові платежі були сплачені лише частково, таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна у розмірі 196 500 159,57 грн та заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном у розмірі 181 570 865,04 грн, підлягають задоволенню.
Крім того, за неналежне виконання умов договору, позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 25.08.2016 по 15.02.2021 в сумі 145 328 777,91 грн.
Позивач обґрунтовує стягнення пені посилаючись на пункті 7.1. договору, відповідно до якого, сторони визначили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Умовами пунктів 7.9 та 7.10 договору фінансового лізингу сторони погодили, що строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат встановлюються тривалістю 15 років; нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане лізинг одержувачем.
Під час розрахунку пені позивачем з урахуванням умов підпункту 2.3.2 пункту 2.3 договору фінансового лізингу позивач використовує метод «факт/360», який передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці але умовно в році 360 днів.
Відповідач заперечує з приводу використання такого методу при нарахуванні пені та зазначає, що використання 360 днів у році передбачено виключно для відсоткової винагороди розрахунок пені повинен бути здійснений з урахуванням 365 днів у році.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В свою чергу, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Постановою правління НБУ від 18.06.2003 № 255, яка була чинною на дату укладання договору, пунктом 2.9 глави 2 розділу ІІ Правил до інших операційних доходів і витрат віднесено неустойку (штрафи, пені).
Відповідно до пункту 1.18 глави 1 «Загальні принципи відображення в бухгалтерському обліку доходів і витрат" розділу III «Бухгалтерський облік доходів і витрат байку» зазначено, що для обрахування процентних доходів і витрат застосовуються такі методи визначення кількості днів:
- метод "факт/факт" - передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році;
- метод "факт/360" - передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів;
- метод "30/360" - передбачає, що для розрахунку використовується умовна кількість днів у році - 360, у місяці - 30.
Згідно із пунктом 165 постанови НБУ від 21.02.2018 № 14 «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України» розрахунковий період для нарахування процентних доходів (витрат) визначається договором відповідно до вимог законодавства України.
Для обрахування процентних доходів і витрат застосовуються такі методи визначення кількості днів:
1) метод "факт/факт" - передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році;
2) метод "факт/360" - передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів;
3) метод "30/360" - передбачає, що для розрахунку використовується умовна кількість дні» у році - 360, у місяці - 30.
Позивач стверджує, що оскільки у п. 7.1. договору фінансового лізингу визначено, що пеня є процентами річних, - то згідно з п. 2.3.2 договору при нарахуванні пені має використовуватися метод на рік, отже пеня за договором вираховується наступним чином:
2 х ставка НБУ, яка діяла на відповідну дату : 360 днів па рік : 100 %.
Фактично п. 7.1. визначає розмір відсоткової станки, яка має застосовуватись на відповідну дату нарахування пені, тоді як порядок розрахунку процентів річних визначений її. 2.3.2.
Суд не погоджується з таким твердження та зазначає, що пеня не є процентами річних, а є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розрахунковий період для нарахування пені визначається договором, як це визначено пунктом 165 постанови НБУ від 21.02.2018 № 14.
Ані умовами підпункту 2.3.2 пункту 2.3, ані умовами розділу 7 договору фінансового лізингу не визначено, що для обрахування пені застосовується один із вище наведених методів.
Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 договору фінансового лізингу застосування методу визначення кількості днів - « 360 днів у році», передбачено лише для відсоткової винагороди за користування майном.
Застосування вказаного методу, як і умов підпункту 2.3.2 пункту 2.3 для визначення розрахункового періоду для нарахування пені є безпідставним. Крім того, розділом 2 договору фінансового лізингу в якому міститься підпункт 2.3.2 передбачені умови розміру, структура, строки сплати лізингових платежів встановлені додатком № 2, до яких пеня не відноситься.
Здійснивши перевірку розрахунків пені позивача за спірний період за допомогою Інформаційної - пошукової системи «Законодавство» та застосувавши положення ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», враховуючи умову договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення пені, а саме: за період з 25.08.2016 по 15.02.2021 на загальну суму 82 689 600,13 грн.
У стягненні пені в розмірі 62 639 177,78 грн, судом відмовляється у зв'язку з безпідставністю позову в цій частині.
Експертний висновок в частині здійснення перерахування пені суд відхиляє, оскільки його проведено без врахування нарахування пені на відсотки винагороди на залишок простроченої заборгованості за кредитом, а лише шляхом перевірки пені нарахованої на залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України. суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Інших доводів в обґрунтування заперечень щодо позову відповідачем не наведено.
Заперечення відповідача на позов суд вважає, частково обґрунтованими з урахуванням вище наведеного.
В іншій частині доводи наведені відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову, суд вважає безпідставними та не підтвердженими належними, та допустимими доказами.
Не погоджуючись з розрахунком наведеним позивачем в обґрунтування заборгованості заявленої до стягнення, відповідачем власного розрахунку та документів на підтвердження розрахунку не надано. Після збільшення розміру позовних вимог зазначив про необхідність проведення повторної експертизи, у т. ч. з перевіркою розрахунку збільшених позовних вимог. Судом доводи відповідача визнані безпідставним та відхилені, із подальшим проведенням судом самостійної перевірки розрахунку заборгованості.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати пов'язані із проведення експертизи покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Страйк Інтерпрайз" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А; ідентифікаційний код юридичної особи 39743387) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49051, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) прострочену заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна у розмірі 196 500 159,57 грн (сто дев'яносто шість мільйонів п'ятсот тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень 57 коп.), прострочену заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном у розмірі 181 570 865,04 грн (сто вісімдесят один мільйон п'ятсот сімдесят тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 04 коп.), пеню за порушення грошового зобов'язання у розмірі 82 689 600,13 грн (вісімдесят два мільйона шістсот вісімдесят дев'ять тисяч шістсот гривень 13 коп.), судовий збір у розмірі 591 884,84 грн (п'ятсот дев'яносто одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири гривні 84 коп.). Видати наказ.
У задоволені позову в частині стягнення пені в сумі 62 639 177,78 грн, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05 травня 2021 року.
Суддя І. С. Горохов