вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.05.2021м. ДніпроСправа № 904/1406/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ ЮНАЙТЕД", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "САВЕКС МІНЕРАЛС", смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 96 000,00 грн. за поставлений товар.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ ЮНАЙТЕД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САВЕКС МІНЕРАЛС" заборгованість у розмірі 96 000,00 грн. за поставлений товар.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов поставки за видатковою накладною № 9 від 14.09.2020 року, а саме в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
Дослідивши поданий позов, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду від 23.02.2021 року усунути недоліки позовної заяви, а саме надати опис вкладення у цінний лист (оригінали або належним чином засвідчених копіях), які підтверджують факт відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
01.03.2021 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № б/н від 26.02.2021 року про усунення недоліків позовної заяви.
Дослідивши подані позовні матеріали, суд зазначає наступне.
Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до частин 3 - 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (96 000,00 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 року прийнято справу (позовну заяву) до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, та запропоновано учасникам справи подати до суду: позивачу у строк до 05.04.2021 року: відповідь на відзив на позовну заяву за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відповіді на відзив направити на адресу відповідача, докази надсилання надати до суду); відповідачу у строк до 25.03.2021 року: відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відзиву направити на адресу позивача, докази надсилання надати до суду); заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (за наявності); заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію заперечень направити на адресу позивача, докази надсилання надати до суду).
17.03.2021 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № б/н від 16.03.2021 року.
Станом на час винесення рішення по справі відповідь на відзив, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від позивача до канцелярії суду не надходило.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
В обґрунтування позову позивач посилається на укладання між сторонами договору поставки товару у спрощений спосіб; у виконання договору позивачем було поставлено товар, однак відповідачем було здійснено неповну та несвоєчасну оплату за поставлений товар.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач вважає зазначені позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити з урахуванням наступного.
ТОВ "Траст Юнайтед" у позові зазначає, що між ним як продавцем та ТОВ "САВЕКС МІНЕРАЛС" (покупець) нібито виникли договірні відносини на підставі договору поставки, укладеного по спрощеній процедурі на підставі ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України (допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів).
На підтвердження цього позивач зазначає, що на підставі нібито усного замовлення відповідача він поставив на адресу останнього ЗМК на загальну суму 156 000,00 грн., що підтверджується його видатковою накладною №9 від 14.09.2020 року, рахунком та товарно - транспортною накладною на цю суму від тієї ж дати та під аналогічним номером.
З урахуванням зазначеного позивач вважає, що між ними було у відповідності до ст. 181 ГК України укладено договір поставки і просить на підставі статей Цивільного кодексу України, що регулюють договірні відносини та відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань, стягнути суму заборгованості за договором у сумі 96 000 грн. Хибність такої позиції позивача цілком очевидна.
Відповідач зазначив, що фактично між сторонами у цій справі єдиний документ у формі двостороннього договору не підписувався, не відбувалося також обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, про що свідчить і відсутність доказів відповідної переписки у додатках до позову, хоча згідно ч.1.ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Не надав позивач і доказів направлення відповідачем відповідного замовлення на постачання товару, яке він би прийняв до виконання.
Відповідач вважає, що говорити про укладення між ТОВ "Траст Юнайтед" та ТОВ "САВЕКС МІНЕРАЛС" договору поставки немає жодних правових підстав.
Крім того, договір поставки є двостороннім, оплатним і консенсуальним, тобто вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін з усіх суттєвих умов. Згідно ч.2-3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до п.19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення у договорі поставки повинні обов'язково визначатись номенклатура (асортимент), кількість і якість продукції, строки поставки та ціна. За відсутності цих умов у договорі він вважається неукладеним.
Відповідач також зазначив, що сторони у цій справі в належній формі не досягли згоди по жодній із зазначених істотних умов договору поставки (зокрема щодо строків поставки), такий договір юридично укладеним вважатись не може. Зазначене підтверджується численною практикою Верховного суду України, наприклад, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 року у справі № 910/9229/15, від 17.11.2020 року у справі № 46/603, тощо.
Фактично відвантаження продукції, зазначені у позові, здійснювалися без достатніх правових підстав і вимога позивача про стягнення заборгованості за договором поставки є необгрунтованою, а спосіб захисту і юридичне обґрунтування позовних вимог є помилковими.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар відповідно до видаткової накладної.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ ЮНАЙТЕД" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САВЕКС МІНЕРАЛС" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до пункту 1 статті 181 Господарського кодексу України, шляхом прийняття замовлення покупця до виконання постачальником та шляхом фактичної передачі покупцю товару на підставі видаткової накладної.
Відповідно до видаткової накладної №9 від 14.09.2020 відповідачем було отримано вказаний товар на загальну суму 156 000,00 грн.
Позивачем в момент поставки було виставлено рахунок на оплату №9 від 14.09.2020
Факт поставки товару також підтверджується товарно-транспортною накладною №Р9 від 14.09.2020, відповідно до якої вказаний товар було перевезено з м. Запоріжжя до м. Дніпро перевізником ТОВ "ВІКТОРІТРАНС".
ТОВ "ТРАСТ ЮНАЙТЕД" виконало умови договору та належним чином поставило товар, який було замовлено ТОВ "САВЕКС МІНЕРАЛС".
Проте, як стверджує позивач, відповідач частково розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 96 000,00 грн., що і стало причиною виникнення спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Водночас, вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на наявний в матеріалах документи, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
За приписами ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до частини 1 ст. 639 Цивільного кодексу України , договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 Цивільного кодексу України , яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.
Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв'язку.
Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.
Як передбачено ст. 642 Цивільного кодексу України , відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Із змісту даної статті вбачається, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору. Для конклюдентних дій характерно, що їх здійснення свідчить про волевиявлення особи укласти договір.
Отже, відповідно до вищезазначених норм Цивільного кодексу України , матеріалами, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, є направлена позивачем до відповідача пропозиція укласти договір та прийняття відповідачем пропозиції позивача, що свідчить про відсутність будь-яких застережень щодо умов оферти у відповіді на пропозицію (видатковій накладній). Вказана видаткова накладна підписана представниками та скріплені печатками сторін, тобто, розбіжностей щодо умов зазначених в оферті не було, відповідачем прийнято товар без зауважень та застережень.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки укладений у спрощений спосіб у спрощений спосіб, відповідно до пункту 1 статті 181 Господарського кодексу України, шляхом прийняті я замовлення Покупця до виконання Постачальником та шляхом фактичної передачі Покупцю Товару на підставі видаткової накладної
Згідно з ч.1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Наявна у матеріалах справи видаткова накладна, підписана представниками обох сторін та засвідчена печатками підприємств. містить всі ознаки згоді сторін щодо асортименту, кількості та ціни товару, що поставляється.
Більш того відповідачем отриманий товар частково оплачений, на доказ чого, позивач надав виписку з розрахункового рахунку.
Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу № 20/01 від 20.01.2021, в якій позивач просив сплатити борг протягом 7 (семи) днів з моменту отримання даної вимоги.
Дана вимога була надіслана відповідачу 20.01.2021, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною №6901900599217 та отримана останнім 03.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням.
Відповідач дану вимогу залишив без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 96 000,00 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом правової позиції, викладеної у п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 96 000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судового збору
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Савекс Мінералс" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 98; код ЄДРПОУ 39726343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ ЮНАЙТЕД" (69063, м. Запоріжжя, вул. Академіка Чабаненка, буд. 30; код ЄДРПОУ 43265955) основний борг у розмірі 96 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 05.05.2021 року.
Суддя В.Г. Бєлік