61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
26.04.2021 Справа № 905/409/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Єжи Ґеройця, будинок 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (4404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; код ЄДРПОУ: 40150216)
до відповідача: приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ ЛЕВЧЕНКА, будинок 1; код ЄДРПОУ: 00191129)
про стягнення 68 651, 86 грн., з яких: плата за користування вагонами в розмірі 10 235,16 грн., збір за зберігання вантажу в розмірі 40 786,56 грн., збір за охорону вантажу в розмірі 17 630,14 грн.,-
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення 68 651, 86 грн., з яких: плата за користування вагонами в розмірі 10 235,16 грн., збір за зберігання вантажу в розмірі 40 786,56 грн., збір за охорону вантажу в розмірі 17 630,14 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов п.6 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії №1/28 від 28.02.2017, а саме затримку вагонів на коліях ст. Маріуполь-сортувальний протягом 41 год. 09 хв., що стало підставою для нарахування позивачем плати за користування вагонами в розмірі 10 235,16 грн., збору за зберігання вантажу в розмірі 40 786,56 грн., збору за охорону вантажу в розмірі 17 630,14 грн.
Разом із позовною давністю позивачем було подано заяву про поновлення строку позовної давності на подання даного позову, в обґрунтування якої позивач посилався на те, що вже звертався до суду з таким позовом, проте ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.02.2021 по справі № 905/222/21 його було повернуто. Також у заяві про поновлення строку позовної давності позивач просив суд врахувати, що строки позовної давності продовжені на час дії карантину.
З приводу заяви позивача про поновлення строку позовної давності суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.
Відповідно до пункту 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються, зокрема: д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.
Згідно приписів ст. 315 Господарського кодексу України якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, №№ 40 - 44, ст. 356) доповнили пунктами 12 -14 такого змісту:
« 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID -19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції постанови №215 від 16.03.2020) з 12 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.
Таким чином, враховуючи, що терміни позовної давності, що визначені приписами п. 6 ч. 2. ст. 258 ЦК України є продовженими на період карантину та не є пропущеними позивачем.
Представник позивача під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог. У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що нарахування плати за користування вагонами здійснено з урахуванням 4 годин, необхідних для вивезення прийнятого відповідачем вантажу з передавальної колії власним локомотивом. Також позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача на визначену в акті обстеження під'їзної колії середньодобову кількість вагонів по ст. Маріуполь-Сортувальний у розмірі 219 одиниць, оскільки це не обмежує кількість вагонів ні з максимальної, ні з мінімальної сторони. Крім того, договір № 1/28 від 28.02.2017 не встановлює будь-яких обмежень щодо мінімальної, максимальної кількості вагонів, що мають забиратися на під'їзну колію відповідача. Також представник позивача наполягав на тому, що зберігання вантажу та охорона вантажу є різними послугами за своєю природою. А безоплатне зберігання вантажу стосується виключно збору за зберігання вантажу. Тому, збір за охорону вантажу нараховується відповідно до Розділу 2, гл. 31 п. 31.5 Збірника тарифів на перевезення вантажів та умовам укладеного між сторонами договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 1/28 від 28.02.2017. Посилання відповідача не спростовують правомірність і обґрунтованість позовних вимог, а тому ці заперечення мають бути відхилені судом.
Представник відповідача під час розгляду справи надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог відповідач посилався на те, що до складу даного потягу входило 30 вагонів, які прибули за досильними накладними, з них 15 вагонів СМГС, із яких 10 вагонів прибули раніше основної відправки. У зв'язку з викладеним, для підтвердження факту прибуття та неприбуття частини вантажу знадобився додатковий час для оформлення належної документації, в тому числі і проведення митного оформлення по вагонам СМГС. Крім того, фактично 17.08.2020 на під'їзну колію комбінату прибуло 764 вагони, із яких на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 354 вагони, що перевищило середньодобове прибуття вагонів по станції Маріуполь-Сортувальний на 61,4 %. Відповідач у відзиві на позовну заяву наголошував на тому, що позивачем виконано розрахунок збору за зберігання вантажу всупереч ст. 46 Статуту та п. 8 Розділу 7 ППВ, в результаті чого час зберігання вантажу у потягу № 9535 завищено на добу. На думку відповідача, несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло виключно з причин, що залежать від залізниці, оскільки саме перевищення узгодженого залізницею і підприємством середньодобового прибуття вагонів (219 одиниць) - є корінною причиною несвоєчасного забирання вантажовласником вагонів, які прибули в поїзді № 3283, з колій загального користування. Крім того, момент затримки вагонів з вантажем може наступити тільки після закінчення терміну безоплатного зберігання вантажу, і тому нараховувати збір за охорону вантажу потрібно після закінчення безоплатного зберігання, оскільки вантаж, який знаходиться на коліях загального користування у безоплатному зберіганні не може вважатися затриманим.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -
14.02.2018 між публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (нині - акціонерне товариство «Українська залізниця») (далі - перевізник) та приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - замовник) був укладений договір надання послуг № №00039/ЦТА-2018 (далі - договір-1), предметом якого, згідно з пунктом 1.1. договору-1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.
Надання послуг за договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п.1.3. договору 1).
Замовник, зобов'язався, зокрема, оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.п.2.1.6., 2.1.7. договору 1).
Перевізник зобов'язався, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «МЕСПЛАН», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору; складати документи передбачені пунктом 1.3. договору щодо нарахування сум платежів (п.п.2.3.2., 2.3.5. договору 1).
Відповідно до п.3.1. договору 1 розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця» (п.4.1. договору 1).
Сторони договору несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України (п.5.1. договору 1).
Відповідно до п.12.1 договору-1, він вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ» або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із Сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої Сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
В матеріалах справи відсутні докази припинення договору-1, жодних із сторін не посилається на закінчення строку дії договору або його припинення з інших підстав, тому суд вважає, що строк дії договору-1 був продовжений.
Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
Також 28.02.2017 між публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - залізниця) та приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - власник колії) року був укладений договір № 1/28 про експлуатацію залізничної під'їзної колії приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії «Донецька залізниця (далі - договір 2).
Відповідно до п.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, станцією Сартана-ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний залізниці. Під'їзна колія обслуговується локомотивами власника колії.
Згідно п. 3 договору 2 рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь-Сортувальний Залізниці та Рудна Власника колії.
Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці. Придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т. ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна, встановлюється робітниками залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф. ВУ-15 (п.5 договору-2 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 до договору № 1/28 від 28.02.2017).
Згідно з пунктом 6 договору-2 (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 до договору № 1/28 від 28.02.2017) кількість вагонів в кожній передачі, яка здається власнику колії встановлюється: в маршрутах з доменним коксом, окатишами залізорудними, порожніми хоперами під навантаження - в кількості, що прибуває на станцію; в поїздах з різними вантажами - не більше 228 осей; в маршрутах, що прибувають на станцію Рудна - не більше 220 осей.
Вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 3-х годин після закінчення передавальних операцій, по станції Рудна власника колії - впродовж 4-х годин, після закінчення передавальних операцій.
Відповідно до пункту 10 договору-2 на під'їзній колії встановлюється загальний (єдиний) термін знаходження вагонів - 29,2 годин.
Відповідно до пункту 14 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:
- за користування вагонами (контейнерами) згідно Правилам користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 (пп. «б»);
- інші збори і плати згідно Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1 (пп. «в»).
Збори і плати вносяться залізниці згідно чинного законодавства.
Згідно з пунктом 15 договору 2 (в редакції додаткової угоди 17.07.2018), при переданні на під'їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника Залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої Системи УЗ.
Строк дії договору про експлуатацію колії погоджений до 31.12.2020 включно (п.19 договору в редакції додаткової угоди від 19.11.2019).
За приписами пункту 15.27 Правил технічної експлуатації (ПТЕ) залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України №411 від 20.12.1996, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України за №50/1854 від 05.02.1997 (з подальшими змінами і доповненнями): "Забороняється ставити в поїзди: вагони несправні, що загрожують безпеці руху та стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться".
Відповідно до пункту 10.3 ПТЕ залізниць України: "Забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, включаючи спеціальний рухомий склад, з тріщиною в будь-якій частині осі колісної пари чи тріщиною в ободі, диску і ступиці колеса, за наявності гострокінцевого накату на ділянці сполучення підрізаної частини гребеня колісної пари з його вершиною, а також при таких зношеннях і пошкодженнях колісних пар, які порушують нормальну взаємодію колії та рухомого складу".
Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2020 о 03 год. 40 хв. на станцію Маріуполь-Сортувальний на адресу відповідача зі станції Волноваха прибув потяг №9535, до складу якого входило 59 вагонів, з яких: 6 вагонів порожніх, 6 вагонів з вантажем «лом чорних металів», 28 вагонів - вантаж «вугілля», 18 вагонів - вантаж «руда», 1 контейнер. Із загальної кількості вагонів входило 7 вагонів філії «Центру транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» та 39 власних вагонів.
Факт подачі позивачем спірних вагонів потягу № 9535 на 5 колію станції Маріуполь-Сортувальний о 03год 40 хв. та їх передача 17.08.2020 о 22 год. 34 хв. підтверджений пам'яткою № 2420 про подавання вагонів.
Згідно пам'ятки передача вагонів відбулась без зауважень щодо їх технічного стану.
Вагони у кількості 46 шт були передані на відповідальність одержувача о 06 год. 06 хв., а 3 вагони передані о 22 год.34 хв. 17.08.2020 згідно умов договору № 1/28 від 28.02.2017.
Фактично вагони були вивезені відповідачем 19.08.2020 о 03 год. 15 хв., що підтверджується актами про затримку вагонів та загальної форми № 1-83 від 19.08.2020 та № 6-359 від 19.08.2020.
Відповідно до п.6 договору №1/28 ( в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці, впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто відповідач повинен був забрати спірні вагони з 5 колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Згідно акту про затримку вагонів № 1-83 від 19.08.2020, що складений у присутності агента комерційного станції та прийомоздавальника, потяг у кількості 59 вагонів прибраний з 5 колії парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний 19.08.2020 о 03-15год.
Таким чином, оскільки приймально-здавальні операції 46 вагонів були здійснені 17.08.2020 у період з 06 год. 06 хв. до 10 год. 06 хв, то відповідач повинен був забрати спірні вагони в період з 06 год 06 хв. до 10 год. 06 хв. 17.08.2020. Оскільки приймально-здавальні операції 3 вагонів були здійснені 17.08.2020 у період з 22 год.34 хв. до 02 год. 34 хв 18.08.2020, то відповідач повинен був забрати спірні вагони в період з 02 год. 34 хв. 18.08.2020 до 06 год. 34 хв. 18.08.2020.
Фактично, час простою вагонів потягу, на станції Маріуполь-Сортувальний, тривав до 19.08.2020 до 03 год 15 хв., про що залізницею, 19.08.2020, у присутності НТК Ільїної Є.А., та комерційного агента Ставрієнко Г.А. станції Маріуполь-Сортувальний був складений акт загальної форми №6-359.
Відомість плати за користування 39 вагонами № 20089145р, відомість плати за користування 3 вагонами № 20089148р та накопичувальна картка №20080882, були пред'явлені ПрАТ " ММК ім. Ілліча" для підписання і оплати. Представник ПрАТ "ММК ім. Ілліча" відомість і накопичувальні картки підписав із зауваженнями такого змісту: "сума 48 680,58 грн. відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку".
Загальний час простою 39 вагонів потягу за період з 10 год.06 хв. 17.08.2020 до 03 год 15 хв. 19.08.2020 склав 41 год. 09 хв.
Загальний час простою 3 вагонів потягу за період з 02 год. 34 хв. 18.08.2020 до 03 год 15 хв. 19.08.2020 склав 24 год. 41 хв.
Претензією від 09.09.2020 залізниця звернулась до приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з вимогою сплатити кошти у розмірі 68 651,86 грн, в тому числі плата за користування вагонами, збір за зберігання та охорону вантажу.
Листом №94/691 від 25.09.2020 відповідач відхилив вимоги претензії, з посиланням на те, що несвоєчасне звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний сталося з причин, що не залежали від ПрАТ "ММК ім. Ілліча".
Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Оцінюючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 ЦК України). Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (частина 2 статті 908 ЦК України).
Положеннями частини 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, пунктом 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України. Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.
Пунктом 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України №864/5085 від 24.11.2000).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Абзацом 2 пункту 64 Статуту залізниць визначено, що для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії.
Статтею 71 Статуту встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Пунктом 46 Статуту залізниць передбачено, що на одержувача покладено обов'язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України №644 від 21.11.2000.
Пунктами 4, 5 зазначених Правил передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона), засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені пунктом 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Отже, обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника), у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу, з місця загального користування, в межах терміну безоплатного користування (пункт 5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (пункт 8 Правил зберігання вантажів).
У розумінні пункту 46 Статуту залізниць терміни «безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці» та «безоплатного користування місцем загального користування на залізниці» охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
Перевіривши визначені залізницею вихідні дані, судом встановлено, що позивачем, в акті загальної форми №6-359 вірно визначений час початку простою, відповідно до п.6 договору вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій. Відповідно загальний час простою також визначений правильно.
Судом відхиляються доводи відповідача стосовно наявності вини залізниці у перевищенні строку користування вагонами з наступних підстав.
Відповідно до ч. б ст. 121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача.
За приписами ч. б п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 (в редакції чинній у спірний період) вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.
Судом досліджено договір №1/28 від 28.02.2017 та встановлено, що він не містить умов максимальної переробної спроможності фронтів навантаження (вивантаження) та будь-яких обмежень щодо мінімальної або максимальної кількості вагонів, що мають забиратися на під'їзну колію відповідача.
Отже відповідач не довів, що або договором-2, або актом, або законом встановлено обмежень щодо мінімальної або максимальної кількості вагонів, що мають забиратися на під'їзну колію станції Маріуполь-Сортувальний.
Окрім цього, як слідує з вищевказаним норм, звільнення від плати можливе за умови, якщо вагони подані локомотивом залізниці. Проте, як зазначає позивач та не спростовує відповідач, поїзд № 9535 не подавався локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження), а знаходились на передавальних коліях ст. Маріуполь-Сортувальний.
За таких обставин, відповідачем не доведено наявність вини залізниці у несвоєчасному звільненні колій станції призначення Маріуполь-Сортувальний.
З посиланням на пункт 15 розділ 6 частини 1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу України №113 від 25.02.1999 за час простою позивачем, відповідачу нарахована плата за користування вагонами, яка внесена до відомості №20089145р плати за користування 39 вагонами, та плата за користування вагонами, яка внесена до відомості № 20089148р за користування 3 вагонами, на підставі пам'ятки про подання вагонів (ф. ГУ-45) №2420 у загальному розмірі 10 235,16 грн. з ПДВ.
Відповідно до відомості плати (ф.ГУ-46) № 20089146р розмір плати за користування вагонами, що нарахований відповідачу складає 8381,10 грн без ПДВ, з ПДВ 10 057,32 грн за 39 вагона.
Відповідно до відомості плати (ф.ГУ-46) № 20089148р розмір плати за користування вагонами, що нарахований відповідачу складає 148,20 грн без ПДВ, з ПДВ 177,84 грн за 3 вагона.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за користування вагонами суд встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства, проте за розрахунком суду його розмір складає 8529,955 грн. (без ПДВ), з урахуванням ПДВ 10 235,94 грн. Разом із тим, враховуючи, що згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача плату за користування вагонами у заявленому позивачем розмірі, а саме в сумі 10 235,16 грн.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України №644 від 21.11.2000.
Пунктами 4, 5 зазначених Правил передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона), засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені пунктом 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Отже, обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника), у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу, з місця загального користування, в межах терміну безоплатного користування (пункт 5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (пункт 8 Правил зберігання вантажів).
Частина 2 статті 46 Статуту передбачає, що вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
За приписами п. 2.1 глави 2 «Збір за зберігання вантажів на місцях загального користування» розділу ІІІ «Збори за роботи та послуги, пов'язані з перевезенням вантажів» збірника, після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тонн. Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 грн за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Позивачем нараховано відповідачу збір за зберігання вантажів у 49 вагонах у загальній сумі 40 786,56 грн. з ПДВ (33 988,80 без ПДВ).
Нарахована сума внесена до накопичувальної картки (ф. ФДУ-92) №20080882.
Враховуючи не прийняття судом доводів відповідача щодо вини залізниці з підстав викладених вище, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу.
Нарахування збору за зберігання вантажів позивачем здійснено з дотриманням чинного законодавства, оскільки відповідно до пункту 46 Статуту безкоштовний термін зберігання вантажів, з моменту закінчення безоплатного часу до моменту забирання вагонів відповідач мав оплачувати залізниці збір за кожну добу у розмірі 4,00 грн. та у розмірі 5,9 грн. за порожні вагони.
Судом здійснено перерахунок заявлених вимог, виходячи з розрахунку: 2802 (загальна вага нетто вагонів) х 4,00 грн. (розмір збору за зберігання однієї тонни вантажів) х 3,023 (діючий коефіцієнт) х 1(кількість діб зберігання) та визнано його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним.
Також судом здійснено перерахунок заявлених вимог, виходячи з розрахунку: 5,9 грн (розмір збору за зберігання власного і орендованого рухомого складу) х 3,023 (діючий коефіцієнт) х 1(кількість діб зберігання) х 6 (кількість порожніх вагонів) та визнано його його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним.
Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення збору за зберігання вантажу в сумі 40 786,56грн.
Щодо заявленого розміру збору за охорону вантажу суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» охорона вантажів і об'єктів залізничного транспорту здійснюються відомчою воєнізованою охороною АТ «Укрзалізниця».
Пунктом 31.5 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009 передбачено, якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата, згідно з табл. 4 п. 27 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000.
Під час розгляду даної справи ані позивач, ані відповідач не заперечували щодо того, що вантаж, адресований ПрАТ « ММК ім. Ілліча», який знаходився у вагонах №№604832849, 63253116, 67363112, 66921636, 52277241 та 67671487 включено до Переліку вантажів, які повинні супроводжуватися особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв'язку України "Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України" №18 від 20.01.1997, зареєстрованого в Мінюсті України №36/1840 від 20.02.1997, у редакції наказу Мінінфраструктури України № 363 від 27.06.2012, зареєстрованого в Мінюсті України №1171/21483 від 12.07.2012, за кодами тарифної групи 214, зазначений Перелік затверджений профільним міністерством на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення охорони вантажів, що перевозяться залізничним транспортом" №106 від 22 лютого 1994 року .
Відповідно до вимог п.31.5. Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009, якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата згідно з табл. 4.
Плата за охорону вантажу, який затримано на станціях з причин, не залежних від залізниці, нараховується кожному відправнику (одержувачу, експедитору) окремо. Плата за ставками, установленими для групи вагонів (контейнерів) або для прямих маршрутів, нараховується у разі затримки декількох вагонів (контейнерів), що були пред'явлені до перевезення одним відправником за одним напрямком перевезення від станції відправлення до станції призначення і оформлені одним перевізним документом.
Час затримки зазначається в акті загальної форми ГУ-23 з моменту її виникнення до закінчення. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Стосовно посилань відповідача на те, що нарахування плати за охорону вантажу починається з моменту закінчення терміну безоплатного зберігання вантажу, суд зазначає наступне.
Згідно п. 2 Наказу Міністерства оборони України від 20.01.1997 № 18 «Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України» вантажі, зазначені в Переліку вантажів, які повинні супроводжуватися особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України, перевозяться в супроводі та під охороною відомчої воєнізованої охорони ПАТ «Укрзалізниця» або в супроводі провідників відправника.
Таким чином, за висновком суду, твердження відповідача щодо того, що нарахування плати за охорону вантажу починається з моменту закінчення терміну безоплатного зберігання вантажу, є безпідставним.
Під час розгляду справи, суд встановив, що прийняті позивачем у серпні 2020 року до перевезення, вагони № 604832849, 63253116, 67363112, 66921636, 52277241 та 67671487 на адресу одержувача (відповідача) були затримані залізницею на станції Маріуполь-Сортувальний, з вини відповідача, про що складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 1-83 від 19.08.2020 та акт загальної форми ГУ-23 № 6-359 від 19.08.2020.
Суд також зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що час простою вагонів був викликаний необхідністю дотримання вимог Правил технічної експлуатації залізниць України і їх доставка на під'їзну колію ПрАТ "ММК ім. Ілліча" загрожувала безпеці руху (вагони були небезпечними для перевезення). Не доведено і обставин того, що під час проведення технічного огляду вагонів в парку прийому станції Маріуполь - Сортувальний, в складі потягу було виявлено несправні вагони, які загрожували безпеці руху.
Пунктом 5 договору №1/28 від 28.02.2017 (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) передбачено: "Придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна встановлюється робітниками залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф. ВУ-15", тобто саме на залізницю договором покладено обов'язок визначення технічного стану вагонів і вона в межах своїх повноважень визначила придатність вагонів під навантаження у технічному стані. В той же час відповідач за результатами приймально-здавальних операцій не позбавлений був можливості у пам'ятці №2420 про подавання вагонів зробити застереження щодо технічного стану вагонів, але з невідомих причин не зробив цього (згідно пам'ятки передача вагонів відбулась без зауважень щодо технічного стану вагонів і в пам'ятці відсутні відповідні примітки представника відповідача).
При цьому самі по собі твердження, на яких наполягає відповідач, що вагони мали порушення технічного стану, не свідчить про те, що технічний стан цих вагонів був неналежний, та взагалі, загрожував безпеці руху.
Судом також приймається до уваги, що несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог, передбачених пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).
Крім того, право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним саме відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення плати за користування вагонами та збору за охорону вантажу є обґрунтованими.
Перевіривши розрахунок збору за охорону вантажу суд встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення збору за охорону вантажу в розмірі 17 630,14 грн. з ПДВ підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно приписів ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення 68 651, 86 грн., з яких: плата за користування вагонами в розмірі 10 235,16 грн., збір за зберігання вантажу в розмірі 40 786,56 грн., збір за охорону вантажу в розмірі 17 630,14 грн., задовольнити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ ЛЕВЧЕНКА, будинок 1; код ЄДРПОУ: 00191129) на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Єжи Ґеройця, будинок 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (4404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; код ЄДРПОУ: 40150216) плату за користування вагонами в розмірі 10 235,16 грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 40 786,56грн., збір за охорону вантажу в розмірі 17 630,14 грн., судовий збір в сумі 2270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 26.04.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2021.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.В. Бокова