Справа № 295/16283/19
2/296/977/21
"12" квітня 2021 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючої судді Маслак В.П.,
секретаря Рабчинській Я.В.,
за участі:
представника позивача Тичини Г.В.,
відповідачів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглядаючи позовну заяву Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі опікуна ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення,-
В жовтні 2019р. КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради звернулось до суду з позовом та з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог (а.с. 97) просив стягнути заборгованість за послуги з централізованого опалення:
- з ОСОБА_1 за період з 01.07.2014р. по 11.07.2019р. в сумі 12039,11 грн. та сплачені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог;
- з ОСОБА_2 за період з 01.07.2014р. по 01.05.2020р. в сумі 1820,06 грн. та сплачені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог;
- з ОСОБА_2 як опікуна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.07.2014р. по 01.05.2020р. в сумі 16049,60 грн. та сплачені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог;
- з ОСОБА_2 як опікуна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.07.2014р. по 01.05.2020р. в сумі 16049,60 грн. та сплачені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.
В позові КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради зазначає, що квартира АДРЕСА_1 , співвласниками якої є відповідачі, забезпечується послугами централізованого опалення, які надає КП «Житомиртеплокомуенерго» Житомирської міської ради. Посилаючись на те, що відповідачі не сплачують у повному обсязі грошові кошти за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість, просить позов задовольнити.
У відзиві ОСОБА_1 від 06.03.2020р. (а.с.55-56) просив відмовити у позові, застосувавши трирічний строк позовної давності, визначений приписами ст.257 ЦК України. Посилаючись на договір міни від 12.07.2019р., посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Силіним С.В. та зареєстрований у реєстрі речових прав на нерухоме майно №1056, вказав, що він не є власником або співвласником квартири АДРЕСА_1 , з моменту укладення договору міни.
ОСОБА_2 у відзиві від 09.02.2021р. просила відмовити у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 просили у задоволенні позову відмовити, застосувавши строки позовної давності.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води.
Згідно свідоцтва № НОМЕР_1 від 30.04.2013р. про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду, квартира АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.71).
На підставі договору про поділ часток у квартирі від 13.12.2018р. частки власників у вищевказаному спільному майні квартири АДРЕСА_1 , є рівними та становлять 1/4 (а.с. 72).
Судом враховується, що на зворотній стороні свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності міститься запис про те, що 04.03.2019р. за №318 посвідчено договір дарування 1/8 ід.ч. від 1/4 ід.ч. квартири належній ОСОБА_2 на ім"я ОСОБА_1 .
На підставі договору міни від 12.07.2019р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в особі опікуна передали у власність ОСОБА_1 належні їм на праві власності 2/3 частки квартири АДРЕСА_3 , в обмін на належні ОСОБА_1 на праві власності 3/8 часток квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 передав у власність в 1/2 частці кожному ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належні йому на праві власності 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , в обмін на належні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві власності 2/3 частки квартири АДРЕСА_3 (а.с.73-74).
Отже, наведене свідчить про те, що позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення боргу за надані послуги за період з 01.07.2014р. по 11.07.2019р., в тому числі, з ОСОБА_1 , як співвласника квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово- комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частинами другою, третьою та п'ятою статті 21 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст.360 ЦК України).
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки відповідачі забезпечувались послугами з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , та враховуючи, що позивачем доведено наявність заборгованості за надання послуг з централізованого опалення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Розрахунок заборгованості за надані послуги з централізованого опалення щодо ОСОБА_1 , як співвласника квартири АДРЕСА_1 , за період з 01.07.2014р. по 11.07.2019р. свідчить про існування боргу в сумі 12039,11 грн. (а.с.79).
При цьому, суд враховує, що у відзиві на позов від 06.03.2020р. та у клопотанні від 01.04.2021р. ОСОБА_1 просив застосувати трирічний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України.
Згідно положень ст.ст. 256, 257 ЦК України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, у межах строку позовної давності, загальна тривалість якого встановлюється в три роки.
Як визначено приписами ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до п.9.1 договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , строк позовної давності за договором становить п'ять років.
Як вже зазначалось, заборгованість за оплату послуг з централізованого опалення, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , становить 12039,11 грн. та утворилась в період з 01 липня 2014 року по 11 липня 2019 року. Протягом вказаного періоду будь-яких проплат відповідачем ОСОБА_1 не здійснювалось (а.с.79).
З даним позовом КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради звернулось 28.10.2014р.
Зважаючи на заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 боргу за період з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2014 року не підлягають задоволенню в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Отже, згідно наданого позивачем розрахунку, який відповідачем не спростований, заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2014 по 11.07.2019 становить 11980,24 грн. та підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 у відзиві та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні також просили суд застосувати строки позовної давності в частині позовних вимог щодо відповідача ОСОБА_2 .
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 частково, а саме: в серпні та жовтні 2014р., квітні та листопаді 2016р., а також у березні-травні 2017р. оплачувала послуги централізованого опалення (а.с.80), суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності в частині вимог заявлених до неї, оскільки мало місце його неодноразове переривання внаслідок вчинення відповідачем ОСОБА_2 дій, що свідчать про визнання боргу.
Зважаючи на викладене, заявлені позивачем вимоги про стягнення з ОСОБА_2 боргу за послуги з централізованого опалення за період з 01.07.2014р. по 01.05.2020р. в сумі 1820,06 грн. є законними та підлягають задоволенню.
Згідно рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №453 від 07.11.2012р. ОСОБА_2 призначена опікуном над малолітніми онуками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.45).
Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (ч.1 ст.67 ЦК України).
Як визначено приписами ч.ч.1,3,4 ст. 72 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі.
Згідно розрахунку заборгованості борг ОСОБА_5 , як співвласника квартири, яка забезпечувалась послугами централізованого опалення, за період з 01.07.2014р. по 01.05.2020р. становить 16049,60 грн. (а.с.81).
Відповідно до розрахунку позивача борг ОСОБА_4 , як співвласника квартири, яка забезпечувалась послугами централізованого опалення, за період з 01.07.2014р. по 01.05.2020р. становить 16049,60 грн. (а.с.82).
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 , як опікун ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не здійснювала оплату отриманих послуг з централізованого опалення за період з 01.07.2014р. по 01.05.2020р., що підтверджено розрахунками заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 , як опікуна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за послуги з опалення у розмірі 32099,20 грн. (16049,60 грн. + 16049,60 грн.).
На підставі п.3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем витрати по оплаті судового збору підлягають стягненню з відповідачів пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 11980,24гр. заборгованості за послуги централізованого опалення, 500,76грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 1820,06гр. заборгованості за послуги централізованого опалення, 76,08грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 як опікуна ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 16049,60гр. заборгованості за послуги централізованого опалення, 670,85грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 як опікуна ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 16049,60гр. заборгованості за послуги централізованого опалення, 670,85грн. судового збору.
В решті позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, місцезнаходження: 10014, м.Житомир, вул.Київська, 48, код ЄДРПОУ 35343771.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3
Головуючий суддя В. П. Маслак