вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.04.2021м. ДніпроСправа № 904/7113/20
За позовом Військової частини НОМЕР_1 , м. Київ
до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 22 860,18 грн.
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Чернявська Е.О.
Представники:
Від позивача: Кривецький В.Р., представник
Від відповідача: Бугайова О.О., представник
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України витрати на харчування засудженого військовослужбовця ОСОБА_1 у сумі 22 860,18 грн.
В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у період з 19.08.2016 по 19.08.2017 військовослужбовець ОСОБА_1 відбував покарання в дисциплінарному батальйоні (в/ч НОМЕР_1 ). За вказаний період позивачем були понесені витрати на харчування засудженого військовослужбовця ОСОБА_1 у сумі 22 860,18грн. На виконання Інструкції про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання у дисциплінарному батальйоні, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 18.05.2015 №215, позивач направив на адресу відповідача рахунок на оплату та Акт на відшкодування витрат на харчування засуджених на суму 22860,18грн., які станом на дату звернення з позовом до суду оплачені не були.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує тим, що акт на відшкодування витрат за харчування засудженого військовослужбовця ОСОБА_1 , не є підставою для здійснення відповідної оплати. Відсутній договір на надання послуг з харчування, калькуляція вартості цих послуг, акт наданих послуг, підписані військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України та відповідний рахунок на оплату.
Крім того право пред'явити вимогу про відшкодування витрат на харчування ОСОБА_1 виникло у позивача в день закінчення відбування останнім покарання, тобто 19.08.2017. З цього моменту почався перебіг позовної давності. Таким чином, строк позовної давності у даних правовідносинах сплинув 19.08 2020.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що посилання відповідача на обов'язковість укладення договору на надання послуг з харчування підписаного військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 НГУ є безпідставними, оскільки порядок відшкодування коштів за харчування військовослужбовця чітко регламентований Інструкцією про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання у дисциплінарному батальйоні, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 18.05.2015 №215. Протягом 2016-2019 року на території військової частини НОМЕР_1 проводились ремонтно-будівельні роботи, що змушувало військовослужбовців та працівників переїжджати з приміщення в приміщення, ці обставини затрудили вчасно подати позов. У зв'язку із чим позивач просить поновити пропущений строк позовної давності.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2021 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання у справі на 01.03.2021. З 01.03.2021 відкладено розгляд справи на 23.03.2021. З 23.03.2021 відкладено розгляд справи на 05.04.2021.
29 березня 2021 року від Військової частини НОМЕР_1 електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання, призначене на 05.04.2021, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Євстигнеєвої Н.М. у відпустці.
Листом Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2021 повідомлено учасників справи про призначення наступного судового засідання на іншу дату після повернення судді з відпустки.
Ухвалою суду від 08.04.2021 розгляд справи призначено на 28 квітня 2021 року.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
На підставі вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05.02.2016 №235/88/16-к та розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили від 18.05.2016 Міністерством оборони України видано наказ № 164 від 19.08.2016.
За змістом цього наказу вважається таким, що прибув для відбування строку покарання 19.08.2016 старший солдат за призовом під час мобілізації на особливий період засуджений військовослужбовець ОСОБА_1 , строком на один рік за ст.413 ч.2 КК України, ст. 62 КК України, який прибув із військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України місто Кривий Ріг.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 163 від 19.08.2017 солдата змінного складу дисциплінарної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , по закінченню строку відбування покарання 19.08.2017, направлено для подальшого проходження військової служби.
Листом від 10.06.2019 за вих. № 431846 (а.с.5) позивач направив на адресу відповідача повторно документи по відшкодуванню коштів за харчування військовослужбовця ОСОБА_1 , який відбував покарання в дисциплінарному батальйоні з 19.08.2016 по 19.08.2017:
Акт на відшкодування витрат за харчування засудженого військовослужбовця ОСОБА_1 на суму 22860,18грн (а.с.6),
Довідку - розрахунок за харчування військовослужбовця іншого військового формування за період з 19.08.2016 по 19.08.2017 (а.с.7).
У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує отримання листа з додатками від 10.06.2019, однак заперечує наявність підстав для стягнення цієї суми, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні такі документи, як:
договір на надання послуг з харчування, калькуляція вартості наданих послуг, акт наданих послуг, підписані військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України, відповідний рахунок на оплату.
Станом на дату звернення з позовом до суду відповідач заборгованість не сплатив.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги харчування під час відбування покарання військовослужбовця ОСОБА_1 за період з 19.08.2016 по 19.08.2017 у сумі 22860,18грн.
Правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонні сфері (стаття 2 Закону України "Про Збройні Сили України").
Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про Національну гвардію України" Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Правовою основою порядку відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні - є Кримінально-виконавчий кодекс України, Інструкція про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання у дисциплінарному батальйоні, затверджена наказом Міністерства оборони України від 18.05.2015 року №215, (далі - Інструкція).
Судом установлено, що військовослужбовець ОСОБА_1 відбував покарання в дисциплінарному батальйоні (в/ч НОМЕР_1 ), з 19.08.2016 по 19.08.2017 року.
Пункт 4 розділу XIII Інструкції вказує, що забезпечення харчуванням (гарячою їжею) засуджених військовослужбовців, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, здійснюється за нормою № 1 - загальновійськова, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації".
Для відшкодування витрат за харчування засуджених військовослужбовців інших військових формувань, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, фінансово-економічною службою дисциплінарного батальйону у двох примірниках оформлюються рахунок та акт на відшкодування витрат за харчування засуджених військовослужбовців інших військових формувань (далі - Акт).
Цей рахунок та Акт надсилаються у військову частину відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, для проведення оплати (другий примірник Акта, скріплений гербовою печаткою військової частини іншого військового формування, повертається до дисциплінарного батальйону).
Військовою частиною було надіслано на адресу військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України Акт та довідку/розрахунок на суму 22860,18 (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят тисяч шістсот грн. вісімнадцять коп.) за вих. № 43/846 від 10.06.2019, отримано відповідачем, що не заперечується останнім.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3 ст. 11 ЦК України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України).
У червні 2019 року, для відшкодування витрат за харчування засуджених військовослужбовців інших військових формувань, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, фінансово-економічною службою дисциплінарного батальйону позивача оформлено та направлено на адресу відповідача в двох примірниках рахунок та акт на відшкодування витрат за харчування засуджених військовослужбовців інших військових формувань.
Обставини отримання акту на відшкодування витрат та рахунку на оплату відповідачем не заперечуються.
Між тим, в порушення своїх зобов'язань відповідачем не відшкодовано витрати на харчування військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, який відбував покарання в дисциплінарному батальйоні.
З урахуванням вищевикладеного, положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк відшкодування витрат на харчування засудженого військовослужбовця ОСОБА_1 , є таким, що настав.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 22860,18грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить застосувати до спірних відносин позовну давність, вважає, що строк позовної давності закінчився 19.08.2020.
В свою чергу, позивач просить поновити строк позовної давності, пропущений з поважних причин, подав відповідне клопотання.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що дисциплінарний батальйон (в/ч НОМЕР_1 ) - військова частина, яка утримується на окремому штаті та призначена для забезпечення виконання кримінального покарання стосовно військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному батальйоні. Щоденно військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 проводять роботу з засудженими військовослужбовцями, сприяючи їм в швидшій ресоціалізації та постановці на шлях виправлення. Протягом 2016-2019 року на території військової частини НОМЕР_1 проводились ремонтно-будівельні роботи, що змушувало військовослужбовців та працівників переїжджати з приміщення в приміщення, це унеможливило вчасно подати позов. Крім того, просить врахувати що на усій території України з 12.03.2020 введено карантинні заходи, серед військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 було теж виявлено хворих на "СОVID-19", частину особового складу було відправлено на самоізоляцію, що перешкоджало отриманню коштів на судовий збір та поданню позовної заяви вчасно.
Наведені обставини позивач вважає достатніми підставами для поновлення пропущеного строку на подання позовної заяви.
Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.
Зазначена правова позиція викладена у постанові ВСУ від 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16, Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВСУ від 07 листопада 2018 року (справа № 0907/2-7453/2011, провадження № 61-6321св18), Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21 серпня 2018 року (справа № 288/1361/15-ц, провадження № 61-4212св18).
Більше того, 22.03.2017, розглядаючи справу № 6-3063цс16, ВСУ підтвердив правовий висновок викладений у постановах від 4 лютого, 18 березня, 24 червня 2015 року, 17 лютого 2016 року про те, що без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, адже можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони.
Враховуючи той факт, що Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності… заява про її застосування може бути викладена у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (позиція Верховного Суду викладена у постанові від 09.04.2019 по справі №912/1104/18 та підтримана в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 вересня 2019 року по справі № 904/4342/18).
За приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Враховуючи те, що позивачем не пропущено строк позовної давності (акт на відшкодування витрат та довідку - розрахунок за харчування разом з листом на адресу відповідача було направлено у червні 2019 року), суд не вбачає підстав задовольнити клопотання відповідача про застосування позовної давності та відмови в позові.
Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність договору на надання послуг з харчування, підписаного військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 НГУ, як підставу для проведення відповідних розрахунків. Оскільки порядок відшкодування коштів за харчування військовослужбовця чітко регламентований Інструкцією про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання у дисциплінарному батальйоні, затверджена наказом Міністерства оборони України від 18.05.2015 року №215.
Щодо доводів відповідача про відсутність реєстрації спірного зобов'язання в державній казначейській службі та фінансування з державного бюджету, то зазначене не є підставою для звільнення його від відповідальності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та у рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у сумі 2102,00грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Військової частини НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про стягнення 22 860,18 грн - задовольнити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) витрати на харчування засудженого військовослужбовця ОСОБА_1 у сумі 22 860 (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят) грн 18 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00коп., видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 05.05.2021
Суддя Н.М. Євстигнеєва